AFC Cup U16: Груповий етап

Група А

1. Японія - 7; 2-1-0, 7:2

2. Таджикистан - 4; 1-1-1, 4:7

3. Таїланд - 3; 1-0-2, 7:9

4. Малайзія - 3; 1-0-2, 8:8

Результати третього туру: Малайзія - Японія 0:2 (Тояма, 37; Наруока, 93), Таїланд - Таджикистан 1:2 (Муеанта, 80 - Панжиєв, 38; Заїров, 84)

Матчі останнього туру перенесли на один день через зливу. Починалися вони об одинадцятій ранку за місцевим часом. У Європі десь ще була глуха ніч, десь світало. Спроби знайти трансляцію о цій порі виявилися, на жаль, марними, тож залишалося орієнтуватися на враження інших та куці хайлайти.

Про виступ господарів турніру говорили після поразки від японців аж на рівні уряду. Міністр спорту розкритикував і тренера (принагідно розказавши, скільки той отримує), і усю програму розвитку футболу. Тут слід пояснити, що розробкою цієї масштабної програми займався кілька років тому зовсім інший уряд, а теперішній тільки те й робить, що шукає приводи згорнути усе це діло й пустити гроші на щось інше.

Трохи дивує такий підхід. Ніби саме у Малайзії після короткого періоду мали раптом з’явитися команди в усіх вікових категоріях, що виносили б кожного із суперників. Навіть тим, хто розпочав подібні процеси значно раніше, не завжди вдається досягати бажаних результатів. А в цьому турнірі, попри останнє місце в групі, малайзійці точно не було найгіршими й надміру заплатили за помилки у матчі з Таїландом. Але все ж є і цікаві гравці, і розуміння того, що робити далі.

Виділити можна, звісно, Лукмана Хакіма (наразі він залишається найкращим бомбардиром турніру з п’ятьма м’ячами), хоча якраз його вилучення суттєво вплинуло на підсумок поєдинку з тайцями. Не менш цікаво діяв його партнер у атаці Мухаммад Нажмудін, хорошою роботою на обох флангах запам’ятався Мухаммад Аліф. У центрі поля Фірдаус Кайроннісам грав і у опорній зоні й трохи вище. Можливо у деяких ситуаціях йому забракло більшої агресивности, вміння брати на себе, коли гра складається не надто вдало. Те саме можна сказати й про деяких інших хавбеків, які й не обділені технікою чи баченням поля, але могли занадто знітитися під психологічним тиском.

У збірної Таїланду був свій лідер атак та бомбардир (4 точних удари), який ще й уникнув дискваліфікації. В останньому турі Супанат Муеанта відзначився знову причому цього разу вже не з меж штрафного, а хорошим ударом здалеку після розіграшу стандарту. Підвів тайців голкіпер, який помилився, коли таджицька команда відкрила рахунок, а потім не добрався до флангової подачі, що завершилася переможним ударом. Зрештою, яким би вправним не був форвард, з дев’ятьма пропущеними м’ячами важкувато розраховувати на місце у плей-оф.

А якраз рясні помилки в обороні затьмарили враження від доволі змістовних атакувальних дій команди Таїланду. І якщо Муеанта виділявся вмінням завершувати атаки, то варто відзначити ще й передачі Танаріна Тумсена. Деякі з них були основою результативних комбінацій й яскраво продемонстрували, що цей хавбек добре орієнтується у ситуації й вміє віддати м’який, зручний пас. Також запам’ятався у групі атаки Вараґон Тонґбаї, який діяв на лівому фланзі. У нього, до речі, був хороший момент у матчі з Таджикистаном і якби вдалося переграти воротаря, то дует чвертьфіналістів від цієї групи міг би інший вигляд.

Група Б

1. КНДР - 7; 2-1-0, 6:3

2. Оман - 4; 1-1-1, 5:5

3. Ємен - 3; 1-0-2, 5:4

4. Йорданія - 2; 0-2-1, 5:9

Результати третього туру: КНДР - Оман 3:1 (Пак Рьон Квон, 4; Кім Кан Сон, 16; Ан Пьон Іль, 45+1 - Аль Джараді, 78, пен)

Ємен - Йорданія 5:1 (Файсал Саїф 14,73; Тамер Сенан, 16; Саад Аль-Кааод, 24; Мохаммад Ісса, 25, автогол - Резік Баніхані, 75, пен)

Матчі цієї групи у перші два ігрових дні перетиналися з поєдинками групи С, треба було вибирати щось одне, тому корейців та оманців вдалося побачити аж у вирішальному турі. Перевага збірної КНДР була очевидною, тож навряд чи далеким від істини буде припущення, що групу вони виграли закономірно. Про особливості гри команди можна буде детальніше поговорити згодом, коли накопичиться трохи більше матеріялу. Поки що можна зазначити, що є деякі майже класичні для юнацьких та молодіжних команд цієї країни деталі. Наприклад, схема 4-4-2 чи дев’ятий номер у центрального півзахисника.

Головною загадкою в цій групі став результат матчі Ємен - Йорданія. Команда, що не відзначилася до того жодного разу забила п’ять супернику, що реально претендував на вихід до чвертьфіналу. Та ще й чотири з них до 24-ї хвилини. Хаос, що панував у цей час в обороні йорданців легко помітити навіть у короткому відеозвіті.

Група С

1. Індонезія - 5; 1-2-0, 3:1

2. Індія - 5; 1-2-0, 1:0

3. Іран - 3; 1-0-2, 5:2

4. В’єтнам - 1; 0-1-2, 1:7

Результати третього туру: Індонезія - Індія 0:0, Іран - В’єтнам 5:0 (Азізі 18,36; Барзегар, 21; Дусталі 31, 64)

Збірна Ірану могла забивати хоч ще десять, все одно її вихід до чвертьфіналу залежав від того, чи пропустить Індія у паралельному матчі. А там, з наближенням фінального свистка, ніхто вже особливо ризикувати не збирався. Тож довгоочікувана голеада потішила хіба що самолюбство іранців. Та й це не факт, коли йдеться про команду, що їхала на турнір одним із фаворитів, але зіграла дуже погано у першому матчі й лише трохи краще у другому. Тільки з третьої спроби вагомо заявили про себе ті, від кого насамперед очікували змістовної гри на цьому турнірі. Водночас, саме через те, що сталося це так запізно, нелегко виокремити когось й назвати найкращим чи одним з найкращих у складі команди. Майже кожен міг і мав би зіграти значно якісніше.

В’єтнамці в свою чергу видали майже максимум працьовитости, згуртованости, але не завадило б ще трохи яскравих індивідуальностей, аби розраховувати на кращі результати. Якщо у перших двох турах команда зберігала компактність та щільність побудови, то у третьому занадто “розтягувалася” й суперник постійно використовував це для стрімкого переходу в контратаку. Відтягнутися назад злагоджено, зайняти позиції на своїй половині в’єтнамські футболісти вже не встигали, а після вилучення за рахунку 0:2 навряд чи й самі сподівалися на диво.

Група Д

1. Республіка Корея - 9; 3-0-0, 12:0

2. Австралія - 6; 2-0-1, 6:4

3. Ірак - 3; 1-0-2, 3:5

4. Афганистан - 0, 0-0-3, 1:13

Результати третього туру: Республіка Корея - Ірак 2:0 (Мун Чжун Хо, 45,48), Австралія - Афганистан 4:0 (Родді, 8, 45+3; Ботич, 26, 61)

Дебют у першості континенту з точки зору результату, хіба що за винятком першого матчу, вийшов для афганської команди не надто приємним, тож можна вжити стандартну для таких випадків фразу про набутий досвід. І проти корейців, і проти австралійців не вдалося втриматися на тому рівні інтенсивности, який пропонували суперники. При цьому афганці намагалися не йти в глухий захист, зустрічали атаки достатньо високо й у матчі з Австралією це закінчилося двома жовтими воротарю ще у першому таймі. Можна вважати таку манеру гри наївною, ризикованою, але з такими прудкими, технічними виконавцями навряд чи афганці довго витримали б нескінченне сидіння у власному штрафному. Відзначити серед цих гравців можна насамперед Алі Західі, невтомного лівого форварда.

Іракці свої шанси пройти далі втратили після поразки від Австралії. Щось протиставити вишколеній корейській команді було майже неможливо. Ритм та характер матчу визначали корейці, і навіть не вмикали при цьому максимальну швидкість. У збірній Іраку хороший турнір провів центральний півзахисник Абдул Раззак Касім, гравець грамотний, здатний чітко визначити напрямок атаки й потім підтримати її підключенням з глибини. Алі Джасім Ельайбі добре зарекомендував себе на лівому фланзі. Футболіст зі швидкістю, технікою, вигадкою. Назагал команда Файсала Азіза трохи “поменшала” хіба що на тлі блискуче організованих корейців, а у інших двох зустрічах грала досить непогано. (З Австралією здебільшого у першому таймі, до вилучення Алі Кадіма). У будь-якій іншій групі іракці б мабуть опинилися на одному з двох перших місць.

Як забиває "Яблонець"

Другим суперником “Динамо” у Лізі Європи буде чеський “Яблонець”, який у цьому сезоні відзначився вже 15 разів. Один із м’ячів суперник забив у власні ворота, а з рештою спробуємо розібратися, щоб виявити певні закономірності у діях команди в завершенні атак.

Почнемо зі знайомства зблизька. Варто уважно запам’ятати цей крупний план і сподіватися, що під час матчу він з’являтиметься в кадрі якомога рідше.

Чому? Бо крупний план цього півзахисника, Міхала Травніка, означає, що він готується до виконання стандартів.

А що ж трапляється, коли Міхал підходить до м’яча у таких випадка? Подивимося на кутовий у матчі другого туру проти “Спарти”.

Зазвичай кілька гравців “Яблонця” розташовуються досить компактно на лінії воротарського майданчика. Іноді хтось намагається максимально обмежити роботу голкіпера суперників на виході, однак завдання номер один – зайняти позиції у певній зоні. І якщо Травнік виконає подачу максимально точно, то виходить, що не один футболіст має шанс завдати удару. У даному випадку це зробив Давід Лішка.

Матч четвертого туру з “Карвіною”. Кутовий тепер вже з лівого флангу.

Знову розташування гравців неподалік від лінії воротарського й ще одна вивірена подача, що дозволила відзначитися Мартіну Долежалу.

Штрафний із лівого флангу, гра з “Сігмою”.

Вже знайома дислокація футболістів “Яблонця”. Відзначимо, що у такій ситуації справді не обов’язково ставати прямісінько перед воротарем. Адже за кілька кроків від нього і так скупчується чимало гравців обох команд. У цьому епізоді забив Долежал.

Можна ще згадати третій м’яч у ворота пльзенської “Вікторії”. Травнік подав кутовий із лівого флангу, а забивав головою, не без допомоги з боку голкіпера гостей, Ян Храмоста.

Травнік може й сам виконувати удари зі штрафних. У чому переконався воротар “Ренна” Томаш Коубек, якому Травнік технічно натякнув, що стінку можна було б поставити краще.

Варто окремо згадати ще один штрафний, на виїзді проти “Славії”. Цього разу футболісти “Яблонця” розташувалися ніби далеченько від воріт й одразу загрозу створити не могли.

Важливо тут дещо інше. А саме – чисельна перевага у зоні, в яку спрямовано м’яч.

За кілька секунд це дозволяє пресингувати Стоха й ще за мить – виконати результативну подачу на Долежала.

Стрімкий розвиток подій після перехоплення м’яча. Ще одна риса результативних комбінацій “Яблонця”. Почнемо з найпростішого прикладу.

Храмоста займає позицію поки його партнер пресингує захисника суперників. Зрештою гравець “Карвіни” намагався уникнути тиску й відпасувати воротареві. Ось тут якраз свій ривок виконав Храмоста й спокійно вразив ворота.

У інших випадках бачимо вже складнішу взаємодію футболістів “Яблонця”.

Це ситуація одразу після перехоплення у матчі зі “Спартою”.

Захисник, що відібрав м’яч, не віддав пас миттєво, а трохи пройшов уперед сам. І виконав передачу лише коли до нього наблизився суперник. Це дало трохи більше простору на фланзі Йововичу. А вже коли той наближався до штрафного, почав свій ривок з глибини Томаш Голеш.

Саме на нього Йовович зробив вивірену подачу й правий захисник чітко пробив головою.

Перехоплення м’яча на своїй половині (матч проти “Карвіни”).

Хюбшман одразу грає вперед. М’яч отримує Храмоста.

І це зовсім не випадково. Коли вони з Долежалом на полі разом, саме він більше рухається, більше відходить трохи ближче до середньої лінії чи опиняється на фланзі. Далі починається хороша взаємодія двох нападників. Здається, що зону за спинами захисників використовуватиме Долежал.

Однак у “Яблонця” є перевага у динаміці, тому Храмоста продовжує рух вперед. У цей момент наближається до штрафного й Масопуст. (Згадаймо рейд Голеша проти “Славії”).

Зрештою з’ясовується, що до штрафного вриватиметься Храмоста, а не Долежал. Мартін, натомість, чудово асистує Янові.

Далі вже Храмоста спокійно перевів м’яч на Масопуста, який завершив цю комбінацію.

Ще один приклад маневрів Храмости. З поєдинку проти “Сігми”.

Голеш акуратно спрямував м’яч у вільну зону. А за кілька секунд Ян виконав результативний пас на Долежала.

Заслуговує на увагу робота Храмости й у комбінації, що призвела до першого м’яча у ворота “Вікторії”.

Відзначимо спочатку його появу неподалік від центрального кола.

Потім до атаки підключається лівий захисник Ганоушек і Храмоста перевів м’яч йому.

Вже біля штрафного захисники чемпіона Чехії сконцентрувалися на Ганоушеку та Йововичу і забули про Храмосту.

Це дозволило Яну точно навісити на Травніка.

Храмоста стартував із глибини, і так само з другої лінії починав свій рух до чужого штрафного Травнік. Ми вже бачили такі підключення в інших випадках. Тобто йдеться про ще одну рису атак “Яблонця”. Проілюструємо її ще одним голом у ворота пльзенців.

Початок епізоду. Міхал Травнік на газоні. Може здатися, що атака пройде без його участі.

Після пасу вперед ще немає можливості переправити м’яч до штрафного майданчика.

Але минає лише три секунди й варіянтів побільшало.

Далі взагалі відбувається найцікавіше, бо підтягується ще й Травнік. І саме він завдає вирішального удару.

У “Яблонця” поки що не було м’ячів, забитих після тривалих позиційних атак. Це не означає, що таких атак у команди немає. Просто поки що успіх приносили дещо інші маневри.

Отже, що впадає в око: стандарти Травніка ( і взагалі голи головою, яких вже 8); хороше використання вільних зон чи після перехоплень м’яча, чи після швидкого виходу з оборони, й пов’язані з цим підключення з глибини (у цьому контексті можна ще згадати гол Поважанца “Зліну”); маневри Храмости, як на флангах, так і ближче до центрального кола.

U16 AFC Cup: Другий тур

Таїланд - Малайзія 4:2

1:0 - Муеанта, 3; 1:1 - Лукман Хакім, 12; 2:1 - Муеанта, 21; 2:2 - Кайроннісам, 48; 3:2 - Тонґбаї, 57; 4:2 - Яннґам, 85

Таїланд: 1-Анучид Тавесрі, 2-Артіт Буа-нґам, 3-Чатмонґкол Руенґтанароте, 4-Кіттічай Яйді, 5-Джаккрапонґ Санмахунґ, 7-Танатун Тумсен, 8-Саравут Саоварос, 9-Вараґон Тонґбаї (17-Апідет Яннґам,76), 10-Супанат Муеанта, 13-Танакріт Лаоркаї (14-Пуннават Чоте,39), 15-Танарат Тумсен (11-Кіттіпонґ Кетрада, 81)

Малайзія: 21-Абдул Алім, 3-Фірдаус Рамлі, 5-Мухаммад Харіз (4-Алі Імранб,60), 7-Мухаммад Нажмудін (9-Мухаммад Амірул,56), 8-Фірдаус Кайроннісам, 10-Лукман Хакім, 11-Мухаммад Аліф, 12-Мухаммад Раймі, 14-Ахмад Зікрі, 16-Умар Хакім , 19-Харіт Наем (18-Моххамад Сьюкур,36)

Після першого туру малайзійські журналісти із сумом порівнювали кількість глядачів на матчах господарів турніру (700) та індонезійців, яких приїхало підтримати кілька тисяч уболівальників. Наставник збірної Малайзії філософськи зазначив, що його хлопці звикли грати на порожніх стадіонах, але все-таки закликав прийти їх підтримати в наступному поєдинку. Зібралося більше дев’яти тисяч, і наче навмисно усе пішло шкереберть ледь не з самого початку.

Дуже швидко Муеанта знову нагадав, що будь-який безхазяйний м’яч у штрафному чи біля нього миттєво стає здобиччю цього форварда. Гол у відповідь забивав уже лідер атак господарів турніру. Лукман Хакім вдало розташувався між захисниками й пробив головою після хорошої подачі Аліфа з правого флангу.

Однак на відміну від попереднього матчу, цей гол не допоміг малайзійцям встановити контроль над грою. Ця комбінація залишилася чи не єдиним цікавим здобутком у першому таймі. З появою Кіттічая Яйді в центрі захисту спокійніше стало у цій зоні, не гірше зустрічали суперників й півзахисники, а невтомний Муеанта забив знову, тож перший тайм команда Таїланду виграла закономірно.

Малайзія додала на старті другої половини й не забарилася із результативною комбінацією. І вже наступної хвилини Лукман Хакім занадто різко пішов у боротьбу й отримав червону картку. Вочевидь бажання віддячити вболівальникам зіграло злий жарт із командою в цілому до перерви й з одним із її лідерів одразу після відпочинку. У діях малайзійців було більше нервів, менше злагоджености, ніж у першому матчі. Команда ж Таїланду, навпаки, суттєво додала балансу своїй грі. Після третього м’яча тайців господарям зрідка вдавалося створити щось гостре в атаці. А серія помилок, що призвела до четвертого пропущеного, взагалі була фантасмагоричною.

Таджикистан - Японія 0:0

Таджикистан: 1-Мухріддін Хасанов, 2-Жонібек Шаріпов, 4-Мухаммадрасул Літфуллаєв, 5-Шахрон Назаров, 7-Емомалі Ахмадхон, 8-Нідойор Забіров, 9-Рустам Соїров (19-Іброхім Закіров,93), 10-Іслом Заїров, 13-Амадоні Камолов, 14-Шарифбек Рахматов (20-Оздобек Панжиєв,87), 22-Ісроїл Холов (11-Шонрух Сангов,83)

Японія: 23-Таїсі Брендон Нодзава, 3-Ріку Ханда, 5-Юске Ісіда, 6-Асахі Йококава, 9-Кейта Накано, 11-Кураба Кондо, 13-Шунске Міто (7-Какеру Ямаучі,80), 16-Сако Маайя, 17-Нао Ямада (4-Косіхіро Сумі,46), 18-Ріотаро Аракі, 19-Юске Аокі (10 Дзюн Нісікава,64)

Масштабні зміни у складі були б зрозумілішими у таджицької команди, яка програла 2:6 у першому турі. Натомість сім замін, порівняно з матчем проти Таїланду, зробив наставник японської збірної. Це не вплинуло якось кардинально на структуру гри чи методи роботи в атаці і можна лише припускати, чи такою самою була б якість цих дій, якби на поле вийшов інший склад.

Справа в тому, що налякані шістьма пропущеними м’ячами, цього разу таджицькі футболісти вийшли насамперед дбати про власні ворота. Будь-який рух у напрямку чужих воріт був ситуативним. Від нього не відмовлялися зовсім, але й пріоритети були розставлені дуже чітко. Зони на своїй половині були перекриті так, що японцям це могло нагадати токійське метро в годину пік. Вони старанно намагалися пробити цю стіну, однак украй рідко проходили справді загострювальні передачі, а моментів для взяття воріт майже не було.

Індія - Іран 0:0

Індія: 23-Нірадж Кумар, 2-Мойранґтем Тойба Сінґх, 4-Шабас Мутедат (3-Харпріт Сінґх, 67), 5-Ґуркірат Сінґх, 6-Вікрам Партап, 7-Раві Бахадур Рана, 8-Бекей Орам, 9-Рідж Де Мелло (13-Харпріт Рулбір, 83), 11-Ґівсон Сінґх (10-Лалчанхіма Сайло,73), 14-Рікі Шабонґ , 16-Бікаш Юмнам

Іран: 1-Амірхоссейн Нікпур, 2-Амірхоссейн Азізі, 3-Мохаммад Амін Хозбайї, 5-Хоссейн Шаверді, 6-Амір Шабані, 7-Аліреза Бав’єх (9-Махді Сейєді, 79), 10-Ясін Салхані, 11-Хоссейн Хаджизаде Хорасані (18-Аріа Барзегар, 62), 16-Амірреза Ісламталаб, 17-Амір Джафарі (19-Амін Дусталі, 56), 20-Аболфазл Алізаде

Результати першого туру визначили стратегію команд на цей матч. Індія починала досить активно, але тривало це хвилин десять. Потім команда потроху зменшувала активність в атаці. Адже нічия аж ніяк не шкодила шансам на вихід до чвертьфвналу. А от іранцям у пошуках перемоги слід було позбавлятися млявости стартового поєдинку.

І у цьому матчі був 15-хвилинний відрізок, коли здалося, що це їм цілком до снаги. З 16-ї до 31-ї хвилини створили три хороших моменти, у грі команди з’явилася непогана взаємодія в атаці. Щоправда згодом усе було хіба що ледве покращеною копією невдалого поєдинку з Індонезією.

Порятунок, здавалося, впав із неба, коли іранці заробили пенальті. Але й тут нічого не вийшло, бо Нірадж Кумар парирував удар Бав’єха. А упродовж чотирьох компенсованих хвилин чудові нагоди здобути перемогу мали вже індійські футболісти.

Індонезія - В’єтнам 1:1

0:1 - Хуат Ван Хан, 31; 1:1 - Сутан Дієго Зіко, 50

Індонезія: 21-Ернандо Арі, 2-Аміруддін Багас, 3-Мохаммад Юдха, 4-Команґ Теґу, 5-Фаділа Нур, 6-Давід Маулана, 7-Аманар Абділла (9-Сутан Дієго Зіко, 46), 8-Андре Октавіансья, 15-Мухаммад Салман (17-Хамза Медарі, 33 (11-Мохаммад Супріаді, 87)), 18-Бріліан Неґьєнта, 20-Аміруддін Багус

В’єтнам: 1-Нуен Зві Йон, 3- Ваа Куо Дан, 4-Ґіап Туан Юн, 5-Ву Тьєн Лон, 6-Нуен Ван Ту, 8-Ноу Дук Хуан (12- Дін Тан Трон), 10-Хуат Ван Хан, 11- Нуен Куо Хуан (16-Дау Нок Тан, 70), 15- Ноу Тан Тай, 19-Ха Трон Хоу, 21-Чин Куан Чуон

Зустріч двох представників регіону АСЕАН нагадала про поступовий прогрес команд цієї частини азійського континенту. В’єтнамці взимку досягли раніше нечуваного успіху на чемпіонаті Ю23, індонезійці у першому турі цього турніру абсолютно заслужено переграли іранців й вже могли вважатися фаворитами у протистоянні з командою В’єтнаму. Зрештою саме так сприймали розподіл ролей учасники матчу. Більше володіла м’ячем збірна Індонезії, працювала з ним досить динамічно, але суперник непогано захищався, а за сприятливої нагоди міг запропонувати щось своє.

У цій активній боротьбі бракувало ударів по воротах, однак вдосталь було грамотних переходів від однієї фази гри до іншої у виконанні обох команд. В’єтнамці вийшли вперед після блискучого удару зі штрафного й знадобилося дещо не менш ефектне, аби відновити рівновагу.

Вихід вже легендарного Сутана Дієго Армандо Зіко дуже швидко мав бажаний ефект. Його роботі з м’ячем у цьому епізоді аплодували б і генії, на честь яких назвали індонезійського форварда. За рахунку 1:1 і сам Зіко, і Багус будь-що прагнули забити переможний м’яч і забезпечити команді вихід до чвертьфіналу, але, і це насамперед стосується Багуса, бувало робили це, не помічаючи партнерів. Із іноді аж занадто індивідуальними діями захист в’єтнамської команди впорався без особливих проблем. Щоправда в атаці нічим було похвалитися майже до останніх хвилин, коли свіжий Дау Нок Тан спочатку пробив у штангу, а потім змусив попрацювати Ернандо Арі.

Австралія - Ірак 2:1

1:0 - Люк Дузел, 67; 2:0 - Ноа Ботич, 74; 2:1 - Абдул Раззак Касім, 80 (пен)

Австралія: 12-Адам Павлешич, 2-Джейден Кухарськи (23-Томас Ламбіріс, 93), 3-Деніел Волш, 6-Раян Тіґ, 7-Трістан Хаммонд, 8-Біркан Кірдар, 9-Ноа Ботич, 10-Люк Дузел (19-Джейден Ґорман, 75), 11-Джошуа Варга (21-Джозеф Родді, 62), 15-Джордан Кортні-Перкінс, 16-Адам Леомбруно.

Ірак: 1-Хасан Аль-Хамадані, 2-Мустафа Наджм Абудлріда, 3-Муртада Мохамед Алі, 4-Хуссейн Джасім Аль-Латіф, 6-Хуссейн Халід Альмаґед, 8-Абдул Раззак Касім, 14 - Хуссейн Садік Басетмі (9-Хасем Мохаммед, 46), 16-Алі Кадім Джоні, 17-Алі Джасім Елайбі, 18-Ясін Акрам Хуссейн (7-Абдулла Зейяд, 66), 20 Амір Хасан Фенджан (19-Амір Мохамед Хнет, 57)

Два абсолютно різних тайми. Пов’язано це з вилученням центрального захисника іракців Алі Кадіма (у минулому турі він грав на лівому фланзі). До перерви команди постійно обмінювалися гострими випадами та небезпечними моментами. Трохи краще у такій грі виглядали іракці. Абдул Раззак Касім грамотно розпоряджався м’ячем у центрі поля, на лівому фланзі швидкістю й технікою виділявся Ельайбі. У першій половині іракці завдали кількох небезпечних ударів й в усіх випадках надійно зіграв Павлешич, який замінив у воротах Ахмада Талєба. В свою чергу австралійці влучили у перекладину і потім ще загрожували воротам суперника.

Вилучення Алі Кадіма пов’язане з однією не надто логічною рисою у грі іракських ценртбеків. Занадто часто й без особливої потреби вони мчали зустріти атаку біля центральної лінії і діяли у таких епізодах менш розсудливо, аніж в межах штрафного майданчика. Саме такий різкий підкат призвів до другої жовтої шістнадцятому номеру іракців.

Після цього у збірної Австралії з’явилася можливість комфортніше розташуватися на чужій половині, частіше контролювати м’яч поблизу штрафного майданчика. Залишалося дізнатися, чи зможуть вони цими перевагами скористатися. Дві хороші комбінації стали більш ніж переконливою відповіддю. І відзначити у них можна не тільки завершальні удари, а й передачі спочатку Хаммонда, а потім Дузела.

Гол іракців став наслідком невгамовности Ельайбі, який заробив пенальті, але у меншості розраховувати на щось вагоміше було майже нереально.

CAF Champions League: Чвертьфінали

У традиційному рецепті північно-африканського дербі є інгредієнти, що можуть зіпсувати всю страву. Зазвичай їх використовують дозовано, як спеції, що тільки підкреслюють смак, а не визначають його. Коли ж їхній вміст значно перевищує норму, це відлякує, спотворює враження про цю своєрідну кухню та її правила. Щось подібне ледь не сталося під час другого чвертьфінального матчу африканської Ліги Чемпіонів між туніськими клубами “Етуаль дю Сахель” та “Есперанс”.

Разом із “Клуб Афрікен” вони складають тріо найтитулованіших команд країни. “Есперанс” ставав чемпіоном Тунісу 28 разів, “КА” - 13, “Етуаль” - 10. Зустріч таких суперників у континентальному турнірі має особливий присмак, і перший матч це лише підтвердив. Напружений, видовищний поєдинок закінчився 2:1 на користь “Есперанса”. Усі м’ячі були забиті після стандартів. Але це не означає, що команди задихалися на полі, що їм не було де розігнатися попри досить насичену боротьбу.

Боротьба. Один із тих самих інгредієнтів, з якими слід поводитися максимально уважно. Щоб не забути про все інше, щоб не відволіктися занадто від роботи з м’ячем. У матчі-відповіді цього насамперед мали б уникати господарі, адже “Етуаль” мав забити, щоб пройти до півфіналу. На трибунах не те що яблуку, горошині не було де впасти. Стадіон клекотав, віддаючи неймовірну енергію своїй команді. Але тією енергією ще треба було розпорядитися.

Адже суперник мав цілком конкретне завдання. Його не надто цікавило змагання у мистецтві гри. Для цього у “Есперанс” був перший матч. Зараз, за мінімальної переваги, пріоритети змінилися. І тому цілком логічно, що гості прагнули насичувати кожен клаптик поля боротьбою. Завдання ж господарів полягало в тому, щоб її уникати. Не ухилятися, ні, але шукати способи оминати ці набридливі перешкоди, прокладати собі шлях до воріт планомірно та динамічно.

Попервах “Етуаль” зберігав ясність у всіх фазах гри. Однак поступово увага розсіювалася. У кожному епізоді суперник старанно руйнує твій задум і незабаром ти вже й не помічаєш, як метою стає “відібрати м’яч якомога швидше”. Нічого поганого у цьому бажанні, звісно, немає. Якщо різкість, притаманна подібній боротьбі (а тут ще й боротьба у дербі), не призводить до надмірної знервованости.

Ось це вже той випадок, коли страва втрачає смак, коли деталі стають на місце головної ідеї й час спливає у, здавалося б, такій необхідній, а насправді малопродуктивній штовханині. Бо навіть якщо вийти з неї переможцем, бракує чіткості в розвитку атаки. Ба, більше, навіть елементарний, начебто наступний крок зробити вкрай важко. І не тільки тому, що заважає суперник, а й тому, що ти сам вже не досить добре розумієш що і як слід робити. “Виграна” боротьба призводить хіба що до інших зіткнень. Ти очманіло сипеш у казан спеції, не помічаючи, що там ще немає ані шматка м’яса.

“Есперанс” така гра влаштовувала. Хаотична, розірвана на дрібнесенькі шматочки. На гостей не тиснула потреба будь-що вразити ворота й вони свої локальні успіхи у боротьбі за м’яч сприймали саме в такому контексті. З усіх цифр на табло “Есперанс” найбільше цікавили зіграні хвилини. Кожна з них наближала до загальної перемоги.

Парадоксально, що такий характер матчу не відбив бажання його дивитися. Навпаки, страшенно цікаво було стежити за цим, може, й не надто якісним із точки зору естетики, але напрочуд повчальним протистоянням. Ще й антураж тримав біля монітора. Адже в пам’яті був нещодавній приклад тегеранського стадіону “Азаді”, який за тайм допоміг “Персеполісу” забити три м’ячі у вже здавалося б програній дуелі в іншому, азійському, чвертьфіналі ЛЧ. Тоді суперник “Персеполіса” катарський “Аль-Духейл” ніби меншав на очах під впливом цієї оглушливої багатотисячної юрби.

У другому ж таймі матчу в Сусі “Етуаль” зумів навести лад у центрі поля. М’яч рухався краще, точнішими стали вузлові, визначальні передачі. На цю більш продуману гру суперника зреагував “Есперанс”. Чим менше часу залишалося до фінального свистка, тим уважніше гості ставилися до кожної можливості втекти у контратаку. Простого “обміну” відбираннями і втратами м’яча вже не вистачало, аби руйнувати задуми “Етуаля”, тож у відповідь треба було формулювати свої загрози, а не просто очікувати чергової хвилі чужих атак.

Із плином часу “Етуалю” дедалі важче було зберігати позиційний баланс. Годинник підганяв, потрібні були нові зусилля, щоб гідно завершити цей тиск. І у цьому вирі емоцій “Есперанс” дочекався свого шансу. Фуссені Кулібалі достатньо було прискоритися майже від центрального кола, щоб проскочити кількох суперників й опинитися сам-на-сам із воротарем. Цей гол вгамував навіть галасливу публіку.

Ще у двох парах вболівальники команди-господаря залишали стадіон розчарованими. Конголезький “Мазембе” зіграв 1:1 з ангольським “Прімейру ду Аґошту” після нульової нічиєї на виїзді. На своєму полі футболісти “Мазембе” примудрилися не реалізувати два пенальті. Та це ще дрібниці порівняно з тим, що коїлося у Касабланці. “Відад”, володар трофею, мав відігратися після поразки 0:1 від алжирського “Сетіфа”. Моментів марокканці створили на кілька матчів, тільки от м’яч летів куди завгодно, але не в сітку воріт.

Натомість єгипетський “Аль-Ахлі” досить упевнено розібрався з гвінейським клубом “Хоройя”. На виїзді “Аль-Ахлі” упевнено обмежив атаку суперника. У поєдинках групового етапу гвінейці запам’яталися цікавою роботою на флангах, а якраз там кисень їм перекрили повністю. А вже на своєму стадіоні “Аль-Ахлі” додав у потужності, й після першого м’яча вже не було особливих сумнівів в успіху команди Патріса Картерона.