AFC Cup U23: Перший тур

Китай – Оман 3:0

Той рідкісний випадок, коли дивишся матч й щиро хочеш, аби одна з команд грала агресивніше, щоб її футболісти жорсткіше «ставили ногу». Збірна Оману з такою невимушеністю перетинала межу м’якости та аморфности, що не зовсім було зрозуміло, як ці плюшеві іграшки взагалі пройшли кваліфікацію та ще й обіграли у вирішальному матчі іранців.

Подібні дії суперника лише заохочували старанних господарів до турніру до ще наполегливішої гри у відборі. З перехоплення м’яча на чужій половині власне й почалася атака, що завершилася першим точним ударом. Так само завзято китайці використовували фланги, добре доправляючи м’яч у потрібні зони, а потім вже йшли досить небезпечні передачі до штрафного, що й призвело до ще двох забитих м’ячів.

Катар – Узбекистан 1:0

Не вперше збірна Узбекистану (чи то юнацька, чи молодіжна) справляє враження команди, якій так вже набрид цей футбол, що нічого, окрім відрази, він вже не викликає. І ніби ж і рухаються, і з м’ячем працюють, і до захисту переходять досить швидко, однак усе ніби на автоматі. Воно ж наче й непогано, коли маневри команди відшліфовані й доведені до автоматизму, та цього разу від того віє якоюсь надмірною вичищеністю, за зовнішньою правильністю рухів вкрай мало змісту, мало емоцій, що теж потрібні для результативнішої гри на цьому рівні.

У катарців зараз іспанські тренери, тож вони вже впевнено засвоїли контроль м’яча, однак ще не відкрили другий розділ підручника. Той, у якому йдеться про спрямування атак у бік воріт суперника, якщо той не залишає простору й треба узгоджувати маршрути м’яча з переміщеннями гравців попереду. Поки що зовні впевнений контроль не стає передвісником прискорення атаки, а є радше фігурним катанням м’яча уздовж та впоперек.

КНДР – Таїланд 1:0

Від тайців можна було очікувати більшого. І тому, що у попередні роки в складі молодіжки були дуже цікаві футболісти, й тому, що якраз збірна Таїланду іноді видавала «тікі-таку», якою можна було захоплюватися. Але зараз команда є занадто банальною й у першому матчі нічого видовищного не запропонувала.

Корейці ж зіграли динамічно, з чудовим використанням вертикальних передач. Якраз у центрі вони м’яч особливо не затримували, якщо була можливість зіграти або далі по флангу, або ж на когось із двох форвардів. Тому й була їхня гра свіжішою та ефективнішою. Особливо на тлі суперника, якому чогось не вистачало чи не в кожному компоненті.

Ірак – Малайзія 4:1

Найбільше сподобалися у першому турі саме іракці. Насамперед хорошим поєднанням мобільности та впевненої роботи з м’ячем. Маневр одного гравця обов’язково супроводжували ривки інших й це добре узгоджувалося завдяки точним і вчасним передачам. Однаково переконливо команда розігрувала позиційні атаки й переходила у контрнаступ. Здатність великої кількості польових гравців якісно та ефективно відпрацювати у нападі є найвиразнішою рисою іракської збірної у цьому матчі.

Малайзійцям важко було щось протиставити такому різнобічному опоненту. Але вони намагалися й бодай на один свій м’яч награли.

Японія – Палестина 1:0

Найбільш нестандартний маневр — підключення центрального захисника з глибини і його вихід на ударну позицію — дозволив забити у першому таймі й залишився, мабуть, найяскравішим епізодом матчу. До та після нього японці якраз не знаходили способів подолати насичений захист. Чимало часу провели у пошуках й щоразу зупинялися за крок-два від рішення. Японців не обтяжує необхідність довго переводити м’яч із однієї ділянки поля на іншу, але у майбутніх матчах знадобиться більше винахідливости.

Йорданія – Саудівська Аравія 2:2

Типовий англійський тренер йорданців обрав застарілу тактику (4-2-3-1), аргентинський наставник аравійців — сучасну (4-2-3-1). Обидві команди у першому таймі краще виконували роботу без м’яча, суттєво стискаючи простір для маневру. Йорданцям пощастило використати помилку оборони й у другому таймі ця команда вже значно більше дбала про захист власних воріт. І робила це доволі непогано упродовж хвилин двадцяти, аж поки взагалі не забула про існування чужих воріт.

У цей момент тиск аравійців став максимальним й, здавалося, що зможуть дотиснути. Натомість вони, навпаки, не зуміли цього зробити й потроху випустили гру з-під контролю. Йорданці забили вдруге й запізнілий камбек команди Саудівської Аравії став ще однією несподіванкою цього найбільш емоційного матчу першого туру.

Австралія – Сирія 3:1

Австралійці краще почали, швидко використали одну з проникливих передач на хід й вийшли вперед. Сирійці зреагували значно щільнішою грою у центрі поля й трохи нейтралізували ці гострі передачі команди Анте Мілічіча. Не вдалося, однак, краще використати свої атакувальні можливості, а наприкінці тайму ще й проґавили контратаку, в якій австралійці знову дуже добре розіграли комбінацію на фланзі з вивіреним навісом на дальню штангу.

Блискуча гра як основних флангових форвардів, так і тих, хто вийшов на заміну, забезпечила збірній Австралії чимало нагод для стрімких атак. Сирійці теж відзначилися після подібної комбінації, але назагал рахунок досить точно відобразив зусилля обох команд.

Республіка Корея – В’єтнам 2:1

Якось довелося побачити, як із заднього сидіння дива автопрому під назвою «Жигулі» вискочило одразу шестеро в’єтнамців. Схожий принцип розташування використала у цьому матчі збірна цієї країни. Прагнули максимально наситити простір на чітко обмеженій ділянці поля — перед штрафним, аби знівелювати швидкість атак корейців.

Контрвипади в’єтнамців хоч і були не дуже регулярними, базувалися на інших засадах. Були спроби брати не кількістю, а якістю, хоч і малими силами, але розігрувати м’яч якомога точніше. І одна з таких атак взагалі завершилася красивим ударом із середньої дистанції.

Потім, щоправда, оборона в’єтнамської збірної аж занадто зіщулилася й перетворилася на звичайнісіньке скупчення гравців, яке вдалося «відрізати» одним пасом. Нічия після першого тайму для корейців, досить несподівано, виявилася прийнятним результатом, а швидкий пенальті у другому мав виправити ситуацію.

Юн Син Вон пробив «паненкою», прямісінько в руки воротареві. Це справило враження на арбітра. У компенсований час чистий пенальті за фол проти Юна суддя просто не призначив. На щастя для «десятки» корейців, він за цей час встиг акуратно подати зі штрафного на Лі Гин Хо, який забив переможний м’яч.

Fútbol español: Tiki-taka, 18 тур

Атлетико – Хетафе 2:0

«Атлетико» прийняв допінг. Препарат якісний, виготовлений у Бразилії, давно адаптований у Європі. Називається — Дієго Коста. З його поверненням одразу стало більше драйву, більше динаміки у розвитку атак.

Ще наприкінці минулого року Санті Каньїсарес зізнавався, що йому буває важко дивитися гру «Атлетико» усі 90 хвилин. Справді, деякі матчі мали лише суто табличну естетику — три очки й до побачення. Для команди, що не могла реєструвати нових футболістів аж до січня, таке криходерство було необхідним та бажаним. За цих обставин, одна поразка у чемпіонаті є більш ніж прийнятним результатом.

А ось у цьому матчі була в «Атлетико» енергія, якої іноді так бракувало. Знову був той невтомний, наполегливий та нестерпний Коста, який не тільки чужому захисту влаштовує «солодке» життя, а й своїй команді бува додає клопоту. Його вилучення з «Хетафе» на результат не вплинуло, одначе у холодно-привітному Ейбарі Кости не вистачатиме.

Валенсія – Жирона 2:1

Оце щоразу, як надумає Пабло Мачин трохи перебудувати гру команди, виходить не дуже добре. Зараз, щоправда, нікого з суперників персонально не тримали, але залишився в запасі Борха Гарсія й вийшов ще один гравець до опорної зони. Поки «Жирона» витримувала запропоновану господарями динаміку, усе було гаразд. Порту ще й забив рідному клубові.

Однак коли «Валенсія» наполегливіше заграла у боротьбі за м’яч, у «Жирони» зник миттєвий перехід від оборони до атаки. Тімор міг хіба що допомогти Гранелю та Понсу стримувати тиск суперника, але чистого та якісного виходу зі своєї половини схема вже не забезпечувала. Тому й вийшов Борха по перерві.

«Валенсія» дуже вчасно заробила пенальті. Кращого початку другого тайму годі й було бажати. З перевагою в рахунку й суперника досить вправно обмежували, й в контратаки летіли, мов на крилах.

Лас-Пальмас – Ейбар 1:2

Поки кореспондент каналу BeIn скаржилася на «незвично холодну погоду», тренер гостей суворо стежив за грою у сорочці з коротким рукавом. +15 на Канарах для Хосе Луїса Менділібара були курортною температурою. А для його команди й поготів. «Ейбар» багато рухався, пресингуючи суперника на його половині, й робив це досить успішно. Успішніше, аніж потім працював із м’ячем. Атакам бракувало звичної амплітуди.

«Лас-Пальмас» ще звикає до Пако Хемеса, але всотувати його ідеї буде легше, оскільки у схожий футбол команда грала й раніше.

Маневри в атаці особливо виразні, коли робить свою справу маг і чаклун Йонатан В’єра. У першому таймі його вплив ніби й обмежив створений на образ і подобу свого тренера «Ейбар», і все одно лідер «Лас-Пальмасу» відзначився.

Надії на перемогу тріснули разом із ногою Сержи Сампера. У центрі поля в нього вимальовувався багатонадійний дует із Ґабі Пеньяльбою (дуже цікавого новачка привіз Хемес із Мексики), аж раптом все пішло шкереберть. «Ейбар» діловито використав найкраще, що міг запропонувати у матчі — стандарт й флангова подача, двічі забив за 4 хвилини й поїхав собі назад до «звично холодної погоди».

Севілья – Бетіс 3:5

Обіграти «Реал» на «Бернабеу». Уперше в історії забити п’ять на полі «Севільї». Для цього прийшов Кіке Сетьєн. Між цими звитягами він може дарувати очки казна-кому, а потім бридке каченя, що невміло крутиться біля чужого штрафного, перетворюється на вишуканого лебедя, який зачаровує кожним рухом.

Третій гол «Бетіса» — це симфонія колективної гри, сторінка з підручника. Його можна дивитися знову й знову, наче якийсь традиційний різдвяний фільм. То варто робити, бо потім знову може бути гіркота неточних передач, «обрізок» біля свого штрафного та усе інше, що так дратувало шанувальників «Бетіса» упродовж кількох тижнів. Потім... А зараз Дурмісі знову залишається перед воротами один, як удома, а «Бетіс» нагадує, що може бути дуже «міцним горішком».

Леганес – Реал Сосьєдад 1:0

Як так може бути, що команда, у матчах якої забито найменше м’ячів, є однією з найцікавіших у чемпіонаті? Відповідь — Асьєр Ґарітано. Тренер «Леганеса» настільки вправно працює, що не хочеться пропустити той зазвичай коротесенький фрагмент матчу, коли теоретично сильніший суперник опиняється у скрутному становищі.

Ось ніби щойно фаворит створював моменти, не так, може, регулярно, як хотів, та все ж створював. Аж раптом «Леганес», до того зовні тихий та сумирний, засадить йому під дих. А за вмінням переплавляти забиті м’ячі на дорогоцінні очки із «Леганесом» здатне посперечатися хіба що «Бьорнлі» Шона Дайча.

Барселона – Леванте 3:0

Усі знають, що Йорді Альба віддасть, а Мессі заб’є. Тільки зробити нічого з цим не можуть. А коли ще у «Леванте» Лерма в чудовій позиції пробиває наче побачив м’яча уперше в житті, славлена «різниця у класі» дається взнаки. І тримається ніби «Леванте» гідно (ще й без трьох дискваліфікованих гравців основи), й навіть іноді у атаці щось є, однак у «Барси», окрім монстрів попереду, ще й у воротах зараз один такий, що в нього наче кілька рук та ніг.

Вільярреал – Депортиво 1:1

Флорін Андоне два роки провів у кантері «Вільярреалу». Розказував потім, — добре, що вже як таки потрапив до Прімери, — що якась неправильна та кантера. Не дають молоді шансу в цьому клубі, — стверджував Андоне. Приблизно так само, як не давали йому шансу в «Депортиво» після повернення Лукаса Переса. Той незмінно виходив у стартовому складі, Андоне ж залишалося чекати. І дочекався якраз у матчі проти «Вільярреалу».

Довелося забивати, як інакше? Забивати «Вільярреалу», в якого у старті були кантеранос Родрі та Раба (досвідченішого Маріо, котрий теж грав у цьому матчі, Андоне був включив до свого списку: «А хто крім них?», в якому також були Бруно та Ману Трігерос).

Родрі взагалі так не дають шансу, що він став одним із найкращих центральних півзахисників цього сезону. Андоне, мабуть, пояснить, що це сталося тільки через травму Бруно. Й скромно промовчить про травму Лукаса, що дозволила йому вийти з перших хвилин.

Атлетик – Алавес 2:0

Найгірший матч «Алавеса» після появи Абелардо. Швидко травмувався Бургі, й «Алавес» так нічого серйозного в атаці не створив. Господарям вистачило мінімальної активності (насамперед Вільямса), щоб цілком комфортно здобути три очки.

А Рауль Гарсія вкотре довів, що за іміджем брутального бородатого дядька, який справді класно вміє грати у футбол, ховається ще й вправний майстер театральних падінь.

Сельта – Реал 2:2

Театральним падінням Яґо Аспаса хочеться вірити, бо навіть дурить він із абсолютно дитячою щирістю. Та що вдієш, коли він один пенальті заробив чесно й примудрився його не забити. Довелося хитрувати у пошуках перемоги. Яку «Сельта» могла б знайти і без шахрайства. Тому що чіткіше уявляла собі, що має робити на полі. Каліграфічна атака, що завершилася майстерним ударом Васса, з будь-яким іншим суперником лише б підкреслила логічність такого перебігу подій.

А з «Реалом» це може бути передвісником двох швидко пропущених м’ячів. Бо таких от матчів він виграв сотні. Коли не тримаєш під контролем усю гру, а тільки епізоди, але робиш це так, що м’яч все одно опиняється в сітці. В іспанському футбольному лексиконі для цього навіть слово є спеціяльне. Pegada. Причипливість.

У другому ж таймі наполегливости та колективної гри «Сельти» було більше, аніж причипливости мадридців.

Малага – Еспаньйол 0:1

Команда Кіке Санчеса Флореса є вдалим прикладом колективу, якому не потрібен м’яч, щоб грати у футбол. От і на «Ла Росаледі» якби у якийсь момент тихесенько м’яч прибрали, суперники б далі бігали собі, штовхалися та виконували інші корисні техніко-тактичні дії.