У всьому “винен” музичний супровід матчів збірної Малі. Це через нього починаєш сприймати їхню гру як щось нерозривно пов’язане із ритмом уболівальницького оркестру на трибунах. Навіть мимохіть відзначаєш, що й рухаються гравці ніби в такт мелодії. Хоч це й не відповідає дійсності. Але точно можна стверджувати, що у малійців була одна з найритмічніших команд турніру. Причому помітно це було не лише в атаці, а й коли відбирали м’яч.
Зокрема, у першому таймі матчу з Кот д’Івуаром було чимало епізодів, в яких малійський футболіст вдало вибирав момент й різким, точним рухом або вибивав м’яч у суперника, або й взагалі його перехоплював аби розпочати наступ своєї команди. Завдяки таким вдалим діям івуарійців тримали на солідній відстані від воріт Діарра.
Ще одним ефективним елементом був високий пресинг, що змушував Кот д’Івуар занадто часто використовувати непідготовлені довгі передачі. Тоді й починала збірна Малі ці свої ритмічні комбінації. Навіть центрфорвард Марега не стовбичив на одному місці, а рухався і добре взаємодіяв із партнерами за межами штрафного майданчика. На 19-й хвилині після його зручної передачі пробив правий захисник Амарі Траоре.
І все ж самого Мареги було замало безпосередньо у штрафному. І не тільки його. Івуарійці саме там зосереджували достатньо гравців й знайти простір для завершального удару не вдавалося. Навіть коли Марега завершив непогану атаку на 42-й хвилині, траєкторію м’яча значно більше зумовили позиції захисників, а не бажання форварда. Попри бліду гру в атаці, в захисті івуарійська команда не припускалася серйозних помилок.
Додати попереду вона спробувала вже у другій половині. Нарешті пробив Ніколя Пепе, подали три кутових за кілька хвилин. Однак і малійці не зупинялися. Їм навіть зручніше було розвивати свої атаки у грі обопільно гострій. Тільки от і далі щось незрозуміле коїлося у чужому штрафному. Дженепо елементарно заплутався у власних ногах, коли опинився на дуже зручній позиції. Невдало могли обробити м’яч й інші гравці.
Вихід одного Адама Траоре допоміг повернути точніший контроль, поява другого збіглася в часі з найцікавішими комбінаціями. Малійці потроху наближалися до максимально точної інтерпретації основної теми. І якраз тоді свій перший серйозний момент створив Кот д’Івуар. Вивірений пас із глибини вивів Коджу сам-на-сам, але він не зумів переграти голкіпера.
Цей епізод навіть не назвеш непочутою пересторогою, бо забили івуарійці ще банальніше. Воротар виконав штрафний зі своєї половини, малійці пропустили м’яч аж до кута воротарського й Заха переправив його в сітку. Два моменти – один гол.
Малійцям потрібно було знайти свою ефективність. І атакували багато. Насамперед флангами. Усі зусилля зводила нанівець жахливо низька якість подач. Навіть коли суперник не встигав завадити, коли був час підготувати навіс, м’яч летів куди завгодно тільки не на партнерів, що розташувалися у штрафному. Додавала “гостроти” цим передачам (як і подачам зі стандартів) хіба що не надто впевнена гра Гбоуо.
Єдиного справді небезпечного удару малійці завдали на 93-й хвилині. Команда, що мала досить різноманітний репертуар, програла, бо у вирішальний момент безбожно різнила у найпростішому.
Малі - Кот д’Івуар 0:1
0:1 - Заха, 76
Попередження: Лассана Кулібалі, 36 - Багайоко, 62
Ален Жиресс знайшов ефективний спосіб, як краще поєднати Мсакні, Сліті та Хазрі. У старті вийшов тільки Юссеф, а Наїм та Вахбі залишилися у запасі. Шах і мат. Три опорники мали забезпечити якісний перехід від оборони до атаки. Зрозуміло, що нічого подібного вони не робили, й нормально команда тримала м’яч, може, хвилин сім десь у середині першого тайму. Тоді й ганців трохи відсунули від своїх воріт. Бо на початку матчу їхня присутність на половині суперника була аж ніяк не формальною й цей стартовий тиск цілком міг призвести до взяття воріт. На 16-й хвилині Адамс головою пробив у штангу після подачі з кута поля.
Нова хвиля атак збірної Гани, вже наприкінці тайму, завершилася точним ударом Андре Айю. Тільки от судді гол не зарахували. Головний арбітр показав, що Томас підіграв рукою, але той обробив м’яч грудьми. Зайвий привід пошкодувати, що VAR використовуватимуть тільки з чвертьфіналу.
Динамічно атакувала Гана й відразу після перерви. Цей матч взагалі був чи не найбільш активним у її виконанні. Тунісці в ці хвилини покладалися на свій справді міцний захист й стримували суперника як могли. Коли ж тиск зменшився й самі мало-помалу вибиралися вперед. Ще й Хазрі з’явився на полі й одразу здалося, що місця для наступу в тунісців стало більше. На 73-й хвилині Вахбі пасом п’ятою допоміг Кешріді використати вільний простір на правому фланзі. На прострільну передачу захисника вискочив Хеніссі й вправно пробив в один дотик.
Ось тоді збірна Гани ще ближче познайомилася із залізобетонною лінією оборони, яку до цього матчу пробили тільки одного разу. Потурбував воротаря хіба що Вакасо Мубарак. У інших випадках пробити не давали. І тут Жиресс вирішив, що у хаті недостатньо прибрано. Замість автора голу він випустив на 90-й хвилині ще одного центрального захисника. І вгадав. У першому ж епізоді за участі Рамі Бедуї він виграв повітря після подачі зі штрафного й точно пробив. У власні ворота. Те, що стільки часу марно намагалися зробити футболісти збірної Гани , за секунду зробив туніський захисник.
Зрозуміло, що у додатковий час ганці атакували з особливим натхненням. І тепер вже били досхочу. Навіть старенький Асамоа Джан зробив кілька спроб. Так, він справді виглядає і грає як спрацьований футболіст. Попри те, що у графі вік красується скромна цифра “33”. На поле Джан виходив на 84-й хвилині, замість Андре Айю, який кілька разів повторив “What are you doing?”, поки йшов до лави запасних повз тренера Квесі Аппію.
На удари ганців Туніс відповів лише непоганою спробою Хазрі. Він та Сліті хоч якось намагалися оживити команду, що вже погодилася на серію пенальті. Жиресс якраз тому не робив четверту заміну. Аж перед фінальним свистком він поміняв воротаря. Хассен Муез розлютився й заспокоювати його довелося кільком партнерам, а Жирессу залишалося сподіватися, що вихід Фарука Бен Мустафи не буде таким само “вдалим”, як поява Бедуї.
Цього разу тренер не помилився. Бен Мустафа парирував удар Екубана, а усі тунісці пробили бездоганно.
Гана - Туніс 1:1 (пен. 4:5)
0:1 - Хеніссі, 73; 1:1 - Бедуї (автогол), 91
Серія пенальті: 1:0 - Вакасо; 1:1 - Сліті; 2:1 - Д. Айю; 2:2 - Хазрі; 2:2 - Екубан (сейв); 2:3 - Бронн; 3:3 - Агбеньєну; 3:4 - Мерія; 4:4 - Партей; 4:5 - Сассі
Попередження: Бойє, 11; Вакасо, 87; Адамс, 90 - Бронн, 12; Мсакні, 48
