Невідома висота. Ніколи раніше збірна Мадагаскару не грала матч плей-оф Кубка Африки. Нема кого розпитати. Можна спертися на клубний досвід, згадати матчі на виліт, в яких доводилося брати участь, але наскільки це допоможе, наскільки захистить від гіпоксії?
На перших хвилинах все йде нормально. Звичний рух, вчасні підключення й передачі. Коли Номенджанахарі очевидно прокидає м’яч собі на хід, його випереджає навіть не суперник, а партнер по команді. Й вганяє м’яча у дальній верхній кут.
Конголезцям на початку гри потрібен дирижер. Так, без нього обходилися увесь турнір, але це якраз одна із вад команди. Особливо це відчутно, коли просуваються вперед без синхронних переміщень гравців. Вибір у того, хто володіє м’ячем занадто обмежений. На щастя, є атаки, в яких можна впоратися малими силами. Тож після подачі Музінги Бакамбю точно б’є головою, і потроху матч стає “густішим”, боротьба точиться між штрафними майданчиками. У Мадагаскару стає відчутно менше динамізму, а конголезці вже частіше опиняються на чужій половині великими силами, хоч це й мало впливає на ефективність атак.
У такій боротьбі ДР Конго простіше посилювати тиск. Потужности у команди достатньо, слід додати швидкости. Тому по перерві замість опорника Моке виходить Мешак Еліа. На правий фланг. А у центр зміщується Магома, зовсім не руйнівник. Мбемба ледь не забиває на 49-й, а Мадагаскар і далі працює без вже звичного темпу. Що вище піднімаєшся, тим важче рухатися. Потрібен імпульс активности, і його несподівано дає лівий захисник. Момбрі завершує красивий індивідуальний прохід небезпечним ударом, і Андріаматсіноро хибить на добиванні.
Таких моментів обмаль у обох команд. Бо хоч йти вперед мадагаскарцям нелегко, у захисті концентрації не втрачають. Власне, обидві команди в ці хвилини краще організовують дії в обороні, краще руйнують задуми суперника.
Обмаль можливостей і для швидких контратак. Тож треба вміло користатися нагодою. Конголезці починають один із таких випадів, але втрата м’яча обертається рейдом Метаніра. Правий захисник не лише наближається до штрафного, а й охайно подає на дальню штангу. Андріатсіма забиває головою ефектно, у падінні. У матчі настільки тягучому, щільному цей удар може бути вирішальним. Адже протриматися треба недовго.
Гол Мбемби на 90-й хвилині немов різкий поштовх за кілька кроків до вершини. Униз не покотилися, але енергії значно більше було у конголезців. Мбемба, Бакамбю, Мешак, Боласі. У додатковий час хтось із них міг забити й покласти край цьому казковому сходженню збірної Мадагаскару. Підопічні Дюпюї відповіли тільки дальнім ударом Метаніра. Дихати було важко. Якось потрібно було дотягнути до пенальті. Щоб перезавантажитися психологічно. Щоб вийти на цю серію із відчуттям того, що найгірше залишилося позаду. І кожен, хто бив, а це три оборонці й центральний півзахисник, виконували свої спроби із олімпійською незворушністю.
Збірна Мадагаскару витримала нелегкий підйом. Не розвалилася. Навіть настільки добре організована команда ризикує втратити свої найкращі навички у незвичних умовах. Та якщо це станеться, то лише у чвертьфіналі. А поки що вони йдуть далі, відкриваючи для себе, й у собі, щось нове на кожному кроці. Як робили це з самого початку циклу.
Мадагаскар - ДР Конго 2:2 (пенальті 4:2)
1:0 - Амада, 9; 1:1 - Бакамбю, 21; 2:1 - Андріатсіма, 77; 2:2 - Мбемба, 90
Серія пенальті: 1:0 - Амада; 1:0 - Тіссеран (вище воріт); 2:0 - Метанір; 2:1 - Бакамбю; 3:1 - Фонтен; 3:2 - Мпоку; 4:2 - Момбрі; 4:2 - Боласі (вище воріт)
Попередження: Морель, 113 - Мулумбу, 45+1; Джос, 97
Футболісти збірної Гвінеї набігали чимало кілометрів. Обсяг виконаної роботи справді був величезним. Чим вони могли похвалитися після цих титанічних зусиль? Двома ударами Маді Камара на 56-й хвилині? Але ж вже за хвилину Марез забивав другий м’яч Алжиру після чудового пасу Беннасера. На 89-й був момент у Ласса Бангура? Тоді Алжир вигравав 3:0.
“Проблема” гвінейців у цьому матчі має дуже “просте” пояснення. Рівень командної гри був неспівставним. Тому вони могли бігати, жорстко боротися за м’яч, намагатися хоч якось надати своїм атакам масштабности та гостроти, і цього все одно було недостатньо. Бо найкраще на що була здатна збірна Гвінеї, дорівнювало десь двадцяти відсоткам того, що міг продемонструвати суперник.
І демонстрація ця була найвищого ґатунку. Злива стрімких атак та небезпечних моментів могла “затопити” гвінейців ще до 20-ї хвилини. Цікаво, що алжирці навіть не переходили надовго до позиційного нападу, що було б логічно за такого співвідношення сил. Команда Джамеля Бельмаді могла й трохи відійти, відібрати м’яч на своїй половині й миттєво використати довгий пас, ще й змінюючи напрямок наступу.
Але й коли треба було зайняти позиції неподалік від чужого штрафного майданчика, алжирці діяли не менш злагоджено. Перша результативна комбінація почалася із вкидання з-за бокової. Алжирці перетворили її на маленький шедевр завдяки пасу п’ятою від Бунеджаха та витонченому завершальному удару Бельайлі.
І в інших атаках, що завершилися взяттям воріт Коне, можна знайти елементи, що прикрашають їх, зачаровують своєю естетичністю. Нічого, окрім старанности, гвінейці цьому протиставити не могли. Навіть коли вони різко “ставили ногу” з’ясовувалося, що й це суперник робить краще, й виходить з такого протистояння ще більш свідомим своєї переваги.
Важливо, що алжирці ані на мить не розслаблялися, не залишали суперникові бодай мінімального шансу. Адам Унас виходив на заміну, коли все було зрозуміло, тим не менш включився в гру так, наче команда поступалася. І забив за п’ять хвилин після появи на полі.
Т
реба дочекатися, чим закінчиться турнір для алжирців, а вже потім порівнювати, шукати аналогії та прилаштовувати до якоїсь компанії. Зараз можна напевне сказати, що кожного матчу цієї команди чекаєш нетерпляче.
Алжир - Гвінея 3:0
1:0 - Бельайлі, 24; 2:0 - Марез, 57; 3:0 - Унас, 82
Попередження: Гедьюра, 14 - Маді Камара, 6; Мартінес Канте, 54
