Fútbol español: Південноамериканські новачки (ч.2)

Упродовж літа з міста Херес-де-ла-Фронтера надходили лише сумні звістки. Новачок першого дивізіону ще не зіграв жодного матчу, не провів жодного тренування, але вже виглядав приреченим. Пішов тренер Естебан Віго. Мали повертатися до своїх клубів орендовані герої підйому до еліти.


Тренера шукали ледь не похапцем, і призначення Куко Сіганди стало чи не найменш болісним, хоча й не ідеальним, виходом зі скрутного становища.


Ближче до старту сезону «Херес» взявся орендовувати гравців. На інше грошей у клубу не вистачить, але саме серед орендованих можуть бути рятівники.


Насамперед йдеться про чилійця Фабіана Орейяну та венесуельця Джанкарло Мальдонадо. Обох можна назвати різнобічними гравцями атаки, здатними як вміло асистувати партнерам, так і завершувати комбінації. Якщо Мальдонадо, пробивний і настирний, здебільшого діє у центрі, Орейяна часто зміщується на фланги, звідки намагається проскочити на позиції для удару.


Мальдонадо вміє і любить пресингувати захисників суперника вже біля їхнього штрафного, і якщо «Херес» візьме таку гру на озброєння, Джанкарло зможе організовувати собі виходи віч-на-віч із голкіпером. Щоправда, є сумніви, що принаймні на виїзді «Херес» наважиться на таку агресивну гру.


Натомість дії на контратаках дадуть шанс іншому новачку, Орейяні, відшукувати найуразливіші місця в обороні суперника і саме туди швидко спрямовувати наступ «Хереса».


У захисті з’явився аргентинець Леандро Хіода. У першому ж матчі він примудрився заробити червону картку, хоча за шість останніх років у Аргентині його вилучали всього двічі. Хіода – один із тих оборонців, добре навчених, габаритних, яким іноді бракує того, що у Англії називають presence. Ось цю сама «присутність» за спиною форварда, це вміння контролювати «свою» територію потрібно розвивати Хіоді для успішної гри у Прімері.


До складу ще одного новачка, «Тенеріфе», приєднався бразильський форвард Діней. Минулого сезону він забив 10 м’ячів за «Сельту», і перехід на вищий рівень здається цілком логічним. У Дінея взагалі з початку 2008 року виходить додавати у кожній новій команді.


Грає він по всьому фронту атаки, різкий, рухливий, у штрафному майданчику йому не потрібно багато часу для підготовки удару. У складі команди «Ґуаратінґета» Діней чудово проявив себе у контрвипадах завдяки своїм швидкості та дриблінгу.


Новачок ще однієї острівної команди — «Мальйорки» — може бути чи не відкриттям сезону. Але з таким саме успіхом уругваєць Пауло Пессолано може стати одним із найбільших розчарувань. Футболіст він безумовно обдарований, з відмінною технікою, розумінням гри. Теоретично, він — ідеальна заміна Аранго. Але характер…


Скандалів із суддями у його «активі» не менше, аніж забитих м’ячів та результативних передач. Зірватися може через найменшу дрібницю, і якщо вже заведеться, то не варто очікувати від нього спокійної, розважливої гри. Якщо саме такий Пессолано виходитиме на поле в іспанському чемпіонаті, у тамтешніх не надто адекватних суддів з’явиться нова улюблена ціль.

Fútbol español: Південноамериканські новачки (ч.1)

У чемпіонаті Іспанії з’явилася чергова партія гравців з Південної Америки. Тож є сенс трохи розповісти про новоприбулих та оцінити їхні перспективи.


У «Альмерії» мала сформуватися дуже перспективна пара опорних хавбеків: аргентинець Ернан Бернарделло (прийшов з «Ньюеллз Олд Бойз») та колумбієць Фабіан Варгас («Бока Жуніорс»). На жаль, у останньому матчі за збірну Варгасу зламали ногу, і Уго Санчесу доведеться підшукувати Ернанові іншого партнера. Бернарделло — невтомний і жорсткий (34 жовтих картки за три роки) трудяга центру поля, котрий насамперед старанно відпрацьовує у захисті. Коли-не-коли здійснює рейди до штрафного майданчика суперника.


За «Ньюеллз» Ернан забив тричі, і цікавим був його другий м’яч. Це був останній матч у кар’єрі Віктора Сапати. Той взявся бити пенальті і не зумів переграти голкіпера «Расинга». Бернарделло добив, але обіймав Сапату так, немов той сам реалізував одинадцятиметровий.


У «Альмерії» Ернан може спробувати зазіхнути на лаври Філіпе Мелу, котрий саме у цій команді відіграв свій найкращий сезон у Іспанії і міг, здавалося, ледь не самотужки тримати центр поля під контролем.


«Еспаньйол» взяв одразу трьох аргентинських захисників, один з яких у останньому чемпіонаті був партнером Бернарделло. Іван Пійюд діє на правому фланзі. У першому турі він добряче намучився з юною зіркою «Атлетика» Муніаїном. У найближчих турах, особливо у другому, йому навряд чи варто розраховувати на спокійніше життя. Але це може бути чудовим бойовим хрещенням для футболіста зі скромним досвідом виступів у елітному аргентинському дивізіоні.


«Еспаньйол» взяв Пійюда в оренду, тож його перебування у Барселоні не буде тривалим, якщо тільки він не доведе, що може виробляти на правому фланзі те, що вдавалося свого часу іншому аргентинцю Пабло Сабалеті.


Кращі шанси закріпитися у команді мають вихованці «Боки» Хуан Форлін та Факундо Ронкалья. Обидва переважно грають у центрі оборони, але Ронкалья іноді виходив і на фланзі. Саме там він частіше припускався помилок. У центрі Факундо грає надійніше, що і продемонстрував у Більбао, де вийшов у стартовому складі з Ніко Парехою.


Форлін, єдиний з цієї трійці, кого «Еспаньйол» купив, а не орендував, сподівається дебютувати вже у грі з «Реалом», і цілком ймовірно, що саме на нього розраховуватиме Почеттіно, як на постійного напарника Парехи. Ронкальї, у такому випадку, доведеться шліфувати гру на фланзі.


Форлін відмінно веде боротьбу у повітрі, тактично грамотний, чіпкий. Важливе питання — наскільки він психологічно готовий до європейських пригод. У складі «Боки» Хуан довів, що характер у нього є, тож залишається «найпростіше» — не розгубитися на новому місці роботи.


«Депортиво» запросив двох південноамериканців. Одному з них — колумбійському лівому захиснику Браяну Анґуло важко розраховувати на місце у стартовому складі. (Філіпе Луїс у «Депорі» залишився і втратити місце в основі може хіба що через власну розхитаність. Хтозна як вплине на Філіпе відстрочка (?) його трансферу до «Барси»).


А от бразилець Жука може стати наріжним каменем тактичних побудов Лотіни. Жука з тих бразильських опорників, які сумлінно, без зайвих витребеньок, сновигають сюди-туди, виконують колосальний обсяг роботи і завжди залишаються у тіні більш яскравих партнерів. Але без таких Жук(ів) не було б і блищаків. А грі самого Жуки додаватимуть блиску штрафні у його виконанні.