Навколо світу за 800 слів

Азія

Знавці японського чемпіонату одразу попередили, що цього сезону кожен матч для “Віссел Кобе” Хуанми Лільйо буде схожим на фінал Кубка. Мовляв, на суперника, що зібрав у складі трьох чемпіонів світу, налаштовуватимуться по-особливому. Ще й у першому турі випало їхати до Осаки, на поєдинок із командою іншого іспанця – Мігеля Анхеля Лотіни.

На тамтешньому стадіоні “Віссел” зустрів компактний, рухливий захист. Атакувальні амбіції були в господарів на другому місці. Це теж може стати звичним. Проти одного з ідеологів juego de posicion гратимуть саме так. І щоразу Лільйо повинен буде шукати способи прорвати цю насичену оборону.

У першому турі Давід Вілья розташувався на лівому фланзі атаки, Лукас Подольски на правому, а Іньєста, як це не парадоксально, у центрі. Зрозуміло, що Андрес постійно рухався і генерував темп гри з глибини, але все-таки найбільш очевидною в такому випадку була робота на флангах. Однак передачі (низом чи навісні) до штрафного майданчика захисники “Серезо” перехоплювали досить впевнено.

Таке розташування зіркових виконавців висуває досить серйозні вимоги до тріо хавбеків. Коли команда постійно контролює м’яч на чужій половині, прагне швидко переводити його з одного флангу на інший, їхні підключення з другої лінії мають бути і вчасними, і максимально гострими. Поки що цим маневрам не вистачало координації.

Хоч якось набирати швидкість виходило у другому таймі в контратаках, та цього було замало, щоб суттєво вплинути на хід матчу. Господарі створили більше гострих моментів. І подібний сценарій справді може стати традиційним для стартових матчів “Віссел Кобе”, якщо Лільйо не знайде оптимальну формулу якомога швидше.

Африка

Камерунський форвард Аруна Данг Біссен є ідеальним героєм для цих нотаток, бо у свої 25 встиг пограти вже на трьох континентах. Щоправда аргентинський етап кар’єри Аруни значно багатший участю у товариських, а не офіційних матчах. І у футболіста є надзвичайно емоційне пояснення своїх пригод у складі “Тігре” та “Уракана”, в яких він начебто “не адаптувався”.

“Якщо чесно, я не розумію цих розмов про адаптацію, – каже Аруна в інтерв’ю іспанському журналісту Панчо Хаурегі. – Я хотів би, щоб керівники аргентинського футболу відповіли на просте запитання: “В Аргентині грають команди з дванадцятьма чотириногими гравцями, а м’яч там трикутний, чи все-таки футбол там такий, як для решти світу, для одинадцятьох двоногих футболістів?” Думаю, що в Аргентині впевнені, що тільки вони вміють вправлятися з м’ячем, і не оцінюють нас так само, не дать рівних можливостей поборотися за місце у складі, бо знають, що ми тоді легко виграємо цю конкуренцію, тож вони вигадали цю побрехеньку про адаптацію. Щоб зрозуміти, чого вартий гравець, треба давати йому шанс”.

“Дискримінації на загальному рівні немає. Але впевнений, що вона існує в деяких клубах, котрі, коли туди потрапляє іноземець, як це сталося зі мною, паскудять йому життя і приховують це за словом “адаптація”. Як це може бути, що футболіст, який нібито має пристосуватися до певного стилю гри, забиває 15 м’ячів у 10 товариських матчах? То це якби я адаптувався, то забив би 50 у чемпіонаті, відомому на весь світ? Нехай баки не забивають, а роблять все як треба. Рівність і нічого більше”.

На Батьківщині Аруна був найкращим бомбардиром у сезоні 2015/16, а його команда “УМС Лум” стала чемпіоном. Саме після цього стався аргентинський вояж, а потім він виступав за ангольський “Кабушкорп”. Зараз Аруна є гравцем алжирського клубу “СК Константіна”, але сподівається колись “виступати у європейському гранді”.

Європа

У стартовому турі празькій “Дуклі” випало зустрітися із чемпіоном. І вже на сьомій хвилині вийшли вперед. Грали цікаво, особливо на тлі дещо академічної “Вікторії”. До 70-ї хвилини зберігали перевагу в рахунку. А потім м’яч двічі побував у воротах пражан упродовж хвилини. Вдруге це взагалі сталося після автоголу. У наступному матчі “Дукла” пропустила п’ять і стало зрозуміло, що її матчі будуть напрочуд веселими. Але тільки не для уболівальників легендарного клубу.

Першу перемогу здобули аж у восьмому турі. Обіграли вдома 2:0 ліберецький “Слован”. А минулої п’ятниці вже поїхали в гості до цієї команди зі скромним багажем у 16 очок та місцем в небезпечній зоні. За кілька днів до цього “Дукла” зіграла ще один справді захопливий матч. У дербі зі “Спартою” швидко забили красивий м’яч (перший гол Браніслава Мілошевича у сезоні), продовжили темповий обмін атаками і пропустили. Варто “Дуклі” цього сезону встряти у відкриту гру, як неминуче постає запитання: “Коли вони пропустять?” Те, що це станеться, навіть не викликає сумніву.

Тож іноді під час матчу є спроби діяти щільніше, дочекатися свого шансу попереду. Зі “Спартою” це спрацювало у другому таймі. “Дукла” знову вийшла вперед. Але проблема в тому, що й така версія команди пропускає не гірше. Що у останні півгодини у дербі, що у матчі зі “Слованом”. Тільки у Ліберці чужим воротам не загрожували. Прагнули вберегти свої. Аж поки четверо та ще й під час розіграшу стандарту не дозволили Лібору Козаку віддати головою пас на Гібша. А наприкінці зустрічі Козак елегантно реалізував вихід сам-на-сам, перекинувши воротаря.

Грає вона відкрито чи закривається, матчі “Дукли” дійсно бувають веселими. Хоч плач. І нічого, окрім боротьби за виживання, зараз культовому клубу не світить.