Crónicas del Nuevo Mundo: Болівія, Бразилія

Болівія

У першому дивізіоні чемпіонату Болівії відтепер гратиме 14 команд. Тож минулого року вилетіла одна, а піднялися одразу три. В Апертурі, яка щойно стартувала, команди розбито на дві групи, по чотири найкращих вийдуть до чвертьфіналу. Клаусура ж відбудеться у два кола, без розподілу на групи та плей-оф.

Цього сезону в болівійському чемпіонаті дебютує кілька тренерів іноземців. «Болівар» очолив бразилець Вінісіус Еутропіу, аргентинець Карлос Іскья працюватиме у «Стронгест». Але поки що хотілося б звернути увагу на фахівця, що почав працювати у «Блумінгу» минулого року.

Костариканець Джостін Кампос запам’ятався і як гравець, і як тренер, насамперед на Батьківщині. У складі одного з найкращих клубів країни, «Депортиво Сапрісса», він здобув дев’ять чемпіонських титулів (4 як футболіст, 5 як наставник). Окрім «Сапрісси», у Коста-Риці він працював ще у двох клубах, а також тренував збірну Пуерто-Рико.

Його поява у Болівії стала певною несподіванкою. До Кампоса костариканських тренерів там не було. Але чому б не спробувати, коли є переможний досвід, а у чемпіонаті Болівії місцеві тренери не виграють титул із Клаусури 2014 року? (Хав’єр Вега з «Університаріо» з Сукре).

Кампос швидко здобув «прихильність» публіки, коли на одній із прес-конференції видав соковиту тираду: «Я не витягую кроликів із капелюха, маестро. Я не є магом. Хочу, щоб Ви мені відповіли, коли «Блумінг» востаннє був одним із головних героїв чемпіонату? Коли «Блумінг» був близьким до чемпіонства? Коли «Блумінг» був вищим четвертого місця? П’ять-шість турнірів?»

«Це команда, що найбільше пропустила у минулому чемпіонаті, — продовжив Кампос — Ми тільки починаємо все розгрібати. У команди не було духу, щоб змагатися, не було порядку, вони могли пропустити 4-5 м’ячів за гру».

Кампосу одразу закинули неповагу до «славної історії» клубу, хоча його аналіз був досить щирим, і він ще й закликав не забувати про невеселий фінансовий стан «Блумінгу». Наприклад, на початку 2016 року футболістам заборгували зарплату за чотири місяці. У вересні того ж року через ці проблеми пішов у відставку президент клубу Хустіньяно Атала.

І понад рік потому Джостін Кампос натякав, що й у нового керівництва багато грошей не з’явиться тільки тому, «що ми з вами цього захочемо». Парафією самого Кампоса є гра, її поява та стабільність. Тож цікавило, яким саме постане «Блумінг» у матчі з «Ройял Парі», новачком елітного дивізіону. Назва цього клубу немає нічого спільного ані з французькою столицею, ані з букмекерами. Ель Парі (з наголосом на «а» — назва району міста Санта-Крус де ла Тьєрра, в якому й було засновано клуб 16 років тому. За цей час «Ройял Парі» пройшов шлях від регіональних змагань до першого дивізіону, де приєднався до двох головних представників міста — «Орієнте Петролеро» та «Блумінга».

Перший тайм новоспеченого дербі став максимально комфортним для фаворита. «Блумінг» вийшов вперед на шостій хвилині. Алан Лорас (екс-гравець «Блумінга») так поспішав випередити суперника після флангової передачі низом, що зрізав м’яч у власні ворота.

Пізніше стало зрозуміло, що ця помилка була симптоматичною. До перерви футболісти «Ройял Парі» досить невдало розташовувалися у захисті, а «Блумінг» завдяки послідовному, точному розвитку атак це використоував. Особливо у комбінації, що завершилася ще одним взяттям воріт. Чудову взаємодію продемонстрували ветерани Хоселіто Вака та Сесар Перейра. Болівієць одним пасом відрізав оборонців, аргентинець перекинув голкіпера.

Зовсім інакше виглядали команди у другому таймі. «Блумінг» стрімко втрачав координацію у виході із захисту, що вже казати про дії ближче до чужих воріт. Натомість дедалі частіше комбінували вже гості. І на 51-й хвилині ще один колишній футболіст «Блумінга», бразилець Андерсон Гонзага, приголомшив потужним, красивим ударом. «Ройял Парі» взагалі має у складі не одного майстра ефектних ударів. Аргентинець Мауро Мілано блискуче забив зі штрафного й встановив рівновагу, яка на той момент вже не здавалася дивною чи сенсаційною.

Paulista

Коли попереду ще чимало матчів у турнірах, які можна назвати більш важливими чи авторитетними, класико у першості штату здаватиметься дещо прісним. Адже деякі гранди сприймають ці змагання ледь не як частину передсезонної підготовки. Але зрозуміло, що до будь-якої гри «Корінтіанса» та «Сан-Паулу» увага все одно підвищена. Й перша їхня зустріч цього сезону в принципі не розчарувала.

Швидкий гол «Корінтіанса» нагадав комбінації, які розігрувала команда під керівництвом Тіте. Солідний, впевнений контроль м’яча зі своєчасним підключенням із глибини у завершальній фазі атаки.

Що було іншим — гра без м’яча вже за мінімальної переваги. Хоча тут якраз можна послатися на старт сезону й пов’язаний із цим певний брак чіпкости. Це дозволило «Сан-Паулу» потроху вводити в гру свою середню лінію, поліпшувати зв’язок із форвардами. Зрештою гол команди Дорівала Жуніора був не менш ефектним. Гості створили ще кілька моментів, але пропустили другий (після кутового) якраз тоді, коли виглядали найкраще.

Назагал гра була достатньо динамічною як для перших тижнів сезону, й обидві команди потроху визначили загальні обриси свого ігрового малюнку. Насамперед це стосується «Сан-Паулу», який стартував у чемпіонаті Пауліста з чотирьох очок у трьох турах, та й ця поразка поки що залишає команду на другому місці в групі.

Хоча це не так страшно, оскільки саме дві команди з кожної групи вийдуть до чвертьфіналу. Усього груп чотири, по чотири команди в кожній. Перший етап грають у одне коло, причому зустрічаються тільки з командами інших груп. Після цих дванадцяти турів буде плей-оф.

Carioca

«Класико мільйонів» було менш динамічним та видовищним, аніж матч на «Пакаембу». Щоправда і у «Фламенгу», й у «Васку» були можливости для взяття воріт. Однак «Фла» забракло наполегливости й точности, а «Васку» знову постав командою, що може видати зовсім протилежні за змістом та якістю відрізки. Таким був програний матч проти «Кабуфріенсе», так виглядала команда й проти свого найпринциповішого суперника.

У класико вже не грав Нене. Досвідчений півзахисник ще після попередьного поєдинку на запитання кореспондентки каналу SporTV, чи він залишиться в команді, пробубонів: «Зараз я у «Васку» й концентруюся тільки на цьому клубі», а вже за кілька днів підписував контракт із «Сан-Паулу». Хронічні невиплати зарплати чимало посприяли такому рішенню ветерана.

Такий стан справ непокоїв шанувальників «Васку» напередодні старту у Копа Лібертадорес. Одначе у Чилі вдалося більш, аніж впевнено обіграти «Універсидад де Консепсьйон» (4:0). Для виходу до групового турніру «Васку» треба буде здолати ще одного суперника, переможця пари «Орієнте Петролеро» – «Хорхе Вільстерманн». І результат цього протистояння матиме, звісно, значно більше значення, ніж невдачі у чемпіонаті штату. Хоч і вони навряд чи є настільки вже й безболісними.

Адже перед останнім туром вихід до півфіналу від самого «Васку» не залежить. «Васку» потрібно обігрувати «Волту Редонду» й сподіватися на синхронну втрату очок одразу трьома іншими командами.

У другій групі в схожій ситуації опинився ще один гранд. «Флуміненсе» має взяти три очки у грі з «Макае» й сподіватися на сприятливі підсумки матчів своїх конкурентів.

Futbol español: Tiki-taka, 21 тур

Атлетик – Ейбар 1:1

Номер «Еквілібрист-невдаха» команда Сіганди вирішила повторити ще й на своєму полі. Знову за переваги в рахунку не було ані чіткої гри в захисті, ані точного переходу до контратак. Хоча після першого тайму, в якому команди іноді змагалися хіба що у висоті передач, ніби вдалося переорієнтуватися на гру, що створювала обороні «Ейбара» трохи більше проблем.

«Атлетик» не програє десять турів (половина клубного рекорду), але сім матчів цієї серії закінчилися внічию (три з них поспіль, що є половиною найдовшої нічийної серії команди в Прімері).

Зараз у грі «Атлетика», може, значно більше відтінків сірого, аніж хотілося б, та поки є клуби, готові платити 65 мільйонів за центрального захисника, майбутнє здаватиметься трохи світлішим.

Депортиво – Леванте 2:2

У матчі прямих конкурентів у боротьбі за виживання немає нічого кращого, ніж відповісти на стартову активність суперника, реалізувавши свій найперший момент. А потім ціна цього голу зростає, коли ще у першому таймі залишаєшся удесятьох і доводиться марудитися в захисті й вичікувати нагоди для пасу на невтомного Андоне. Й коли це нарешті станеться — збільшити перевагу.

Тоді вже настає час робити перестановки тренеру суперника. Усі вони, звісно, спрямовані на те, щоб насичувати гравцями зони в атаці. «Депор» при цьому ще не випускає з поля зору маневри Андоне. Та потроху цей фокус слабшає, близкість фінального свистка підказує найрефлекторніші рішення й раптом з’ясовується, що гравців у обороні наче й багато, а ніхто з них не може завадити Іві виконати два точних удари.

Валенсія – Реал 1:4

У першому таймі гості чудово реагували на конкретні загрози: нейтралізовували рейди по флангах, зустрічали гравця з м’ячем у центрі поля й гальмували його подальше просування. «Валенсія» захищалася дещо загальніше, наче шахіст, що мислить абстрактнішими за суперника категоріями й випускає з-під контролю дрібніші деталі.

А існує небагато команд настільки сильних у конкретній грі «хід в хід», як «Реал». Тому й помилки «Валенсії» мають серйозніші наслідки. І тільки з появою Солера, з його звичкою зміщуватися з флангу ближче до центру, стрункішим стає перехід до атаки. Парехо краще розподіляє м’ячі, а Санті Міна зрештою встановлює особистий рекорд результативности. Дзадза виходить допомогти дотиснути, але якраз тоді тиск послаблюється, і «Реал» знову повертається до тривалішого контролю м’яча та ще й оздоблює його двома вишуканими комбінаціями.

Малага – Жирона 0:0

Вряди-годи «Малазі» навіть вдавалося зв’язати докупи кілька передач. І момент створили. Та це видатне досягнення загубилося на тлі невиразних й не надто організованих атак. Новий тренер запевняє, що на опанування маневрів у нападі часу потрібно більше, аніж на покращення гри у захисті. Хоча саме часу в «Малаги» залишається дедалі менше. А у «Жирони», навпаки, є певний запас очок, що дозволяє не смикатися понад міру, але й, як це сталося в матчі, притлумлює будь-які спроби зіграти швидше й аргесивніше біля чужих воріт.

Вільярреал – Реал Сосьєдад 4:2

Вихованець РС Тоньйо Рамірес дочекався дебюту в Прімері у віці тридцяти одного року. Для того щоб пропустити три у перші 20 хвилин. Еусебіо вирішив, що питання виникли насамперед до Херонімо Руллі (і той опинився в запасі), одначе ставити їх треба усьому захисту, та й тренеру теж.

«Вільярреал» досить успішно проскочив стартові хвилини другого тайму, коли після другого м’яча гостей залізної впевнености в діях захисту не відчувалося й ще один гол сан-себастьянців міг би додати інтриги. Попереду ж, особливо до перерви, команда Хаві Кальєхи видала один із найефективніших своїх матчів цього сезону.

Леганес – Еспаньйол 3:2

Про домашній матч «Леганеса» з «Вільярреалом» жартували, що у ньому забитих м’ячів було більше, аніж моментів. Щось подібне сталося й зараз, проте з деякими нюансами. Один із них — незабутній день для Маріо Ермосо, який двічі вразив власні ворота, потім забив куди слід, а раніше м’яч після його удару головою вибив з лінії воріт Унаї Бустінса.

Ще один захисник барселонців, Марк Наварро, забив гол-красень й ледь не створив новий шедевр за пару хвилин до третього м’яча господарів. Асьєр Ґарітано вдруге за тиждень довів: якщо йому дати каменюку, то він вичавить із неї мінімум літр води.

Атлетико – Лас Пальмас 3:0

Гості старанно захищалися понад годину. Ще й досить добре. Для команди Пако Хемеса це вже чудова новина. Та все-таки власної мобільности забракло для якісніших атак, а коли «Атлетико» відкрив рахунок, концентрації господарів вистачило і для уважної роботи в обороні, й для блискучих контратак. На відміну від матчу з «Жироною» мадридці краще розподіляли динаміку гри, тож руху до чужих воріт було достатньо і в заключні хвилини.

Барселона – Алавес 2:1

Ґвідетті «знайшов» чи не єдино можливий удар, яким зараз можна пробити Тер-Штегена. «Алавес» довгенько знаходив хороші рішення в захисті й не гірші у контрвипадах. Однак два моменти пов’язані з втратою пильности — захисники не заблокували рейд Іньєсти лівим флангом, лайнсмен не помітив офсайд Алькасера перед вирішальним штрафним — звели нанівець усю цю вражаючу роботу.

Деякі іспанські статистики записали перший гол «Барси» на Піке. Так що знову будуть розбіжності у різних джерелах щодо того, коли саме Суарес забив свій сотий м’яч у чемпіонаті Іспанії.

На думку екс-арбітра, а зараз експерта газети AS та радіостанції Cadena Ser, Ітурральде Ґонсалеса, коли Мунір влучив у Самюеля Умтіті, пенальті не було.

Сельта – Бетіс 3:2

Втрати м’яча біля свого штрафного майданчика. Тема для фільму жахів. Сім разів севільці пропускали після таких помилок в цьому чемпіонаті. Коли команда може це компенсувати хорошою грою в атаці, позитивні враження переважають. Але у Віго «Бетіс» ніяк не міг налагодити бажану взаємодію біля чужого штрафного майданчика.

Серхіо Леон був відрізаний від партнерів, активности на флангах вистачило на перших хвилин 15 й нагадали вони про себе знову, коли рахунок вже був 2:0 на користь «Сельти». У останні хвилин двадцять «Бетіс» був трохи більше схожий на себе та все одно напомилявся достатньо, аби не засмутити «Сельту».

У складі якої черговий суперматч провів Яґо Аспас. А про Максі Гомеса колишній футболіст Альбетро Еджого написав: «Якщо йому з фланга навісять холодильник, він і його переправить у ворота головою».

«Сельта» краще робила те, чого не вистачало «Бетісу»: хороший пресинг, контрольована швидкість, логічний перехід від однієї фази гри до іншої. Якщо ж суперник ще й щедро дарує м’яча для стрімкої атаки...