Гана – Марокко 2:0
Гвінея – Намібія 1:1
Від господарів турніру очікують не лише перемоги, а й переконливої, потужної гри? Карнавалу не буде, якщо Гана здобуде титул і зробить це невиразно? Отож бо й воно, що карнавал буде. А критика гри команди чи окремих виконавців (Асамоа Ґьяна зацькували так, що той, разом із братом, пригрозив залишити табір збірної) — відображення нервових переживань самих уболівальників, яких до сказу доводить кожен невдалий пас чи удар.
Зі звичкою фанів бачити у кожній помилці ледь не причину неминучого краху ганські футболісти мають боротися матч за матчем і не дозволяти цій істерії впливати на їхній виступ. У матчі проти марокканців попервах робити це було нелегко. Адже поразка, укупі з перемогою Гвінеї, цілком могла залишити Гану без чвертьфіналу.
До того ж гвінейці у паралельному матчі почали на хорошій швидкості, з якісним контролем м’яча, з наміром забити якомога швидше. Намібійці ж після провального першого матчу довели, що їх недаремно називають «хоробрими воїнами». Вони не лише впевнено зупиняли більшість атак суперника, а й гостро контратакували. Гвінейці, зрештою, теж не зі сталевими нервами. Інакше б Юла не втратив найкращу у першому таймі нагоду для взяття воріт.
У кого, мабуть, немає проблем з міцністю нервової системи, так це у Анрі Мішеля. На матч, який потрібно було виграти, аби не залежати від допомоги намібійців, він випустив трьох опорних хавбеків. Марокканці ніби намагалися надійною грою у захисті ще більше змусити нервувати ганців і дочекатися свого шансу. На четвертій хвилині опорник Кабус віддав точний пас на хід Кретьєну і той завдав першого удару у матчі.
Наступного удару довелося чекати довгенько. Марокканцям не вистачало зусиль самих лише Шамаха, хоча той не зупинявся ані на мить, Абушеруана та Хаджі. Кретьєн та Каддурі не так часто підтримували атаки, з трійки опорних хавбеків хоч іноді з’являвся на половині поля ганців хіба що Харжа.
Подібна розважливість виглядала нормальною, доки рахунок був нічийним. Коли ж Ессьєн скористався хитрим пасом Мунтарі зі штрафного і відкрив рахунок, ганці забули про нерви, а марокканці забули який у них «план Б».
Щоправда, цій забудькуватості посприяв арбітр, який чомусь відмінив чистий гол марокканців. Трохи згодом Гана забила вдруге, і комбінація господарів турніру вкотре нагадала, від кого залежить доля цієї команди.
Є моменти, коли гра ганців виглядає не надто структурованою, хаотичною. Усе змінюється тільки-но м’яч потрапляє до Ессьєна. Переміщення гравців набувають осмисленності, стають помітними вільні зони, у які можуть вриватися форварди, передачі здаються гострішими.
Другий ключовий гравець — Саллі Мунтарі. У збірній він діє ближче до лівого флангу, та це аж ніяк не обмежує його впливу на гру команди. Якщо Ессьєн — серце команди, Мунтарі — її легені. Його невтомність, войовничість та дальні удари можуть бути найкращими ліками від будь-якого нервового розладу.
А от якими можуть бути ліки від розладу гри? Це те питання, пошук відповіді на яке змусив Анрі Мішеля випустити по перерві Таріка Сектіуї. Марокканці спробували повернутися до схеми, яку вдало застосували у першому турі. Марно. Вороття не було.
Впевнені та розкуті ганці вирішили більше не хвилювати рідну публіку і не помилятися. А без цього кволі спроби марокканців не могли дати результату. Перше місце гарантовано. Поки що лише у групі.
Гвінейці, в свою чергу, і забили, і пропустили. Результат, який події в іншому матчі зробили прийнятним для обох команд.
