Каїрське дербі: Пригоди автобуса

Автобус футбольного клубу “Замалек” повільно заїжджав на стадіон. Напружене очікування одного з найбільших дербі світу добігало кінця. Нехай і на порожній арені, але гранди єгипетського футболу мали б зійтися у черговому герці, історія яких почалася понад сто років тому. Негода все ж не завадить, “Аль-Ахлі” та “Замалек” вийдуть на поле, щоб виявити сильнішого як годиться. Однак у сюрреалістичному світі єгипетського футболу не все так очевидно. Саме тоді, коли “Замалек” добрався до стадіону, арбітр давав свисток, що зафіксував перемогу “Аль-Ахлі” в каїрському дербі.

Вже звичним стало, що матчі чемпіонату Єгипту могли б тривати вічно, якби арбітри до й так щедрого компенсованого часу додавали б секунди та хвилини після кожної чергової симуляції чи іншої спроби тягнути час. Але 24 лютого дивовижний потяг єгипетського часу до абсурдної нескінченности набув зовсім чудернацьких форм.

Почалося все на кілька днів раніше. “Аль-Ахлі” та “Замалек” зустрілися 20 лютого в поєдинку за Суперкубок. Перемогу “Замалека” у серії пенальті швидко відсунула на другий план бійка гравців обох команд. Федерація зреагувала жорстко. Махмуд Кахраба (“Аль-Ахлі”) та Емам Ашур (“Замалек”) отримали дискваліфікацію до кінця сезону. Махмуд Шикабала (“Замалек”) мав пропустити 8 матчів, а Джуніор Аджаї та Яссер Ібрахім (обидва “Аль-Ахлі”) по 2. Також на три матчі був дискваліфікований президент “Замалека” Мортада Мансур.

Про цього колоритного персонажа можна було б писати окремо, якби його самодурська ексцентричність хоч трохи відрізнялася б від аналогічних прикладів по всьому світу. Тим не менш, Мансур був головною дійовою особою цієї комедії. Одразу ж після Суперкубка Африки він заявив, що 24-го “Замалек” на поле не вийде. Тобто, ще до матчу за Суперкубок країни. “Ми не гратимемо не тому, що боїмося “Аль-Ахлі”, а тому, що я турбуюся про гравців обох команд”, - стверджував Мансур.

Можна було б зрозуміти цю турботу, адже після двох поспіль дербі на обидві команди чекають перші чвертьфінальні матчі Ліги Чемпіонів. “Замалек” 28 лютого приймає туніський “Есперанс”, “Аль-Ахлі” 29-го зіграє вдома проти “Мамелоді Сандаунз” з Південної Африки. Федерація, одначе, не була налаштована на компроміси, а потім ще й сталося те, що сталося у поєдинку за Суперкубок Єгипту.

Вже після бійки у Мансура раптом з’явився ще один аргумент для переносу матчу чемпіонату. “Вони ж билися 20-го, значить битимуться знову й 24-го”. Саме тоді така поведінка президента “Замалека” здавалася ще більш дивною, аніж зазвичай. Почали говорити, що, попри усю браваду, він справді боїться програти дербі. Мовляв, після двох титулів поспіль (Суперкубки Африки та Єгипту) йому не хотілося б, щоб поразка у грі чемпіонату, в якому “Аль-Ахлі” має гігантський відрив, зіпсувала чудовий настрій уболівальників “Замалека”. Так воно чи ні, знає тільки сам Мортада Мансур, але немає сумніву, що приїзд команди на стадіон неможливо було б перетворити на фарс без прямих вказівок президента.

Отже, коли стало зрозуміло, що дербі 24-го має відбутися, Мансур оголосив, що “Замалек” виставить команду Ю18. І в день матчу автобус із цією командою справді рушив у напрямку стадіону.

Згідно з регламентом чемпіонату Єгипту, якщо команда не з’являється на гру, окрім того, що їй зараховують поразку, з неї знімають 6 очок та можуть або дискваліфікувати на рік, або взагалі перевести до нижчого дивізіону. Хоч Мансур часто погрожував, що “Замалек” зніметься з чемпіонату, зрозуміло, що насправді це останнє, що він би зробив. Але він чудово знав: якщо команда не вийшла на поле через форс-мажор, усе обмежується тільки технічною поразкою.

Ось тут треба повернутися до фантасмагоричної подорожі автобуса футбольного клубу “Замалек”. Навіть двох. Бо невдовзі після виїзду перший автобус повернувся на базу. Офіційна причина - поламався. Фірма, що постачає “Замалеку” транспорт, потім стверджувала, що це брехня. Але команда повернулася й пересіла до іншого автобусу.

У понеділок в Каїрі був сильний дощ. Лило так, що деякі вулиці міста із без того скаженим трафіком перетворилися на річки. Ось він бажаний форс-мажор. Поламаний автобус, залиті водою та переповнені машинами вулиці. Як тут приїхати вчасно??

І все ж залізний аргумент Мансура виявився надто крихким. По-перше, один із наймогутніших клубів континенту на дербі завжди їде з поліцейським ескортом, який максимально “розчищає” шлях. По-друге, автобус “Замалека” робив надзвичайно багато зупинок. Ледь не біля кожної заправки. Офіційне пояснення: “Так, ми зупинялися купити хлопцям сік та печиво. А ще вони ходили в туалет”.

Окрім зупинок, поліцейський супровід дивували маневри автобуса. Адже поліція справді заблокувала необхідні вулиці, щоб дістатися до стадіону можна було якомога швидше. Але автобус все одно рухався якимось своїм маршрутом, регулярно повертаючи “не туди”. Коли поліцейський нарешті запитав, що коїться, йому відповіли, що водій не знає дороги. У цей час Мансур якраз розповідав журналістам, що “з волі Божої автобус не може прибути вчасно”. І додав, що якщо з команди знімуть ще якісь очки, то він закриє всі свої компанії, закриє свій банк та взагалі залишить країну. На стадіоні, натомість, футболісти “Аль-Ахлі” виконали перший удар по м’ячу (із понад годинним запізненням) й потім мали ще почекати 20 хвилин, доки литовський суддя Гедімінас Мажейка дасть фінальний свисток у найкомедійнішому каїрському дербі.

Clasico paceño

У новітній історії болівійського класико є достатньо випадків, коли місцеві й іноземні футболісти виступали за обидві команди. У ХХІ столітті можна згадати з десяток таких прикладів, зокрема, пограв і за “Болівар”, і за “Стронгест” Альваро Пенья, який згодом не один рік працював у київському “Динамо”.

На черговий матч принципових суперників “колишніх” заявив тільки “Стронгест” (2 у старті, 2 у запасі). І вже на четвертій хвилині один з них, колумбійський форвард Хаїр Рейносо відкрив рахунок. Дієго Вайяр перехопив м’яч у центрі, знайшов Віллі Барбозу перед штрафним майданчиком, а бразилець акуратно вивів на удар Рейносо.

У цій атаці в око впало, як нечітко розташувалися захисники “Болівара”, скільки простору вони залишили для маневрів суперника. Така недбалість, як у позиційній обороні, так і під час переходу від атаки до захисту, зрештою була притаманна обом командам. Обидві при цьому грали доволі динамічно, справді прагнули і пресингувати, і обмежувати простір, але призводило це хіба що до постійного обміну атаками, бо упіймати й затиснути опонентів нікому не вдавалося.

Тож ключовою стала точність гри у завершенні атак, й у першому таймі “Стронгест” робив це краще. Виділявся постійними зміщеннями з правого флангу в центр 18-річний Джейсон Чура. Він завжди шукав можливість для удару здалеку. Те саме почали робити й інші гравці “Стронгест” і на 19-й хвилині пощастило Вальтеру Вейсазі. Воротар Гійєрмо Віскарра не впорався з його простим ударом по центру.

До цього “Болівар” встиг забити свій м’яч. У цьому постійному обміні сповненими ентузіязму гострими випадами “Болівар” намагався ускладнити життя обороні “Стронгеста” постійними змінами позицій гравців групи атаки. Поява Ервіна Сааведри на правому фланзі залишилася непоміченою і він відправив на ударну позицію аргентинського бомбардира Маркоса Рікельме.

Та все ж і до голи Вейсаги, й відразу після нього “Стронгест” мав кращий вигляд, тому пенальті, який заробив “Болівар” за фол голкіпера Даніеля Ваки проти Рікельме, був більш ніж вчасним. Вака парирував удар Арсе з точки, але першим на добивання встиг Віктор Абрего.

Чотири м’ячі за 25 хвилин. Іноді трапляється так, що цим все обмежується й “водоспад” припиняється природно. Але у цьому шаленому матчі це був лише “розігрів”. Спочатку “Стронгест” заробив та реалізував свій пенальті, відзначився Барбоза на 33-й хвилині. А ще за три хвилини Чура завершив контратаку. І знову йшлося про вміння використати вільні зони в одних та дещо хаотичний рух після втрати м’яча у інших.

На другий тайм у “Болівара” вийшов дебютант, досвідчений аргентинський хавбек Еміліано Веккьйо. Трохи змінилася схема, господарі шукали способи не гірше за суперника займати територію під час швидких атак. А особливо контратак, бо й після перерви компактніше не грали навіть гості, що мали перевагу в два м’ячі. Тому різкий випад “Болівара” на 53-й хвилині вже здавався цілком логічним, бо вповні відповідав характерові поєдинку.

Треба згадати, що наприкінці першого тайму Рікельме зіштовхнувся із захисником й, здавалося, що форварда доведеться замінити. Але на другу половину він вийшов із забинтованою головою й саме нею пробив після подачі Абрего з правого флангу. Знову маневри команди, що йшла вперед, виявилися таємницею для захисту.

Гол дав “Болівару” надхнення для активнішого пресингу. І одразу ж, на 54-й хвилині, перехоплення у центрі призвело до миттєвої атаки, яку завершив Сааведра. Цікаво, якщо ретельно підраховувати небезпечні моменти після цього дуплету “Болівара”, то створювали їх насамперед гості. Кастіжо влучив головою у штангу, двічі дуже небезпечно пробив Чура. Однак у цьому розгардіяші статися могло що завгодно. Логіка вже давно залишила стадіон “Ернандо Сілес” й віддала цих божевільних на поруки Випадку. Виграти матч можна було не лише технікою, а ще й якимось додатковим вольовим зусиллям.

Саме це трапилося на 79-й хвилині. Хуан Карлос Арсе виконував ривок лівим флангом і смикнув “задню”. Майже завжди це означає лише одне - футболіст не зможе грати далі. Арсе зчепив зуби й потягнув м’яча вперед. Прострілив до штрафного, а там вже Веккьйо переправив на вільного Сааведру, який забивав у падінні головою.

Ця вольова перемога залишає “Болівар” у групі лідерів. На першому місці зараз “Ройял Парі”, 16 очок у 8 матчах, а далі - з 15-ма, йдуть “Олвойз Реді” та “Болівар”. “Стронгест” натомість має тільки 6 очок у 6 матчах. Щоправда, на відміну від свого принципового суперника, команді Маурісіо Сорії потрібно було брати участь у кваліфікації Копа Лібертадорес. Звідси й два перенесених матчі. У дуелі з аргентинським “Атлетико Тукуман” болівійський клуб вилетів у серії пенальті й міжнародна кампанія на цьому закінчилася, але гру в захисті треба налагодити для подальшої боротьби у чемпіонаті.

Те саме стосується й “Болівара”, якому вже 4 березня стартувати у Лібертадорес. Також команда Клаудіо Віваса поки що напрочуд погано грає на виїзді. Три поразки у чотирьох матчах. Валідольний успіх у класико, звісно, є приводом для святкувань, але без більш збалансованої гри можна наковтатися гірких пігулок що у чемпіонаті, що у Копа Лібертадорес.

Навколо світу за 800 слів

Колумбія

У матчі четвертого туру Апертури-2020 “Кукута” - “Альянса Петролера” аргентинець Матіас Родрігес заробив пенальті. Його співвітчизник Агустін Вулетич 11-метровий не реалізував, “Кукута” зрештою програла 0:2, а для Родрігеса ситуація з пенальті мала ще неприємніші наслідки.

Варто зазначити, що ВАР з’явився у першому колумбійському дивізіоні лише у січні. Й використовують його тільки у двох матчах кожного туру. Однак ще з минулого сезону, через якийсь час після завершення туру, дисциплінарний комітет вивчає зокрема й призначені пенальті, щоб виявити симуляції.

Якраз на цьому Родрігеса упіймали. Згідно з офіційним вердиктом дії Матіаса “змусили арбітра прийняти неправильне рішення”. 20 лютого оголосили, що Родрігеса дискваліфікували на два тури, але цим покарання не обмежилося. Футболіст має сплатити 52.668.180 песо штрафу. (14 тисяч 375 євро).

Родрігес поскаржився, що не зовсім коректно штрафувати на таку суму гравця команди, в якій два-три місяці не виплачують зарплату. Свідомо ж дурити суддю йому, мабуть, здається цілком коректним та прийнятним вчинком.

У шостому турі, в якому Родрігес почав відбувати свою дискваліфікацію, одним із героїв медельїнського дербі став голкіпер “Атлетико Насьйональ”, 25-річний Альдаїр Кінтана. Це при тому, що його команда грала значно краще за “Індепендьєнте”. І найкращим у матчі можна було назвати когось із польових гравців. Однак і за рахунку 1:0 на користь біло-зелених, і коли забили вдруге, “Інде” вдавалися небезпечні атаки, що могли б змінити ситуацію в матчі. Це були ті самі моменти, що так чи інакше виникають у однієї з команд у дербі, хай там як домінує суперник. Драматургія подібного протистояння вимагає таких епізодів. Ось тоді Кінтана й демонстрував свої швидкість та реакцію. Навіть на удари з близької відстані.

“Насьйональ” натомість атакував частіше, гостріше, і реалізовував створене значно впевненіше.

Після гри за молодіжку “Рівер Плейт” Кінтана починав професіональну кар’єру в Медельїні якраз у лавах “Індепендьєнте”, але у команді не закріпився, грав по орендах у другому дивізіоні, й тільки минулого року, в “Уїлі”, почав регулярно грати в еліті.

Влітку його запросили до “Насьйоналя”, а після всього лише чотирьох матчів за “біло-зелених” Карлуш Кейрош уперше викликав до збірної. У новому клубі Кінтана ніби й досі не є основним. Частіше грає Хосе Куадрадо. Але коли випадає з’явитися у воротах Альдаїру, він обов’язково привертає до себе увагу. Навіть якщо “Насьйональ” переконливо виграє дербі. Щоправда цього разу не лише сейвами, а й помилкою, що призвела до пенальті у ворота номінальних гостей. “Зрадила” гра ногами, за яку голкіпера неодноразово вихваляли, й яку відзначав зокрема і тренер збірної. Хоча за цей пенальті навряд чи доведеться заплатити мільйонний штраф.

Нідерланди

Якою може бути ціна незабитого пенальті, особливо, якщо команда веде боротьбу за чемпіонство? Хоч останні результати АЗ не додавали надхнення, перед матчем зі “Зволле” команда з Алкмара все ще йшла другою. Не нога в ногу з “Аяксом”, як це було після перемоги над амстердамцями у грудні, та все ж найближчим переслідувачем лідера була команда Арне Слота.

Після грудневого тріумфу в матчі з чемпіоном АЗ відразу ж поступився “Спарті”, а після зимової павзи програв ще “Віллем ІІ” і “Твенте”. (Плюс вдома зазнали поразки у кубковому чвертьфіналі від “Бреди”, яка виступає зараз у другому дивізіоні). Погіршилася результативність, наче й не було у першій половині сезону серії з шести матчів чемпіонату та ЛЄ, в яких забили 26 м’ячів. Перестав забивати Стенґс, не набагато частіше робив це Боаду. Обсяг атакувальних дій, що конкретних гравців, що всієї команди не завжди був значно нижчим, аніж тоді, коли відзначалися скільки хотіли, але іншою була ефективність, вражати ворота стало важче.

Проти насиченого захисту “Зволле” ніби й діяли зі звичною старанністю, час від часу вдало комбінуючи на правому фланзі. А от успішно закінчених атак не було. Аж доки арбітр не вгледів фол проти Боаду в штрафному майданчику.

Ось вона, більш ніж стовідсоткова нагода. Адже Тьон Копмейнерс виконав упродовж сезону 11 пенальті й жодного разу не схибив. На орендованого у “Вердера” голкіпера Міхаеля Зеттерера це не справило особливого враження. Удар Копмейнерса він парирував й залишилося тільки здогадуватися, як саме зможуть господарі спрямувати м’яча у сітку.

Хоч “Аякс” мав вийти на поле пізніше, відставання від лідера ніби вже починало збільшуватися. Цікаво, що й у другому таймі, як би не атакували футболісти АЗ, на яких би позиціях не опинялися для ударів, відзначитися не могли. Або били повз ворота, або ж добре грав Зеттерер. Безсилим був воротар тільки у двох конкретних випадках. Адже арбітр ще двічі вказував на 11-метрову позначку. І щоразу Копмейнерс бив сильно і точно.

Про невдачу в першому таймі можна було забути. Той удар не мав настільки руйнівних наслідків, як могло б здатися у перерві. Два моменти спокою, врівноваженість пенальтиста - і АЗ наблизився до “Аякса”. Три останніх м’ячі команди з Алкмара (у трьох матчах) це удари Тьона Копмейнерса з 11 метрів. Коли не вдається упіймати ходовий вітер, треба рухатися вперед як можеш. Ще й трохи згодом амстердамці взяли й програли у Алмело “Ераклесу”. Тож зараз АЗ відстає від “Аяксу” на три очки й у наступному турі їде до Амстердаму.