вівторок, 3 листопада 2015 р.

Ligue 1: SCO Angers


Ніколи в історії Ліги 1 після дванадцяти турів лідер не випереджав другу команду на 10 очок. Схоже, що тільки ПСЖ вирішуватиме, коли саме святкуватиме черговий титул. І це логічно з огляду на прірву у можливостях між командою-підложницею та рештою. Щоправда, це не означає, що любителям сюрпризів, романтики та злетів маленьких клубів бракуватиме історій для задоволення своєї цікавості.

Старт чемпіонату дав очевидного кандидата для оповіді. Упродовж кількох тижнів доводилося, нехай не без іронії, нагадувати, що одним з найближчих переслідувачів чинного чемпіона є клуб «Анже». Повернення до еліти після більш ніж двадцятирічної відсутності, вдалий початок чемпіонату, замість місця у зоні вильоту — комфортне перебування у чильній трійці. Чим не Попелюшка сезону?

Усе б було чудово, якби не одна дрібна деталь. Так званий «пересічний уболівальник», той, хто сідає «просто подивитися футбол», навряд чи оцінив би скромні принади команди Стефана Мулєна. Навчений ремиґати жуйку «елітності та обраності» він би знуджено клацав пультом у пошуках «БарсиРеалу». У його світі, на футбольний бал ніякий «Анже» ніколи б не потрапив.

Може й самі гравці «Анже» посоромилися б уявляти, що заради них гарбуза перетворюватимуть на карету. Вони для цього занадто невибагливі та нерозбещені. Ці хлопці й на гарбузі б доїхали куди треба.

«Анже» не влаштовує щоразу гонитву за вислизущою досконалістю. Йому це й не потрібно. Ніхто не сподівається, що кожному супернику пропонуватиметься щось специфічне, підготовлене заради перемоги саме над ним. У розпорядженні «Анже» для будь-кого є прості, але поки що дуже дієві методи.

Найперший з них — позиційна робота без м’яча. «Анже» не притискається до свого штрафного майданчика, а компактно розташовується трохи вище, без шпаринок між лініями. Таку побудову команда дисципліновано витримує досить довго. Спочатку це дивує, потім вражає, а після четвертого-п’ятого матчу звикаєш й надалі просто помічаєш вже знайомі маневри.

Навіть нотатки якісь робити немає сенсу, адже команда Мулєна вкотре «всього лише» правильно розташовується на полі, коли суперник володіє м’ячем.

Грати проти «Анже» важко і неприємно. Якраз тому, що на перший погляд нічого особливо не відбувається, а енергія суперника витрачається на банальні переміщення, на безрезультатні переведення м’яча із однієї зони до іншої.

Краса гри «Анже» — це краса маневрів шахових фігур для захисту власного короля. Без цієї компактності, без дисципліни, значно помітніші були б недоліки, як індивідуальні, так і колективні підопічних Стефана Мулєна. Без своєї фірмової роботи, «Анже» б отримував не менше за «Труа» і був би десь поруч з ними у таблиці.

«Анже» використовує 4-3-3. Тріо у півзахисті — не Бускетс-Чаві-Іньєста, а радше три далеких родичи Масчерано. І якраз у цій лінії грає найколоритніший футболіст команди. Височенний сенегалець Шейк Ндой окрім того, що вміє жорство боротися за м’яч, володіє здатністю точно прораховувати свої підключення до атак з другої лінії. Про це зараз знають, і все одно не завжди можуть завадити. «Тулуза», наприклад, забила «Анже» першою. Рідкісна поки що у цьому сезоні подія. І що ж сталося за три хвилини після голу Трехо? Ндой, графік руху якого розрахований по секундах, влетів до штрафного майданчика і замкнув подачу з флангу.

Проходять ці трюки у «Анже» завдяки іншому важливому методу Мулена. Контроль м’яча у атаці здебільшого підкоряється тим самим принципам, що й робота у захисті. Різниця, звісно ж, у ставленні до помилки, до втрат м’яча. На своїй половині це неприпустимо, а на чужій можна собі дозволити трохи спекулятивну довгу чи середню передачу вперед. Невдача при цьому не сприйматиметься як трагедія. Міцна нервова система має бути запорукою міцної гри.

На чужій половині «Анже» здатен і на тривалі комбінації. Маневри гравців скорочують лінії пасу для впевненішого контролю м’яча і йде створення чи пошук вільних зон. Таких відрізків за матч може бути не так вже й багато. Важливо, що вони забезпечували досить високу ефективність. Середня результативність «Анже» — один м’яч за гру. «Тулуза» з таким саме доробком йде передостанньою.

При середньому показнику 3,8 удара у площу воріт за матч, «Анже» демонструє ефективність цілком пристойну для клуба зі скромними ресурсами. Свого найкращого (15 м’ячів) бомбардира минулого сезону, Джонатана Коджа, «Анже» продав до «Брістоль Сіті», а окрім нього ніхто більше шести разів не відзначився.

«Анже» щойно поступився «Монако». Ще не грав з «Сент-Етьєнном», «Ліоном», ПСЖ. Та й у матчах з іншими командами цілком можлива корекція результатів відповідно до ранжиру. Більшість цифр (а точніше сум з багатьма нулями) кричить про те, що на третьому місці «Анже» бути не повинно. У клубі може й самі це розуміють. І тому ще завзятіше працюють на полі за кожне очко, що наближає до збереження місця в еліті. А тоді, вважатиме її хтось Попелюшкою чи ні, команда Стефана Мулєна ще один сезон балюватиме у найвищому товаристві.