Колумбія - Уругвай 0:0
Щоб не залежати від інших результатів, колумбійці мали перемагати. Тому на перших хвилинах уругвайська збірна була не проти дати висловитися супернику. Той багато контролював м’яч і щоразу впирався у добре організований захист, коли намагався прискорити атаку.
В опорній зоні залишився один Баланта, Ґоеса тренер поставив вище, разом із Альварадо, однак особливого ефекту від цих змін не було. Між лініями уругвайської оборони загубилися обидва. Тож хоч м’ячем більше володіли колумбійці, контролювали хід гри підопічні Фабіана Който.
Контратаки уругвайської команди розвивалися динамічно, зони обабіч Баланти використовували миттєво і за перші півгодини тричі потурбували голкіпера, а після ще одного непоганого удару з середньої дистанції м’яч пройшов трохи вище воріт.
Збірна Колумбії так би, мабуть, і тупцювала на ґанку до перерви, якби раптом уругвайці не почали припускатися помилок у простих ситуаціях. Санабрія обрізав, віддавши необачний пас поперек поля, і відразу ж прискорився Карбонеро. Варто було отримати трохи простору, як одинадцятий номер колумбійців значно оживив гру в атаці.
Після перемоги над Венесуелою Артуро Рейєс залишив у запаса Толосу, мабуть, вирішивши, що знову впораються без “десятки”. Але створювати вільні зони самотужки не виходило, а розраховувати тільки на хиби суперника було ризиковано. Особливо якщо зважити, що Уругвай дуже енергійно розпочав другий тайм. М’яч досить регулярно опинявся у штрафному майданчику і лише дивна сквапливість не дозволяла завершувати ці атаки належним чином. Зрештою уругвайці теж нервували і ця нервовість потроху охопила й захисників. У колумбійців вже був тоді на полі Толоса, тож передачі вперед стали продуманішими та гострішими.
Вилучення Паласіоса ніби визначало пріоритети команд на останні двадцять хвилин. Уругвай тиснув, адже перемога залишала шанс захистити титул. Проте знову діяла команда Който занадто знервовано, похапцем, і чим менше залишалося часу, тим більше хороших контратак проводили колумбійці. За останні десять хвилин (включно з п’ятьма компенсованими) тричі небезпечно бив Толоса і ще одного удару завдав Дельгадо. Цей відрізок, особливо після вилучення Касереса, взагалі був надзвичайно нервовим та емоційним і пройшов у постійному обміні атаками. Нічия гарантувала Уругваю вихід на чемпіонат світу. Колумбійцям треба було чекати, як зіграє Бразилія.
Венесуела - Еквадор 0:3
0:1 - Леонардо Кампана, 3 (пен.); 0:2 - Леонардо Кампана, 32; 0:3 - Даніель Сегура, 91
Якби венесуельці зіграли у фінальному турнірі так само, як і на першому етапі, це був би матч за титул. Якби…
Команда Рафаеля Дудамеля покотилася вниз у другому таймі матчу з Аргентиною, і виправити ситуацію наставнику не вдалося. Зробити це у матчі із суперником, який, навпаки, зіграв досить стабільно, було майже нереально, а тут ще Мангана сфолив проти Плати на самому початку поєдинку і Кампана впевнено пробив пенальті.
Надалі, аж до фінального свистка, венесуельці атакували завзято, старанно, наполегливо і все одно аж до вилучення Кінтеро не було відчуття того, що Еквадор не витримає цей тиск. Команда Хорхе Селіко вкотре зіграла збалансовано. Бо на атаки венесуельців не забувала відповідати своїми комбінаціями, а винахідливий удар Кампани, що подвоїв перевагу добре підкреслив контраст між станом команд. У однієї виходило навіть неочікуване, інша вперто намагалася безуспішно запустити ті механізми колективної гри, що допомогли посісти перше місце в групі на попередньому етапі.
Коли ж венесуельці отримали чисельну перевагу, атаки стали ще затятішими. Іноді здавалося, що м’яч хоч якось, але залетить у ворота Раміреса. Власне, якби арбітр поставив очевидний пенальті на 78-й хвилині, коли збили Пальмесано… Знову якби.
Гра Пальмесано увібрала у себе весь відчай та непоступливість венесуельців. Він замінив інертного Рамоса ще на 36-й хвилині й одразу взявся до справи. Проривався по флангу, фінтив, обігрував, втрачав м’яч і враз починав боротьбу, навіть проти значно потужніших опонентів. Проти іншого суперника його зусилля, як і зусилля всієї команди, хоч би до нічиєї та й призвели. Але нічиєї венесуельцям не вистачило б, тому вони продовжували йти вперед у пошуках недосяжної перемоги.
Усе, що Пальмесано прагнув зробити і не зробив за 80 хвилин, Даніель Сегура зробив у еквадорців за лічені секунди, впевнено реалізувавши вихід сам-на-сам.
Бразилія - Аргентина 1:0
1:0 - Лінколн, 40 (пен.)
Якщо два попередніх матчі були драматичними, напруженими та з різних причин емоційно забарвленими, то цей “футбольний спектакль” викликав хіба що співчуття до виконавців. За великим рахунком обидві ці видатні команди не повинні були їхати на чемпіонат світу. Але пропустить турнір у Польщі тільки Бразилія. Вдруге поспіль збірної цієї країни не буде на молодіжному Мундіалі.
Пенальті Лінколна став символом виступу бразильців у цьому турнірі. Розбіг, ніби з “парадіньєю”, та більше схожий на маневри переляканого зайця. Удар кволий, але від рук воротаря м’яч залетів у сітку. Якщо саме так бразильці забили один, то як можна було розраховувати, що вони заб’ють три необхідних для виходу на Мундіаль м’ячі?
Але ж намагалися! Жонас Торо навіть влучив у перекладину. Щоправда, на 87-й хвилині. Це був найбільш нервовий момент для колумбійців, які чекали на трибуні, чим все закінчиться.
Неподалік від них збірна Еквадору, навпаки, бажала, щоб бразильці забили бодай другий, і позбавили Аргентину шансів на чемпіонство. Зрештою переживали даремно, що одні, що інші.
