AFC Cup U16: Чвертьфінали

Японія - Оман 2:1

1:0 - Аль-Наабі, 14 (автогол); 1:1 - Аль-Машарі, 22; 2:1 - Тояма, 81

Японія: 1-Таїмі Ямада, 2-Каїто Сузукі, 3-Ріку Ханда, 4-Кохсіро Сумі, 6-Асахі Йококава, 7-Какеру Ямаучі (15-Рюма Накано, 80), 8-Хікару Наруока, 10-Джун Нісікава, 11-Кураба Кондо (20-Шоджі Тояма, 67), 18-Рьотаро Аракі (9-Кеїта Накано, 72)

Оман: 1-Мітам Аль-Аджмі, 2-Ісса Аль-Наабі, 6-Давуд Аль-Джабрі (21-Харіб Аль-Адаві, 78), 8-Хамед Аль-Мукхаїні, 9-Кусай Аль-Джараді, 10-Аль Ажар Аль-Балуші (3-Фахад Аль-Расбі, 61), 11-Омар Аль-Салті, 15-Мохаммед Аль-Балуші, 17-Ваїль Аль-Харті (16-Абдул Хакім Аль-Увайсі, 80), 19-Тарік Аль-Машарі, 23-Мулхам Аль-Сінайді

Збірна Японії стала першим представником Азії на чемпіонаті світу Ю17, що відбудеться наступного року в Перу. Навряд чи могло бути інакше. Мінімальний рахунок не відображає суттєвої різниці в якості гри обох команд.

Японці почали впевнено, з хорошим темпом на флангах, зі зручними, проникливими передачами Нісікави. Автогол Аль-Наабі став результатом цього стартового тиску й лише матеріялізував перевагу японської команди. Оманці до цього вкрай рідко потикалися до чужого штрафного. Забити їм вдалося чи не після найпершої змістовної атаки. Загострив її своїм проходом правий захисник Аль-Сінайді, Аль-Балуші навісив на дальню штангу, де прицільного удару головою завдав Аль-Машарі.

Пропущений м’яч вплинув на стрункість гри японців. Десь упродовж десяти хвилини вони майже не з’являлися біля воріт Аль-Аджмі. У оманців це був найкращий відрізок за увесь матч, бо саме в ці хвилини вони більше працювали з м’ячем й залучали більшу кількість гравців до організації атак.

До перерви японці ще встигли двічі потурбувати воротаря (в обох випадках це робили флангові захисники), але значно серйозніше додали вони після відпочинку. Раз по раз вигравали свої дуелі на флангах Кондо та Наруока, м’яч регулярно постачали партнерам, які займали вигідні позиції. За 14 перших хвилин тайму Аль-Аджмі парирував чотири удари.

Надалі питання було лише в тому, чи зможуть японці завершити точним ударом одну зі своїх численних атак. Оманці не відповідали взагалі. Якби Ямада пішов із воріт, навряд чи це якось вплинуло на характер матчу. Нічого, окрім нічиєї та ймовірної серії пенальті оманців не цікавило. Було б справді прикро, якби така команда поїхала від Азії на Мундіаль. Гол Тоями приніс зрештою перемогу японцям, але в цьому епізоді варто знову виділити Нісікаву, який провів свій найкращий матч на турнірі. Десятий номер японців блискуче асистував партнерам й впевнено розібрався з опонентом на лівому фланзі перед тим, як прострілити на Тояму.

КНДР - Таджикистан 1:1 (2:4)

0:1 - Соїров, 14; 1:1 - Рі Хон, 69

Серія пенальті: 1:0 - Ра Нам Хьон, 1:1 - Рахматов, 1:1 - Кім Чжин Ґук (сейв), 1:2 - Панжиєв, 1:2 - Чхе Ю Сон (сейв), 1:3 - Шаріпов, 2:3 - Кім Чжин Хьок, 2:4 - Соїров

КНДР: 21-Рі Вон Кйон, 2- Кім Чжин Хьок, 4-Кім Чжин Ґук, 5-Пак Рьон Ґвон, 6-Чхе Ю Сон, 7- Пак Кйон Сон, 8-Кім Вон Іль, 9-Ра Нам Хьон, 11-Кім Кан Сон, 15-Рі Хон, 19- Ан Пхьон Іль

Таджикистан: 1-Мухріддін Хасанов, 2-Джонібек Шаріпов, 4-Мухаммадрасул Літфуллаєв, 5-Шахрон Назаров, 7-Емомалі Ахмадхон, 8-Нідойор Забулов, 9-Рустам Соїров, 10-Іслом Заїров, 13-Амадоні Камолов (20-Озодбек Панжиєв, 81), 14-Шарифбек Рахматов, 22-Ісроїл Хойлов (11-Шохрух Сангов, 84)

Команда, що стартувала з поразки 2:6, їде на чемпіонат світу. Метаморфоза збірної Таджикистану не здається такою вже казковою, якщо оцінити усі подальші матчі цієї команди. Провал у поєдинку з Малайзією був винятком. Надалі значно впевненіше працював захист, принаймні не припускався таких жахливих помилок, та переконливіше вдавалося переходити від оборони до атаки.

Хоча тут варто зазначити, що іноді гра таджиків нагадувала виступ збірної Узбекистану на чемпіонаті Азії Ю23. Така сама стриманість, що іноді здавалася невмінням (чи небажанням) триваліше працювати з м’ячем попри те, що у складі є гравці, котрі вміють це робити.

Також можна сказати, що збірна Таджикистану недаремно терпляче стримувала атаки японців у матчі другого туру. Адже на той момент вже було зрозуміло, що одне очко залишить шанс на вихід до чвертьфіналу. Шансом цим згодом скористалися, обігравши Таїланд, а у чвертьфіналі знову довелося якийсь час присвятити старанним діям без м’яча.

Адже починали корейці досить активно й прагнули доправляти м’яч уперед якомога швидше у пошуках можливості для удару. Зреагували на це хавбеки таджицької команди і позиційними перешкодами ближче до центру, і допомогою партнерам ближче до штрафного майданчика.

Ще й вдалося провести просту, але якісну контратаку з голом-красенем Соїрова. Вже після цього були відрізки, коли збірна Таджикистану демонструвала непоганий колективний контроль м’яча, з хорошим рухом на чужій половині, та все-таки знову не було більш чітко визначеного акценту на завершення цих комбінацій.

Водночас продовжували добре обмежувати суперника, який до перерви завдав лише двох ударів у площину. У ці хвилини корейці занадто швидко переводили м’яч із флангів у центр і намагалися саме там прорвати захист. Не завадило б діяти ширше, аби розтягнути компактну оборону.

Так само атакували корейці й у другому таймі, і з таким самим успіхом. Розкішний удар Рі Хона міг навіть здатися ударом відчаю. Але правий захисник поцілив точнісінько у верхній кут. Збірна Таджикистану не розгубилася, не зосередилася на утриманні нічийного рахунку. Навіть створила два хороших моменти на останніх хвилинах, коли корейці, у складі яких так і не було жодної заміни, не могли атакувати зі звичною енергією.

У серії пенальті кожен удар таджицької команди був бездоганним, а два сейви Мухріддіна Хасанова забезпечили другий в історії вихід на чемпіонат світу Ю17.

Індонезія - Австралія 2:3

1:0 - Сутан Дієго Зіко, 17; 1:1 - Волш, 51; 1:2 - Лєомбруно, 65; 1:3 - Ботич, 74; 2:3 - Джуліансьях, 89

Індонезія: 21-Ернандо Арі, 2-Аміруддін Баґас, 3-Мохаммад Юдха, 4-Команґ Теґу, 5-Фаділах Нур, 6-Давід Маулана, 8-Андре Октавіансьях, 9-Сутан Дієго Зіко (15-Мухаммаж Салман, 65), 11-Мохаммад Супріаді (10-Ренді Джуліансьях, 77), 18-Бриліан Неґьєнта, 20-Аміруддін Баґус

Австралія: 12-Адам Павлешич, 3-Деніел Волш, 5-Джордан Бос (11-Джошуа Варга, 62), 6-Райян Тіґ, 8-Біркан Кірдар, 9-Ноа Ботич, 10-Люк Дузел (19-Джейден Ґорман, 87), 15- Джордан Кортні-Перкінс, 16-Адам Леомбруно, 21-Джозеф Родді (7-Трістан Хаммонд, 62), 23-Томас Ламбіріс

Чи не найяскравіший поки що матч турніру. Насамперед завдяки кільком тисячам уболівальників індонезійської збірної, які створили неймовірний емоційний фон матчу. (Можна лише уявити, що коїтиметься на трибунах, коли саме в Індонезії стартує 18 жовтня чемпіонат Азії Ю19).

Австралійці цілком могли змусити принишкнути фанів суперника, якби Дузел скористався бодай одним із двох шансів у перші десять хвилин. Але спочатку він пробив у штангу, а потім із ударом впорався голкіпер. А от бомбардир індонезійців, який цього разу вийшов у стартовому складі, з другої спроби таки відзначився. Обидва його м’ячі в цьому чемпіонаті підкреслили хорошу технічну підготовку Сутана Дієго Зіко.

За переваги в рахунку збірна Індонезії використовувала такі самі дисципліновані переміщення, що забезпечували баланс у грі в матчах групового турніру. Рух аж ніяк не був однобічним, виключно до власних воріт. У контратаках постійно намагалися знайти й використати позиційні помилки суперника.

Після першого тайму можна було сказати, що індонезійці почуваються на полі впевненіше, але гол Волша все змінив. Тут є одразу кілька психологічних нюансів. Австралійці досить швидко вирішили найперше своє завдання на другий тайм – зрівняли рахунок. Індонезійці ж дещо втратили концентрацію. Їм вже не було що захищати з тією ж старанністю, а поки розбиралися, як саме діяти далі, почали частіше втрачати координацію в обороні. Розкутіші атаки австралійців, особливо, коли вдавалося швидко перевести м’яч із одного флангу на інший, одразу стали нестримними. Вдало вийшли на заміну Варга та Хаммонд, чия відсутність у стартовому складі трохи здивувала.

Здавалося, що індонезійцям вже не піднятися й, мабуть, так само вирішили й австралійці, які досить спокійно й стримано діяли наприкінці матчу. Аж раптом фантастичний пас Маулани залишив Джуліансьяха віч-на-віч із воротарем, й компенсований час був значно емоційнішим, аніж можна було очікувати.

Попри невдачу в цьому поєдинку, виступ індонезійців залишив приємне враження. Хороша організація гри поєднувалася з проявами індивідуальної майстерности. Хоча, наприклад, Баґус після ефектного старту потім грав не так виразно. А от фланговий форвард (грав на обох флангах, але частіше на лівому) Супріаді провів турнір стабільно. У центрі поля добре зіграло тріо Неґьєнта, Маулана, Октавіансьях.

Республіка Корея - Індія 1:0

1:0 - Чжон Сан Бін, 68

Республіка Корея: 1-Сін Сон Хун, 2-Лі Тхе Сок (13-Квак Йон Чхан, 86), 3-Сон Хо Чжун, 4-Лі Чжун Сок, 5-Хон Сон Ук, 6-Юн Сок Чжу, 8-Пак Сан Хун, 9-Чхве Мін Со, 10-Хон Юн Сан, 12-Кім Рьон Сон (11-Чжон Сан Бін, 46), 14-Со Чже Мін (7-Чжо Чжин Хо, 62)

Індія: 23-Нірадж Кумар, 2-Тойба Сінґх, 3-Харпріт Сінґх, 4-Шабас Мутедат, 5-Ґуркірат Сінґх, 6-Вікрам Партап, 7-Раві Бахадур Рана (12-Бхувнеш Шендре, 70), 8-Бекей Орам, 9-Рідж Демелло, 11-Ґівсон Сінґх (10-Лалчанхіма Сайло, 71), 14-Рікі Шабонг (17-Ерік Ремпуатпуйя Чханґте, 80)

Зустрілися команди, що до цього не пропустили жодного м’яча. Щоправда одна (корейці) забила 12, а інша відзначилася лише один раз. Саме це, мабуть, і визначило характер поєдинку, що нагадував протистояння армрестлерів, в якому один з них може лише триматися й таким чином виснажувати опонента, але сам додати не може.

Збірна Індія вкрай скромно поводила себе, коли отримувала м’яч. Головним було зупинити атаки суперника, збити його з ритму, змусити нервувати й поспішати. До нервів так і не дійшло, до гри похапцем теж. Що справді заважало корейцям, то це певна одноманітність деяких комбінацій. Але навіть у таких випадках бували підключення з глибини, що могли завершитися двома-трьома ударами поспіль, кожен з яких індійці старанно блокували.

У першому таймі корейці досить вперто лізли через центр, з використанням коротких передач. За певних умов, така гра може пробити захист, однак футболісти збірної Індії встигали страхувати одне одного.

Досить довго не втрачали пильности підопічні Бібіано Фернандеса й після перерви. Та все ж наполегливість корейців дала результат. На удар Чхве Мін Со голкіпер ще зреагував, але на м’яч вже летів Чжон Сан Бін. У ці хвилини втомлені індійці більше скупчувалися біля штрафного майданчика і залишали зони, в яких можна було розігнати атаку.

У Індії реакція на виступ команди все таки була позитивною. Головний висновок – Фернандес має продовжити роботу з цим поколінням. М’яч забитий в’єтнамцям з одинадцятиметрової позначки залишився єдиним, але реалізація моментів є давньою хворобою індійських команд цієї вікової категорії й прогрес у інших аспектах гри зрештою може допомогти почати забивати й суперникам рівня корейської збірної.