вівторок, 8 січня 2008 р.

Fútbol Español. Валенсійське осище (ч.2)

Кіке Санчес Флорес не повинен був ставати тренером „Валенсії”. Принаймні не одразу після єдиного сезону в Прімері. Так, „Хетафе” з Флоресом на чолі постав грамотною, бойовою командою. Мадридці фінішували тринадцятими, що для новачка елітного дивізіону — чудовий результат.

Та чи достатній для того, щоб тренера перехопила „Валенсія”? Робота з „Хетафе” була тільки першим натяком на тренерський хист Кіке, на його здатність працювати у найвищому дивізіоні. Талант свій він справді мав розвивати. Але дорослішати як тренеру йому значно краще було б у тому ж „Хетафе”.


Замість цього Кіке опинився у „Валенсії”, в якій кожен тільки й прораховував, як би зіпсувати життя будь-кому, кого за першої-ліпшої нагоди можна було зарахувати до „ворогів”. Одного лише вміння готувати команду тактично та фізично у такому оточенні замало. А для того, щоб швидко зорієнтуватися, що і як робити „за лаштунками”, у Кіке не вистачило досвіду.


Розділена на „людей Кіке” і „людей Карбоні” команда все ж закінчила минулий сезон на четвертому місці. Але забагато очок було втрачено у поєдинках із посередніми суперниками.


„Валенсія” виглядала такою собі цинічною командою, якій ніби й не надто хочеться демонструвати свою міць у матчах з бозна-ким. Бувало, що така тактика спрацьовувала. Коли „Валенсія” недаремно чекала на помилки суперника, карала вона за них рішуче і безжально. Інша справа, коли суперник помилятися „відмовлявся”.


Тоді механізм починав пригальмовувати, і виявлялося, що насправді „Валенсія” не настільки потужна, щоб зламати опір непоступливого опонента. „Секрету”, на який так старанно натякала „Валенсія” своєю грою, не було. Команда працювала на максимумі. Кіке даремно намагався виглядати власником особливого знання. Він недостатньо довго просидів за партою, щоб зрозуміти як стати чемпіоном. Та ще й у клубі, роздертому навпіл внутрішніми протиріччями.


Можна припустити, що чистка, яку влаштував Куман, якраз і повинна була відродити єдність поміж гравців і згуртувати їх навколо спільної мети. Можливо, що саме троє вигнанців мали завеликий вплив на партнерів, і Куман не зумів би за таких обставин обстояти свої ідеї.


А ідеї у нього справді радикальні і вимагають серйозних змін у грі команди. „Валенсія” мучиться з переходом на нову схему (4-3-3) вже який тиждень, і кожен похід на „Месталью” зараз мало чим відрізняється від термінового візиту до стоматолога.


Хочеться щоб допомогли якомога швидше, бо ж болить, та ще й як, але невідомо скільки часу триватимуть тортури і чи вистачить одного разу, аби все вилікувати.


Першим суперником „Валенсії” у новому році був клуб Сегунди Б „Ірун”. Кубковий матч-відповідь (на виїзді „Валенсія” виграла 2:1), що не дав відповіді на жодне із вкрай важливих запитань. Гравцям „Іруна” забракло класу, аби використати хороші моменти у першому таймі, у якому атакувальна гра господарів іскрувала хіба що своїм примітивізмом.


Та й у другому, за кілька хвилин до голу Жигіча, гості мали додавати клопоту „Валенсії”. Що ж, хоч хтось у той вечір був позбавлений зайвого клопоту.


А от охоронці гайсали від одного сектора до іншого, аби зірвати черговий банер. Чи вони були на підтримку Анґуло, Альбельди та Каньїсареса, чи проти Солера та Кумана, значення не мало. Керівництво клубу наказало — цензори справно виконували своє завдання.


Трохи раніше з офіційного сайту „Валенсії” зникла заява віце-президента клубу. Той необачно попрощався з трьома „колишніми” гравцями команди.


Побрехеньки Солера на прес-конференції мали прикрити ще й цей ляп. Якщо клуб розриває чинні контракти, то неминуче треба виплатити солідні суми кожному з гравців (Альбельда зараз вимагає 60 млн. євро). Якщо ж, як намагався пояснити Солер, їх „просто не викликають на матчі”, то й платити нічого не доведеться. Сидітимуть собі тихенько.


Тільки тихенько вже не вийде. Та й сидіти ніхто з трьох не хоче. Кожен хоче грати. Кожен, так чи інакше, сподівається поїхати на чемпіонат Європи. Тож потрібна ігрова практика. У Іспанії жоден з них до літа грати не може, бо згідно з регламентом іспанської першості футболіст, який 5 разів вийшов на поле у поточному сезоні, вже не може у цьому сезоні виступати за якусь іншу команду Прімери.


Найбільше має непокоїти зараз уболівальників „Валенсії” (особливо після чергового видатного результату — домашньої нічиєї з „Леванте”) хто з тих, кому доведеться виступати саме за „Валенсію”, готовий цілковито підтримати Кумана.


Бо самі фани не у захваті від того, що сталося, і більшість з них у такій підтримці голландцеві відмовляє.


Тож Куман не може розраховувати на підтримку інчади. Достеменно невідомо, наскільки тривалою буде підтримка з боку Солера. Навряд чи дуже швидко бездоганно опанують нову схему гри футболісти...


Змінити маршрути автобусів у Валенсії значно простіше, аніж змінити правила, за якими живе місцевий футбольний клуб.