CAN 2019, другий тур, матчі 27 червня

Вже за традицією перший матч дня не відзначався особливою енергетикою. Насамперед це стосувалося збірної Бурунді. Кудись поділася чітка та акуратна робота середньої лінії. Змінили її сповнені надії, але нічого більше, довгі передачі на Бераїно. Ще й тоді, коли він здебільшого залишався сам проти двох центральних захисників і мав більше шансів виграти в лотерею, аніж боротьбу за м’яч.

У атаках Мадагаскару було трохи більше змісту. Особливо, коли гру переводили на фланги. Звідти м’яч більш-менш регулярно спрямовували до штрафного, хоч і без особливого успіху. Активно відіграв до перерви Каролюс Андріаматсіноро. Саме він завдав найбільш небезпечного удару своєї команди у першому таймі. Але з лінії воріт м’яч вибив Духайїндавьї, який у першому турі грав лівого захисника, а цього разу вийшов у опорній зоні.

Заміна Андріаматсіноро на 51-й хвилині здивувала не лише самого гравця. Після неї атакувальна активність мадагаскарців пішла на спад. Збірна ж Бурунді в свою чергу нарешті згадала основи своєї гри. І вже без Бераїно на полі почала комбінувати та навіть бити по воротах. Найбільше потурбував воротаря удар Бігірімани зі штрафного на 68-й хвилині. Динаміка здавалася позитивною для бурундійської команди. Більше володіли м’ячем, суперник натомість зрідка з’являвся біля воріт Наїмани.

Усе змінив один лише епізод. Нгандо невдало обробив м’яч і, як це часто буває, сфолив, коли намагався виправитися. Арбітр цілком міг би призначити пенальті, але Марко Ілаймахарітрі вистачило й штрафного. Красивий удар у верхній кут не лише приніс дебютантам першу в історії перемогу в фінальній частині Кубка Африки, а й майже гарантував участь у плей-оф. Марко міг забити зі штрафного і вдруге, тільки того разу Наїмана удар парирував. Між цими двома стандартами в бурундійців був хіба що удар Мохамеда Аміссі.

Можна лише ще раз відзначити, що після нехай і програного, але досить непоганого першого матчу, від збірної Бурунді можна було чекати більш виразної гри.

Після поєдинку двох новачків Кубка Африки відбулася перша на цьому турнірі зустріч “важковаговиків”. Сенегал розпочав її діловито, гравці добре розташовувалися для підтримання постійного тиску на суперника. Збірній Алжиру знадобився деякий час, щоб вжити контрзаходів. Щільніше почали діяти з опонентами вже у центрі поля, й раптом така потужна сенегальська команда вже не так впевнено вигравала боротьбу. А отже у алжирців була можливість більше контролювати м’яч та поступово оздоблювати свої атаки дедалі чіткішою взаємодією. Це спрацювало на початку другого тайму. І якщо на 48-й хвилині Фегулі не влучив у ворота після однієї хорошої комбінації, вже у наступній він асистував Юсефу Белаїлі.

Сенегал мав би відреагувати, і щось дійсно намагався зробити, але хаотично. Єдиний справді небезпечний момент був на 79-й хвилині, коли спочатку з-за меж штрафного пробив Сабалі, а після сейву голкіпера м’яч полетів на голову Діаню, але відскочив від неї повз ворота.

А так команда Джамеля Бельмаді грамотно розпоряджалася і м’ячем, і територією. Не притискалися занадто до власних воріт, вміло переходили від оборони до атаки. Постійно тримали дистанцію із суперником, не дозволяли йому зайняти позиції для потужнішого штурму. Навіть удар головою Мане в останній атаці не сприймався як частина якоїсь навали. Заробили кутовий наприкінці матчу, подали, і Мане спрямував м’яч над перекладиною. Те, що Сенегал програв настільки буденно, багато говорить про якість роботи підопічних Бельмаді.

Поразки у першому не залишали збірним Танзанії та Кенії чимало простору для маневру. Мабуть, тому матч був позбавлений розрахунків і повільної оцінки ситуації. Діяти треба було швидко й попервах краще із цією швидкістю справлялися танзанійці. Їхні маневри були продуманішими, не в останню чергу завдяки руху в атаці Саматти та Мсуви. Обидва взяли участь у результативній атаці на 6-й хвилині. Удар Мбвани голкіпер відбив, але Саймон вже чекав на м’яч, щоб доправити його до сітки.

Кенійці відповіли хорошим ударом Отьєно, потім у перекладину влучив Олунга. Десь у ці хвилини кенійська команда точніше починала займати позиції, краще використовувала ширину поля. Танзанія атакувала трохи менше, аніж на початку матчу, однак не втрачала звичних ігрових зв’язків. Тому й моменти виникали не лише біля її воріт.

До цього матчу на турнірі не було якихось кричущих ляпів воротарів. Помилка Аїши Манули на виході, може, й не потрапила б до цієї категорії, але м’яч ще відскочив від голови Ерасто Ньйоні, а Олунга відреагував майстерним ударом через себе. Тиск кенійців приніс плоди і цей гол ніби мав протокольно затвердити рівновагу за підсумками тайму. Та вже у наступній атаці Саматта скористався неузгодженістю в обороні суперника і відпочивати команди пішли за рахунку 2:1 на користь Танзанії.

Захищали цю перевагу танзанійці не так збалансовано, як алжирці в попередньому матчі. Хоч моментів не було до 60-ї хвилини (Манула відбив удар Ваньями після подачі з кутового), тиск поступово зростав, а без регулярних відсовувань гри від своїх воріт витримувати його було нелегко.

І на 62-й танзанійці проґавили простий розіграш кутового та ще й нікого не накрили у штрафному. Омола забив головою і пішла гра, в якій важило тільки те, хто заб’є наступний м’яч. Трохи хронології:

73’ Омонді пробиває низом в руки Манулі

74’ Удар лівого захисника Камагі. Матасі забирає м’яч.

74’ Олунга непогано закручує з-за меж штрафного. Манула переводить на кутовий.

77’ Саматта ефектно обробив м’яч після довгого пасу, пробив, але надійно зіграв Матасі.

78’ Авіре, який вийшов у кенійців на заміну ще у першому таймі, б’є повз ворота із середньої дистанції.

80’ Олунга забиває з 20 метрів прицільним ударом низом.

За логікою, збірна Танзанії ще мала б закінчити матч завзятим штурмом. Насправді ж на щось подібне заряду вже не вистачило.