Euro 2008: Португальські трикутники

Футбольна геометрія здивувала б не лише Евкліда, а й Лобачевського. Хитросплетіння переміщень гравців, «ромби», «трикутники», «лінії» набувають у словах футбольного люду особливого значення. Яким би яскравим не був термін, важливо те, наскільки яскраво ця теорія перетворюється на прикладну науку.


Збірна Португалії на цьому чемпіонаті може похвалитися двома цікавими трикутниками. Трикутник атакувальний (у даному випадку Сімау – Нуну Ґомеш – Роналду) є досить типовим для португальського футболу. Саме за такою схемою (у різноманітних її варіаціях) діє в атаці більшість команд елітного дивізіону.


У середній лінії розташовуються Петі, Мотінью та Деку. Розподіл функцій між цими гравцями схожий на той, що є у лідера португальського клубного футболу — «Порту». Петі діє глибше, і коли виникає необхідність, грає ледь не третього центрального захисника. Це буває необхідно, бо Пепе регулярно допомагає у відборі фланговим захисникам.


Деку та Мотінью розганяють атаки, вирішують, як саме ці атаки мають розвиватися. Оскільки у кожного з них достатньо свободи, саме дії цих хавбеків є наріжним каменем схеми Сколарі.


Деку грає чудово. По-перше, до подібної схеми він звик у «Барселоні». Хіба що у збірній центрфорвард не так рухається по всьому фронту атаки. Деку непотрібно пристосовуватися до чогось нового у тактичному плані. По-друге, йому спокійно у цій команді, його не відволікають скандали — ідеальні умови для плідної праці.


Мотінью на очах тих, хто регулярно стежить за португальським чемпіонатом, виріс у гравця, якого важко не випустити у стартовому складі. Саме зрілість Мотінью дозволила Сколарі трохи перевернути трикутник у центрі поля. Якщо раніше у ньому було двоє опорників — Маніше та Коштінья — то зараз двоє вже хавбеків атакувальних, що додає грі португальців динаміки та непередбачуваності.


Як це завжди буває, у межах схеми, що так добре працює, є безліч додаткових варіантів. Наприклад, у матчі проти чехів у першому таймі майже не працював правий фланг. Після тривалих обговорень у перерві (Деку продовжував щось пояснювати партнерам і у тунелі, перед виходом на поле) на цей фланг змістився Деку і саме звідти він віддав передачу Роналду, коли забивали другий м’яч.


Важливо, що Португалія так вміє перебудуватися під час матчу. Насичений захист чехів, не в останню чергу завдяки блискучій грі Ґаласека, виглядав нездоланним, аж доки португальці не нав’язали чехам іншу гру.


Хоча у розпорядженні Великого Філа є блискучі виконавці, він дуже багато зробив для того, щоб португальці, які стільки років були бідними родичами Європи (і не лише у футбольному плані), вміли, по-перше, нав’язувати свою гру тоді, коли для цього потрібні серйозні зусилля, по-друге, з легкістю змінювати тактику у пошуках оптимального варіанту.


Хіба не було у Португалії «золотого покоління» фантастичних, навдивовижу обдарованих футболістів, які так і не виграли нічого на дорослому рівні? Чи вміли вони наполягати на своїй силі так, щоб суперник лише слухняно «погодився»? Сколарі дає португальцям силу волі та надзвичайну єдність…


Що ж зробили португальці у другому таймі матчу проти чехів? Про перехід Деку на правий фланг вже було згадано. До того ж Роналду та Сімау почали відкриватися по центру, біля лінії штрафного, і двох центральних захисників чехів вже не вистачало для боротьби з трьома суперниками (Адже Нуну Ґомеш нікуди не зник). Потрібна була допомога, підстраховка, але якщо швейцарці завдали цьому захисту чимало клопоту, як він міг швидко та якісно зреагувати на перестановки Сколарі?


Сімау та Роналду приймали м’яч, продовжували атаки, і моменти біля воріт чехів виникали регулярно. Гол виглядав логічно. Планомірний тиск на оборону суперника дав необхідний результат.


Сколарі — король результату. Якщо він зробить королями результату ще своїх гравців, якщо він зможе привести Португалію до першого в історії країни титулу, це буде ще більшим досягненням, аніж перемога на чемпіонаті світу з Бразилією.

Euro-2008:Чехія (враження після першого матчу)

Так само, як на товарах ставлять позначку «Вжити до...», деяким футбольним командам слід «виграти щось до». Насамперед до старості ключових гравців. Тих, хто визначає стиль гри і робить ту чи іншу команду неповторною.


Збірна Чехії приїхала на цей чемпіонат Європи без Недведа та Поборського. Кожен з них, особливо Недвед, став епохальним для збірної виконавцем. На зламі епох підхопити диригентську паличку мав Росіцьки. Травма Томаша залишила чеську збірну без натхненника атак.


І команда, що приїхала на Євро-2008, виглядає немов актори, які лише на класі вирішили зіграти антрепризу. Мінімум зусиль, мінімум творчості. Акцент на хорошу, поза всяким сумнівом, школу, і більше нічого.


Вже першою своєю комбінацією чехи окреслили схему своєї гри в атаці — Янкуловськи запустив довгу передачу на Коллера. Форвард, який лише трохи поступається у зрості альпійським горам, мав боротися за кожен пас, за кожен відскок. У середній лінії у чехів немає організатора гри, тож у схемі 4-5-1, за якою діяла команда Брюкнера, Коллер мав бути атлантом-одинаком, який мав тримати на своїх плечах всю структуру гри команди.


Спроба використовувати фланги ледь не дала результат, проте цих атак, і, відповідно, гострих флангових передач було замало для того, щоб говорити про якийсь стабільний тиск на ворота Бенальйо.


Швейцарці миттєво розверталися у бік воріт суперника, блискавично переправляли м’яч форвардам, які, в свою чергу, невтомно рухалися і своїми переміщеннями звільняли зони для підключень хавбеків з глибини. Гра швейцарців виглядала цікавішою саме через те, що господарі краще формулювали свої ідеї і значно менше плуталися у простих ситуаціях.


У чехів плутанини вистачало й у захисті. Те, що швейцарці не забили, те, що арбітр не призначив пенальті за гру рукою, навряд чи може бути виправданням слабкої гри оборони, що дозволила не найсильнішій атаці турніру створити чимало гострих моментів.


Вихід Сверкоша мало що змінив у тактичній побудові чеської збірної. У перші хвилини свого перебування на полі він був далекий від того, щоб виконувати Коллерову роботу. Грати ж у іншій манері Сверкош може, якщо команда більшими силами йде в атаку. Тоді він готовий чіплятися за будь-який шанс.


У товариському матчі проти збірної Литви найгостріше чехи грали, коли Сверкош та Коллер були на полі разом. Це може бути варіантом на другий і третій матчі. Бо навіть перемога над швейцарцями (і перемоги на класі можуть бути невиразними) залишила сумніви у життєздатності схеми, за якою Чехія почала турнір.