Одразу два тренери вивели свої теперішні команди проти колишніх підопічних. Наставник збірної Тунісу Ален Жиресс відмовився у матчі з малійцями від схеми з трьома центральними захисниками. Кадрові та позиційні зміни були й попереду. Хазрі цього разу діяв нижче, Сліті перебрався на лівий фланг, а у центрі нападу з’явився Хеніссі. На перших хвилинах маневреність Хазрі дозволяла тунісцям добре прискорювати свої комбінації. Вже на 5-й хвилині Вахбі влучив зі штрафного у перекладину, а на 7-й виконав несподіваний удар із центрального кола.
Малійці втягувалися у гру повільніше. Акуратність у передачах, хороший рух без м’яча поступово з’являлися після 30-ї хвилини. Якраз тоді потроху віддалялася від чужих воріт команда Алена Жиресса. Змінити це тунісці прагнули на старті другого тайму спочатку індивідуальними рейдами, а потім вже й активнішою колективною взаємодією. Оскільки обидва суперники уважно діяли в захисті, більшість спроб комбінувати не завершувалися ударами по воротах, але загальне напруження не спадало
.
Не витримав його Хассен Муез. Голкіпер туніської збірної ще у першому таймі якось дивно пролетів повз м’яч після подачі до штрафного майданчика, а у другому, на 60-й хвилині, взагалі закинув м’яч у сітку власних воріт після подачі Самассеку з кута поля.
Після цього малійці захищалися досить впевнено за винятком лише одного епізоду. Тунісу вдалося заробити небезпечний штрафний по центру. Пробив Хазрі. Якби м’яч полетів туди, куди його спрямовував десятий номер, це навряд чи створило проблеми Діарра. Однак рикошету від Мареги було достатньо, щоб дезорієнтувати голкіпера. Цей гол зробив гру відкритішою і значно краще цим скористалися малійці. Вони атакували частіше, впевненіше працювали з м’ячем і зрештою могли виграти матч на останніх секундах.
Ледь не допомогло одне з нових правил. Адже зараз, якщо м’яч влучить у суддю, гру слід зупинити. Може, тунісці до цього ще не звикли, бо завмерли на кілька секунд вже після поновлення гри. Миттєво пішов пас на хід Марезі й лише вчасний вихід Муеза не дав малійцям знову здобути максимум очок. Такий результат не здивував би, адже назагал збірна Малі справді виглядала цікавіше відтоді, як упіймала свій ритм гри. Тунісці, навпаки, після непоганого початку надалі недостатньо часто демонстрували злагодженість своєї групи атаки. Вона звісно залишається потенціально однією з найкращих на турнірі, але хотілося б бачити більше конкретних підтверджень цієї тези.
Чотири роки тому Ерве Ренар привів збірну Кот д’Івуара до такого довгоочікуваного тріумфу в Кубку Африки, першого з 1992-го. Зараз у нього ще принциповіший виклик, адже марокканці свій єдиний титул завоювали 43 роки тому. І якщо у стартовому матчі перемогу їм приніс автогол на 89-й хвилині, то цього разу за такою ж мінімальною перемогою стоїть значно солідніша гра.
Набирати оберти марокканці почали з самого початку, атакували активно, по всій ширині поля. Хоча забити, і дуже швидко, міг суперник. Не минуло й хвилини, як після навісу Ор’є головою, у протихід голкіперу. Підстрахував Яссіна Буну Саїсс. Надалі гострота довго виникала виключно біля воріт івуарійської команди.
Ренар дещо перебудував середню лінію. В опорній зоні залишив тільки Ель-Ахмаді, а вище поставив Буссуфа та Бельанда. Завдяки цим змінам м’яч рухався швидко й точно. У результативній комбінації добре використали зміну напрямку атаки, а вже потім Амрабат блискуче вивів на удар Ен-Несірі.
В івуарійців до перерви можна згадати удари Сері та Діє. Другий – після неточного пасу Буну. Створювати щось власними силами в команди Ібрагіма Камара не виходило. Особливо у другому таймі, коли хоч трохи небезпечного удару довелося чекати до 89-ї хвилини.
Марокканці повністю контролювали гру. І коли трохи відходили (стартові хвилини другого тайму), і коли знову починали комбінувати. На відміну від гри з Намібією, тепер у діях збірної Марокко був бажаний баланс. У кожній фазі команда переважала суперника, добре використовувала простір і у позиційному нападі, і в контратаках, але особливо ефективно обмежувала івуарійців, коли ті прагнули хоч щось створити на чужій половині. Ренар сподіватиметься, що саме це, а не млява гра проти Намібії, буде зразком для подальших виступів. Бо такий рівень взаємодії вже справді дозволяє мріяти про щось серйозне.
Обережність, чи навіть страх, збірні ПАР та Намібії залишили у першому турі, у матчах із фаворитами групи. У протистоянні між собою вони почувалися значно впевненіше й готові були атакувати. Південноафриканцям допомогли це робити краще, аніж у стартовому матчі, зміни у складі. Точніше розпоряджалася м’ячем пара опорників Вілаказі - Кекана, у лінії атакувальних хавбеків добре увійшов у гру Зунгу.
Намібійці більше тиснули флангами, особливо активно діяло ліве крило атаки, де часто підключався Ханамуб. У такій динамічній боротьбі пройшли перші 15 хвилин. Потім у збірної ПАР дещо розклеїлася гра у середній лінії, тож намібійці мали більше можливостей переводити м’яч до штрафного майданчика. Не вистачило останнього дотику, а коли суперник знову налагодив контроль м’яча, довелося вже більше думати про захист. У Зване і Тау ще до перерви були непогані моменти, щоб відкрити рахунок.
Не надто точна гра обох команд на початку другої половини позбавила матч змістовности, але не інтриги. Цікаво було, хто першим впорядкує свої дії в атаці. Зробили це південноафриканці. Після кутового Тау з лівого флангу захисники загубили Зунгу, Казапуа прорахувався на виході, й восьмий номер збірної ПАР забивав у порожні ворота. Гол надихнув на нові звершення і згодом воротам суперника загрожували Мотіба й Тау.
Не менш важливо було те, що біля воріт Даррена Кета майже нічого не відбувалося. Лише на 65-й хвилині, ще за рахунку 0:0, голкіпер невдало зреагував на подачу з лівого флангу і в Хотто була чудова нагода для удару. Кет встиг зачепити м’яча, але по-справжньому врятував команду Мкваназі, що вчасно розташувався на лінії воріт. У інших випадках намібійці грали занадто слабко, щоб серйозно потурбувати захист суперника.
Дивно складається турнір для Бенсона Шилонго, можливо, найкращого форварда у розпорядженні наставника збірної Намібії. У попередньому турі він на полі не з’явився, а цього разу зіграв тільки перший тайм. Найкращим на полі в ці 45 хвилин він може й не був, але брав участь у комбінаціях команди й точно не провалився. А от Гуріраба, який замінив Шилонго, відшукати на полі було важко. Хоча у другому таймі це вже стосувалося більшости гравців намібійської збірної.
Туніс - Малі 1:1
Марокко - Кот д'Івуар 1:0
Південна Африка - Намібія 1:0
