суботу, 5 січня 2019 р.

Щоденник Копіньї: Третій день. "Васку", "Сантос", "Флуміненсе".


“Васку” - “Каражас” (штат Парá) 4:1

0:1 - Жунінью, 11; 1:1 - Лукас Сантос, 13; 2:1 - Тьяґу Рейс, 35; 3:1 - Кайю Лопес, 43; 4:1 - Кайю Лопес, 47

Коли м’яч опинився у сітці воріт “Васку”, миттєво згадалися всі “подвиги” команди у Копіньї за останні десять років. Двічі клуб з Ріу-де-Жанейру навіть не вибирався з групи, а коли долав цей етап жодного разу не дійшов бодай до чвертьфіналу.

Неприємні спогади швидко розвіяв атакувальний хавбек, для якого це четвертий, і останній, Кубок Сан-Паулу. І цілком можливо, що Лукас Сантос вже цього сезону зуміє стати повноправним гравцем першої команди. Дані для цього в нього є.

На рівні ж юнацькому він надзвичайно вправно диригував діями партнерів, а “Васку” поступово нарощував свою перевагу над суперником, що потроху втрачав свій стартовий запал.

Дуже добре “Васку” використовував кутові. Саме після них забили другий та третій м’ячі. А ще один точний удар опорника Кайю Лопеса завершував одну з численних багатоходових комбінацій зі швидкою зміною напрямку атаки.

Матч доволі типовий для групового етапу Копіньї. Багато що в таких поєдинках залежить від гри фаворита. “Васку”, попри невдалий початок, показав змістовний футбол, а “Каражас”, для якого це був перший в історії матч у Кубку Сан-Паулу, пропустив не так вже й багато (насамперед завдяки голкіперу Яґу).

“Сантос” - “Сержипі” 5:1

1:0 - Алешандре Тан, 2; 2:0 - Таїлсон, 25; 3:0 - Веслі, 46; 3:1 - Руан, 58 (автогол), 4:1 - Феліпе Торрес, 78; 5:1 - Докінья, 86

Перший рейд Руана завершився точною подачею на Алешандре і це лівий захисник “Сантоса” тільки розігрівався. Надалі суперники нічого не могли протиставити ані йому, ані Таїлсону, що грав на цьому фланзі в атаці. А ще й 17-річний Лукас Лоуренсу знущався з теорій про вимирання енґанче. Новий тренер “Сантоса” так і не доїхав до Можи дас Крузес, щоб подивитися цей матч, але Хорхе Сампаолі обов’язково має звернути увагу на юну десятку.

Увесь перший тайм “Сантос” грав із задоволенням, щедро видавав зразки яскравої командної гри. У другому Веслі встиг забити до того, як злива перетворила поле на басейн. Суддя, до речі, не збирався зупиняти гру поки блискавка не згасила табло стадіону “Ноґейрау”.

У змаганні зі щільним календарем переносити навіть частину матчу на наступний день не так вже й зручно. Тож арбітр вичікував, і недаремно. Під час чемпіонату світу-2014 цей стадіон використовувала для тренувань збірна Бельгії. Це стало хорошим приводом для реконструкції. Зокрема оновили дренаж. Саме завдяки задовільній роботі цієї системи команди зрештою повернулися на поле. Води, щоправда поналивало стільки, що ідеальними умови було назвати важко, та на це вже ніхто й не розраховував.

Як, мабуть, не розраховували на позитивний результат і футболісти “Сержипі”. Але саме це допомогло їм відчути себе розкутіше й принаймні спробувати й собі пограти із задоволенням. І раптом почало виходити. Руан зрізав м’яч у власні ворота, а ще за кілька хвилин Карлос Енріке опинився віч-на-віч з голкіпером. Тьяґу Ігор забити не дав і “Сантос” ніби схаменувся й зрозумів, що й цю частину поєдинку слід сприймати максимально серйозно.

“Флуміненсе” - “Парнаїба” (штат Піауї) 7:0

1:0 - Самуел, 17 (пен); 2:0 - Самуел, 28; 3:0 - Дуду, 34; 4:0 - Луїс Енріке, 65; 5:0 - Леандру, 77; 6:0 - Луїс Енріке, 79; 7:0 - Крепалді, 82

У цьому матчі свої таланти демонстрував інший десятий номер – Леонарду з “Флу”. Сам відзначився лише один раз, але брав активну участь чи не в кожній результативній атаці. Як і Лукас Лоуренсу він невисокий на зріст, швидко й якісно працює з м’ячем і здатен запаморочити голову захисникам своїми фінтами.

Не відставали й партнери. Грамотно рухався центрфорвард Дуду, добре орієнтувався у штрафному майданчику Самуел, вдало увійшов в гру інший нападник - Луїс Енріке.

У “Парнаїби” елементарно не було ресурсів для того, щоб протистояти такому тиску. Навіть якби “Флу” захотілося розслабитися (а натяк на це був на початку другого тайму), скористатися цим суперникові було важкувато. Тож хвилини з шістдесятої “Флуміненсе” знову взявся маневрувати, комбінувати та забивати.

пʼятницю, 4 січня 2019 р.

Щоденник Копіньї: Другий день, дебют трьох грандів


“Фламенго” - “Рівер” (штат Піауї) 4:0

1:0 - Білл, 52; 2:0 - Білл, 71; 3:0 - Білл, 78; 4:0 - Родрігу Муніс, 81

“Фла” починав з “Рівером” (не тим), який тренує Марадона (не той). Починав захист титулу. З чемпіонського складу минулого року шість гравців перейшли до першої команди, а Вінісіус Жуніор вже встиг поміняти гру в основі одного з найбільших клубів світу на захопливі мандрівки іспанською провінцією на матчі Сегунди Б.

Зараз велике майбутнє пророкують Реньє. 19 січня цьому атакувальному хавбеку виповниться сімнадцять. У першому таймі цього матчу він лише зрідка нагадував про себе. Але не тому, що “Фламенгу” грав дуже погано. Темп був пристойним, фланги працювали активно. Реньє ж час від часу намагався розрізати оборону “Рівера” однією зі своїх фірмових передач.

За інших обставин цього може б вистачило, щоб забити хоч би раз. Тільки от “Рівер” після п’ятдесяти годин у автобусі вирішив припаркувати його на стоянці, а не біля власних воріт. Підопічні Марадони зустрічали суперника біля його штрафного майданчика, а коли “Фла” долав ці лінії пресингу, не менш згуртовано діяли поблизу свого. Марадона постійно закликав своїх футболістів обмежувати суперникам простір і до перерви це виходило бездоганно.

Збій стався на початку другої половини. Як це буває у таких матчах, після кутового. Неподалік від лінії штрафного “забули” Білла, який чітко поклав м’яч у сітку. “Рівер” і тоді відмовлявся визнати очевидне й вперто йшов уперед завдяки зусиллям Карі та Ромарінью, що вийшли на поле в другому таймі. І все ж сили не безмежні. Потроху “Рівер” втрачав динаміку, “Фла” знову забив після стандарту (добре розіграли штрафний) і лише тоді у фаворитів з’явилося більше можливостей для комбінаційної гри. Білл переграв голкіпера після хорошої взаємодії з Юрі, а трохи згодом викотив м’яч під удар Мунісу.

“Фла” здобув очікувану перемогу, але й “Рівер” виявився більш, аніж гідним суперником для чинного чемпіона.

“Греміу” - “Сан-Раймунду” (штат Рорайма) 7:0
1:0 - Да Сілва, 15; 2:0 - Лео Шу, 18; 3:0 - Лео Шу, 21; 4:0 - Пет, 43 (пен); 5:0 - Ренан, 70; 6:0 - Казу, 80; 7:0 - Савіу, 81
Вже на четвертій хвилині “Греміу” мав пропустити. Це дивує, якщо знаєш остаточний результат, але упродовж перших п’ятнадцяти хвилин і “Сан-Раймунду” захищався організовано, і “Греміу” нічим, окрім контролю м’яча, похвалитися не міг. Знадобилося тільки одне прискорення Лео Шу лівим флангом, щоб все змінилося. Забивав у тому епізоді центрфорвард Да Сілва, однак саме Лео Шу завдав найбільше клопоту за цей коротенький відрізок часу і оборона “Сан-Раймунду” розвалилася на очах. Тренеру команди з Рорайми навіть довелося зробити тактичну заміну на 23-й хвилині, аби хоч трохи виправити ситуацію.

Суттєво характер матчу це не змінило. Надалі все залежало від наполегливости, з якою “Греміу” вестиме свої атаки. Новий сплеск результативних комбінацій організували гравці, що вийшли у другому таймі. Серед них запам’ятався Рілду, який двічі асистував партнерам. На “Греміу” ще треба буде подивитися у матчах із серйознішими суперниками, але перші враження значно приємніші, аніж у багатьох попередніх сезонах. У грі більше енергії, більше швидкості й більше цікавої взаємодії.

“Палмейрас” - “Ґалвес” (штат Акре) 2:0

1:0 - Патрік Де Паула, 33; 2:0 - Жозуе, 87

“Ґалвес” ніби й програв з меншим рахунком, аніж “Рівер” (Піауї), але різниця у якості гри була відчутною. Цей матч нагадав про давню “неофіційну” назву турніру – Кубок Злив та Судоми. Після рясного літнього дощу поле стадіону “Арена Капіварі” стало важким, особливо половина, яку “Ґалвес” займав у першому таймі.

Це ніби мало полегшити завдання команді, що постійно захищалася. От тільки “Палмейрас” видав таку інтенсивність, що залишалося тільки дивуватися невтомності аж ніяк не основного складу. (З різних причин “Палмейрас”, який минулого року виграв три титули у віковій категорії Ю20, не може розраховувати на дванадцятьох футболістів). Причому витримали такий ритм гравці “Палмейраса” аж до фінального свистка. Можливо, у другому таймі створили не так багато моментів до голу Жозуе, але й шанс Еріка на 49-й хвилині залишився єдиними приємним спогадом “Ґалвеса” про цей матч.

“Палмейрас”, натомість, порадував і командною грою, і хорошими діями окремих гравців. Насамперед, Патріка Де Паули, хавбека з неймовірно сильним ударом, який намагався забити і з тридцяти, і з сорока метрів, а відзначився дещо “скромніше”, ударом з меж штрафного майданчика. Непоганий перший тайм (до травми) відіграв орендований у “Віссел Кобе” японський півзахисник Дайджу Сасакі. Досить технічний та кмітливий футболіст, якому досвід гри у Бразилії може бути надзвичайно корисним.

четвер, 3 січня 2019 р.

Щоденник Кубка Сан-Паулу: Перший день


Десять років тому вперше з’явилася можливість більш-менш детально стежити за матчами молодіжного Кубка Сан-Паулу. У складі “Сантоса” тоді виходив 16-річний Неймар. Тобто, подивитися на нього у грі можна було за пару місяців до дебюту Нея у першій команді. Цікаво, що у Копіньї Неймар дебютував роком раніше, коли йому було 15, замінивши у другому таймі матчу проти “Ґаркас” Паулу Енрікі Ґансу.

З 2009-го у Кубку Сан-Паулу вдалося побачити перші кроки багатьох гравців, що згодом добре виступали у своїх рідних клубах, або ж швиденько мігрували до Європи. З останніх прикладів можна згадати Ґабріела Жезуса та Вінісіуса Жуніора.

Цьогоріч Копа Сан-Паулу святкує ювілей. Турнір буде п’ятдесятим в історії й зіграє у ньому 128 клубів з усієї Бразилії. Команди можуть заявити футболістів народжених у 1999-2003 роках, тож серед учасників є вже й “ветерани” Копіньї. У першому турі один з них відзначився дублем, але ще до цих точних ударів Фабрісіу Ойї з “Корінтіанса” було зіграно три матчі.

“Пауліста” (штат Сан-Паулу) - “Ред Булл Бразіл” (штат Сан-Паулу) 0:0

У кожній з тридцяти двох груп є господар поля. У вісімнадцятій, що виступає у місті Жундіаї, – це “Пауліста”. І у стартовому матчі випало грати з клубом, про об’єднання з яким активно говорять останнім часом. Фінансовий стан володаря Кубка Бразилії-2005 зовсім кепський, а “Ред Булл” може дати не лише крила, а й трохи грошенят.

Щоправда, у цьому поєдинку господарі полетіли вперед так, ніби й крил їм не позичати. Високим пресингом намагалися створювати супернику проблеми під час виходу з оборони. РБ ніяк не вдавалося налагодити нормальний, спокійний рух м’яча, але й “Пауліста” набравши швидкість не надто добре її контролювала. Тому спроби стрімко розігрувати та завершувати власні комбінації здебільшого закінчувалися втратами, або ж непереконливими ударами здалеку.

Тому важливо було витримувати запропонований темп, бо це, принаймні, руйнувало гру РБ.

Взагалі було відчуття, що варто “Ред Булл” все ж взяти м’яч під контроль, гра піде за зовсім іншим сценарієм. Однак дочекалися цього футболісти РБ тільки у останні хвилин п’ятнадцять матчу, коли “Пауліста” набігалася й трохи втратила свіжість. Саме наприкінці поєдинку РБ створив пару хороших моментів. І якщо “Пауліста” постала командою інтенсивною, але трохи хаотичною, то “Ред Булл” здивував надмірною податливістю. Залишається перевірити у інших матчах наскільки РБ вміє бути наполегливим.

“Віла Нова” (штат Ґойяс) - “Порту” (штат Пернамбуку) 2:3

0:1 - Кайю, 2; 0:2 - Кайю, 7; 1:2 - Ерік, 39; 1:3 - Евертон, 61; 2:3 - Барбоза, 78

Перші м’ячі турніру забив форвард “Порту” Кайю. Два блискучих епізоди з його участю (у кожному з них Кайю продемонстрував вміння добре працювати обома ногами) стали водночас першою приємною несподіванкою, першим відкриттям цієї Копіньї. Все ж “Віла Нова” мала б бути фаворитом, але на сьомій хвилині “Порту” вигравав 2:0 й діяв злагоджено та грамотно.

Лише після двох пропущених “Віла Нова” нарешті перемістилася на чужу половину й почала тривалі командні маневри. Ці переміщення м’яча не надто допомогали розхитати оборону, тож команда з Ґойянії взалася використовувати удари з-за меж штрафного й один з них, у виконанні Еріка, був ефектним та влучним.

“Порту” після яскравого початку дедалі більше притискався до штрафного й насамкінець тайму майже не переходив в атаку. Тренер Ґабріел Лісбоа не міг не звернути на це увагу в перерві. У другій половині команда заграла скоординовано, вище починала боротьбу за м’яч, діяла попереду великими силами. Гол Евертона зі штрафного був логічним завершенням цього відрізку, упродовж якого “Віла Нова” вкрай рідко з’являлася біля чужих воріт.

Але згодом “Порту” знову опустився нижче і знову виглядав не надто комфортно. Врятувало те, що у складі “Віла Нови” ніхто не зіграв на тому ж рівні, що й Ерік. Його зусиль не вистачило, тож обмежилися голом Барбози після кутового, попри вихід на заміну гравців групи атаки.

“Ітуану” (штат Сан-Паулу) - “Сіноп” (штат Мату-Ґроссу) 2:0

1:0 - Бернарду, 20; 2:0 - Мартінеллі, 36

Господар групи номер сімнадцять продемонстрував те, чого забракло “Паулісті”. Хоча й суперник в “Ітуану” був слабшим. І помилявся під пресингом частіше. Саме після такої помилки свій м’яч забив Мартінеллі. У дитячих та юнацьких командах клубу він відзначився 60 разів у 89 офіційних матчах. А відкрив рахунок центральний захисник Бернарду після зручної подачі Каньйоти зі штрафного.

На відміну від “Паулісти” “Ітуану” додав до пресингу хорошу роботу з м’ячем. Причому це стосувалося ледь не кожного польового гравця, але виділялися вже згаданий Каньйота та Донізечі Баїя. “Ітуану” дуже впевнено контролював гру, спокійно регулював темп та швидкість. У другому таймі могли забити ще. Це б не завадило, оскільки різниця м’ячів може вплинути на розподіл місць у групі, а отже й на вибір суперника у першому раунді матчів на виліт.

“Корінтіанс” - “Капітал” (штат Токантінс) 3:2

1:0 - Роні, 31; 2:0 - Фабрісіу Ойя, 32; 3:0 - Фабрісіу Ойя, 43; 3:1 - Жорже, 55; 3:2 - Туліу, 83

“Корінтіанс” розчарував. І півгодинним перекатуванням м’яча без особливих загострень у першому таймі й дивною апатією після перерви. Саме це дозволило “Капіталу” створити два моменти ще за рахунку 0:0, а потім відзначитися двічі. Туліу взагалі заявив після гри, що якби ще десять хвилин, то вони б зрівняли. Навряд чи, але момент показовий. Скромний клуб, делегація якого їхала автобусом до Сан-Паулу кілька тисяч кілометрів, раптом міг помріяти про нічию у матчі з одним з фаворитів турніру.

“Корінтіанс” виграв чотири з останніх десяти Кубків Сан-Паулу. І здебільшого, навіть якщо потім не ставав чемпіоном, починав турнір переконливіше. Зараз можна говорити, що у змаганні з таким щільним графіком (фіналісти зіграють десять матчів за три тижні) є сенс не витрачати енергію проти опонента вочевидь значно слабшого, але “Корінтіанс” привчив до іншого. А ще одне спостереження за ці десять років можна сформулювати так: “Команди, що нікуди не поспішають й роблять вигляд, що все прорахували, швиденько вилітають у плей-оф”.