Кот д’Івуар – Малі 3:0
Нігерія – Бенін 2:0
Фредерік Кануте міг спокійно їхати на церемонію нагородження найкращих гравців Африки вже по перерві. Жан-Франсуа Жодар замінив його після інертної гри у першому таймі. Проблема лише в тому, що інертно та однобоко діяла вся команда.
Кануте мав бути лідером збірної. І він, як з’ясувалося згодом, забив єдиний її м’яч на турнірі. Але забив з пенальті. З гри малійці так і не відзначилися. І це не лише провина Кануте.
Під час матчу Кануте вкрай рідко бурхливо виявляє емоції. Він не підганяє партнерів після кожного епізоду, не вважає за потрібне набридати їм своїми повчаннями. Кануте немов закутаний у власні думки, і це парадоксальним чином залишає його вразливим і відкритим для критики. Якщо спокійно реагує на неточні передачі — не переймається долею команди. Не тягне самотужки м’яч з центра поля до воріт суперника — ховається, не бере на себе ініціативу.
Таке враження може посилити порівняння із Дрогба, який швидко забив і знову надихав партнерів на черговий впевнений виступ.
Але й грає Дрогба у більш збалансованій команді, з потужнішим атакувальним потенціалом. Жерар Жилі зробив кілька змін у стартовому складі, і це не вплинуло на характер дій івуарійців.
У малійців змінилася схема гри. Відсутність дискваліфікованого Діарра Жодар намагався компенсувати виходом трьох центральних захисників. Не спрацювало. Оборонні побудови малійців (і це проти команди, в якій є Дрогба) втратили притаманну їм у перших двох матчах потужність (стали якимись приплющеними, що дозволило супернику захопити центр), а середня лінія не спромоглася, попри намагання Кейта, забезпечити належну підтримку атакам.
Тож з Кануте чи без нього малійці все одно виглядали невпевнено. Хіба що швидше забігали у другому таймі, створили момент-два.
Нігерійці, в свою чергу, моментів у матчі з Беніном створили на три гри вперед. Два з них реалізували, тож малійцям з їхнім куцим доробком в атаці годі було сподіватися на диво.
Це якраз нігерійці можуть говорити про дивовижний вихід з групи, бо нічия у іншому матчі влаштовувала обох його учасників і добивала «суперкурчат» (прізвисько, яким нагородили свою команду нігерійські фани після двох матчів без забитих м’ячів, якнайкраще характеризує настрій, що панував у країні).
Івуарійці справді могли зафіксувати нічийку, вийти з першого місця і уникнути матчу з Ганою. Та у цьому випадку вони б зрадили себе самих. Їм не потрібно намагатися когось уникати. Вони приїхали до Гани полювати, а не бути здобиччю.
