Навколо світу за 800 слів

Замбія

У другому за кількістю населення місті — Кітве — грають клуби, що належать до найбільш титулованих у країні. “Нкана” взагалі є рекордсменом завдяки 12 перемогам у чемпіонаті, а “Пауер Дайнамос” вдалося виграти цей турнір шість разів. Ще сім “Дайнамос” здобув Кубок, а 1991-го став переможцем африканського Кубка Кубків. Але зараз майбутнє клубу під загрозою.

Від дня заснування у 1971 році спонсором “Пауер Дайнамос” є місцева енергетична корпорація. Її було створено ще у колоніальні часи (1952). Із 1954-го вона постачала електроенергію на шахти Північної Родезії та Конго з теплоелектростанцій, а після зведення дамби Каріба перейшла на гідроелектрику. Коли 1964-го з’явилася незалежна Замбія, компанія отримала назву Copperbelt Power Company й продовжувала забезпечувати шахти енергією до 1986 року. Тоді вона увійшла до холдингу Zambia Consolidated Copper Mines, як його енергетична складова. 1997-го саме цю частину холдингу придбали американці та британці. Вони мали контрольний пакет у новоствореній Copperbelt Energy Company й у листопаді того ж року уклали угоду з державною електричною компанією ZESCO про закупівлю електроенергії за гуртовими цінами. Згодом іноземці продали 77% своїх акцій місцевим бізнесменам, а діяльність СЕС поширилася на Нігерію.

Цей екскурс необхідний, щоб зрозуміти — йдеться про компанію, яка існувала до того, як 1970-го виникла ZESCO. Потужностей самої ZESCO не вистачало (й не вистачає) на всю країну, тому уряд завжди заохочував появу приватних корпорацій у тих чи інших регіонах.

Строк дії угоди, підписаної 1997-го, збіг 31 березня. Домовлялися про новий контракт, але перемовини зайшли у глухий кут. Не було домовлености ані щодо ціни на електроенергію для СЕС, ані щодо тарифів за використання ЗЕСКО ліній електропересилання СЕС.

Подальші суперечки призвели до появи постанови уряду, що дозволяє ZESCO використовувати лінії СЕС без її дозволу й без необхідности платити за це. Зрозуміло, які це може мати фінансові наслідки для компанії, а потім вже й для футбольного клубу. Адже бюджет “Пауер Дайнамос” (1,8 млн доларів) геть цілком залежить від СЕС. Тому керівництво ПД просить уряд знайти вигідне для всіх рішення й не “вимикати світло” одній із найкращих команд Замбії.

Парагвай

Місцевий чемпіонат планують поновити 17 липня. А зараз у командах почали робити тести на коронавірус. За все платить Федерація, тож ніхто не розраховував, що виникнуть якісь проблеми.

У суботу мали тестувати гравців “Хенераль Діас”. Однак вся команда відмовилася від тестів. Ні, не тому, що раптом повірили у пласку Землю, чи проголосили 5G та вакцини “геноцидом”. Причина значно банальніша. Футболістам “Хенераль Діас” не платять з грудня. Тож вони вирішили, що відмова допоможе привернути увагу до цієї неприємної ситуації.

Затримки зарплати є також у “Спортиво Лукеньйо” та “Ґуайреньї”, але гравці цих команд не були налаштовані так само рішуче. Зрозуміло, що насамперед футболісти сподівалися на реакцію керівництва Федерації. І президент Роберт Аррісон не забарився з відповіддю. Він швиденько закликав усіх, кому винні гроші, звертатися з цим питанням до президентів клубів.

Врешті-решт футболісти першої команди з’явилися на стадіоні “Адріан Хара” і зробили тести. Коли ж вони отримають свої гроші, досі невідомо.

Республіка Корея

Взагалі-то важко зрозуміти, яка від цього користь. Якщо вже треба, щоб молоді гравці отримували належну ігрову практику, правило могло б бути точнішим та жорсткішим. Наприклад, футболіст Ю22 має відіграти мінімум тайм, а не просто вийти у стартовому складі. Й не було б цих замін посеред першої половини матчу.

Переважно вони мають суто формальний характер й гру суттєво не міняють. Однак трапляються винятки, як у матчі п’ятого туру “Сеул” - “Чонбук”. Щоправда, заміна у складі господарів не мала нічого спільного з правилом Ю22. На 44-й хвилині з поля пішов 32-річний бразилець Адріану. Чотири роки тому він забив за “Сеул” 17 м’ячів у чемпіонаті та 12 — у ЛЧ. Повернення, після виступів за китайський “Шицзячжуан Юнчан” та “Чонбук”, виходить поки що сумним.

Цей матч був для Адріану третім у чемпіонаті й знову він був далеким від свого оптимального рівня. Запам’ятався хіба що його пас на хід Чжо Йон Уку на 33-й хвилині. Наразі схоже, що у “Сеулі” прорахувалися з цим трансфером. Відновлення після травми в Адріану йде повільно, та й вік вже такий, що багато залежатиме від мотивації самого гравця, а її поки що не видно. Ще й Пак Чху Йон, який замінив бразильця, встиг забити ще до перерви.

Це була відповідь на іншу ефективну заміну. На 40-й хвилині у “Чонбука” вийшов Мурілу. Бразилець є одним із ключових гравців команди, але цього разу саме його залишили у резерві, щоб поставити 22-річного Чжо Гю Сона. До появи Мурілу “Чонбук” у звичній для себе, неквапливій манері намагався знудити суперника, але господарі трималися. Варто ж було десятці “Чонбука” додати крихту швидкости атакам команди, як рахунок було відкрито. Мурілу точно навісив на Лі Дон Гука, той пробив у штангу, однак Хан Ґьо Вон добив м’яч у сітку.

Хочеться вірити, що 39 хвилин, які він провів на полі поруч із напівсонними партнерами, допоможуть Чжо Гю Сону в його подальшій кар’єрі. Та все ж вихід Мурілу та його миттєвий вплив дуже добре підкреслив певну штучність цієї вимоги. Молоді справді треба грати, але не прихапцем.