Sudamericano Sub20: Останні матчі першого етапу

Чилі – Болівія 2:0, Болівія – Парагвай 1:5


Кожен, хто у дитинстві виходив на матч, і бачив у складі суперника волохатих монстрів, котрі народилися «після серпня», зрозуміє, як себе почували болівійці на цьому турнірі.


Але вони свідомо привезли на турнір кількох значно молодших футболістів. Кращого досвіду, аніж цей, вони б ніде не отримали.


Болівійці грали напрочуд старанно. Зрозуміло, що цього часто було замало, і «дорослі» розривали захист Болівії немов гігант, котрий навіть не помічає мотузок, що накидають на нього ліліпути. Але ці «ліліпути» показали, що вже багато знають, і якщо їм справді поки бракує сили та витривалості для протистояння старшим суперникам, то це все прийде, а тактичний вишкіл, він вже є, і навряд чи легко вивітриться з їхніх голів.


Доводилося багато захищатися, тож чимало роботи було у Алекса Аренсібії і виконував він її так, що може претендувати на звання найкращого голкіпера турніру.



Бразилія – Чилі 2:0, Парагвай – Чилі 2:1


Просто не чесно було б очікувати, що після Вільянуеви, Алексіса Санчеса, Матіаса Фернадеса, Моралеса, Орелльяни, Меделя, Відаля у чилійців одразу ж з’явиться ще одна порція талантів. І все одно надія жевріла.


Але коли у вирішальних матчах команда не знаходить вагомих аргументів, і нічого окрім такої-сякої дисципліни за душею не має, четверте місце у групі є цілком закономірним результатом. Навіть не скажеш, хто у цій команді був яскравішим за інших.



Аргентина – Еквадор 2:2, Венесуела – Колумбія 1:1


Що за останній тур! Спочатку Аргентина чесно намагалася грати краще, аніж у попередніх матчах і навіть не пропустила у перші три хвилини. Хоча могла пропустити на сьомій.


Уперше на турнірі, аргентинці відкрили рахунок. А потім гру потроху почали прибирати до рук еквадорці. Причому Хуліо Росеро дуже добре використав заміни.
По перерві замість потужного Де Хесуса випустив на фланг Ґевару.


І у цьому матчі Еквадор грав без Фіделя Мартінеса, тож тривав пошук адекватної заміни. Майк Родрігес отримав більше часу для того, щоб себе проявити, але на флангах він діяв не так переконливо, як Мартінес, а для Еквадору хороша флангова гра — один з козирів.


Парадоксальна на перший погляд заміна (залишається на лаві центрфорвард) спрацювала якнайкраще. Ґевара почав «прасувати» лівий фланг оборони суперника, Родрігес грав де йому зручніше, у центрі, і роздавав передачі у всіх напрямках, активності ж Рохаса вистачало на трьох.


Коли ж еквадорці не використали кілька чудових моментів, створених завдяки цій заміні, Росеро «використав» інший «таран». І Ананґоно забив за п’ять хвилин після виходу на поле.


Це мав бути переможний м’яч. Аргентина мала отримати те, що заслужила, тобто нічого, і поїхати додому. Натомість вони одразу ж зрівняли рахунок і знову вислизнули неушкодженими.


Таким чином, у другому матчі нічия 2:2 виводила далі обидві команди. Закралася підозра, що колумбійці та господарі турніру спокійненько «розпишуть» необхідний результат. Якби ж то! Гра на три результати. У диму битви не було коли займатися математикою. Колумбійці своїми ударами ледь не зламали штанги, а потім, вже у другому таймі, коли суперник був попереду, вдалися до хитріших засобів.


На поле вийшов Крістіан Мехія. А коли це дияволеня падає у штрафному, розібратися, симулював він чи справді отримав по ногах, не зміг би і Колліна після десятка повторів. Один пенальті «імені Мехії» Насаріт забив.


Другий арбітр призначив за кілька секунд до фінального свистка. Останній удар матчу. Заб’є Насаріт знову, Колумбія вийде сама і проведе далі Еквадор.


Насаріт не витримав напруги. Кволий розбіг, кволий удар, Ромо пенальті парирує, Венесуела проходить, а у Колумбії та Еквадору абсолютно всі показники однакові.


Потім було спеціальне засідання керівництва КОНМЕБОЛ. Історичне рішення відмовитися від жеребу і дозволити зіграти у наступній стадії обом командам. Організатори турніру погодилися провести додаткові матчі і швиденько переробили календар.


Та ні…Це вже, мабуть, наснилося під ранок. Бо дуже хотілося, щоб далі грали ті, хто цього справді прагнув.


На прес-конференції кинули жереб. Пощастило Колумбії.

Sudamericano Sub20: Група А (п'ятниця, неділя) та Уругвай - Парагвай

Колумбія – Еквадор 0:0


Еквадорці грали без Фіделя Мартінеса. Відсутність «команданте» послабила налагоджену систему гри в атаці. Мартінеса не зуміли замінити ані Ґерреро (не вистачає класу), ані Родрігес (хоч і відіграв цілий тайм, лише у першій його третині обидві команди не так очевидно дбали лише про захист власних воріт, тож у Майка було замало можливостей вплинути на хід гри).


Колумбійці максимально серйозно поставилися до суперника і насамперед намагалися зв’язати його у центрі поля. Еквадор, відповідно, менше контролював м’яч, рідше йшли вперед флангові захисники. Під тиском у центрі еквадорці намагалися використовувати довгі передачі, але без особливого успіху.


Водночас довгі передачі та безадресні навіси псували атаки колумбійців, тільки-но вони перебиралися за центральну лінію після як завжди ретельної, але надто повільної підготовки до наступу. Еквадорці встигали відтягнутися і зайняти оборону.



Аргентина – Перу 2:1, Колумбія – Аргентина 2:2


Відкритішим вийшов матч колумбійців з аргентинськими піжонами-мажорами. Аргентинська молодіжка — дивовижна команда. Так, вони талановиті, так, вони індивідуально переважають багатьох суперників, але які ж вони нехлюї. У трьох матчах поспіль пропускати ще «у роздягальні» — ознака занадто самовпевненої купки індивідуумів. На футбольну команду, що хоче здобувати титули, це не схоже. Зі справжнім бажанням грають поки що лише Сальвіо та Веласкес.


Можливо, аргентинці були впевнені, що перший етап пройдуть без проблем, і вже у фінальній частині заграють інакше. Але доведеться грати «інакше» вже проти Еквадору.


У цій групі чотири команди набрали по 5 очок і у вівторок у матчах між собою мають розіграти три путівки до наступного етапу.


Колумбійці у матчі з Аргентиною нарешті налагодили взаємодію на швидкості, і у другому таймі вже за рахунку 2:2 саме вони були ближчими до перемоги.



Уругвай – Парагвай 4:2


«Нестямне насичення красою», — казав Хуан Рамон Хіменес про поезію. Те саме поки що можна повторювати після кожного матчу уругвайців. Вони не просто шукають поезію гри самі. Вони немов запрошують суперника до спільного пошуку. (І цим дуже нагадують «Рівер Плейт» (уругвайський) іншого Хуана Рамона – Карраско, команду, що була окрасою останніх чемпіонатів Уругваю).


Парагвай прийняв запрошення і у першому таймі навіть переважав суперника. Позбавлені необхідності щосекунди думати про захист парагвайці захопилися грою, і виходило у них все дуже непогано.


Уругвай, в свою чергу, якось спокійно сприймав невдачі, неспроможність нав’язати супернику свою гру. Те, що у першому таймі могло видатися відлученістю від бажання перемогти (адже шість очок вже є і можна не хвилюватися), насправді виявилося спокоєм, впертістю впевненої у собі команди, що терпляче чекала свого часу.


Два м’ячі після стандартів прирекли Парагвай на поразку значно менше, аніж дивне рішення Адріана Корії поміняти Ніколаса Мартінеса. Після цього парагвайцям просто нічим було відповісти на вишукані атаки суперника.