CAN 2019: Другий тур, матчі 26 червня

Нігерійці забезпечили собі вихід до однієї восьмої завдяки сухій, протокольній перемозі. Значно цікавіше стежити зараз за черговим епізодом нескінченного серіалу “Гравці збірної Нігерії скозуються з Федерацією через гроші”. До речі, й тренер Гернот Рор зізнався, що йому винні як зарплату, так і бонус за вихід на чемпіонат світу. Може, то через ці борги нігерійці виціджують із себе гру по краплинах?

Рор зробив чимало змін у стартовому складі. Одна, щоправда, сталася по суті ще у першому матчі після травми Шеху. Замість нього тоді вийшов на правий фланг оборони Авазім, який і зберіг місце в основі. Також у захисті з’явився Балогун, а ще радикальніших змін зазнала група атаки. Ігало у центрі нападу, Муса та Саймон у лінії атакувальних хавбеків.

Ідея вочевидь була в тому, щоб старанніше й зрештою швидше наближатися до воріт, контролюючи м’яч. Одначе подібної взаємодії було вкрай мало й здебільшого м’яч знову запускали наосліп аж зі своєї половини.

У перші півгодини гвінейці навіть частіше били по воротах. Щоправда з-за меж штрафного. Варто було нігерійцям перекрити простір перед своїм штрафним, як креативні ідеї у збірної Гвінеї вичерпалися. Не було належного зв’язку між лініями й зрозуміло, що до центрфорварда м’яч не потрапляв.

Цікаво, що у другому таймі гвінейці не надто й прагнули змінити ситуацію. Аж до голу Омеруо. Тренер гвінейської збірної вирішив зробити заміну просто перед кутовим суперника. Чи саме через це його підопічні не розібралися хто з ким має зіграти, але Омеруо ніхто не завадив пробити головою. До цього воротам Коне загрожували Івобі та Етебо, і все ж необхідного драйву, осмисленности в діях нігерійців не було. Стандарт допоміг й на цьому атакувальні спроби визнали вдалими й згорнули діяльність біля чужих воріт.

У гвінейців з’явився шанс розташуватися в атаці більшими силами, але було все це настільки формально та прямолінійно, що не спромоглися створити бодай жодного задрипаного моменту. Ще один перший матч ігрового дня, з якого пекуче сонце випарувало усю творчість? Та після двох таких, хоч і виграних поєдинків збірної Нігерії, вже сумніваєшся, що справа тільки у температурі повітря.

Значно свіжішим, яскравішим був матч Уганда - Зимбабве. Натхненні перемогою у першому турі угандійці впевнено розіграли дебют матчу. Краще комбінували, добре нав’язували боротьбу. Саме з такого епізоду, коли Кадду відібрав м’яч на чужій половині, почалася результативна атака. Хоч удар Лумали воротар парирував, Окві переправив м’яча у порожні ворота.

Зімбабвійці в ці хвилини ніяк не могли налагодити взаємодію у центрі поля. Та варто було із цим впоратися, як змістовні комбінації почалися вже на іншій половині. Невтомно пересувався Кама Білліат, який цього разу вийшов під форвардом (на цій позиції Мусона замінив Мушекві). Його маневри та передачі додали певности грі команди в атаці й після хороших моментів у Мусони та самого Білліата, Кама врешті-решт технічно завершив розкішну комбінацію зімбабвійців.

Ці зміни у характері матчу, зміни у якості гри обох суперників додавали інтриги й непередбачуваности матчу, що за афішею мав би поступатися двом іншим поєдинкам дня, а насправді ставав його окрасою.

Таким саме живим було протистояння і в другому таймі. Тепер вже збірна Уганди крок за кроком відновлювала зв’язність своїх дій. Поки угандійці відсунули гру подалі від своїх воріт, Мусона мав ідеальну нагоду забити. Але з п’яти метрів пробив не у порожні ворота, а у перекладину. Ще один парадоксальний епізод стався на 69-й хвилині. Хоча голкіпер і зачепив м’яч після удару Русіке, здавалося, що голу це не завадить, адже відстань до лінії воріт була невеликою і м’яч мав би її здолати. Тим не менш він торкнувся газону й полетів назад, до рук Оньянго.

Потім настала черга угандійців “підтримувати інтригу”. Зі зручної відстані хибили Мійя та Кадду. Особливо відзначився Патрік Кадду, який запустив м’яч значно вище воріт із лінії воротарського майданчику. У ці хвилини команда Уганди знову добре комбінувала, особливо правим флангом, хоч ця непевність у завершенні атак до останнього тримала у напрузі. Не дивно, що навіть нічию угандійці святкували наче перемогу. Чотирьох очок має вистачити, аби потрапити до однієї восьмої.

Зберігають на це шанси і зімбабвійці, й навіть збірна ДР Конго, яка програла другий матч поспіль і знову не забила. Цього разу, щоправда, почали відповідально, наполегливо й на 10-й хвилині Тіссеран навіть пробив у штангу. Та все ж команду Хав’єра Агірре такою активністю не залякати. У єгиптян є своя динаміка, їм зручно розганяти атаки із глибини. Завдяки швидкості Трезеге та маневреності Салаха вони чудово зорієнтовують ці випади у найбільш вразливе місце захисту суперника. Подібним чином розіграли вони комбінацію, що закінчилися другим голом господарів.

Конголезці на той час досхочу наїлися виснажливою боротьбою, що зустрічала їх за кожної спроби підійти до воріт Ель Шенаві. І похвалитися могли хіба що ударом Болінгі у перекладину. Цей момент справді міг дещо змінити хід матчу, якби дев’ятий номер збірної ДР Конго зрівняв рахунок. А вийшло так, що вже за три хвилини Салах збільшував перевагу.

Мало що змінилося по перерві. Здебільшого спокійна, злагоджена гра єгиптян в обороні й постійні спроби суперника хоч якось пробити цей насичений захист. Ударів було обмаль, найкращого завдав Болазі зі штрафного на 83-й хвилині. Попри вагому присутність на чужій половині, конголезці не знайшли вагомих аргументів на свою користь. І тепер залишається поєдинок проти Зімбабве, який обов’язково треба виграти та ще й якомога переконливіше. От тільки з переконливістю на цьому турнірі в команди поки що чимало проблем.