Кубок УЄФА: "Сент-Патрікс" - "Норрчопінг"

Татусь, років тридцяти п’яти, більшість з яких він провів у пабі й після третьої пінти може зацідити поміж очі либонь будь-якому нахабі, пронизливо запискотів: Ref, it’s a f***ing penalty, коли захисник гостей акуратно й чисто відтіснив форварда плечем. Синаш, років дванадцяти, в унісон заверещав: Ref, you are a f***ing prick. Не залишилося сумніву, що якби їм хтось запропонував обговорити дематюкизацію мови, обидва б відповіли звичним f**k off.

Не дивував і такий своєрідний підхід до оцінки ситуації. Стадіон “Річмонд Парк” не єдиний у світі, де кожне падіння “свого” супроводжується вимогами якнайсуворішого покарання винуватцеві, а суперника проголосять симулянтом, навіть якщо його виноситимуть з поля зі зламаною ногою.

А тут ще й нагода майже урочиста. “Сент-Патрікс Атлетик” вперше за три роки грав матч єврокубка. У липні цей турнір ще можна за старою звичкою називати Кубком УЄФА. Поки немає групових турнірів, поки не звалюються сюди, ні сіло, ні впало, невдахи зовсім іншого змагання, поки все вирішується лише у двох матчах. Та ще й на таких колоритних стадіонах.

“Річмонд Парк” ховається за шеренгою будинків. Навіть не скажеш, що за ними є футбольна арена. Невеличка (тут би обов’язково втулити десь прикметник “затишна”), скромна, але ж це матч того раунду, коли з аркушу зі списком “вимог” УЄФА можна зробити охайну самокрутку. Із запаху одразу за турнікетами можна було припустити, що хтось саме це і зробив.

Але головним ароматом на таких стадіонах є дражливі пахощі бургерів та картоплі фрі (найкраще йде з часниковим соусом та сиром). Спокушає навіть якщо прийдеш не з порожнім шлунком. До того ж треба пам’ятати, що цього сезону в “Патс” не надто добре з атакою. У 25 матчах забили 21 м’яч (вдома 11 у 13-ти). Тож бенькетів на полі ніхто не обіцяє.

Тому й доволі стримано сприймали трибуни перші обміни атаками. Гравці “Сент-Патрікс” боролися в ці хвилини не лише із опонентами, а й іноді з власними ногами. Хвилювалися й вочевидь потребували трохи гучнішої підтримки, аніж невтомне скандування кількох десятків ультрас. Натомість добре було чути фанів “Норрчопінга”. Ще б пак. Хто це пробиває виїзд, щоб потім сидіти й мовчати?

Емоційна складова переважала у першому таймі. Більше це позначалося на господарях. Вони ж бо щосили прагнули забити ще до перерви. На “Річмонд Парк” такого не траплялося з 21-го травня. У чемпіонаті “Патс” завмерли на п’ятому місці ще у квітні й відтоді не рухаються ані вгору, ані униз. Тому дуже хотілося у цьому особливому матчі вирватися з такої одноманітности. Але в атаках майже не було хорошого останнього пасу. Жваво йшли вперед флангами й подавали зручно для захисників та воротаря шведської команди. По одному моменту у кожного – увесь доробок першої половини.

“Патс” дебютували в єврокубках у сезоні 1961/62. Але завсідниками цих турнірів стали вже у цьому столітті. Тоді ж, 2002 року, здобули першу перемогу в Європі. Той успіх у матчі з хорватською “Рієкою” навіть дав старт серії з восьми матчів без поразок на своєму полі. І взагалі за 10 наступних років “Сент-Патрікс” поступився у Дубліні лише двічі. Зокрема (на стадіоні “Талла”) львівським “Карпатам”. Потім були ще дві домашні перемоги, а от після них програли 5 домашніх матчів з 6-ти.

Особливо дошкульною була поразка від варшавської “Легії” у кваліфікації Ліги Чемпіонів п’ять років тому. На виїзді зіграли 1:1, розраховували, і, здавалося, що небезпідставно, на успіх вдома. Знову, до речі, приймали суперника у Таллі. Поляків прийшло стільки, що фінансовий зиск від гри на цій арені був очевидним. А от на полі все закінчилося сумними 0:5.

Самими лише спогадами про фіаско останніх сезонів не можна пояснити стриманість уболівальників. Коли 2016-го “Дандолк” грав свій матч ЛЧ (проти тієї ж “Легії) на “Ленсдаун Роуд”, найбільшому стадіоні країни, публіці теж не вдалося підштовхнути команду, взяти її на плечі. Футболісти мали “завести” трибуни, а не навпаки.

Тож на “Річмонд Парк”, у другому таймі, принишкли зрештою навіть “ультрас”. Центральний захисник Кьяран Келлі невдало виконав пас вперед, шведи перехопили біля центральної лінії й блискавично розіграли комбінацію, яку завершив Саймон Терн, син блискучого хавбека Юнаса Терна.

Для гравців “Сент-Патрікс” після цього м’яч ставав важчим із кожною невдалою спробою наблизитися до воріт “Норрчопінга”. Зникала навіть та мінімально необхідна злагодженість, що простежувалася у першому таймі. Шведи почувалися впевнено й могли забити вдруге ще до автоголу Лі Десмонда на 85-й хвилині. На той момент дехто з уболівальників пішов з трибун. Урочиста подія нічим не відрізнялася від більшости матчів сезону на “Річмонд Парк”. Випущена під цей поєдинок футболка Saints in Europe, може, й матиме якусь колекційну цінність. Але навряд чи виступ у Європі в сезоні 2019/20 стане насправді пам’ятним. Хіба що на виїзді “Патс” здивують усіх, а перш за все себе самих.