Copinha 2016: Третій етап

«Кубок дощу та судоми». Ця жартлива, неофіційна назва Кубка Сан-Паулу повністю виправдалася вже на стадії плей-оф. Судома домінувала у матчах групового турніру. І це не дивно адже йдеться про молодих футболістів з різним рівнем фізичної підготовки. До того ж, чимало провінційних клубів подорожували автобусом й гравці виходили на перший матч після п’ятдесятигодинної подорожі. Та й спроби потягнути час замасковані під нестерпний біль ще теж ніхто не відміняв.

Традиційні ж літні зливи заявили про себе у вівторок. Зовсім зіпсувати перші два матчі чергового етапу їм не вдалося, але за інших погодних умов поєдинки могли б бути ще якіснішими. У той же день коментатори говорили, що зливи прогнозують аж до п’ятниці. На щастя, синоптики помилилися й деякі з наступних ігор супроводжував хіба що легкий дощик, який суттєво командам не заважав.

У першому тексті побіжно згадувалося про «Греміу» та його проблеми з творенням. Позбутися їх не вдалося й у матчі з «Ітуану». У останньому турі групового турніру «Греміу» здолав цього суперника завдяки неймовірному дальному удару Діонатана на 88-й хвилині. До тієї миті «Ітуану» досить спокійно тримав нічийний результат, що гарантував перше місце у групі. Тоді спалах натхнення змінив усе на користь «Греміу», але у новому матчі окремих проявів майстерності вже не вистачало.

До того ж, як і у матчі з «Деспортиво Бразіл», «Греміу» досить швидко пропустив після кутового, а за два хвілини після цього ледь не отримав після іншого корнера. «Ітуану» переважав суперника у швидкості, його гравці краще діяли позиційно і ще два м’ячи може й не надто відповідали статусу обох клубів у бразильській футбольній ієрархії, проте точно відобразили співвідношення сил у конкретному протистоянні. Попри обіцянки свого тренера, «Греміу» так і не вдалося «диктувати умови та визначати темп гри».

Хоч він і не брав участі у всіх матчах, виділити у складі «Греміу» можна Конраду. Десятий номер, що проти «Ітуану» вийшов на позиції лівого захісника, сподобався хорошею роботою з м’ячем, здатністю мислити нестандартно.

У складі «Сампайю Корреа», клубу зі штату Мараньяу, таким футболістом є Фернандінью. До турніру у нього була травма й у першому матчі, проти «Палмейраса», він залишився у запасі. Та ще до перерви пошкодження Ітапери змусило Вініуса Салданью робити заміну. Попри те, що вибув правий захисник, тренер «СК» випустив свого лідера. Фернандінью не забив сам, але організував обидва м’ячі у ворота «Палмейраса».

У новому матчі цих суперників, вже у плей-оф, Фернандінью з’явився у стартовому складі. У «Палмейрасі» зробили належні висновки й цього разу ані Фернандінью, ані хтось з його партнерів не зіграли так само впевнено та цікаво, як у першому турі. «Палмейрас» взагалі відчутно додавав під час турніру і другий матч проти «Сампайю Корреа» вийшов поки що найкращим для підопічних Жуана Бурсе.

Ще одна пара команд, які вдруге зустрілися на турнірі — «Фламенґу» та «Ред Булл». Якщо у Німеччині ляйпцізький «Ред Булл» ненавидять усюди, то у Бразилії існування клубу з цією назвою ніякого антагонізму не викликає. Навіть попри певні здобутки першої команди клубу у чемпіонаті штату Сан-Паулу.

Адже тут і суми витрат інші та й робота здебільшого ведеться з акцентом на виховання молодих футболістів. Цього року «Ред Булл» лише вдруге вийшов з групи на Кубку Сан-Паулу і у обох зустрічах з «Фла» не вистачило зовсім трохи.

«Ред Булл» непогано пресингував у перших таймах обох матчів, створював моменти й добряче завантажував голкіпера суперників. І якщо у групі невикорстані моменти й поразка (1:2) не завадли зрештою пройти далі, то у матчі на виліт це вже мало зовсім іншу ціну.

На 32-й хвилині Ґабріел з двох метрів пробив головою повз ворота, на 48-й, Іаґу та Марсіу завдали трьох ударів за лічені секунди (сейв, штанга, повз ворота). Коли ж елегантна комбінація пройшла вже у «Фламенґу», у наступні майже півгодини «Ред Булл» так і не зумів створити щось вагоме біля воріт Тьяґу.

Але назагал гра РБ сподобалася продуманістю, бажанням дотримуватися певного стилю гри. Вочевидь тренери працюють саме над навичками командної взаємодії, а не тільки над розвитком індивідуальних якостей.

Те саме можна сказати й про «Фіґейренсе», команду, що зазнала найбільш прикрої поразки цього раунду турніру. Помилка арбітра, який не помітив, що порушення було за межами штрафного майданчика, допомогла «Сан-Паулу» здолати добре організованого суперника. Суперника, що до перерви мав значно кращий вигляд, аніж один з фаворитів Копіньї. «Фіґейренсе» чітко накривав пресингом й миттєво організував власні атаки. Дві чудових нагоди мав Матеузінью, у обох випадках «Сан-Паулу» врятував голкіпер. Були й випадки, коли в останню мить заважали завдати удару і захисники «Сан-Паулу».

Загальне ж враження від матчів цієї стадії — вищий рівень конкуренції, напруженіша боротьба, долю матчу вирішують деталі. Тобто усе, як і має бути у Копа Сан-Паулу. Екзотичні учасники відзначилися у груповому турнірі. Відзначилися, зокрема, прізвиськами своїх футболістів. Цього року у Копіньї брали участь Балотеллі та Ето’О. А потім настає час серйозного та виснажливого (учасники четвертого етапу зіграли 5 матчів менш ніж за два тижні) бороття за титул.

Copinha 2016: Перші два етапи

Після двох перших етапів кількість учасників Копа Сан-Паулу скоротилася у чотири рази й серед невдах є кілька клубів-грандів, від яких у подібних турнірах очікуєш дещо більшого. Цілком ймовірно, що декому з них не вдалося б навіть вибратися з групи, якби не зміна регламенту.

Цього року до плей-оф виходять по дві команди з кожної групи. Навіть здається, що минулорічний швидкий виліт тоді чинного чемпіона — «Сантоса» — певною мірою «посприяв» такому рішенню. Ще й з «Фламенгу» така ж халепа нещодавно сталася.

Є, щоправда, й інший аргумент на користь нового формату. У такому гігантському турнірі розподіл на групи, як не намагайся, може вийти досить нерівноцінним. І якщо у одній може опинитися три реальних кандидати на вихід до наступного раунду, із сусідньої здатна вискочити, як одна з найкращих других, не надто презентабельна команда.

Щедріший допуст до матчів на виліт, ще й зі ста дванадцятьма клубами на старті, ущільнює і без цього насичений графік. Суто ж математичну «проблему» — постійне скорочення удвічі від 112 приведе до сімох учасників на одній зі стадій — вирішать просто. «Найкраща» з тих команд, що програють у «1/14» потрапить до чвертьфіналу.

Вдруге поспіль після титулу 2014 року «Сантос» вилітає швидко та безболісно. Ось це непокоїть найбільше. Зрозуміло, що у кожному поколінні свого Неймара не буде, та все ж «Сантос» знаний своєю роботою з молоддю і навіть якщо немає тих, від чиєї гри перехоплює подих, то принаймні очікуєш певного рівня колективної взаємодії. А з цим, як і минулого року, у команди були відчутні проблеми.

«Сантос» грав механічно, шаблонно, бездушно. Не вистачало прискорень поблизу штрафного майданчика, продуманих комбінацій, що справді залучали б до роботи в атаці більше футболістів. Виходило ж так, що участь їхня була суто формальною і цим формалізмом тхнуло від «Сантоса» з першого матчу. Можливо майбутні «зірки» вирішили, що лише за допомогою емблеми на футболці впораються із суперниками-провінціялами. Замість цього — три удари повз ворота у серії пенальті поклали край мукам цієї сіренької команди.

У «Флуміненсе» та «Васку» є своєрідне виправдання раннього вильоту. «Васку» за підсумками минулого сезону опинився у Серії Б й більшість футболістів із досить успішної команди Ю20 зараз вже у команді першій. Тож у Копіньї зіграли хлопці з Ю17. Взагалі цього року можуть виходити на поле народжені у 1996-2000 роках, тож певний простір для маневру є.

Попри те, що запам’ятався у атаці Уґу Боржес, і назагал враження було трохи кращим, аніж від «Сантоса», від «Васку» теж варто було очікувати більш змістовної гри. Безумовно різниця у рік-два може датися взнаки, але по-перше не кожен суперник використовував виключно 19-річних футболістів, по-друге ж, умови для всебічної підготовки у «Васку» значно кращі, аніж у скромніших клубів, тому й хотілося б бачити навіть від трохи молодших vascainos змістовнішу гру.

Як і «Сантос», «Васку» програв у серії пенальті. Причому вирішальний одинадцятиметровий забив за «Америку» зі штату Мінас-Жераїс півзахисник Зе Рікарду, котрий схибив з точки у основний час.

«Флуміненсе» (у якого теж найкращих гравців Ю20 залучили до підготовки з першою командою) поступився досить цікавому клубу з містечка Індайятуба (штат Сан-Паулу). «Прімавера», хоч і не має гучних титулів, здавна виховувала гравців навіть для грандів бразильського футболу. У матчі з юнню «Флу», насамперед «Прімавера» добре скористалася помилками суперника у захисті. Ще у груповому турнірі «Флуміненсе» невимушено розгромив «Реал Нороесте» (4:1) та «Капіваріану» (10:0), але зіштовхнувся з проблемами проти значно краще організованого захисту команди «Аґуа Санта» (поразка 0:1).

«Прімавера» виявилася здатною ще й на більшу кількість швидких, небезпечних атак у першому таймі та на досить вмілу гру в обороні після перерви. Свій другий м’яч «Флу» вдалося забити лише на 90-й хвилині.

Міг приєднатися до трьох інших іменитих клубів і «Греміу». У групі гра команди зрідка спалахувала яскравими фарбами. Один з таких спалахів — гол-красень Діонатана на 87-й хвилині — приніс перемогу у абсолютно нічийному матчі з «Ітуану» та перше місце у групі. Й зустріч з «Деспортиву Бразіл» у плей-оф. Пропустивши вже на другій хвилині «Греміу» досить посередньо діяв до перерви. Атакували переважно правим флангом, досить одноманітно, без серйозних загроз воротам.

Забити зрештою два м’ячі вдалося не стільки завдяки поліпшенню власної гри, скільки через надмірну пасивність суперника. «Деспортиву Бразіл» не вдалося дати лад кільком перспективним контратакам й поступово команда «опускалася» дедалі більше до свого штрафного. «Греміу» запрошенням скористався. Творити ж самостійно, вирішувати складніші ігрові завдання поки що не дуже виходило.