Неймовірне напруження, щільна боротьба по всьому полю, обмаль простору для творчости. Типове явище для вирішальних поєдинків. Переможців визначали нюанси. Однак і вони вклалися у загальну логіку турніру.
У першому півфіналі сенегальці все ж були фаворитами й активний пресинг із самого початку це тільки підкреслював. Команда досить непогано рухалася попереду, а тунісцям у перші хвилин п’ятнадцять рідко вдавалося вибратися зі своєї половини.
Довелося докласти певних зусиль лише для того, щоб трохи відсунути гру від свого штрафного майданчика, але наполегливі сенегальці не лише повернули її туди, куди їм було потрібно, а й завдали кількох ударів із меж штрафного. Точности їм забракло, однак тунісці почули це попередження.
На старті другого тайму вони приголомшили двома різкими випадами. Хеніссі та Сассі цілком могли вивести команду Алена Жиресса вперед. Адже ситуації були кращі за будь-що створене суперником у першому таймі. Збірна Тунісу навіть сама пішла пресингувати. Спокійно на це дивитися сенегальці, звісно, не збиралися, тож команди увійшли у клінч й розірвати ці палкі обійми вдавалося нечасто.
Коли ж це трапилося, то в обох випадках йшлося про 11-метрові. Першими шанс отримали тунісці. Фержані Сассі не переграв Гоміса. За шість хвилин після цього вже сенегальці мали вирішувати, хто битиме пенальті. Мане на турнірі схибив двічі, тож довірили Анрі Севе. Хассен парирував його удар.
Після того, як у одній восьмій його замінили перед серією пенальті, туніський голкіпер все ж довів, що у таких випадках на нього можна розраховувати. Тим більш прикрою була помилка Хассена на сотій хвилині, що й призвела до єдиного взяття воріт. У сітку м’яч залетів від Ділана Бронна, але не залишилося сумніву, хто був головним винуватцем цього автоголу.
У додатковий час тунісці змушені були закритися на своїй половині, поки суперник намагався знайти оптимальні позиції для завершення атак. Навряд чи навіть сенегальці сподівалися, що їхній тиск призведе саме до такої помилки в обороні суперника.
Коли ж збірній Тунісу довелося йти вперед, то не вдалося передусім втримати під контролем неминучі на останніх хвилинах емоції. Занадто кваплива гра не створювала проблем сенегальському захистові. Як і упродовж значної частини матчу, ритм боротьби тунісці відчували значно краще, аніж ритм гри. Досить символічно для команди, що була здатна на більш різноманітні дії в атаці, але у більшості випадків так і не скористалася цим скарбом.
Сенегал - Туніс 1:0
1:0 - Бронн, 100 (автогол)
Незабиті пенальті: Севе, 81 (сейв) - Сассі, 75 (сейв)
Попередження: Кулібалі, 73 - Хазрі, 64; Сліті, 76
Драматизм другого півфіналу був радше штучним. Пізній переможний удар Мареза поставив крапку в матчі, в якому збірна Алжиру діяла краще. Йдеться насамперед про більш якісну колективну роботу. Нігерійці час від часу відповідали своїми атаками й били по воротах, але відчуття домінування алжирців не зникало навіть коли м’яч був у суперника, або ж вони самі не завершували свої комбінації ударами.
Ще один важливий нюанс. Бельмаді не зробив жодної заміни. У матчі із потужним, витривалим суперником. Фізична готовність збірної Алжиру дозволила витримувати ритм протистояння й точніше скеровувати свої зусилля.
Збірна Нігерії зіграла в межах своїх можливостей. Навряд чи варто було очікувати від неї масштабніших атак. Змагалися до останніх секунд, вхопили несподіваний шанс у вигляді пенальті. Тобто не опустилися нижче певного рівня. Та розраховувати на більше підстав все-таки не було. Вихід команди Гернота Рора до фіналу сприймався б як несподіванка. А на цьому Кубку Африки навіть несподіванки мали певне підґрунтя.
Алжир - Нігерія 2:1
1:0 - Еконг, 40 (автогол); 1:1 - Ігало, 72 (пен.); 2:1 - Марез, 95
Попередження: Бунеджах, 52; Фегулі, 68; Манді, 71 - Авазім, 88
Фінальний матч змусив згадати перемогу “Црвени Звезди” у Кубку Чемпіонів 1991 року. Суха, невиразна гра у вирішальному матчі проти “Марселя” залишила спотворене враження про надзвичайно яскраву белградську команду.
І зараз, якщо хтось побачив алжирців тільки у фіналі, міг би скласти не зовсім повне враження про команду Джамеля Бельмаді. Частково “винен” у цьому швидкий гол. Бунеджах вистраждав цей фанстамагоричний рикошет усіма попередніми хибами. Один із найкращих бомбардирів континенту забив тоді, коли це було найнеобхідніше.
Одразу після голу алжирці продовжили активно діяти без м’яча й прагнули мати територіальну перевагу навіть не контролюючи його. Для цього суперника зустрічали ледь не біля його штрафного майданчика. Будь-хто інший міг не витримати й втратити м’яч раз чи два, а цього б алжирцям вистачило. Сенегальці призвичаїлися долати цей пресинг із допомогою індивідуальних проходів. Справа теоретично ризикована, але впевнений контроль допоміг долати лінії пресингу. Менш успішними були спроби краще розташуватися попереду та підключити до атак флангових захисників. Алжирці уважно ставилися до найменших деталей, і проскочити на ударні позиції було майже неможливо.
При цьому алжирці все ж занадто нехтували контргрою. Це, якраз, було на них не схоже, і у заключні 15 хвилин першого тайму здавалося, що така стратегія може бути занадто ризикованою. Без звичної гнучкости, без атак у відповідь, команда могла скарлючити біля власних воріт.
Повернути звичну структуру спробували відразу після перерви. Сенегальцям, як і у першому таймі, потрібно було поступово додавати у енергійності та, найголовніше, краще скоординовувати свої атаки. Для цього з поля пішов опорник Баду Ндьяй, а з’явився атакувальний хавбек Діатті. Згодом форвард Дьянь поміняв півзахисника Севе.
Присутність сенегальців на чужій половині ставала відчутнішою. Бити, щоправда, вдавалося мало. Найбільше запам’яталися удари Мбая Ньянга (ось у кого турнір не склався попри усі забіги) та Юссуфа Сабалі з інтервалом у три хвилини. Алжирці в цей час прагнули використати простір, появу якого спричинили перестановки сенегальців у центрі поля. Значно обережніше, аніж могли б, бо пріоритетною все ж залишалася боротьба на своїй половині. В ній команда Бельмаді викладалася до останку. Зрештою ця ставка лише на один із елементів своєї багатогранної гри допомогла зафіксувати мінімальну перемогу в матчі.
Закономірність титулу збірної Алжиру підкріплює не лише фінальний поєдинок. Цей тріумф логічно випливає з усього зробленого від першого матчу. І якщо останній крок до вершини був не таким ефектним, як можна було б очікувати, усі попередні не залишили сумніву в кваліфікації тренера та його підопічних. Тож якщо вони не прикрасили вирішальне зусилля більш вишуканою грою, це тільки є приводом пильніше стежити за розвитком команди, що залишила на цьому турнірі найглибше враження.
Сенегал - Алжир 0:1
0:1 - Бунеджах, 2
Попередження: Гейє, 79; Гассама, 80 - Бенсебаїні, 33; Манді, 92; Гедьюра, 94
