пʼятницю, 21 січня 2011 р.

Asian Cup: Чвертьфінали


Японія – Катар 3:2


Усе могло б закінчитися інакше. Але і це вкотре не приховало б скудоту гри збірної Катару проти суперника найвищого, за азійськими мірками рівня. Хоча спочатку навіть здалося, що цього разу команда Метсю здатна на більше. Традиційний стартовий вибух дав результат. Так, гол вийшов «подарунковим», і справа тут не стільки у лайнсмені (зрештою, що можна сказати про бригаду, що вилучає гравця, якому суперник залишив у коліні кілька шипів?), скільки у тому, що Конно з Йосідою не вперше у цьому турнірі влаштували благодійну акцію «Проскоч середню лінію і проб’єш без перешкод». Все-таки відсутність основних центральних захисників мінус величезний, і якщо навіть Катар зі своїми судрожними атаками створював проблеми…


Японці, до речі, іноді йшли на зустріч супернику і замість акуратного контролю м’яча переходили на безадресні довгі паси. Катарці, в свою чергу, не так вже часто цим користалися. Той самий брак синхронності й точності у виході з оборони, що був помітний у матчі з Узбекистаном, повернувся у поєдинку з наступним серйозним суперником. Навіть якщо хтось із катарців проривався флангом у контратаку, то здебільшого зустрічали його мінімум двоє суперників, а найближчий партнер по команді був десь у районі Кувейту.


Динаміки атак у дві-три передачі замало, якщо ці атаки поодинокі, і якщо суперник, попри власні проблеми в обороні, вміло контролює м’яч біля штрафного катарців. Бездоганна комбінація, що завершилася першим голом Кагави, була настільки переконливою, різниця у методах ведення гри у нападі — настільки разливою, що залишалося, так тоді здалося, хіба що чекати продовження. Адже катарська команда-петарда найгучніше вибухає та найяскравіше горить лише на перших хвилинах матчу.


Горе-арбітри дещо скоригували сценарій, але, як з’ясувалося, не настільки, щоб його зіпсувати. Дуже показовим вийшов переможний м’яч японців. Вони вже у меншості, ще один гравець під час атаки лежить на газоні, і все одно японські футболісти розрізають захист, якщо цю масу тіл біля штрафного можна вважати захистом, без особливих перешкод.



Узбекістан – Йорданія 2:1


Він, звичайно, не виринув нізвідки. І своя історія у нього є. Та чи за межами Узбекистану знав хтось її чи про нього навіть перед цим матчем? Хіба що у Казахстані, де він двічі був найкращим бомбардиром чемпіонату. А зараз Улугбек Бакаєв, який напрочуд ефективно та якісно виконав свою роботу у матчі з Йорданією, один з героїв турніру. Геройство це, насправді, буденне у найкращому значенні цього слова. Вийшов форвард, котрий чітко знав маневри партнерів, розумів, де він має бути під час флангових атак.


Адже скільки ми вже бачили на турнірі цих простих за задумом, але таких ювелірно проведених атак, як та, що призвела до другого голу Бакаєва. І він своїми діями продемонстрував, що у цієї вимуштруваної команди є на цьому Кубку Азії глибина складу, є резерв з таких от досвідчених гравців, на яких можна покластися у грі на виліт.


Збірна Узбекистану знову виграла досить авторитарно. Вона вміє чекати, на неї не впливають втрачені нагоди, а коли м’яч неминуче опиняється у воротах суперника, вона у зародку придушує будь-які його спроби врятуватися. Йорданцям, з їхнім власним вміння контратакувати, грати з таким суперником, коли у нього вже є фора, надзвичайно важко.


Уперше в історії збірна Узбекистану зіграє у півфіналі Кубка Азії. А це «нова територія» навіть для перевірених бійців команди. Їм потрібен цей виклик, потрібні суперники, які зможуть більш аргументовано посперечатися з їхніми авторитарними нахилами.