CAN-2010: Другий тур. Групи А, В

Малі – Алжир 0:1


Один з тих матчів, які треба додивитися не тому, що хочеться, а через те, що треба. Жахлива гра з мінімумом футболу. Дванадцять фолів вже на 15-й хвилині. Аліш забив після стандарту.


Шкода, якщо хоч одна з цих команд потрапить до чвертьфіналу.


Ангола – Малаві 2:0


Якщо команді два дні просто не давали тренуватися, то багато з думок, що роїлися у голові під часу матчу (Одна з них: «Правий Жозе Сарамаго. «Є у них, у всіх недоліків, така риса — лише згадай про них, як з ледве помітних стають вони більш ніж очевидними». Варто було побіжно згадати, що «захист малавійців навряд чи можна назвати залізобетонним», як вони це довели на практиці») втрачають актуальність.


І зовсім інший вигляд мають помилки малавійців. І взагалі дивуєшся, що вони стільки стримували господарів турніру, які після колапсу у першому матчі повинен був виграти.


Кот д’Івуар – Гана 3:1


Івуарійці уважніше, на відміну від першого матчу, поставилися до суперника, і значно цікавішими та небезпечнішими стали їхні атаки. Не забували вони вже з перших хвилин і активно заважати ганцям, у яких є кому комбінувати і за відсутності Ессьєна. У центрі поля зустрічало Асамоа, Андре Айю та інших тріо ґевалів (Яя Туре, Зокора, Тіоте), проскочити повз яке без втрат принаймні м’яча було не просто.


Якщо ж гравцеві збірної Гани вдавалося уникнути рандеву з кимось з цих церберів, обирали здебільшого з двох варіантів: індивідуальний рейд, або ж швидкісна перепасовка перед штрафним у пошуках нагоди для удару. Може через те, що від побачення з івуарійськими опорниками серце шалено калатало, виходило це все якось метушливо. Тож не дивно, що десь дві третини з двох десятків ударів збірної Гани були небезпечними хіба що для роззявляк на трибунах.


У першому таймі запам’яталася всього одна справді ефектна комбінація ганців. Асамоа, красиво, з розворотом, прийняв м’яч перед штрафним і хвистко пробив. Баррі виявився неготовим підтверджувати репутацію «найслабшої ланки» івуарійців.


Сама ж команда Халілходжича забила після маневру, на який до цього вже не раз намагалася упіймати ганських захисників. Ті прагнули вичавлювати суперників ближче до центру, але залишався такий привабливий та спокусливий простір за спинами оборонців.


Покіль що ганці клали край нахабним намірам настільки безцеремонно руйнувати їхні редути. І все ж не вбереглися. Яя Туре м’яко запустив у забіг Калу, той переправив у центр на Жервіньйо, і оскільки упродовж цієї комбінації захисники не встигали за опонентами на крок-два, присутність Кінгсона у воротах Жервіньйо вже не турбувала.


На другий тайм Райєвац випустив Ессьєна. Як не дивно, поява ганського вождя змінила хід гри у зовсім не очікуваний спосіб. У боротьбі, навряд чи навмисно, він зачепив Зокора. І почалося. Зокора, принагідно поміркувавши, що мститися краще не самому Ессьєну, з насолодою влупив по ногах Баду. Це немов стає сигналом для зведення рахунків іншим івуарійцям, і ось вже Ебуе з розгону, якому позаздрив би Майк Пауелл, стрибає в ноги Опоку. На щастя, арбітр вдався до хірургічного втручання і після вилучення Ебуе на полі стало спокійніше.


Хоча так навряд чи здалося б шанувальникам «Челсі», якби Ессьєн зазнав важкої травми, коли пішов у підкат проти Дрогба.


За дванадцять хвилин від вилучення до голу Тьєне ганці одного разу небезпечно пробили штрафний (Асамоа ледь не перекинув Баррі). І все. А потім лівий захисник івуарійців оформив свою заявку на участь у конкурсі краси Кубка Африки-2010 приголомшливим ударом у ближній верхній кут воріт. І можна було закінчувати.


Але івуарійці зберегли делікатес на десерт. На 90-й хвилині Кейта ніби просто збирався тримати м’яч на лівому фланзі. Аж раптом виявилося, що його фінти так загіпнотизували оборонців, що шлях до штрафного відкритий. Наступну перегороду він вже дав оминути лише м’ячу. Акуратну подачу як слід оцінив Дрогба. Кот д’Івуар — перший чвертьфіналіст турніру.

CAN-2010: Перший тур. Групи C, D

Єгипет – Нігерія 3:1


Хороші новини для тих, хто хоче, щоб у Африці був новий чемпіон: Єгипет грає не так швидко та потужно, як два роки тому. Хороші новини для тих, хто вважає, що теперішній король футбольної Африки гідний царювати далі: «не так швидко і потужно» — це все одно що стрибун із жердиною, котрий вчора взяв 6.15, сьогодні стрибнув би «всього лише» на 6.10.


У цьому матчі єгиптянам було нелегко, доки нігерійці зберігали близьку до ідеальної захисну побудову, з мінімумом порожнечі між лініями. Без Абутріки розбалансувати оборону суперника міг би спробувати Хосні Абу Рабд, але він відіграв занадто блідо.


Але варто було Єгипту у стрімкій контратаці зрівняти рахунок, і виліз на поверхню один суттєвий, і схоже, що вже хронічний, недолік нігерійців. Джон Обі Мікел не здатен вести гру команди. Ні, він, звичайно, може віддати хороший пас. І після цього зникнути з поля зору. Іноді він навіть намагається прорватися до штрафного. І потім знову шукай його.


Окремі спалахи майстерності не замінять стабільної, продуктивної роботи диригента. Нікого іншого, так треба розуміти, у Нігерії на це місце немає. Новий Окоча ще десь шліфує свій талант. Якщо Мікел у наступних матчах не додасть, нігерійцям доведеться розраховувати на свої потужні фланги: на фантазію та швидкість Обасі, на криголамні рейди та громоподібні удари Тайво. Цього може вистачити для перемог над іншими суперниками, але цього було замало, щоб здолати Єгипет.


Адже попри відсутність кількох футболістів команда Хассана Шехати працює не менш злагоджено та впевнено. Дати їм хоч трохи простору — все одно, що запустити лиса до курника. Єгиптяни апетитно і не без шарму (хоч і без шейху — Абутріки) зжеруть необачливого опонента.


Камерун – Габон 0:1


Матч із іншої групи хочеться поставити поруч із цим, бо у Камеруну була та сама проблема, що у Нігерії. Відсутність диригента у центрі поля. Цю роль здатен виконувати Ашил Емана. Але його Лє Ґуен поставив на фланг атаки.


Хоча і там Ашил кілька разів ефектно проходив суперників, все ж йому, мабуть, краще діяти з глибини. Без нестандартних ходів півзахисту майже непомітним залишився Ето’О, постійні переміщення якого не завжди встигали зрозуміти та використати партнери.


Габонці після десяти хвилин глухої оборони трохи хаотично, але пішли в атаку й упіймали суперника на банальних неуважності та розхитаності. А потім знову «усі назад», блокування передач та ударів і впевнена гра на лінії голкіпера Овоно.

Щоправда, лише на лінії, і лише після ударів низом. Коли м’яч летить на рівні грудей, Овоно у такій своєрідній манері відбиває його кулаками, що й сам напевно не знає, куди саме м’яч полетить.


Ще один цікавий момент. У другому таймі було шість хвилин компенсованого часу, але майже усі шість хвилин габонці провели на половині поля суперника, і Обамейянг ще й влучив зі штрафного у перекладину.


Мозамбік – Бенін 2:2


Якщо у Габону воротар нехай і нестандартно, але все ж м’ячі відбивав, бенінці постраждали саме від власного голкіпера.


Мозамбік починав активніше, але Сесеньйон та Омотойоссі швиденько перевели гру до воріт суперника, і за шість хвилин Бенін забив більше, аніж за три матчі Кубка Африки-2008. Штрафний майданчик самих бенінців справляв враження, якщо не зовсім неприступної, то принаймні добре захищеної фортеці. Але небезпека прийшла «з тилу».


Спочатку Джидону помилився на виході, і Лобу спокійно забив головою у порожні ворота. А потім так вміло вибив м’яч в аут неподалік від свого штрафного майданчика, що мозамбікці одразу ж повернули його у гру, і після пасу з лівого флангу Гонсалвеш холоднокровно зрівняв рахунок.


Бенінці атакували дещо різноманітніше, насамперед завдяки зусиллям вже згаданих лідерів команди. Вони вміло переводили гру з одного флангу на інший, вчасно підключали захисників.


Мозамбік більше покладався на флангових хавбеків, їхні подачі чи проходи до штрафного майданчика.


Замбія – Туніс 1:1


Одного провалу замбійського захисту тунісцям вистачило, аби зрівняти рахунок і вирівняти гру, у якій спочатку все йшло, як потрібно було замбійцям. Форварди Муленга та Чаманга за активної підтримки Фелікса та Кріса Катонго тримали в напрузі захист суперника.


Але цікаво та нестандартно Замбія атакувала і два роки тому. Тоді до чвертьфіналу команду не пустили провали в обороні у матчі з Камеруном, який і цього разу є суперником по групі. І, схоже, що знову саме у матчі другого туру з камерунцями замбійцям доведеться підтверджувати обґрунтованість своїх претензій на місце у плей-офф.

CAN-2010: Перший тур. Групи А, B

Ангола – Малі 4:4


Малдер та Скаллі лише б стенали плечима, Шерлок Холмс уперше в житті не зумів би розкласти усе по поличках, і тільки любителі згинати виделки та зупиняти годинники самим лише зусиллям волі сяяли б від щастя. Але це не означає, що і вони здатні були б пояснити те, що сталося у першому матчі турніру.


Адже спочатку ніщо не віщувало і чотирьох м’ячів у ворота малійців. Упродовж тридцяти з гаком хвилин вони досить спокійно стримували атаки господарів Кубка Африки і не знітилися навіть коли на самому початку гри ангольці намагалися пресингувати вже на половині поля суперника. Єдине, що можна було закинути малійцям — мляві власні атаки.


Значно активніше вони рухалися на своїй половині. Іноді, як з’ясувалося, занадто активно. Спочатку Берте різкувато вів боротьбу з Манушу. Потім одразу кілька захисників невідомо навіщо кинулися слідом за форвардом, і залишили Флавіу самого на дальній штанзі.


Після голу малійський захист втратив чіткість побудови, і у команди Мануела Жозе запрацювали фланги. Особливо яскраво діяв на правому фланзі Алберту Мабіна. Після його вивіреної подачі Флавіу забив вдруге, а вже після перерви передачі Мабіни постійно загострювали ситуацію біля воріт Сідібе.


У другому таймі малійці «поплили», тож нічого дивного у тому, що все закінчилося двома пенальті. Гості елементарно не встигали за суперником, якого так впевнено нейтралізували до першого пропущеного м’яча.


Перший з двох пенальті Жилберту довелося перебивати. Як і у матчі «Вест Хем» – «Челсі», арбітр чітко прийняв правильне рішення: перебити незалежно від результату, бо до штрафного вбігали до удару гравці обох команд.


Другий пенальті забив Манушу. Хоч він і відзначився, хоч і заробив штрафний, після якого було відкрито рахунок, але це не той Манушу, повз якого два роки тому не проходив жоден ігровий епізод. Зараз Манушу навіть меншим здається. А ще змореним та зневіреним. Хочеться вірити, що рідна земля поверне йому впевненість та ентузіазм.


Та зараз це знадобиться усій команді. Можна припустити, що ангольці втомилися, що вже не сумнівалися у перемозі. Не сумнівалися навіть після двох м’ячів малійців.
І все ж так само, як надломився у першому таймі суперник, надломилися ангольці, та ще й на останніх хвилинах. Містично, незбагненно, так, як може бути лише у футболі.



Малаві – Алжир 3:0


За що любиш Кубок Африки, так це за ось такі приємні сюрпризи. Не скажеш, що збірна Малаві зовсім невідома команда. Але її завжди сприймаєш як дрімучого аутсайдера, завдання якого не пропустити багато, а якщо у когось виграти, то тільки на своєму полі.


І ось Малаві лише вдруге у історії приїжджає на Кубок Африки і у першому матчі грає так, що аж подих перехоплює.


Можливо, у алжирських футболістів справді конфлікт із тренером, можливо, і для них одкровенням стала така гра малавійців. Але ж і команда Кінни Пірі не просто так переграла фаворита і саме від неї, від її дій треба «танцювати» у оцінці матчу.


Це не той випадок, коли теоретично слабший забиває і потім сидить у глухому захисті. Якраз сам по собі захист малавійців навряд чи можна назвати залізобетонним. На їхню користь були інші фактори.


По-перше, у атаках алжирців з кожним пропущеним м’ячем, з кожною помилкою ставало дедалі менше наполегливості та впевненості (хоч трохи оживив гру у нападі хіба що вихід Зіайя). По-друге, самі малавійці по всьому полю грали навдивовижу злагоджено, швидко, точно і регулярно ловили на помилках дезорганізований та деморалізований захист суперника. Звідси така перевага в рахунку.


Дуже сподобався центральний півзахисник Джозеф Камвендо. Він впевнено руйнував задуми опонентів і миттєво починав атаки своєї команди продуманими передачами.


Кот д’Івуар – Буркіна-Фасо 0:0


Можна перерахувати моменти івуарійців, навіть подивитися на відсоток володіння м’ячем. Але важливіше інше. У скількох моментах м’яч обов’язково мав опинитися у воротах Діакіте? Таких можна згадати не більше двох.


А коли суперник з мурашиною старанністю обшанцювався і окрім збереження нульової нічиєї його нічого особливо не цікавило, двох убійних моментів замало. Особливо якщо на штурм йде така потужна команда, як івуарійська.