Cansancio (переклад вірша Оліверіо Хірондо)

Cansancio

Втомився.

Так!

Втомився

Від однієї селезінки,

Двох губ,

І двох десятків пальців,

Не знаю скількох слів

Не знаю скількох згадок

Уривчастих

І сірих

Втомився

Так втомився

Від зимного скелету

З його невинністю

І чистотою

Коли до нього роздягнуся

Не знатиму чи справді він моїм був

Поки я жив

Втомився

Так!

Втомився

Від того, що не маю щупалець,

Очей на кожній із лопаток,

І справжнього хвоста

Веселого,

Розв’язного,

Замість дволичного «кінця»,

Дегенерата-карлика

Втомився

Перш за все

Бути з собою

Щодня себе стрічати,

Коли скінчиться сон,

Там де себе зустрів

З тим самим носом

І ногами

Так наче не бажав

Чекати на прибій на тілі пляжу

Росі пропонувати два лона із магнолій

Ласкати землю черевом, як гусінь

І жити, місяць-другий, посеред каміння