Океанія
У Ліги Чемпіонів Океанії мало спільного з її європейською родичкою. Немає багатомільйонних помпезности та патосу, немає прискипливої уваги всього світу до кожного матчу. Є, натомість, те, що має кожна команда, яка виходить на старт будь-якого турніру будь-де на земній кулі. Шанс кинути виклик сильнішому й, може, навіть здолати його.
Оскільки клуби, що беруть участь в ЛЧ Океанії, не можуть собі дозволити нескінченні мандрівки на тисячі кілометрів, формат є досить простим. Груповий турнір (чотири групи по чотири команди) відбувається в одне коло упродовж тижня. Звісно, що в одному місці. Чвертьфінал — з одного матчу — на полі команди, що фінішувала у групі першою. Півфінали та фінал теж на одному стадіоні.
Але є ще попередній етап. Бо навіть в Океанії існують клуби настільки теоретично слабенькі, що з чотирьох тільки два отримують місце у груповому турнірі. Ця четвірка теж грає в одне коло. Цього року їм випало зустрітися у Новій Зеландії.
Замість чотирьох приїхало три команди, бо “Паго Ют” із Американського Самоа відмовився від участі через епідемію кору. Тому увесь кваліфікаційний раунд склався з трьох матчів, за підсумками яких одним із учасників групового турніру став чемпіон Самоа “Лупе Оле Соаґа”.
Раніше жодна команда з кваліфікації не вигравала у першому раунді, тож і зараз від самоанців очікували мінімум десятка пропущених м’ячів та повернення додому із “неоціненним досвідом” міжнародних змагань. Вдома, до речі, “Лупе Оле Соаґа” з’явився в елітному дивізіоні тільки вісім років тому, але вже п’ять разів став чемпіоном. Стартовий тур не дав жодної підстави переглянути прогноз для найкращої команди Самоа. Програли 0:6 клубу “Венус” із Таїті. Без пропущених протрималися півгодини.
Наступним суперником був чемпіон Фіджі. Минулого року “Ба” став учасником чвертьфіналу, тож навряд чи хтось розраховував на те, що відбувалося у першому таймі поєдинку другого туру. В активній з боку обох команд грі “Лупе Оле Соаґа” краще вдавалося узгодити переміщення гравців та м’яча: або завдяки довгим передачам на центрфорварда Томаса Москеру, або ж стрімким рейдам лівим флангом, де захисник Соліалі Летутуса добре підтримував хавбека Альберта Белла та форварда Джарвіса Філімалае.
На 11-й хвилині після подачі Белла забив головою Джеймі Мейсон. І це був тільки початок. До перерви футболісти “Лупе Оле Соаґа” чотири рази пробили у площину воріт й у кожному випадку м’яч опинявся у сітці.
Приголомшлива перевага після першого тайму не вплинула на команду Пола Уалесі. В другому вони грали так само, хіба що тепер без точних ударів. Та їх вже було достатньо, щоб здобути комфортну перемогу, хіба ні? У цьому не було сумніву майже півгодини. Бо нічого, що доти відбувалося, не віщувало трьох забитих м’ячів у ворота “Лупе Оле Соаґа”. Тим не менш за чотири хвилини фіджійці скоротили відставання до мінімуму. Наскільки несподівано “Лупе Оле Соаґа” вдалося відзначитися чотири рази, настільки ж раптово усе почало танути на очах.
Довелося понервувати на останніх хвилинах (включно із шістьма компенсованими), але чемпіон Самоа “Лупе Оле Соаґа” здобув цю історичну перемогу. Навіть очевидному фавориту групи, “Окленд Сіті”, програли потім “лише” 0:2. Все ж “неоціненний досвід міжнародних турнірів” є значно приємнішим, коли можна згадати не лише поразки з великим рахунком.
Аргентина
Родольфо де Паолі був футболістом. Щоправда кар’єру гравця змушений був завершити у 22 роки. Отримав диплом й 2007-го дебютував як тренер. Працював здебільшого у клубах четвертого дивізіону. Але ще раніше відбувся інший дебют де Паолі. Його обрали з понад 400 кандидатів для роботи на “Радіо Мітре”. Тому в Аргентині він був насамперед відомий не як тренер, а як наратор футбольних матчів на радіо й телебаченні. Однак у вересні минулого року Родольфо очолив “Нуева Чикаго”.
У цьому клубі його батько був президентом (1981-1983), за НЧ він вболівав і провів 10 матчів у другому дивізіоні. Тож зараз, коли команда вела боротьбу за виживання, відмовити де Паолі не міг.
Протримався 13 матчів. Із них виграли тільки два. Але це не той випадок, коли варто зловтішатися. Навряд чи сам Родольфо розраховував, що тренувати аутсайдера буде легше, аніж вести репортажі зі стадіонів. Суттєво ускладнювали життя дещо специфічні обставини роботи.
Коли тренер хотів запросити форварда Алехандро Мело, почув від президента: “Добре, тільки хлопцям він не подобається”. Про яких “хлопців” йшлося? Барра бравас. І де Паолі пішов до них за згодою на трансфер. Ще й принагідно попросив повернути вкрадені GPS-трекери, які він купував за власні гроші.
Так само, до речі, як і м’ячі, коли команда повернулася в січні після літньої відпустки. Спонсора для проведення цього збору тренер теж шукав самотужки. Такий “неоціненний” досвід може колись і знадобиться 41-річному де Паолі, але буде значно приємніше, якщо тільки для історій під час трансляцій, а не для вирішення схожих проблем у якомусь іншому аргентинському клубі.
Нігерія
У неділю 22-річний захисник клубу “Насарава Юнайтед” Чинеме Мартінс втратив свідомість під час матчу проти “Катсіни Юнайтед”. Футболіста треба було терміново доправити до лікарні. Як саме це відбувалося можна побачити на фотографії.
Звісно, автопсія може показати, що порятунку вже не було. А зараз відомо, що поки ця “швидка допомога”стартувала й доїхала до місця призначення Мартінс помер.
