Crónicas del Nuevo Mundo: Бразилія, Уругвай, Колумбія

Бразилія

Після матчу Кубка Бразилії Освалду де Олівейра відповідав на запитання журналістів. Один із них (Леу Ґоміді) поцікавився, як саме «Атлетику Мінейру» планував атакувати. Те, що сталося потім, коштувало Освалду роботи...

— Я з Вами не погоджуюся. Так не може бути, Ви постійно ставите запитаннячка з поганими намірами. Ви не запитуєте про гру. Висловлювати свою точку зору маю я, а не Ви. Ви кажете, що не знаєте, як команда збиралася грати. Не треба бути тенденційним. Ви хочете вкласти в мої вуста свої слова, і з цим я не погоджуся. Так що, можете поставити запитання.

— Як «Атлетику» мав сьогодні атакувати і як мав захищатися? Тому що...

— Немає ніяких «тому що». Оце й є Ваше запитання? Ми атакували у будь-який можливий спосіб, планували гру на флангах, планували стандарти. Ми створили кілька моментів і у першому, і в другому таймі. Арбітр міг би призначити два пенальті й ми б виграли 3:1. Але той, хто хоче все перекрутити, ставить такі запитання, як Ваше. Ви постійно повторюєте те саме. (У цей момент репортер запитав, чи було щось позитивне). Звісно, що так. Ми пройшли далі, хлопче. Це було метою. Вчора ви про «Ботафогу» не говорили. «Атлетику Мінейру» пройшов далі. Це — позитив. Чи ні? А Ви не хочете запитувати. Ви хочете «аналізувати». Зі мною ні. Будете ділится своїми інтерпретаціями в ефірі свого радіо. А тут Ви запитуєте й я відповідаю.

Трохи згодом Леу Ґоміді відійшов у бік й Олівейра відповідав на інше запитання, коли раптом знову звернув увагу на Ґоміді: «Ах ти гівнюк, ідіот. Ти хлопче, гівнюк. З ким ти думаєш ти розмовляєш?»

Вони обмінялися ще кількома короткими репліками, але головне вже сталося. І Освалду де Олівейру відправили у відставку.

Спочатку — про саму гру. У цьому раунді Кубка «Атлетику Мінейру» грав проти «Атлетику Акреану». На загальнонаціональному рівні ця команда виступала минулого року в четвертому дивізіоні й пробилася до третього, а у себе в штаті (Акре) «Атлетику» виграв два останніх чемпіонати. Тобто йдеться про колектив цілком конкурентоздатний, особливо якщо вихід до наступного раунду Кубка залежить від одного матчу, та ще й на полі команди нижчої ліги.

Специфіка поточного Кубка Бразилії у тому, що ледь не у кожного етапу свій регламент. У першому раунді (коли зустрілися два «Атлетику») гості проходили далі у випадку нічиєї. В другому раунді вже битимуть пенальті, а у третьому взагалі будуть матчі вдома та на виїзді.

На полі стадіону «Арена да Флореста» у місті Ріу Бранку команда Освалду де Олівейри, може, й справді не вразила, але й занадто самовпевнено було б стверджувати, що гості не знали, як саме їм атакувати. Тим більше, що в Освалду футболісти частіше це розуміють, аніж ні.

Справа в тому, що господарі підготувалися до матчу ретельно й з самого початку діяли максимально активно. І пресингували на чужій половині, й добре рухалися на власній, перекриваючи ймовірні напрямки розвитку атак АМ. До того ж, вже на шостій хвилині Жуан Маркус відкрив рахунок і «Атлетику Акреану» було що захищати.

У перші хвилин 15 господарі справді суттєво переважали суперника у мобільності. Однак поступово ця активність спадала, тож в «Атлетику Мінейру» було трохи більше простору для підготовки атак. Зрівняли, щоправда, після швидкого контрвипаду, який завершив Ерік Насіменту. Але моменти, які потім згадав Освалду, теж були. Це взагалі був той класичний випадок, коли фаворит не переважав свого опонента, однак оцінювати матч виключно з точки зору того, що хтось щось «повинен», теж було б неправильно. Кубок, зрештою, для того й існує, щоб у одному конкретному поєдинку команда третього дивізіону могла б вибити когось із грандів.

У другому таймі «Атлетику Акреану» вдалося кілька разів полоскотати нерви обороні гостей, свої атаки проводили й підопічні Освалду. Тож позитив наставник АМ визначив досить точно. Команда пройшла далі. І гратиме проти «Ботафогу» зі штату Параїба вже з іншим тренером.

Уругвай

Кілька років тому одним із завдань на вікенд було не пропустити матч «Пеньяроля». Під керівництвом Дієго Агірре команда зіграла надзвичайно яскравий та пам’ятний чемпіонат. Зараз «Пеньяроль» очолює Лео Рамос. Тренер теж досить цікавий, але поки що увагу привертає не сама гра, а склад.

І дуже цікаво, що у Рамоса вийде з цим складом не стільки у чемпіонаті («Пеньяроль» виграв титул минулого сезону), скільки у Кубку Лібертадорес.

Дивитися матчі «Пеньяроля» зараз це певною мірою подорожувати в часі. Адже на поле виходять Максі та Крістіан Родрігеси, кожен з яких у різний період виступав у мадридському «Атлетико». В опорній зоні — Вальтер Ґарґано. А ближче до воріт суперника — блискучий «Лоло» Естоянофф, який з 2002-го приходить до «Пеньяроля», потім кудись завіюється (Іспанія, Греція, Саудівська Аравія), аби повернутися знову. І звичайно ж, Фідель Мартінес. Якому вже/ще 28, й якого «лише вчора» уперше довелося побачити у складі молодіжної збірної Еквадору.

Склади південноамериканських команд зараз часто є сумішшю ветеранів, що нарешті повернулися до дому та юної порослі, яку ще не встигли висмикнути «великі» клуби. До «Пеньяроля» щойно перейшов із «Фенікса» 19-річний Агустін Каноббьйо, батько якого грав свого часу за «Насьйональ», та ще 5 уругвайських клубів.

Мартінес у цій компанії за віком якраз посередині й, мабуть, якраз цей етап його кар’єри є найбільш зрілим. Після кількох сезонів у Мексиці, з досвідом тридцяти матчів у складі першої збірної він здатен бути тим магом, який може разом із Естояноффом знаходити неординарні рішення. У двох стартових турах чемпіонату Фідель кілька разів демонстрував це вміння. На жаль, два його ефектних м’ячі помилково не зарахували через офсайд.

Важливо, що у такому ключі працювала уся команда. Кожен прагнув додати гостроти контролю м’яча, допомогти посилити тиск на оборону суперника. Особливо якісно це вийшло у другому турі, коли у матчі проти «Рівера» «Пеньяроль» залишився у меншості, але це ніяк не позначилося на регулярності та ефектності атак. Ба більше, саме у цьому матчі Гаргано переодягнувся Марадоною й помчав до воріт суперника забивати свій перший з вересня 2013 року м’яч.

Перші враження досить позитивні. Від цього «Пеньяроля» ще не паморочиться солодко у голові, як це було з командою Дієго Агірре, але й зараз є потенціал, аби робити гру дедалі розмаїтішою й більш захопливою.

Колумбія

22 квітня 2009 року «Америка» з Калі зіграла матч шостого туру групового турніру Кубка Лібертадорес. Поразка 1:2 від «Сан-Паулу» означала, що колумбійці закінчили виступ без жодної перемоги, набравши лише три очки. До розіграшу КЛ-2009 «Америка» потрапила завдяки перемозі у Класурі-2008. Після того про перемоги та успіхи довелося забути.

«Америка» котилася вниз навіть у чемпіонаті Колумбії й зрештою вилетіла до другого дивізіону. Здавалося, що там клуб не затримається, але знадобилося чотири довгих, болісних роки, аби знову опинитися у Прімері.

Вже у першому чемпіонаті після повернення (Апертура-2017) «Америка» дійшла до фіналу. Ще й суперником був «Депортиво» з Калі. У дербі сильнішим виявився «Депор» (0:0, 2:0).

У Клаусурі «Америка» знову пробилася до плей-оф, але поступилися у півфіналі майбутньому чемпіону «Мільйонаріосу» (1:2, 0:0). За підсумками обох чемпіонатів команда отримала право взяти участь у Копа Судамерикана. 15 лютого, майже за 9 років після свого попереднього міжнародного офіційного матчу, «Америка» вийшла на поле стадіона «Норберто Томаґелло». Суперником колумбійського гранда був аргентинський клуб «Дефенса і Хустісья», який після роботи в ньому Аріеля Холана, зберігає й стиль гри, й досягає хороших результатів.

Після протистояння двох «збалансованих колективів» у Афінах спочатку гра Копа Лібертадорес «Жуніор» – «Ґуарані», а потім вже й зустріч у Буенос-Айресі здалися матчами з іншої планети. Швидкість, вправна робота з м’ячем, тренерські ідеї, які кожна з команд старанно прагнула втілити на полі. У випадку з «Америкою» це насамперед стосувалося миттєвого переходу до контратак. Чудово проявили себе у цих маневрах 24-річний Крістіан Дахоме (наголос на «а») та 23-річний уругваєць Кевін Рамірес. У обопільно гострій грі моменти створювали обидва суперники, й моменти господарів були небезпечнішими, але пенальті заробили гості й Крістіан Мартінес Борха його впевнено реалізував.

У другому таймі колумбійціям дедалі важче було дотримуватися усіх вказівок Хорхе Да Сільви. Як не намагався уругвайський тренер заохотити своїх підопічних краще й частіше виходити з оборони, тиск «Дефенси» ставав нестерпним. Ось тут справжнім рятівником «Америки» став голкіпер Карлос Бехарано, який відбивав абсолютно все, що летіло у площу воріт.

Коли у 2009-му «Америка» грала у Копа Лібертадорес, одним із суперників був уругвайський «Дефенсор», який тренував Да Сільва. Зараз екс-форвард «Америки» повернувся до Калі вже як тренер, аби подарувати уболівальникам призабуті емоції важких і водночас таких бажаних матчів континентальних турнірів.

Fútbol español: Тікі-така, 23 тур

Атлетик – Лас-Пальмас 0:0

Команда з Більбао увесь сезон страждає від «віялових відключень» енергії. Ще й графіку ніякого немає. Важко передбачити, зрозуміти, коли саме «Атлетик» втратить динаміку. У ці хвилини, як майже завжди у цьому поєдинку, рух гравців стає порожнім, не має ідейного наповнення, що відрізняло б його від біганини навмання.

Гості до перерви ще якось прагнули не втрачати з поля зору ворота Кепи, але з наближенням фінального свистка дедалі більше розуміли, наскільки важливо буде вдруге поспіль зіграти на нуль й набрати бодай одне очко на виїзді.

Вільярреал – Алавес 1:2

Рахунок «Алавес» відкрив трохи всупереч логіці подій на полі, одначе є важливий нюанс, який слід взяти до уваги. Після появи Абелардо хіба що тільки на «Сан Мамесі» команда була кволою й неконкурентоздатною. У всіх інших випадках «Алавес» змагався. Зокрема й за свої нагоди для ударів, за свій час із м’ячем біля чужих воріт. Особливо це стосується матчів на чужих полях.

Тож витримувати тиск суперника, та ще й на його стадіоні, та ще й такого, як «Вільярреал», «Алавесу» од Бога положено. Така турнірна ситуація. А вже потім усе залежить від того, наскільки зуміли зберегти витримку, наскільки точно розіграють контратаки. Терпінням і працею всього добудеш. Всього чи ні, та принаймні точно трьох очок, на які, може, й сам не надто розраховував.

Малага – Атлетико 0:1

На «Росаледі» Сімеоне дебютував як тренер «Атлетико». І зараз команда ніби знову проходить період, коли має звикнути до ідей тренера. А поки це станеться, важливо вхопити за максимумом найсолодшого, тобто результату. Тому смачненького у матчах «Атлетико» зараз обмаль. А коли забивають глухому аутсайдеру вже на першій хвилині, то виникає тільки одне запитання: «Скільки ще до кінця?». Саме це, здається, найбільше цікавить Сімеоне під час матчу.

Леганес – Ейбар 0:1

Героїчний кубковий похід став історією, й «Леганесу» не вдалося швидко й безболісно перелаштуватися на матч чемпіонату. Бракувало традиційної міцности у взаємодії усіх ліній, послідовности у розвитку атак. Ба більше, він був занадто примітивним, тож на останніх хвилинах господарі зосередилися на тому, щоб нейтралізувати енергійного суперника. Особливо після вилучення Сіоваса. І якраз це виходило добре. Аж до 94-ї хвилини. «Ейбар» може сміливо казати, що знайшов те, що шукав із більшою наполегливістю та більшим бажанням упродовж всього поєдинку.

Реал – Реал Сосьєдад 5:2

Після розгрому «Депортиво» сан-себастьянці навряд чи сподівалися, що «Реал» зіграє у захисті так само, як галісійці, але самі вони так і не продемонстрували виразно та чітко, як планували зупиняти атаки мадридців. Пропустивши на першій хвилині, команда Еусебіо пливла за течією, а на «Бернабеу» це особливо небезпечно, бо можна потрапити у такий вир, з якого вже не вибратися. Так воно й сталося.

«Спокійніше» було аж за рахунку 0:4, коли й гості отримали змогу показати, що теж вміють комбінувати. Так, як малі теж можуть трохи похизуватися на «справжньому» полі, коли дорослі вже закінчили гру.

Севілья – Жирона 1:0

Найкращим гравцем у господарів став Серхіо Ріко. У «Жирони» були матчі, в яких створювали значно менше, але набирали очки. А цього разу і пенальті не забили, й потім тільки й залишалося, що за голову хапатися після чергового сейву голкіпера «Севільї».

Варто відзначити, що без Пери Понса, який травмувався наприкінці першого тайму, центр півзахисту «Жирони» втратив чіпкість у відбиранні м’яча й це трохи розв’язало руки севільцям. Та навряд чи вони б святкували перемогу без майстерности свого воротаря.

Барселона – Хетафе 0:0

Триматися. Бігати, не виключатися ані на мить. І триматися хай там що. Інакше на «Камп Ноу» такій команді, як «Хетафе», грати не можна. Значно заможніші клуби, зі складом, повним гравців зі скаженими контрактами, діяли саме так. А Пепе Бордаласу що скажете робити? Тож він налаштував своїх футболістів на гру, що не обіцяла ніяких винагород та премій, бо одного голу «Барси» було б достатньо, щоб усі ці плани залишилися теорією.

Зовсім інше — коли йде час, а рахунок не міняється. Та ще й «Хетафе» бува так грамотно переходить в атаку, що навіть тягне помріяти про сенсацію. Хоча гості такими зухвалими мріями не переймалися. З кожною хвилиною вони наближалися до результату, на який до початку матчу погодилися б не вагаючись.

І якщо розгризти міцний бордаласів горішок не в змозі навіть Луїс Суарес, значить, наставник гостей заслужив цю нічию.

Сельта – Еспаньйол 2:2

Кіке Санчес Флорес може зараз гастролювати країною й давати майстер-клас на тему: «Як не грати у футбол й набирати очки». Це той випадок, коли ретельно занотовуватиме навіть Сімеоне.

Валенсія – Леванте 3:1

Після поразки від «Атлетико» казали, що «Валенсія» грала «на рівних», але, мовляв, у суперника «залетіло». У Мадриді «Валенсія» зіграла жахливо. Аж занадто у кількох попередніх матчах «Нуну повіяло та Невіллом наб***ло».

Цього разу, з поверненнням на фланги Солера та Гедеша, це була «Валенсія» Марселіно. Динамічна, з хорошою зміною напрямку атаки. «Леванте» прагнув не відставати, тож матч був одним із найцікавіших у турі. Поки його не спаскудив суддя. Оговотатися після цього гостям було дуже важко.

Депортиво – Бетіс 0:1

Головне запитувати із дуже розумним виглядом. Щоб не виникало сумнівів у солідності. «А що ж змінилося з появою нового тренера?». Одразу після першого матчу цього тренера. Не переймючись тим, що найчастіше відповідь є короткою та вичерпною: «Нічого».

Не тому, що новий тренер поганий. А тому, що у «Депорі», наприклад, за президентства Тіно Фернандеса лише одного разу тренер відпрацював повний сезон у Прімері. А це означає, що розгардіяш так чи інакше про себе нагадає. Навіть якщо на початку можуть бути позитивні емоції та результати. А зараз, що з позитивними емоціями, що з результатом не склалося.