Камерун – Замбія 5:1
Розгром збірної Замбії ще не означає відродження камерунської команди як претендента на перемогу у турнірі. Цей матч лише нагадав про неймовірний потенціал камерунців, розкрити який потрібно буду насамперед у матчах проти суперників, не схильних до «самогубства».
У чомусь завдання збірної Замбії було схожим на завдання малійців у матчі з Нігерією. Щоправда, на відміну від малійців, команда Пола Фірі виявилася неспроможною вдало робити два діла водночас.
Замбійці, вже з Крісом Катонго у складі, організовували контратаки з мурашиною старанністю та заповзятістю. І припускалися неймовірних помилок у захисті із безтурботністю коників-стрибунців, які самі не знають де опиняться наступної миті.
Після поразки від єгиптян Отто Пфістер мав зробити гру своєї команди складнішою, заплутанішою і незрозумілішою для суперника. Адже «відмовити» камерунцям у праві бути одним з фаворитів турніру змусив саме примітивізм їхніх дій у першому матчі.
Цього разу Пфістер перевів у центр Жеремі, якому затісно було на правому фланзі, відправив на цей фланг Бінья, а на допомогу форвардам відрядив Емана.
Переляк — рушійна сила прогресу. Єгипет нагадав камерунцям, що це Кубок з Африки з футболу, і Камерун більше уваги приділив саме цій грі. Опустили м’яч, більше та краще почали рухатися в атаці. Ще одна розбіжність із матчем Малі – Нігерія: в запасі у камерунців значно більше різних варіантів ведення гри. Там, де нігерійці впиралися у стіну, камерунці знаходили шлях до воріт суперника.
Але ж і суперник чого лише не виробляв, аби його захист нагадував що завгодно, тільки не стіну.
Новонабута впевненість у власній силі, трохи змінений тактичний варіант, з перестановкою окремих гравців, — все це має пройти перевірку на дещо іншому рівні.
Судан навряд чи є тим суперником, що влаштує камерунцям справжнє випробування.
Якщо ж раптом «леви» зашпотаються у протистоянні із «пустельними яструбами», то нема чого таким «левам» робити у чвертьфіналі.
