CAN-2008: Про перехід на літній час

У Зеппа Блаттера багато спільників. Нічого дивного у цьому немає. Президент, як не крути, потужної організації. Ще більше у Блаттера похвостачів, готових кожну ідею свого шефа називати епохальною, історичною та геніальною. Що серед «бізнес-партнерів» президента ФІФА, що серед його підлабузників достатньо буде тих, хто радо підхопить тезу про необхідність проведення Кубка Африки влітку.


Сам Блаттер, спітнілий немов після кількох годин у сауні, оцінити усі принади своєї чергової раціоналізаторської пропозиції міг вже під час першого матчу нинішнього Кубка Африки, який все ще відбувається у традиційні строки.


А якби вже зараз перенесли на літо? У Гані середня температура упродовж року змінюється не так вже істотно. Але червень — місяць опадів, а у липні та серпні вологість повітря піднімається до 87%.


Простіше втілити «Ідею» було б за два роки у Анголі, бо ця країна розташована у Південній півкулі і розпал літа там у січні. У червні, липні та серпні температура спадає, нехай вологість повітря все одно залишається високою. Але у ці місяці не зіграєш, бо того ж року треба провести ще й чемпіонат світу, який Блаттер щедро віддав Південній Африці.


Та чи варто власне перейматися вивченням клімату, коли у черговій блаттерівській маячні добре простежується традиційно клішоване ставлення до Африки. Величезний, розмаїтий континент президент ФІФА, схоже, сприймає виключно як постачальника голосів за його «достойну» кандидатуру.


І чи варто дивуватися незграбним спробам перемістити у часі важливий турнір, коли це спроби людини, котра була хронометристом у знаменитому баскетбольному фіналі мюнхенської Олімпіади? Якщо йому навіть три секунди доручити не можна, що вже говорити про місяці та роки?


Серед тих, хто криком кричав про страшні наслідки від’їзду гравців на Кубок Африки, чимало представників англійської Прем’єр-Ліги. Тож особливо приємно було почути думку тренера «Евертона» Дейвіда Мойєса, який зазначив, що непогано було б, на знак поваги до африканського футболу, оголошувати у англійській першості перерву на час проведення чемпіонату цього континенту. Почути від європейця у одному реченні слова «Африка» та «повага» виявляється можна.


Як і знайти прибічників Блаттера серед учасників Кубка Африки-2008. Чи сенегальцю Сулейману Діавара насправді було зовсім не холодно, а у рукавичках він грав просто так?

CAN-2008:Група B. Останній тур

Кот д’Івуар – Малі 3:0
Нігерія – Бенін 2:0

Фредерік Кануте міг спокійно їхати на церемонію нагородження найкращих гравців Африки вже по перерві. Жан-Франсуа Жодар замінив його після інертної гри у першому таймі. Проблема лише в тому, що інертно та однобоко діяла вся команда.
Кануте мав бути лідером збірної. І він, як з’ясувалося згодом, забив єдиний її м’яч на турнірі. Але забив з пенальті. З гри малійці так і не відзначилися. І це не лише провина Кануте.


Під час матчу Кануте вкрай рідко бурхливо виявляє емоції. Він не підганяє партнерів після кожного епізоду, не вважає за потрібне набридати їм своїми повчаннями. Кануте немов закутаний у власні думки, і це парадоксальним чином залишає його вразливим і відкритим для критики. Якщо спокійно реагує на неточні передачі — не переймається долею команди. Не тягне самотужки м’яч з центра поля до воріт суперника — ховається, не бере на себе ініціативу.


Таке враження може посилити порівняння із Дрогба, який швидко забив і знову надихав партнерів на черговий впевнений виступ.


Але й грає Дрогба у більш збалансованій команді, з потужнішим атакувальним потенціалом. Жерар Жилі зробив кілька змін у стартовому складі, і це не вплинуло на характер дій івуарійців.


У малійців змінилася схема гри. Відсутність дискваліфікованого Діарра Жодар намагався компенсувати виходом трьох центральних захисників. Не спрацювало. Оборонні побудови малійців (і це проти команди, в якій є Дрогба) втратили притаманну їм у перших двох матчах потужність (стали якимись приплющеними, що дозволило супернику захопити центр), а середня лінія не спромоглася, попри намагання Кейта, забезпечити належну підтримку атакам.


Тож з Кануте чи без нього малійці все одно виглядали невпевнено. Хіба що швидше забігали у другому таймі, створили момент-два.


Нігерійці, в свою чергу, моментів у матчі з Беніном створили на три гри вперед. Два з них реалізували, тож малійцям з їхнім куцим доробком в атаці годі було сподіватися на диво.


Це якраз нігерійці можуть говорити про дивовижний вихід з групи, бо нічия у іншому матчі влаштовувала обох його учасників і добивала «суперкурчат» (прізвисько, яким нагородили свою команду нігерійські фани після двох матчів без забитих м’ячів, якнайкраще характеризує настрій, що панував у країні).


Івуарійці справді могли зафіксувати нічийку, вийти з першого місця і уникнути матчу з Ганою. Та у цьому випадку вони б зрадили себе самих. Їм не потрібно намагатися когось уникати. Вони приїхали до Гани полювати, а не бути здобиччю.

CAN-2008: Група А. Останній тур

Гана – Марокко 2:0
Гвінея – Намібія 1:1

Від господарів турніру очікують не лише перемоги, а й переконливої, потужної гри? Карнавалу не буде, якщо Гана здобуде титул і зробить це невиразно? Отож бо й воно, що карнавал буде. А критика гри команди чи окремих виконавців (Асамоа Ґьяна зацькували так, що той, разом із братом, пригрозив залишити табір збірної) — відображення нервових переживань самих уболівальників, яких до сказу доводить кожен невдалий пас чи удар.


Зі звичкою фанів бачити у кожній помилці ледь не причину неминучого краху ганські футболісти мають боротися матч за матчем і не дозволяти цій істерії впливати на їхній виступ. У матчі проти марокканців попервах робити це було нелегко. Адже поразка, укупі з перемогою Гвінеї, цілком могла залишити Гану без чвертьфіналу.


До того ж гвінейці у паралельному матчі почали на хорошій швидкості, з якісним контролем м’яча, з наміром забити якомога швидше. Намібійці ж після провального першого матчу довели, що їх недаремно називають «хоробрими воїнами». Вони не лише впевнено зупиняли більшість атак суперника, а й гостро контратакували. Гвінейці, зрештою, теж не зі сталевими нервами. Інакше б Юла не втратив найкращу у першому таймі нагоду для взяття воріт.


У кого, мабуть, немає проблем з міцністю нервової системи, так це у Анрі Мішеля. На матч, який потрібно було виграти, аби не залежати від допомоги намібійців, він випустив трьох опорних хавбеків. Марокканці ніби намагалися надійною грою у захисті ще більше змусити нервувати ганців і дочекатися свого шансу. На четвертій хвилині опорник Кабус віддав точний пас на хід Кретьєну і той завдав першого удару у матчі.


Наступного удару довелося чекати довгенько. Марокканцям не вистачало зусиль самих лише Шамаха, хоча той не зупинявся ані на мить, Абушеруана та Хаджі. Кретьєн та Каддурі не так часто підтримували атаки, з трійки опорних хавбеків хоч іноді з’являвся на половині поля ганців хіба що Харжа.


Подібна розважливість виглядала нормальною, доки рахунок був нічийним. Коли ж Ессьєн скористався хитрим пасом Мунтарі зі штрафного і відкрив рахунок, ганці забули про нерви, а марокканці забули який у них «план Б».


Щоправда, цій забудькуватості посприяв арбітр, який чомусь відмінив чистий гол марокканців. Трохи згодом Гана забила вдруге, і комбінація господарів турніру вкотре нагадала, від кого залежить доля цієї команди.


Є моменти, коли гра ганців виглядає не надто структурованою, хаотичною. Усе змінюється тільки-но м’яч потрапляє до Ессьєна. Переміщення гравців набувають осмисленності, стають помітними вільні зони, у які можуть вриватися форварди, передачі здаються гострішими.


Другий ключовий гравець — Саллі Мунтарі. У збірній він діє ближче до лівого флангу, та це аж ніяк не обмежує його впливу на гру команди. Якщо Ессьєн — серце команди, Мунтарі — її легені. Його невтомність, войовничість та дальні удари можуть бути найкращими ліками від будь-якого нервового розладу.


А от якими можуть бути ліки від розладу гри? Це те питання, пошук відповіді на яке змусив Анрі Мішеля випустити по перерві Таріка Сектіуї. Марокканці спробували повернутися до схеми, яку вдало застосували у першому турі. Марно. Вороття не було.


Впевнені та розкуті ганці вирішили більше не хвилювати рідну публіку і не помилятися. А без цього кволі спроби марокканців не могли дати результату. Перше місце гарантовано. Поки що лише у групі.


Гвінейці, в свою чергу, і забили, і пропустили. Результат, який події в іншому матчі зробили прийнятним для обох команд.

CAN-2008: Матч 26 січня

Камерун – Замбія 5:1

Розгром збірної Замбії ще не означає відродження камерунської команди як претендента на перемогу у турнірі. Цей матч лише нагадав про неймовірний потенціал камерунців, розкрити який потрібно буду насамперед у матчах проти суперників, не схильних до «самогубства».


У чомусь завдання збірної Замбії було схожим на завдання малійців у матчі з Нігерією. Щоправда, на відміну від малійців, команда Пола Фірі виявилася неспроможною вдало робити два діла водночас.


Замбійці, вже з Крісом Катонго у складі, організовували контратаки з мурашиною старанністю та заповзятістю. І припускалися неймовірних помилок у захисті із безтурботністю коників-стрибунців, які самі не знають де опиняться наступної миті.


Після поразки від єгиптян Отто Пфістер мав зробити гру своєї команди складнішою, заплутанішою і незрозумілішою для суперника. Адже «відмовити» камерунцям у праві бути одним з фаворитів турніру змусив саме примітивізм їхніх дій у першому матчі.


Цього разу Пфістер перевів у центр Жеремі, якому затісно було на правому фланзі, відправив на цей фланг Бінья, а на допомогу форвардам відрядив Емана.


Переляк — рушійна сила прогресу. Єгипет нагадав камерунцям, що це Кубок з Африки з футболу, і Камерун більше уваги приділив саме цій грі. Опустили м’яч, більше та краще почали рухатися в атаці. Ще одна розбіжність із матчем Малі – Нігерія: в запасі у камерунців значно більше різних варіантів ведення гри. Там, де нігерійці впиралися у стіну, камерунці знаходили шлях до воріт суперника.


Але ж і суперник чого лише не виробляв, аби його захист нагадував що завгодно, тільки не стіну.


Новонабута впевненість у власній силі, трохи змінений тактичний варіант, з перестановкою окремих гравців, — все це має пройти перевірку на дещо іншому рівні.
Судан навряд чи є тим суперником, що влаштує камерунцям справжнє випробування.

Якщо ж раптом «леви» зашпотаються у протистоянні із «пустельними яструбами», то нема чого таким «левам» робити у чвертьфіналі.