Sudamericano Sub 20: Група А, перший тур

Венесуела - Колумбія 1:0

1:0 - Самуель Соса, 68

На чолі молодіжної збірної Рафаель Дудамель вже здобув достатньо стратегічно чистих перемог, щоб ця у списку його найкращих матчів опинилася за межами першої п’ятірки. Тим не менш, варто відзначити кілька нюансів, що підкреслюють значення цього стартового успіху.

В цій команді не настільки сильний півзахист, як два роки тому. Це не означає, що він поганий, але є компоненти у яких перевершити середню лінію команди 2017 року майже неможливо. Тому цього разу, особливо з такими суперниками, як Колумбія венесуельці не будуть сперечатися за право тривалого контролю м’яча. І, звичайно, цінності мінімальній звитязі додає те, що майже увесь другий тайм довелося грати у меншості.

Із самого початку м’ячем більше володіла колумбійська збірна, розігрувала його без поспіху й у завершальній фазі робила акцент на правий фланг, де активно діяв Ангуло. Венесуельці зберігали хорошу компактність у захисті, майже нейтралізувавши Толосу. На флангах сумлінно відпрацьовували в обороні Соса та Пальмесано. Розхитати цю захисну структуру колумбійцям не вдавалося понад 25 хвилин. Лише тоді Ангуло хоч якось накрутив Наварро у штрафному, але пробив низом у руки голкіперу.

Венесуельці в ці хвилини використовували один спосіб виходу з оборони – довга передача Макуна на Уртадо. Центрфорвард боровся навіть за безнадійні м’ячі. Як міг допомагав Соса, однак перший серйозний момент (на 40-й хвилині) Уртадо створив сам. Пішов у силову боротьбу, відтіснив Куесту й увірвався до штрафного з правого флангу. Мьєр удар відбив, а у компенсований час не дозволив Сосі забити олімпійський гол.

Зі стандартами були пов’язані найкращі моменти першого тайму в колумбійців. Точніше навіть із другою фазою цих комбінацій, коли суперник не міг заволодіти м’ячем і водночас не встигав зайняти усі зони перед своїм штрафним. Тоді й проходили найгостріші передачі Толоси. На 36-й хвилині, після навісу з лівого флангу, Корреа пробив головою у перекладину.

Вилучення Наварро відразу після перерви було неминучим. Це вже третій поспіль Судамерикано Ю20, в якому у венесуельців саме у першому турі вилучають лівого захисника. Слід віддати належне Дудамелю. Він і заміну зробив точну, і постійно підбадьорював своїх підопічних. Його психологічний вплив на команду вражає не вперше. Венесуельці у меншості навіть краще заграли попереду. Більш різкими, цілеспрямованими були переходи від оборони до атаки. Активніше підключалися до них флангові захисники Бонілья та Манґана. І все-таки на перших ролях залишалися невтомний Уртадо і нестримний Соса. Один продовжував тероризувати опонентів у кожній боротьбі за м’яч, інший вчасно та вдало вмикав швидкість у контрвипадах.

Хоч після помилки Ольсеса на виході (57-а хвилина) колумбійці ледь не відкрили рахунок, цікавіше виглядали в ці хвилини атаки збірної Венесуели. А коли Соса ще й взяв приклад із Уртадо та почав пресингувати суперника біля його штрафного, то спровокував захисників на фол. (У ці хвилини Самуель не грав виключно на лівому фланзі, а радше виконував кілька функцій відразу, коли команда володіла м’ячем).

На чемпіонаті світу Ю20 Соса забивав зі штрафного у півфіналі, наприкінці основного часу, тож зараз особливого тиску він не відчував і майстерно реалізував стандарт. Колумбійці після пропущеного м’яча здалися ще більш розгубленими. На заміну виходили футболісти групи атаки, а наступ, навпаки, ставав більш хаотичним й основний розрахунок був хіба що на флангові подачі, та й ті низької якости. Коли ж простріл із лівого флангу був більш-менш зручним, Валенсія не зумів завдати чіткого завершального удару.

Можна повторити, що за індивідуальним рівнем збірна Венесуели поступається команді, що стала другою на Мундіалі. Кілька віце-чемпіонів світу залишилися на цей цикл (Соса, Уртадо, Макун) й вони безумовно були лідерами в цьому матчі. Однак важливо, що загальний рівень організації гри був досить високим й дозволив переграти суперника, який не знайшов вагомих аргументів в атаці.

Чилі - Болівія 1:1

0:1 - Раміро Вака, 5; 1:1 - Лукас Аларкон, 62

У другому матчі дня команда, що більше володіла м’ячем, теж робила це не надто переконливо. Особливо у другому таймі. На початку ж гри, попри швидкий гол суперника, чилійці діяли за такою схемою: Томас Аларкон опускався між центрбеками, отримував м’яч, просувався вперед і далі вже шукав варіанти на флангах. Саме там чилійці намагалися додавати в темпі й повернути згодом атаку ближче до центру. Сепульведі на правому фланзі допомагав Альєнде. Моралеса на лівому підтримував Ібакаче. (Урібе зіграв посередньо).

У болівійців Вака опускався у такі моменти до опорної зони, а у наступ вони переходили максимально швидко, не ризикуючи влаштовувати довгі розіграші біля свого штрафного майданчика. Ще один компонент - хороша гра у відборі - дозволив відкрити рахунок. Гарсія заволодів м’ячем на правому фланзі й, пройшовши вперед, акуратно викотив під удар партнеру.

Вака дещо скандально відсвяткував свій гол. Якщо десь ще його імітація плавання не привернула б уваги, то саме в Чилі нагадала всім про війну між двома країнами, після якої Болівія втратила вихід до моря.

Чилійці могли відігратися за чотири хвилини, після довгого пасу на Вільянуеву. Він добре відтіснив захисника, але не зумів переграти Куельяра. Ще один шанс був у центрфорварда чилійців на тридцятій хвилині після помилки Антело. Куельяр удар заблокував, вчасно скоротивши відстань із нападником. Антело, до речі, у першому таймі виглядав не так надійно, як Кінтерос, проте додав після перерви.

На яку болівійці могли піти за більшої переваги в рахунку. Упродовж тайму вони потроху врізноманітнювали свою роботу попереду, з’являлися триваліші розіграші зі змінами напрямку атак. Якраз після такої комбінації Ферруфіно не використав непогану нагоду в компенсований час.

У другому таймі рефреном до атак господарів лунав заклик тренера зберігати спокій. Тим не менш занадто часто чилійці зривалися на поспішні передачі вперед. А якщо ще й навішували, то Куельяр робив все, щоб на виході знайти контакт зі своїм або чужим гравцем й трохи потягнути час.

Не скажеш, що чилійці грали з ритмом, який варто було збивати подібними зупинками. Може, якраз, це більше заколисувало самих болівійців, тому заміни Вісуете були спрямовані на пожвавлення дій в атаці.

Адже до пропущеного м’яча болівійці видали чи не кращий свій відрізок у матчі. Не закривалися на власній половині, комбінували розкуто. Гарсія, щоправда, соромився завершувати сам після хороших проходів й частіше віддавав передачі суперникам. Регулярно почав підключатися з глибини навіть Адалід Террасас, який у першому таймі грав значно стриманіше.

Дещо похитнув впевненість болівійців гол Лукаса Аларкона. Чилійці добре розіграли штрафний. Після м’якої подачі Альєнде пас головою одному Аларкону віддав інший. Такої взаємодії у чилійців більше не було. Альєнде зник із поля зору. Моралес небезпечно пробив на 64-й хвилині й потім теж розчинився у загальній сірості гри команди Ектора Роблеса.

Sudamericano Sub20: Група Б

Аргентина

Підготовка: Одужання після руйнівної діяльности “Умбертіто” Грондони йде повільно. Тому радіти можна навіть перемозі у міжнародному турнірі в Іспанії влітку минулого року. (Тоді ще під керівництвом Пабло Аймара та Ліонеля Скалоні).

Тренер: Фернандо Батіста. Працював із молодими футболістами у “Сан-Лоренсо” та “Архентінос Жуніорс. Допомагав Клаудіо Убеді в молодіжній збірній.

Ключові гравці:

Тьяго Альмада (“Велес Сарсфілд”). 17-річний атакувальний хавбек дебютував у першій команді “Велеса” у серпні минулого року. У дев’яти зіграних матчах відзначився тричі й двічі асистував. Прогресує на очах завдяки роботі з Габріелем Хейнце. Тренеру, в свою чергу, є з чим працювати. Альмада має “світлу” голову та відмінно відчуває м’яч.

Адольфо Гаїч (“Сан-Лоренсо”). Був голеадором у всіх вікових категоріях. Тричі відзначився в одинадцяти матчах за першу команду. Центрфорвард, 190 см на зріст, може завдати чимало клопоту захисникам.

Еквадор

Підготовка: Процес розпочався у грудні 2017-го. На першому етапі тренерський штаб переглянув дві сотні гравців. Надалі коло кандидатів звужувалося, поки не визначилася група футболістів, що брала участь у регулярних міні-зборах та товариських матчах вдома й за кордоном.

Тренер: Хорхе Селіко. Фахівець із солідним досвідом. Також координує роботу збірних Ю17 та Ю15.

Ключові гравці:

Дієго Паласіос (“Віллем ІІ”). Цей лівий захисник у першому сезоні в чемпіонаті Нідерландів став гравцем основи “Віллема”. У жовтні дебютував у національній збірній. Швидкий футболіст, який може зіграти на своєму фланзі й в атаці.

Джордан Ресабала (“Індепендьєнте дель Вальє”). Був лідером збірної Ю17 і став важливим гравцем у наступній віковій категорії. Яскраво відіграв у останньому розіграші Кубка Лібертадорес Ю20, а його команда дійшла до фіналу. Без впливу його лівої не обійдеться жодна атака.

Парагвай

Підготовка: Кілька етапів тренувальних зборів, останній з яких розпочався за участі 33 гравців за місяць до старту турніру.

Тренер: Густаво Морініґо. Після завершення кар’єри футболіста тренував парагвайський “Насьйональ” і вивів його до фіналу Копа Лібертадорес. Із 2016 року працює зі збірними різних вікових категорій.

Ключові гравці:

Іван Франко (“Лібертад”)

Марселіно Ньяманду (“Серро Портеньйо”). Мобільний центральний півзахисник, що встигає відпрацювати в обох штрафних майданчиках. Невтомний та непоступливий у боротьбі.

Перу

Підготовка: Команда була спаринг-партнером національної збірної, коли та набирала ритм перед чемпіонатом світу. Не бракувало матчів і з однолітками. Виграли міні-турнір у Венесуелі.

Тренер: Даніель Ахмед. “Ель Турко” вже привозив перуанців на Судамерикано Ю20. Тоді, 2013-го, поразка в останньому турі не дозволила потрапити на Мундіаль.

Ключові гравці:

Хайро Конча (“Універсідад Сан-Мартін”). Один із найкращих молодих гравців минулого чемпіонату. Стабільно виходив у стартовому складі (30 матчів з 37). В Ахмеда грає плеймейкера. Результативности від нього чекати не варто, але партнерам постачатиме м’яч справно.

Уругвай

Підготовка: Чинний чемпіон розпочав підготовку рік тому. До грудня список кандидатів скоротився до 30 футболістів після серії товариських поєдинків.

Тренер: Фабіан Който. За десять років попрацював зі збірними усіх вікових категорій. Один із найавторитетніших південноамериканських спеціалістів із роботи з молоддю.

Ключові гравці:

Бруно Мендес (“Монтевідео Вондерерс”). За минулий рік став незамінним у клубі та дебютував у першій збірній. Добре відчуває позицію, працює з м’ячем у виході з оборони, достатньо швидкий.

P.S. Чимало інших важливих гравців уругвайської збірної вже "перебралися" до Європи. Наприклад, Ніколас Чьяппакассе грав у 17 років у Копа Лібертадорес, а зараз сидить в оренді в клубі другого іспанського дивізіону.

Sudamericano Sub20: Група А

Болівія

Підготовка: У Конфедерації, в якій немає відбору на континентальну першість, товариські матчі є обов’язковими, але питання завжди в тому, скільки саме проведе таких поєдинків та чи інша команда. Для болівійців етап підготовки цього циклу був незвичайно плідним. За три місяці зіграли майже два десятки матчів у Еквадорі, Чилі та Перу, як з молодіжками цих країн, так і з тамтешніми клубами.

Також було кілька тренувальних мікроциклів удома. За цей час тренерський штаб переглянув понад 40 гравців.

Тренер: Сіксто Вісуете успішно працював із молодіжною збірною рідного Еквадору, яку він виводив на чемпіонат світу-2011.

Ключові гравці

Раміро Вака (“Стронгест). Головна надія команди в організації атак. Брав участь у Судамерикано Ю20 два роки тому і відзначився точним ударом у матчі з Аргентиною. У березні минулого року дебютував у чемпіонаті Болівії (всього зіграв 6 матчів) та першій збірній країни. Технічний футболіст, що вміло розподіляє м’ячі й може обіграти суперника.

Хайро Кінтерос (“Валенсія”). В Іспанії цього центрального захисника віддавали в оренду до “Картахени”. У Терсері він зіграв 5 матчів, отримав дві жовтих картки, що перетворилися на червону в зустрічі з “Пінатар Арена”. Окрім жорсткої гри в захисті, може допомогти у виході з оборони і має бути одним із лідерів команди.

Лімберг Гутьєррес-молодший (“Болівар”). Ще один учасник попереднього чемпіонату континенту в цій віковій категорії. Минулого року повернувся на Батьківщину після кількох сезонів у складі уругвайського “Насьйоналю”. На клубному рівні у перших командах ще не грав, але кілька хвилин провів на полі в футболці національної збірної. Про нього казали, що за стилем гри він схожий на батька. Дещо справді схоже (якість роботи з м’ячем, бачення поля), але попереду ще непочатий край роботи, щоб стати настільки ж важливим та авторитетним виконавцем.

Бразилія

Підготовка: Можна собі уявити, з яким настроєм їде на турнір бразильська збірна після фіаско дворічної давнини. Тоді бразильці примудрилися не потрапити на чемпіонат світу. Щоправда результати товариських матчів поки не надихають. Ця команда взяла участь у популярному турнірі в Тулоні позаминулого року й не вийшла з групи, в якій були Індонезія, Шотландія та Чехія. У 2018-му внічию закінчилися два товариських матчі з Колумбією та один із Чилі.

Тренер: Карлос Амадеу має досвід успішної роботи і на клубному рівні (чемпіон Бразилії з “Віторією” Ю20), і зі збірною Ю17 (перемоги у Судамерикано цієї вікової категорії у 2015 та 2017-му роках).

Ключові гравці

Лінколн (“Фламенгу”). За відсутности Вінісіуса Жуніора має бути одним із тих, хто надихає та веде за собою. Двадцять матчів і один забитий м’яч у першій команді “Фла”. Може і розігнати атаку (м’який пас, добре бачить партнерів), і завершити. У клубі результативність поки що скромна, але у збірній Ю17 забив 9 у 18 поєдинках.

Алан Соуза (“Палмейрас”). У десятого номера відповідальність завжди особлива. В Амадеу на цю ролю є гідний кандидат. Маневреність, акуратна робота з м’ячем, точні дії між лініями оборони суперника, виконання стандартів. Із центру може зміщуватися на лівий фланг.

Габріел Бразау (“Крузейру”). Може, коли йдеться про Бразилію, нечасто у такому списку побачиш голкіпера, але у вирішальних матчах вміння Габріела стануть у нагоді. Гнучкий, височенний (192 см), добре парирує пенальті, активно діє у штрафному майданчику.

Венесуела

Підготовка: Навряд чи хтось навіть потай сподівається на повторення казкового попереднього циклу, коли венесуельці стали другими на чемпіонаті світу. Тим не менш у команди було 27 міні-зборів, більше, аніж перед Судамерикано Ю20 дворічної давнини. Товариських матчів теж не бракувало, хіба що слід зазначити, що через зайнятість Рафаеля Дудамеля у першій збірній у різних випадках керували командою різні асистенти головного тренера.

Тренер: Рафаель Дудамель. Вже увійшов в історію, і зараз насамперед намагатиметься добре підготувати національну збірну до кваліфікації чемпіонату світу в Катарі. Але його присутність надзвичайно важлива й для команд усіх вікових категорій.

Ключові гравці

Крістіан Макун (“Ювентус”). Незамінний вже з часів виступу за збірну Ю15. Діє або в центрі захисту, або в опорній зоні. Надзвичайно потужний футболіст, грамотно обирає позицію, з м’ячем теж не на “Ви”.

Ян Уртадо (“Хімнасія”, Ла-Плата). Ще один фактурний футболіст, але вже в лінії атаки. На чемпіонат світу Ю20 два роки тому поїхав завдяки хорошій грі на континентальній першості Ю17. У клубі запам’ятався його переможний м’яч у Кубку в грі з “Бокою”. Згодом вразив ворота “Сентраль Кордоби” у чветьфіналі. Добре веде боротьбу в штрафному майданчику. Не губиться й за його межами, але все-таки корисніший якомога ближче до воріт.

Крістіан Касссерес-молодший (“Нью-Йорк Ред Булл”). Ще один нащадок футболіста і в цьому випадку вже зараз можна сказати, що грає він у іншій манері. Кассерес-старший був різким, швидким форвардом. Син грає у центрі поля. Заявив про себе два роки тому на Судамерикано Ю17, потім почав виходити у стартовому складі “Депортиво Ґуайри” і зрештою опинився у Нью-Йорку, де поки що більше грає у другій команді.

Чилі

Підготовка: У шести товариських матчах – одна перемога, чотири нічиї. Але відзначимо перемогу команди у футбольному турнірі Південноамериканських Ігор минулого року. У фіналі в додатковий час обіграли 1:0 Уругвай. Важливою втратою є відсутність Ігнасіо Сааведри, котрий травмувався 2 грудня, в останньому турі чемпіонату.

Тренер:Ектор Роблес. Час від часу приймав першу команду “Сантьяго Вондерерс”, але здебільшого працював там із молоддю. Молодіжку очолив 2016 року і в попередньому чемпіонаті континенту команда не вразила, посівши останнє місце в групі. Можливо зараз, після тривалішої роботи, вдома, результат буде кращим.

Ключові гравці

Марсело Альєнде (“Некакса”). Найталановитіший гравець цього покоління. Креативний хавбек із відмінною технікою. Був капітаном збірної Ю17 на домашньому чемпіонаті світу-2015. Потроху втягувався до першої команди мексиканської “Некакси” в Апертурі-2018 (9 матчів, 7 у старті).

Іван Моралес (“Коло-Коло”). Почав регулярно виходити на поле на фініші чемпіонату, коли було зрозуміло, що шансів на титул у “Коло-Коло” немає. Встиг забити тричі. Всього в Моралеса 8 точних ударів у 31-му матчі в першому дивізіоні. Грає в атаці по всій ширині поля та найбільш небезпечний він у штрафному, добре контролює м’яч і захищає його корпусом.

Колумбія

Підготовка: Дев’ять тренувальних циклів із активними залученням гравців місцевих клубів. Сімнадцять матчів упродовж 2018 року. (10-4-3). Третє місце на Південноамериканських Іграх та перше на Центральноамериканських.

Тренер: Артуро Рейєс. Змінив Карлоса Рестрепо, який багато років працював з молодіжними командами. Рейєс прийшов після подібної роботи в клубах, де він зрідка мав справу з першими командами. Зокрема, був помічником Хуліо Комесаньї в “Жуніорі”.

Ключові гравці:

Карлос Куеста (“Атлетико Насьйональ”). У 19 років вже зіграв 46 матчів у чемпіонаті (39 з них у стартовому складі), ще й у одному з найкращих клубів країни. Центральний захисник, що добре читає гру, завдяки чому вміє вибрати момент, коли слід втрутитися в епізод. Може розпочати атаку довгим пасом.

Йєйсон Толоса (“Депортиво Калі”). “Уеска” не відпустила “Ель Кучо” Ернандеса тому одним з тих, хто генеруватиме гру має бути Толоса. Ще не має серйозного досвіду в першій команді “Депортиво”. Хороше прискорення, вибір позиції між лініями, достатньо виважені рішення.

Йохан Карбонеро (“Онсе Кальдас”). Ще один атакувальний хавбек здатний розбалансувати захист суперника. Минулого року закріпився у першій команді клубу. Сам майже не забиває, але вміє створити сприятливі умови для взяття воріт.

Щоденник Кубка Сан-Паулу: 1/16 фіналу

“Америка” (Мінас-Жерайс) - “Ботафогу” 0:1

0:1 - Луїс Енріке, 58

З кожним етапом меншає матчів з очевидною перевагою однієї з команд. Частіше можна побачити сповнену деталей та нюансів боротьбу, коли ситуація на полі може змінюватися у той чи інший бік упродовж всього матчу.

Цей, наприклад, впевнено починала “Америка”. Працював високий пресинг, футболісти займали зручні позиції для розвитку атак, використовували обидва фланги. За перші 20 хвилин “Америка” створила чотири хороших моменти, а “Ботафогу” відповів лише одним, бо команді коштувало неабияких зусиль налагодити вихід з оборони.

Допомогла павза у середині тайму. Взагалі можна відзначити, що тренери чи не всіх команд,чиї матчі вдалося побачити, під час цієї “технічної” перерви говорять спокійно, говорять про тактику.

Наставник “Ботафогу” скоригував розташування своїх гравців і м’яч відразу почав рухатися жвавіше й точніше. І відповідно, частіше потрапляв до Руана, до Еніу та Луїса Енріке.

Настала черга “Америки” докласти певних зусиль, щоб змінити ситуацію. Пресинг скоригували залежно від маневрів суперника й команда зі штату Мінас-Жерайс знову більше володіла м’ячем тільки цього разу вже без регулярних загроз воротам Лукаса. Адже й “Ботафогу” вже діяв достатьно гнучко, щоб реагувати на втрати м’яча з належною швидкістю. На початку другого тайму в “Америки” гірше виходило накривати суперника. Раптом футболісти “Ботафогу” отримали можливість прискорювати атаки за лічені секунди. Кульмінацією цих випадів стала чудова комбінація, яку завершив красивим ударом Луїс Енріке.

Тренер “Америки” робив заміни, щоб скоригувати гру (перші дві ще до пропущеного м’яча), але атаки залишалися одноманітними. Важко було повірити, що на полі та сама команда, що й у першому таймі.

“Ботафогу”, в свою чергу, поступово переключався на гру в захисті. На це були спрямовані й заміни на останніх хвилинах, коли не було нагод збільшити перевагу, але й “Америка” була далекою від нічиєї.

“Палмейрас” - “Ґалвес” 3:0

1:0 - Габріел Верон, 16; 2:0 - Лінкон, 41; 3:0 - Аїртон, 45

Керівництво “Ґалвеса” купило квитки назад заздалегідь. Команда мала повертатися до штату Акре відразу по завершенні групового турніру. Ніхто серйозно не розраховував, що “Ґалвес” спочатку четвертий, а потім і п’ятий матч. Такий результат вже був неймовірним успіхом, тому невдача в другому матчі з “Палмейрасом” засмутити не могла. Значно актуальнішим було питання як профінансувати повернення делегації.

На полі футболісти “Ґалвеса” навіть спробували у перші хвилин десять-п’ятнадцять пограти на зустрічних курсах. Поки вистачало сил навіть встигали контролювати територію й біля власних воріт і єдиним небезпечним ударом “Палмейраса” був штрафний метрів з тридцяти у виконанні Патріка Де Паули.

У другому матчі поспіль відрізав насичений захист одним пасом опорник Матеус Неріс. Довгий пласований пас, за спини захисників, під удар з льоту (теж ефектний) у виконанні Верона мабуть остаточно переконав, що різницю в класі “Ґалвес” не перекриє ніякими зусиллями. Так воно й вийшло. У першому таймі “Палмейрас” досяг комфортної переваги, а у другому більше думав про наступний матч і не збирався ставити рекорди результативности.

Вже по завершенні поєдинку “Палмейрас” оголосив, що заплатить за квитки делегації “Ґалвеса”, подарує бутси гравцям команди і ще й влаштує їм екскурсію своїм стадіоном.

“Ферров’ярія” - “Сан-Паулу” 0:2

0:1 - Габріел Новаес, 9; 0:2 - Фабінью, 21

Ще одна пара команд з однієї групи. Тоді “Сан-Паулу” не зумів перемогти і висновки зробили більш ніж вичерпні. До травми Новаеса “Сан-Паулу” з такою силою “прасував” оборону “Ферро”, що не рятували ані три центральних захисники, ані допомога гравців інших ліній. “Сан-Паулу” спокійно міг забити і п’ять.

Коли ж Новаес пішов з поля у господарів з’явилася нарешті можливість перевести подих і навіть почати завдавати удари у відповідь. Якщо до перерви це були переважно удари по воротах, то з початку другого тайму значно жорсткіше “Ферро” веде боротьбу. Тож футболісти “Сан-Паулу” мали прийняти виклик.

Опорник Дієгу, щоправда, зрозумів цей виклик по-своєму. В ігровому епізоді, коли ніхто його не чіпав, він завалився на газон. Коли ж зрозумів, що опинився за межами поля, миттєво закотився назад, долаючи “страшний” біль. Зрозуміло, що футболіст “Ферро” миттєво вдався до засобів народної медицини й з допомогою лагідного слова підняв страждальця на ноги. У відповідь Дієгу боднув того головою і отримав червону картку.

Після цього СП вже без особливих витребеньок змагався із суперником хто частіше сфолить. Хавбек “Ферро” Жуліану зробив вагому заявку на перемогу в цьому безглуздому змаганні сфоливши у центрі поля на пряму червону картку.

“Греміу” - КСА 2:0

1:0 - Да Сілва, 35 (пен); 2:0 - Габріел Бітеку, 55

До пенальті, більш ніж сумнівного, “Греміу” не вдавалося навіть трохи наблизитися до звичного рівня гри в атаці. Організований, мобільний суперник комбінував навіть частіше і мав чудову нагоду вийти вперед. Збило з кроку команду зі штату Алагоас не лише призначення пенальті, а й вилучення Луана.

За таких обставин “Греміу” простіше було забезпечувати контроль м’яча й почуватися спокійніше. КСА не відмовлявся від спроб ретельно вибудовувати атаки навіть у меншості. Не вплинув і другий пропущений м’яч. Мабуть остаточно опустилися руки, коли не вдалося реалізувати свій одинадцятиметровий. Після цього моменти створював вже тільки “Греміу”. Матч вийшов чи не найважчим для одного з фаворитів турніру. Можна лише припускати чи закінчилося б все так само, якби арбітру не примарилася гра рукою Луана.

“Васку” - “Мантікейра” 5:1

1:0 - Лукас Сантос, 12 (пен); 2:0 - Тьягу Рейс, 19; 2:1 - Ігор, 55; 3:1 - Тьягу Рейс, 59; 4:1 - Жуан Педру, 84; 5:1 - Таллес, 89

Наприкінці матчу трохи попливли, але такі клуби, як “Мантікейра” нічого окрім поваги не викликають. Справа не лише в романтичному виборі кольорів (на честь збірної Нідерландів-74) та норм статуту клубу, що забороняють гравцям симулювати й дурити суддів.

Важливо те, що на своєму скромному рівні “Мантікейра” прагне дотримуватися певних зразків гри, підтягувати своїх виконавців до цих стандартів. Тож злива з градом за півгодини до матчу була аж ніяк не на користь “Мантікейри”. На важкому, місцями, полі проблематично було тримати високий темп вже від виходу з оборони. Коли м’яч раптово зупиняється в калюжі – не надто розженешся.

Тим не менш зусилля обох команд не давали нудьгувати. А ентузіазм “Мантікейри” ще й призводив до помилок, яких можна було уникнути. “Васку” завжди був напоготові цим скористатися, насамперед завдяки Тьягу Рейсу.

Дуже вчасно про свій бомбардирський хист він нагадав у другому таймі. “Мантікейра” за кілька хвилин до цього нарешті відзначилася й ще з більшою затятістю йшла вперед. Звісно, залишала чимало вільних зон на своїй половині. Однак якось інакше, більш розсудливо, ця команда навряд чи б мала шанси зрівняти рахунок проти такого суперника, як “Васку”. Напропускали, врешті-решт, занадто, але позитивного враження від історичної кампанії це не зіпсувало.

“Корінтіанс” - “Ред Булл Бразил” 2:2 (пен 4:2)

0:1 - Луїс Феліпе, 6; 1:1 - Фабрісіу Ойя, 28; 2:1 - Рафаел Білу, 32; 2:2 - Луїс Феліпе, 39

Перший тайм був одним з найкращих на турнірі. Інтенсивна, швидкісна гра обох команд й спочатку РБ навіть виглядав краще. Активно відбирали м’яч, миттєво переходили в наступ. Саме після перехоплення на чужій половині Луїс Феліпе вийшов на ударну позицію.

За переваги в рахунку “Ред Булл” не відходив назад свідомо. Його безцеремонно притискав до воріт “Корінтіанс”, який додавав з кожною передачею, з кожним маневром. Ремонтада була не те що логічною, а неминучою.

І ось тут “Корінтіанс” чомусь пригальмував. З першого туру було помітно, що команді не надто комфортно у такій ситуації навіть проти слабкого суперника. Без м’яча “Корінтіанс” задихається, не витримує власної скутости. А це призводить до програної боротьби, до позиційних помилок. Усе це використав РБ щоб зрівняти рахунок.

Другий тайм вийшов блідим, особливо на контрасті з першою половиною. Значно частіше обидві команди втрачали м’яч й нічого серйозного створити не зуміли.

У серії пенальті гравці “Корінтіанса” били бездоганно. У РБ вище воріт спрямував м’яч Кріґор, а удар Леу парирував Дієгу.

Щоденник Кубка Сан-Паулу: 1/32 фіналу

“Фігейренсе” - “Фламенгу” 1:0

1:0 - Жуан Діогу, 39

4:0, 0:1, 4:0, 0:1. Результати “Фла” в турнірі досить точно відображають характер та якість гри команди проти суперників різного рівня. Тих, хто не міг втриматися у захисті вдалося обіграти, з іншими виникали проблеми. Виліт минулорічного чемпіона закономірний, бо навіть у цьому матчі відносно вдалими були хіба що 15 хвилин на початку другого тайму.

У першій половині “Фігейренсе” грав змістовніше, збалансованіше. І хоч не завжди прискорювали атаки належним чином (а це не так легко зробити, коли температура +35), організація була кращою і зрештою вдалося вивести на удар свого бомбардира.

Жуан Діогу, до речі, хлопчина з амбіціями. Чемно, але жорстко натякнув у перерві, що хотів довести своєму колишньому клубу (“Крузейру”) як вони помилилися, коли його не залишили.

Також запам’яталися у складі “Фігейренсе” атакувальні хавбеки Лукас та Ґабріел. Останній, щоправда, не лише швидкістю на лівому фланзі, а й не дуже чіткими діями в завершенні атак.

“Фла”, звісно, активізувався у другому таймі. Упродовж 51-ї хвилини Білл завдав двох небезпечних ударів. Важливо, що “Фігейренсе” шукав свої шанси і в такій, вже обопільно гострій грі. Вдалими були й три заміни на 65-й. Свіжі виконавці відсунули гру подалі від воріт Вінісіуса Сіми й надалі моментів було навіть більше у “Фігейренсе”.

“Фламенгу” видав посередній турнір. У трансляціях говорили, що тренер випускає відразу чотирьох 16-річних футболістів й і це, мовляв, варто відзначити. Але ж і грати їх просили не у фіналі Кубка Лібертадорес. Та й не тільки вони неприємно здивували апатією та млявістю у обох програних поєдинках. Виділити можна хіба що Білла, найенергійнішого у переможних зустрічах та форварда Родрігу Муніса, котрий досить непогано орієнтувався у штрафному майданчику.

“Палмейрас” - “Віторія” 3:0

1:0 - Гільєрме Віейра, 18; 2:0 - Ягу, 69; 3:0 - Жозуе, 91

Фіналісти минулорічного чемпіонату Бразилії Ю20 зустрілися вже у одній тридцять другій. Було багато боротьби у середній лінії, замало цікавих просувань вперед у виконанні обох команд. “Палмейрас” скористався однією з таких атак (Матеус Неріс видав чудовий довгий пас на Гільєрме) і це, по суті, вирішило долю матчу. “Віторія” аж до фінального свистка нічого попереду не створила. Не допомагали заміни, не втрачав пильність суперник.

“Палмейрас” навіть додав у другому таймі, бо краще почав вибиратися з цієї задушливої боротьби в центрі поля. Вдало увійшов у гру Верон (16-річний, до слова). Як це не парадоксально, але “Віторія” виявилася найпростішим поки що суперником для “Палмейраса”.

“Ріу Клару” - “Сан-Паулу” 0:3

0:1 - Габріел Новаес, 5; 0:2 - Габріел Новаес, 31; 0:3 - Габріел Новаес, 81

Різні вагові категорії. “Сан-Паулу” ще й швидко відкрив рахунок. Надалі команда дуже вправно та якісно комбінувала і, пам’ятаючи про конфуз у третьому турі, не випускала гру з під контролю. Для “Ріу Клару” матч може бути корисними досвідом. Вісім футболістів мають тепер приєднатися до першої команди, що наступного тижня стартує у другому дивізіоні чемпіонату штату.

“Ріу Клару” чесно намагався створити щось своє, іноді навіть непогано виходило, та все ж у відкритій грі перевага “Сан-Паулу” була більш ніж очевидною. Турнірна сітка зводить команди з однієї групи вже в другому раунді плей-оф. Тож у “Сан-Паулу” буде нова зустріч з “Ферров’ярією”, єдиним поки що суперником, який зумів не програти потужній команді Орланду Рібейру.

“Васку” - “Жувентуде” 4:0

1:0 - Тьягу Рейс, 21; 2:0 - Тьягу Рейс, 31; 3:0 - Тьягу Рейс, 49; 4:0 - Ларанжейра, 83

“Васку” не без пригод виходив далі, тож було цікаво, як виглядатиме команда проти переможця іншої групи. З’ясувалося, що нічим вразити чи здивувати “Жувентуде” не може. “Васку” ж ніби підживлювався цією непевністю суперника і ще активніше, ще організованіше вів свої атаки. Чудово організовував їх Лукас Сантос, а Тьягу Рейс перетворював на взяття воріт ледь не кожен свій дотик у штрафному.

Тренер “Жувентуде” зробив у перерві чотири заміни, але все що вичавила з себе його команда у другому таймі (та й матчі взагалі) – небезпечний удар Луана зі штрафного.

“Курітіба” - “Уніау Можи” 3:0

1:0 - Луїс Феліпе, 37; 2:0 - Ігор Пайшау, 60; 3:0 - Ігор Жезус, 66

УМ вийшов з групи з різницею забитих та пропущених 1:0. Свій єдиний м’яч команда забила у компенсований час другого тайму. Тож рахунок 0:0 був майже рідним для цих футболістів й вони старанно його зберігали упродовж майже всієї першої половини.

“Курітіба”, як і очікувалося, більше володіла м’ячем, але не вдавалося пришвидшити свої дії в атаці, знайти рішення, що створили б додаткові проблеми ешелонованому захисту УМ.

“Порятунком” став банальний кутовий. Перший пропущений на турнірі м’яч змусив “Уніау” вилазити з нори й було надзвичайно кумедно спостерігати, як раптом змінився підхід команди. Забігали, активніше почали стрибати в ноги суперникам вже на його половині. Однак все надміру хаотично, без чіткого плану. “Курітіба” була дуже вдячна за таку відкритість. У команди Моцарта з’явилося вдосталь простору для своїх атак і вона цим впевнено скористалася.

“Корінтіанс” - “Порту” 6:0

1:0 - Рафаел Білу, 28; 2:0 - Роні, 30; 3:0 - Натан, 45+2; 4:0 - Натан, 58; 5:0 - Густаву Мантуан, 89; 6:0 - Жуан Селері, 93 (пен)

Ще один матч з відчутною різницею між суперниками. “Порту” протримався майже півгодини, а потім, як це часто буває у подібних ситуаціях, особливо, якщо пропускаєш два поспіль, зник сенс усіх цих переміщень у захисті.

Просто стримувати “Корінтіанс” було вже пізно, а налагодити зв’язок з Кайю, своїм бомбардиром, “Порту” ніяк не міг. Могло б допомогти нехлюйство фаворита, і на початку другого тайму, точнісінько як у першому турі, “Корінтіанс” зупинився. Але цього разу ненадовго.

Пари 1/16 фіналу

“Ріу Прету” - “Сан Жозе”

“Крузейру” - “Марілія”

“Мірассол” - “Атлетику Паранаенсе”

“Ферров’ярія” - “Сан-Паулу”

“Америка” (Мінас-Жерайс) - “Ботафогу”

“Інтернасьйонал” - “Ґуарані”

“Палмейрас” - “Ґалвес”

“Тріндаде” - “Фігейренсе”

“Корінтіанс” - “Ред Булл Бразил”

“Прімавера” - “Візау Селесте”

“Греміу” - КСА

“Аудакс” - “Флуміненсе”

“Сан-Каетану” - “Курітіба”

“Васку” - “Мантікейра”

“Атлетику Мінейру” - “Аґуа Санта”

“Волта Редонда” - “Португеза”