Ajax - AZ

Матч лідерів чемпіонату Нідерландів й так не потребував додаткової промоції, але за кілька днів до нього з’явився ще один важливий нюанс. Обидві команди вилетіли з Ліги Європи і насамперед для “Аяксу”, вкупі з поразкою у попередньому турі від “Ераклеса”, поєдинок проти АЗ ставав ще важливішим.

Суперники обрали схоже розташування гравців, з двома футболістами в опорній зоні передусім під час виходу з оборони. Теоретично це давало більші можливості центральним захисникам для пасу вперед, однак вже на 4-й хвилині господарі зайняли невдалі позиції, передачу Блінда перехопили й миттєво вивели Боаду на ворота.

Швидкий забитий м’яч не змінив планів АЗ. Команда Арне Слота й надалі використовувала високий пресинг й робила це напрочуд організовано. “Аякс” теж не проти був пресингувати, тому на перших хвилинах було цікаво, чи не стане гра більш нервовою через такі обопільні наміри. Якраз тоді яскраво проявилася одна з важливих рис у діях АЗ. Як би не тиснув “Аякс”, гості зберігали контроль над ситуацією й тримали м’яч із дивовижною точністю. Критичних втрат на своїй половині не було.

Вихід із захисту АЗ здебільшого зорієнтовував у напрямку правого флангу. Свенссон приймав м’яч чи від голкіпера, чи від когось із центральних захисників і потім обирав із кількох варіянтів. Один із них, найочевидніший у такій ситуації, — допомога Мідтшьо. Але було ще два, пов’язаних із маневрами Стенґса. Келвін або залишався біля бокової лінії для швидкого переводу ще далі, або ж сам зміщувався ближче до центру, а позицію на фланзі займав Боаду. Автоматизм цих маневрів позбавляв АЗ головного болю. Треба було врахувати обставини — розташування суперників у пресингу, позиції партнерів по команді — та обрати пас.

Ще раз слід сказати про неймовірну впевненість у роботі з м’ячем саме у цій фазі. Як би все не підготувати теоретично, безпосередньо на полі може виникнути чимало “але”, що заважатимуть втілювати план на гру. У команди з Алкмара таких труднощів не виникало. Раз пораз гості виходили в атаку із точністю, що створювала проблеми захисту амстердамців. Особливо, коли АЗ вдавалося швидко переводити м’яч із однієї зони до іншої. Цьому сприяла поява Стенґса у центрі поля. Саме він розігнав красиву атаку на 22-й хвилині, яку завершував Мідтшьо. Взяттям воріт міг закінчитися ще один стрімкий випад на 45-й, але Онана парирував удар Боаду.

“Аякс” у першому таймі міг похвалитися хіба що ударом головою Тадича ще на 2-й хвилині. Потім створювати та використовувати простір стало значно важче. У багатьох епізодах амстердамці насичували центральну зону, але не могли налагодити необхідну в таких випадках швидку гру в короткий пас. Футболісти АЗ рухалися дисципліновано. Бувало, що лінія захисту налічувала аж шість гравців, коли опускалися нижче Стенґс та Ідріссі.

Натомість “Аякс” вкрай рідко застосовував рейди флангових захисників. Якщо Тальяфіко подавав ще на початку матчу, то Дест перший гострий пас до штрафного виконав аж на 30-й хвилині. Володіння м’ячем у “Аякса” було занадто стерильним, тоді як підопічні Арне Слота розпоряджалися ним значно переконливіше.

У другому таймі “Аякс” дедалі більше залучав до атакувальних дій обох центральних захисників. Відповідно вище, ближче до штрафного майданчика, розташувалися гравці групи атаки. Дальній удар Схурса на 49-й хвилині ніби мав означати початок якогось нового відрізку в грі, одначе й цей тиск, небезпечніший, аніж до перерви, АЗ витримав із вражаючою холоднокровністю. А відповідали такими ж, як і раніше, чіткими контратаками. Ідріссі міг забивати другий на 54-й, забив на 63-й, але ВАР знайшов гру рукою у Боаду, а сам Майрон не використав хорошу нагоду на 69-й.

“Аяксу” увесь цей час бракувало динаміки. У настільки відкритій грі амстердамська команда вміла “повертати” супернику його швидкість і точність та ще й їх “подвоювати”. Але не цього разу. Єдиний справді небезпечний удар у другому таймі завдав Тальяфіко після подачі з кута поля. Це сталося на 73-й, за хвилину до другого голу гостей. Атака була вишуканою у своїй простоті. Ідріссі лише показав Копмейнерсу, куди хотів би отримати м’яч, а центральний захисник виконав розкішний довгий пас на хід партнерові. Знову ми побачили фантастично узгоджену роботу футболістів АЗ.

Із цієї точки зору варто відзначити гру Келвіна Стенґса. Так, блискуче рухалася вся команда, але сьомий номер справді з’являвся усюди. І щоразу це була важлива поява, щоразу це був той фактор, що вирішував долю епізоду на користь гостей і дозволяв їм розвивати комбінацію вільно й невимушено. У АЗ в цьому сезоні були яскраві матчі. Та навряд чи до цієї неділі команда зіграла на такому рівні скоординовасти та точности виконання майже кожного елементу.

Зараз не лише наздогнали “Аякс” (у обох по 53 очки за 9 турів до фінішу), а й встановили планку надзвичайно високо. Хоча це, мабуть, і є той самий чемпіонський рівень, до якого прагне дотягнутися команда Арне Слота.

Навколо світу за 800 слів

 
Австралія

“Це врешті-решт мало статися”, — заявив Джон-Пол де Маріньї, коли “Вестерн Сідней Вондерерс” забив “Аделейд Юнайтед” 4 м’ячі в першому таймі. Відтоді як Джей-Пі став виконувачем обов’язків головного тренера, команда насамперед прагнула вирішити найбільшу свою проблему — брак забитих м’ячів — й певні зрушення були помітні. У перших трьох матчах під керівництвом Маріньї забили 9 разів. До того було 14 у 15 поєдинках.

Чемпіонат починався для “Вондерерс” чудово. Три перемоги (одна з них у дербі) та нічия на старті. А потім як відрізало. Після п’яти поспіль поразок ВСВ вже опинився за межами чільної шістки. Перша за два місяці перемога суттєво ситуацію не змінила, бо слідом за нею програли тричі, забивши тільки один м’яч.

Тоді звільнили Маркуса Баббеля й доручили першу команду Маріньї. До того у А-Лізі він працював лише як асистент. Сольну роботу розпочав із перемоги, потім взяли ще 4 очки з 6. Наблизилися до шостого місця. І у минулому турі — найбільше випробування для Маріньї — дербі, матч проти беззаперечного лідера регулярного чемпіонату.

У цьому випадку перемога була значно важливішою для ВСВ. Бо “Сідней” по суті вже гарантував собі місце у півфіналі. Команда Стіва Коріки грає солідно, збалансовано, тож для “Вондерерс” насамперед було критично витримати інтенсивність гри суперника, не втратити концентрацію, скільки б маневрів не виконували господарі у своїх атаках.

І коли треба було тримати оборону, підопічні Маріньї робили це грамотно. І поступово, особливо у другому таймі, намагалися додавати у грі на чужій половині. Тобто спрацьовував типовий сценарій: втримати тиск фаворита, знайти свій шанс попереду. А три інших матчі під орудою Маріньї довели, що комбінувати ВСВ вміє. Залишалося дізнатися, чи зможуть ефективно це зробити у дербі. Відповіддю стала атака на 81-й хвилині з подачею Тейта Рассела з правого флангу й точним ударом головою Мітчелла Дюка. З 9-го листопада до 19-го січня Дюк забив один м’яч. Відколи команду очолив Маріньї, у Мітчелла 5 у 4 матчах.

Зараз “Вондерерс” відстає від шостої позиції на два очки, має на матч менше, аніж “Брісбейн”, й саме до цієї команди їде в гості у наступному турі. Раптом сезон, що здавався провальним, набуває зовсім іншого змісту.

Бразилія

Жезуалду Феррейра тільки-но розпочав роботу в “Сантосі”. А в ньому вже “сумніваються”, вже кажуть, що йому потрібен “результат” негайно. Зокрема, саме цього очікували від 73-річного наставника у суботньому матчі з “Палмейрасом”. Нульова нічия навряд чи задовольнила очікувачів результату. Вони тепер сконцентруються на стартовому поєдинку Копа Лібертадорес проти “Дефенси і Хустісьї”. Але все ж цікаво розібратися, що ж закидають Феррейрі.

Насамперед його постійно порівнюють із Хорхе Сампаолі й роблять скоростиглі висновки не на користь португальця. Так ніби це не “Сантос” Сампаолі в лютому минулого року зіграв два абсолютно невиразних матчі проти уругвайського “Рівер Плейт” у Копа Судамерикана й вилетів з турніру, а у чемпіонаті штату саме у якості гри додавав поступово й на першому етапі втратив очки у 5 матчах з 12.

Безглуздо порівнювати цих тренерів ще й через різні методи роботи. Сампаолі є прихильником позиційної гри, Феррейра натомість просить не чекати на м’яч у певній зоні, а наближатися одне до одного там, де м’яч перебуває. Під час розвитку атаки йому потрібна взаємодія флангових захисників із мінімум двома партнерами (атакувальним хавбеком та форвардом). Такі трикутники можна побачити у кожному матчі “Сантоса”. Далі або прагнуть пройти флангом, або ж перевести м’яча на протилежний, де супернику може не вистачити гравців для захисту.

Проблема полягала в тому, що ці маневри не мали належної ефективности. М’яч рухався недостатньо швидко, високим міг бути відсоток браку в передачах уперед. І “Сантос” не створював тієї кількости моментів, що відповідала б часу володіння м’ячем. Однак ідеї тренера, як це було і з Сампаолі, проявляються у грі поступово, й потрібен час для їх повноцінного втілення.

Проти “Палмейраса” начерки того, що хотів би від своєї команди Жезуалду Феррейра, можна було частіше побачити у першому таймі. У другому гостріше атакував “Палмейрас”, а у “Сантоса” знову виникали проблеми з координацією своїх атак. Зрештою не вдалося забити у третьому матчі поспіль. Феррейрі це точно не на користь. А невдача у Лібертадорес може стати ще одним аргументом “проти”.

Бельгія

У “Херенвені” у минулому сезоні він забивав так регулярно. Підключення з глибини (незалежно від того, брав він участь у розвитку атаки чи ні), вибір позиції у штрафному, удар в один дотик (здебільшого правою, але іноді забивав і з лівої).

Відзначився у першому ж матчі за “Андерлехт”. Щоправда команда поступилася й надалі сезон складався вкрай невдало і для неї, і для Мішела Флапа. Голландський хавбек не забивав з 17 серпня до 22 грудня.

Флап, хоч і трохи грав за збірні Ю18 та Ю19, не потрапляв до списку головних надій нідерландського футболу. Його стрімкий злет у минулому сезоні (16 точних ударів) був приємною несподіванкою. Мішел навдивовижу швидко долав відстань від просто здібного гравця до футболіста, що вагомо впливає на перебіг матчу.

Але у теперішньому хаотичному “Андерлехті” було важко. Тому так потішив дубль Флапа у матчі з “Бевереном”. Мішел забивав у знайомій манері. Та й “Андерлехт” після 4 перемог у 6 турах отримав хоч якийсь шанс поборотися за місце у першій шістці.