Кот д’Івуар – Бенін 4:1
Обом командам неможливо було відмовитися від заздалегідь розподілених ролей. Особливо івуарійцям. Адже окрім того, що ця збірна сильніша за бенінську, у її складі є невтомний Дрогба. Його патріотизм і вміння грати на команду роблять Дідьє, як би красномовно це не звучало, духовним лідером івуарійців. І коли він щось робить, то ніхто не наважиться не наслідувати його приклад.
Кожен, незалежно від рахунку, битиметься за перемогу, навіть якщо долю матчу вирішено, і битися доводиться з власною незграбністю, як це було з Аруною Дінданом, який вразив ворота суперника лише після того, як змарнував кілька хороших нагод.
Бойовий поклик Дрогба пролунав вже на четвертій хвилині і «слони» почали топтати суперника. Символічно, що сам Дрогба відкрив рахунок.
Коли кожен налаштований лише на атаку і коли суперник, попри усі його зусилля створювати власні моменти, не здатен здивувати фаворита, немає нічого дивного у тому, що івуарійці не задовольняються тим, чого вже досягли, не економлять сили.
З таким розсипом різнопланових атакувальних гравців івуарійцям немає сенсу «економити». Навпаки їхня сила у «драйві», у безупинності. Дрогба надає тону, інші вхоплюють ритм і з кожною новою атакою сил дедалі більшає.
У кожній комбінації, що призвела до взяття воріт бенінців відчувався цей ритм. Вивірений пас Яя Туре на хід Дрогба, ефектний дриблінг Коло Туре у штрафному майданчику і подальша передача братові, акуратний пас Дрогба на голову Діндану.
Навіть м’яч, який Кейта забив після помилки захисту суперника, був наслідком агресивної гри у відборі, яку у тому ж войовничому ритмі, розпочав Дрогба.
Приємно і те, що збірна Беніну — горда команда. Скромні ресурси ще не привід для поразництва. Бенінці, нехай чекати довелося довгенько, все ж дочекалися кількох хвилин, упродовж яких розкрилася у всій красі вже їхня атака. У Беніну є передумови для подальшого прогресу. Хтозна, може за кілька років вони будуть дивувати навіть фаворитів.
Нігерія – Малі 0:0
Розміри поля не змінилися. Але цього разу нігерійці з «сумо» у матчі з івуарійцями перейшли на «бокс». Замість Кану та Утаки Фогтс випустив у стартовому складі Одемвінґі (який то допомагав в атаці Мартінсу та Якубу, то ставав Одемвінґером і гостро діяв на правому фланзі) та Обіну. Нігерія прагнула розпочати максимально агресивно, притиснути суперника і завдати максимальної кількості ударів.
У центрі одразу зав’язалася серйозна боротьба у якій важко було визначити переможця. Так, нігерійці частіше били по воротах, але малійці захищалися напрочуд вперто і втягували в себе тиск, немов боксер, який добре тримає удар. Для контрвипадів момент обирали ретельно. Малійцям нема чого було поспішати. Вони захищали перевагу. Перевагу у три очки, здобуту у першому турі.
У другій половині тайму нігерійці втратили темп, Одемвінґі зник з поля зору. Малійці ж ані на крок не відійшли від плану на гру, вміло обмежували суперника і, що дуже важливо, робили це чисто. У першому таймі підопічні Жодара сфолили тричі.
Після перерви у Нігерії замість Мартінса вийшов Утака, Одемвінґі перейшов до нападу і загубився під надійною охороною Кулібалі, який зіграв один з найкращих матчів у своїй кар’єрі.
Замість очікуваного тиску з боку Нігерії, перші хвилин 10-15 другої половини малійці літали немов навіжені, вигравали все, що можна було виграти, а їхні атаки ставали дедалі неприємнішими. Діарра, Сіссоко та Кейта царювали у центрі, і хавбек «Севільї» нагадав про своє вміння бити здалеку.
Увесь тайм малійці не дозволяли собі сісти великими силами на свою половину і перейти на відбій. Чи не на кожну атаку нігерійців у них була відповідь. Заради кожної можливості вийти на ударну позицію нігерійці втрачали чимало енергії.
Навдивовижу мало брав на себе гру Мікел, який ще два роки тому, у Єгипті, виглядав одним із беззаперечних майбутніх лідерів збірної.
Другий матч поспіль у збірної Нігерії не вийшло розчавити, дотиснути суперника. А щоб переграти спочатку Кот д’Івуар, а тепер і Малі забракло хороших ідей у центрі поля.
