Asian Cup U16: Перший тур, групи A, C, D

Малайзія - Таджикистан 6:2

1:0 - Лукман Хакім, 30; 2:0 - Мухаммад Нажмудін, 33 (пен.); 3:0 - Лукман Хакім, 42; 4:0 - Лукман Хакім, 46; 5:0 - Лукман Хакім, 67; 5:1 - Шарифбек Рахматов, 72 (пен.); 6:1 - Мухаммад Аліф, 76 (пен.); 6:2 - Іслом Заїров, 90+1

Малайзія: 1-Сікх Ізхан, 3-Фірдаус Рамлі, 5-Мухаммад Харіз, 7-Мухаммад Нажмудін (9-Мухаммад Амірул, 72), 8-Фірдаус Кайроннісам, 10-Лукман Хакім, 11-Мухаммад Аліф, 12-Мухаммад Раймі (17-Мохаммад Аліас, 61), 14-Ахмад Зікрі, 16-Умар Хакім (19-Харіт Наем, 65), 18-Мухаммад Сьюкур

Таджикистан: 1-Мухріддін Хасанов, 2-Жонібек Шаріпов, 4-Мухаммадрасул Літфуллаєв, 5-Шахрон Назаров (11-Шонрух Сангов, 46), 8-Нідойор Забіров, 9-Рустам Соїров, 10-Іслом Заїров, 13-Амадоні Камолов, 14-Шарифбек Рахматов (15-Мухаммадалі Азізбоєв, 75), 20-Оздобек Панжиєв (19-Іброхім Закіров, 78), 22-Ісроїл Холов

Господарям турніру знадобилося хвилин десять, щоб увійти в гру, скоротити відстань між футболістами, що конструюють атаку й налагодити змістовний рух м’яча до чужого штрафного. Одразу ж впала в око робота обох форвардів - Мухаммада Нажмудіна та Лукмана Хакіма - кожен з них грамотно рухався, добре відкривався й міг миттєво прискорити розвиток комбінації. Зрештою саме ці двоє ефектно розіграли м’яч у штрафному, й першому голу не зумів завадити ніхто з шести недбало скупчених біля воріт польових гравців збірної Таджикистану.

Натомість таджицька команда не могла похвалитися участю такої самої кількості гравців у атаках. Так-сяк діяла середня лінія, зусиль Соїрова попереду було замало, хоча за рахунку 0:0 він завдав небезпечного удару поруч зі штангою. Значно більшого вочевидь чекали від “десятки”, капітана команди Заїрова, але він хоч трохи нагадав про себе аж у другому таймі, коли відставання вже було непристойним.

Вразили обидва центральні захисники, які з легкістю програвали елементарну силову боротьбу Хакіму та Нажмудіну навіть у своєму штрафному. Причому малайзійські нападники не відзначаються якимось супергабаритами.

Рухливість півзахисту теж додала стрункості грі збірної Малайзії. М’який, точний контроль м’яча, акуратні передачі у вільні зони дозволяли створювати момент за моментом. Але ще більше враження справила гнучкість у переміщеннях без м’яча. Малайзійці швидко та грамотно закривали зони й позбавляли суперника можливості краще розпоряджатися м’ячем. Дещо змінилося хіба що у другому таймі, коли перевага в рахунку стала вагомою, а злива дещо обмежила мобільність футболістів.

Окремо варто відзначити чотири пенальті, призначених йорданським арбітром. Коли суддя вчетверте вказав на “позначку” й вилучив голкіпера господарів, місце у воротах зайняв центральний захисник Мухаммад Харіз й зумів парирувати пенальті, але Заїров спрямував м’яч у ворота з другої спроби.

Японія - Таїланд 5:2

0:1 - Вараґон Тонґбаї, 1; 1:1 - Ріотаро Аракі, 6; 2:1 - Кураба Кондо, 8; 2:2 - Супанат Муеанта, 15; 3:2 - Ріотаро Аракі, 34; 4:2 - Ріку Ханда, 42; 5:2 - Шодзі Тояма, 90+1

Японія: 1-Таїкі Ямада, 2-Кайто Судзукі, 3-Ріку Ханда, 4-Кохсіро Сумі, 6-Асахі Йококава, 7-Какеру Ямаучі, 8-Хікару Маруока, 10-Дзюн Нісікава (20-Шодзі Тояма,86), 11-Кураба Кондо (9-Кейта Накано, 63), 18-Ріотаро Аракі (15-Рюма Накано,82), 21-Сінья Накано

Таїланд: 1-Анучид Тавесрі, 2-Артіт Буа-нґам, 3-Чатмонґкол Руенґтанароте, 5-Джаккрапонґ Санмахунґ, 6-Понґсакорн Іннет, 7-Танатун Тумсен (11-Кіттіпонґ Кетпара, 52), 8-Саравут Саоварос, 9-Вараґон Тонґбаї (17-Апідет Яннґам,74), 10-Супанат Муеанта, 13-Танакріт Лаоркаї (14-Пуннават Чоте,21), 15-Танарат Тумсен

Дощ, який розпочався ще під час першого матчу, не збирався вщухати надвечір, але це тільки підбадьорило футболістів й матч стартував у шаленому темпі. Перші два м’ячі були забиті після однакових помилок оборони. Не вдалося як слід вибити м’яч, й суперник цим миттєво скористався. Різниця була лише у тому, що Тонґбаї після цього ще отримав передачу від Танатуна Тумсена, а от Аракі завдав миттєвого удару.

За кілька хвилин Аракі віддав пас на вільного Кондо, хоч виходив по центру й міг би забивати сам. У ці хвилини команди постійно обмінювалися швидкими атаками й у японців гра попереду була трохи гострішою. Тайці точно не поступалися у наполегливості й це допомогло зрівняти рахунок. У момент довгого пасу вперед Муеанта перебував у офсайді. Тому він зупинився й не побіг за м’ячем. Водночас японський захисник, мабуть, вирішив, що Муеанта тепер має стояти стовпом до кінця матчу й поволі супроводжував м’яч до штрафного майданчика. Саме тоді тайський форвард прискорився, відібрав м’яча й вразив ворота. Муеанта, до речі, є наймолодшим автором голу в історії чемпіонату Таїланду. А за збірну цієї вікової категорії він відзначився ушістнадцяте. У липні цього року він також двічі забив у складі команди Ю19.

На перерву команди пішли за того ж рахунку, що й товариському матчі між ними у березні. 4:2 на користь японців. Десь хвилини після 25-ї ритм матчу був іншим, потроху давалася взнаки вже виконана на важкому полі робота й більше це позначилося на діях збірної Таїланду. Спочатку тайці юрбою гайсали за м’ячем у власному штрафному, і, як це буває в таких випадках, постійно залишали когось без нагляду. Останнім скористався свободою дій Аракі, завдавши точного удару головою. А потім Ханда скористався відскоком після подачі зі стандарту.

У другому таймі дощ трохи вщух, японська команда віддала м’яч супернику й тайці спробували усі можливі способи дії у нападі. Флангові проходи з подачами, прискорення з допомогою коротких передач, зміна напрямку атаки. Варіантів не бракувало, але не було завершення. А коли здавалося, що водоспад м’ячів припинився у цьому матчі разом зі зливою, японці майстерно розіграли контратаку.

Іран - Індонезія 0:2

0:1 - Аміруддін Багус, 4; 0:2 - Аміруддін Багас, 90+1

Іран: 1-Амірхоссейн Нікпур, 2-Амірхоссейн Азізі, 3-Мохаммад Амін Хозбайї, 4-Пурія Тейморі, 6-Амір Шабані, 7-Аліреза Бав’єх (16-Амірреза Ісламталаб, 63), 8-Мохаммадреза Шакібхо, 9-Махді Сейєді (11-Хоссейн Хаджизадех, 42), 10-Ясін Салхані, 17-Амір Джафарі, 20-Аболфазл Алізаде (5-Хоссейн Шаверді,77)

Індонезія: 21-Ернандо Арі, 2-Аміруддін Багас, 3-Мохаммад Юдха, 4-Команґ Теґу, 5-Фаділа Нур, 6-Давід Маулана, 7-Аманар Абділла (9-Сутан Дієго Зіко, 78), 8-Андре Октавіансья, 11-Мохаммад Супріаді (15-Мухаммад Салман, 78), 18-Бріліан Неґьєнта (19-Мухаммад Талаоху,95), 20-Аміруддін Багус

Так, у складі збірної Індонезії є футболісти тезки, прізвища яких відрізняються однією літерою. І обидва відзначилися у стартовому матчі. Якщо від Багуса цього можна було очікувати, все таки вийшов у центрі нападу, то розкішний індивідуальний прохід правого захисника став приємною несподіванкою.

Відзначимо, що на лаві залишився найкращий бомбардир кваліфікації Сутан Дієго Армандо Ондріано Зіко (як з таким ім’ям не стати футболістом?), але це не позначилося на ефективності гри індонезійців. Рахунок вони відкрили ледь не після першої своєї змістовної атаки. Надалі діяли спокійно, впевнено контролювали м’яч у позиційному нападі й назагал мали переконливіший вигляд.

А от гра іранської команди була маловрозумливою. Причому подібне можна було спостерігати в іранців раніше, у юнацьких чи молодіжних збірних. Порожні відрізки, з мінімумом думки та колективної взаємодії. Але потім знаходили сили змінити характер матчу, додавали індивідуально та покращували командну роботу. Цього ж разу конструктиву було обмаль упродовж усього матчу. Значно помітнішими були втрати за кілька секунд після перехоплення м’яча чи безадресні передачі.

Індонезійцям значно простіше було захищати перевагу в рахунку за таких умов. Особливо, коли у другому таймі матч нагадував поєдинки молодіжного кубка Сан-Паулу: дощ, важке поле й футболісти один за одним падають на газон від судоми. Важливо, що індонезійці не притискалися на останніх хвилинах до власних воріт й недаремно свій диво-слалом Аміруддін Багас видав у компенсований час. Навіть тоді було значно більше гри біля воріт іранців.

В’єтнам - Індія 0:1

0:1 - Вікрам Партап, 85 (пен)

В’єтнам: 1-Нуен Зві Йон, 4-Ґіап Туан Юн, 5-Ву Тьєн Лон, 8-Ноу Дук Хуан, 9-Нуен Те Хон, 10-Хуат Ван Хан, 12- Дін Тан Трон, 16-Дау Нок Тан, 18-Дан Туан Фон, 19-Ха Трон Хоу, 21-Чин Куан Чуон

Індія: 23-Нірадж Кумар, 2-Мойранґтем Тойба Сінґх, 4-Шабас Мутедат, 5-Ґуркірат Сінґх, 6-Вікрам Партап, 7-Раві Бахадур Рана (12-Бхувнеш Шендре, 76), 8-Бекей Орам, 9-Рідж Де Мелло, 11-Ґівсон Сінґх, 14-Рікі Шабонґ (10-Лалчанхіма Сайло,61), 16-Бікаш Юмнам

Під час підготовки до цього турніру збірна Індії зіграла 24 товариських матчі (12 перемог) і забила в них 45 м’ячів. Однак у стартовому поєдинку континентальної першості дуже довго бракувало бодай одного точного удару. Особливо у другому таймі, коли перевага індійської команди стала відчутнішою. До перерви динамічне протистояння у дечому схожих суперників не давало нудьгувати навіть попри нулі на табло.

Обидві команди не затримували м’яч у центрі поля, в’єтнамці при цьому трохи частіше використовували різкі довгі переводи з флангу на фланг, що запам’яталися у грі молодіжки на січневому чемпіонаті Азії.

На відміну від старших за віком, цього разу в’єтнамські гравці не знаходили хорошого завершення, насамперед з меж штрафного майданчика. У збірної Індії проблема, у обох таймах, полягала у низькій якості завершальних ударів. Навіть коли опинялися у штрафному, м’яч ніби несподівано важчав й звалювався з ноги. По переві, коли гру на зустрічних курсах змінив майже постійний тиск індійської команди, вже мабуть й самі футболісти трохи зневірилися, настільки невдалими були їхні спроби вразити ворота.

Врятував рейд капітана до штрафного. Дан Туан Фон збив Вікрама Партапа й у того з’явилася можливість ретельно налаштуватися на удар й спокійно реалізувати одинадцятиметровий. Впоралися індійці й з не завжди простим завданням: за переваги в рахунку не вирішили, що справу зроблено й останні хвилини минуть самі собою.

Ірак - Афганистан 2:1

1:0 - Хуссейн Садек Басетмі, 3; 1:1 - Алі Західі, 5; 2:1 - Абдул Раззак Касім, 14 (пен)

Ірак: 1-Хасан Аль-Хамадані, 2-Мустафа Наджм Абудлріда, 3-Муртада Мохамед Алі, 4-Хуссейн Джасім Аль-Латіф, 6-Хуссейн Халід Альмаґед, 8-Абдул Раззак Касім, 14-Хуссейн Садік Басетмі (18-Ясін Акрам Хуссейн, 76), 16-Алі Кадім Джоні, 17-Алі Джасім Елайбі, 19-Амір Мохамед Хнет (7-Абдулла Зейяд, 45+2), 20 Амір Хасан Фенджан

Афганистан: 22-Машал Мусаферзада (1-Шариф Амінзада, 26), 2-Саджад Алі Халілі, 3-Абдул Мунір Хараті, 4-Мохаммад Амін Незамі, 5-Есматулла Казімі, 7-Файзуддін Шурзад, 9-Еддіс Замані, 10-Самір Самандарі, 13-Алі Західі, 17-Закарія Хуссейні, 20-Хасібулла Ахаді (6-Махді Ібрахімі, 53)

Попри не найкращий стан газону UM Arena Stadium саме тут, поки що, відбувалися найдинамічніші, без зайвих прелюдій, матчі. Цього разу вже на 3-й хвилині Басетмі скористався неузгодженістю в діях захисника та голкіпера, які не розібралися кому забирати м’яч після довгого пасу, і, майже миттєво, Західі холоднокровно розпорядився м’ячем після позиційної помилки оборони. У протистоянні чинного чемпіона з дебютантом турніру одні - іракці - після швидкого обміну забитими м’ячами почали грати аж занадто “по рахунку” й розраховували хіба що на свою витримку. (У ці хвилини добре себе проявив центральний захисник Аль-Латіф).

Афганці ж, із запалом новачків, щодуху мчали до воріт суперника. Насамперед швидкість набирали на флангах й хай там як уважно не діяли б іракці, у Алі Західі було два непоганих моменти, щоб вдруге зрівняти рахунок. Цього флангового форварда можна виділити у збірній Афганістану. Вже після перерви частіше нагадували про себе й інші футболісти групи атаки.

Так само, як і їхні візаві з іракської команди. Вочевидь тренер (дуже колоритний, типажний дідуган) натякнув іракцям, що з таким ставленням можна догратися не тільки до нічиєї. Тож з початку другої половини фаворит відповідав на кожну атаку своїм, не менш гострим, випадом й лише за перших хвилин 15 тайму в обох команд було по два небезпечних моменти. У такому ж ритмі збірна Іраку прагнула діяти упродовж усього тайму.

Поступатися опонентам в динаміці вже ніхто не збирався, а афганцям тримати цей темп було просто необхідно, щоб зберігати шанси на нічию. Тому й вийшов жвавий та напружений матч, з гідним виступом дебютантів турніру.

Республіка Корея - Австралія 3:0

1:0 - Чхве Мін Со, 43; 2:0 - Хон Юн Сан, 51; 3:0 - Чхве Мін Со, 68

Республіка Корея: 1-Сін Сон Хун, 2-Лі Тхе Сок (12-Кім Рьон Сон, 82), 3-Сон Хо Чжун, 4-Лі Чжун Сок, 5-Хон Сон Ук, 6-Юн Сок Чжу, 8-Пак Сан Хун, 9-Чхве Мін Со, 10-Хон Юн Сан (20-Мун Чжун Хо,67), 14-Со Чже Мін, 18-Кім Тон Хьон (11-Чжон Сан Бін)

Австралія: 1-Ахмад Талєб, 2-Джейден Кухарськи, 3-Деніел Волш, 5-Джордан Бос, 6-Раян Тіґ, 7-Трістан Хаммонд (21-Джозеф Родді, 56), 8-Біркан Кірдар, 9-Ноа Ботич, 10-Люк Дузел (20-Адам Зервас, 65), 11-Джошуа Варга (19-Джейден Ґорман,65), 15-Джордан Кортні-Перкінс

У першому таймі в жодному з компонентів у когось із суперників очевидної переваги не було. Може трохи краще корейці виглядали під час пресингу, але гра була достатньо рівною й обидві команди демонстрували хороший рівень роботи з м’ячем. Небезпечних моментів на двох створили не так вже й багато і тільки наприкінці тайму Чхве Мін Со красиво розібрався із захисником після довгого пасу. Вже після матчу чемний центрфорвард казав про те, як добре йому допомагали партнери, але у цій ситуації він все зробив сам.

На початку другого тайму пресинг корейців ставав жорсткішим і застосовували його значно ближче до чужих воріт. Тож перехопивши необачний пас назад Джордана Боса, Хон Юн Сан виходив вже віч-на-віч з голкіпером. Надалі перевага корейської команди була беззаперечною. Ще у першому таймі корейці дуже грамотно переходили від атаки до оборони, а за переваги в рахунку ці маневри були ще якіснішими. Чи не кожна спроба австралійців організувати масштабну атаку наштовхувалася на чудово організований спротив. Найбільше, мабуть, здивувало як розклеїлися австралійці після другого голу суперника, наскільки м’якою постала команда у ці хвилини.

У них кому працювати з м’ячем - ще у першому таймі Хаммонд ледь не відповів на гол Чхве своїм мінішедевром - однак це вміння було нівельовано як роботою корейців, так і певною м’якодухістю самих австралійців. І йдеться навіть не про те, що обов’язково слід було “вставляти” у відповідь в кожному епізоді. Забракло здатности наполегливо вибудовувати свої комбінації, здатности подолати спротив суперника завдяки колективним маневрам. А от корейська команда усе це показала і здобула більш ніж переконливу перемогу.

Серія А: Повернення "Парми"

У любителів футболу певного віку (дедалі частіше ця фраза стає пристойним замінником якогось лайливого іменника, прикрученого до прикметника “старий”) особливе ставлення до “Парми”. Не йдеться про обов’язкове вболівання, те саме, що “з дитинства”, а радше про певне сприйняття цього клубу, про спогади, викликані його назвою.

Тим, хто бачив, як “Парма” грала у єврокубкових фіналах (й вигравала у них), дивно було спостерігати за поступовим зануренням команди у глибини заплутаної структури італійського чемпіонату. Хоч і зрозуміло, що це процес не новий, скільки вже клубів, свого часу славних, зникли у лабіринтах, пристосувалися до життя на дні чи взагалі розформувалися. В Італії, щоправда, за офіційним розформуванням часто йде створення нового за ім’ям, але все-таки спадкоємця щойно зниклого клубу.

Теперішній S.S.D Parma Calcio 1913 з’явився на світ 2015 року, коли реформована “Парма” стартувала у Серії Д. Уболівальники, ті самі, що справді за “Парму” з дитинства й у яких іншої любови немає, купили того сезону 9 тисяч абонементів. Підйом був стрімким, може, значно швидшим, ніж очікували найзатятіші оптимісти. І сезон 2018/19 “Парма” почала там, де, на думку багатьох, повинна бути. Є, звісно, у цьому твердженні дещо наївне. Однак, що зробиш, спогади про “Парму” 1990-х ще не перетворилися остаточно на купку пожовклих фотографій.

Цій “Пармі” не до снаги повторити ті феноменальні досягнення. І навіть вищезгадані найзатятіші оптимісти навряд чи в це вірять. Наразі йдеться про гідне повернення до вищого світу, про те, щоб згадали, впізнали, визнали. І для цього немає кращих матчів, аніж проти грандів, з якими “Парма” колись змагалася за титули. Поєдинки з іншими суперниками, не забуваймо про очевидне, важитимуть аж ніяк не менше, і все одно такі афіші, як “Парма” - “Ювентус” чи “Інтер” - “Парма” впадають в око миттєво.

У матчі з чемпіоном “Парма” сподобалася у першому таймі. Попри швидко пропущений м’яч, грамотно й спокійно розігрувала свої комбінації. Ще тоді помітною була робота кожного гравця у чітко визначеній зоні. Мінялися позиціями хіба що флангові форварди Ді Ґаудіо та Жервіньйо. Інші відпрацьовували в межах визначеного простору й саме це зумовлювало стрункість та швидкість гри. Лише у другому таймі туринцям вдалося встановити той жорсткий контроль, що зачаровував ще у “Юве” Антоніо Конте. Проти цього невблаганного тиску аргументів у “Парми” не знайшлося. Тим не менш перша половина матчу залишилася у пам’яті. Гра “Парми” у ці хвилини була хорошим орієнтиром на майбутнє.

До того ж, вже у найближчому майбутньому чекав перший з 4 квітня 2015-го візит на “Сан Сіро”. Тоді “Парма” приїхала в гості до “Інтера” з п’ятьма очками після двадцяти шести матчів (із врахуванням штрафу в сім очок) й зуміла зіграти 1:1.

Цього разу матч відбувся на старті сезону, тож скромність очкового доробку “Парми” (1 у трьох турах) не лякала. Цікаво було, якою постане команда у цьому матчі, як саме функціонуватиме у нелегкому випробуванні на виїзді. Відповіді, отримані під час гри, не позбавлені присмаку парадоксальности. “Парма” достатньо втрачала м’яч на своїй половині (30 втрат з 80), ще у першому таймі репортер каналу Sky повідомляв, що Роберто Д’Аверсу непокоїть пресинг “Інтера”. Й було чого непокоїтися. “Інтер” виконав у першій половині 14 ударів (6 у площину воріт) й попри те, що у грі самих господарів вистачало неточностей, загальний тиск на захист гостей був відчутним, а “Пармі” натомість вдалося виконати лише 8 передач у зоні завершення атак. У “Інтера”, до речі, відсоток точних пасів у цій зоні становив до перерви 83,33.

Окрім сейвів голкіпера та втручань захисників, рятувала “Парму” від голу ще й здатність швидко переорієнтовуватися на відбирання м’яча. Ось тут якраз можна сформулювати головний парадокс цього матчу. Навіть із такою кількістю втрат, вимушених чи ні, структурно “Парма” не розвалилася. Знову й знову команда прагнула виходити з оборони завдяки звичним маневрам, тим, що добре працювали і у першому таймі матчу з “Ювентусом”. Зараз вони були менш ефективними, але намір був зрозумілий. У таких випадках це важливо хоч би тому, що вдається уникнути паніки, не збитися на хаотичні, беззмістовні дії без м’яча й полегшити супернику його роботу в атаці.

“Парма” витримала у першому таймі й спробувала додати у другому. Особливо на перших хвилинах, коли фрагментарно з’являвся навіть високий пресинг. Назагал не скажеш, що другий тайм у Мілані команда Д’Аверсо зіграла так само яскраво, як перший проти підопічних Алегрі. Обсяг роботи в захисті суттєво не зменшився, “Інтер” і далі кружляв біля штрафного майданчика. Щоправда по перерві господарі тільки двічі пробили у площину воріт (всього ударів було 14). А що “Парма” отримала насамперед, то це можливість пропонувати значно помітнішу контргру. Кількість передач на останній третині поля зросла до 19, гості виконали вісім ударів.

Один із них, переможний, за красою та якістю, залишиться серед найкращих у всьому чемпіонаті. Завдав його орендований якраз у “Інтера” 20-річний Федеріко Дімарко тоді, коли вже остаточно сформувався висновок: “Дімарко дуже добре увійшов у гру”. (У перерві він замінив на лівому фланзі захисту Массімо Ґоббі). Робота Федеріко, зокрема у переході від оборони до атаки, підкреслила структуру, що у першому таймі була контуром. Після перерви ці лінії стали виразнішими.

У захисті “Пармі” знадобилося й трохи щастя. Арріґо Саккі якось зауважив, що ви можете діяти організовано (а організацію гри “Парми” відзначив у трансляції Джузеппе Берґомі) й грати добре, але цього буде недостатньо, якщо у суперника, навіть якщо він виглядатиме гірше, є індивідуально сильніші виконавці, здатні вирішити долю епізоду на свою користь. Щастя “Парми” в тому, що цього дня такий футболіст “Інтера” вийшов на поле у футболці іншого клубу. Клубу, що повернувся до еліти й прагне знову стати у ній завсідником.