Болівія - Венесуела 0:1
0:1 - Хесус Варгас, 20
У болівійців трохи вище розташувався у середній лінії Франц Гонсалес, аби допомагати Ваці конструювати атаки. І у цій зоні гра справді покращилася, однак проти відмінно організованого захисту Венесуели цього було замало. До того ж, у запасі залишився Джон Гарсія, а було б цікаво подивитися на його взаємодію з Йоелем Фернандесом зі стартових хвилин. Правий захисник “Боки”, до речі, провів досить непоганий матч.
Коли венесуельці відповідали у першому таймі своїми атаками відчувалося, що ці комбінації є значно конкретнішими за спроби суперника. Деякі з них розвивалися майже автоматично, а за відсутности Соси головним творцем став Варгас. Його красивий гол ще більше зміцнив психологічну перевагу венесуельської збірної. До завершення тайму Болівія не знайшла жодного ефективного способу гри попереду. М’яч рухався далеченько від воріт Ольсеса.
Вилучення Уртадо, який примудрився отримати жовту, а потім пряму червону за дві хвилини (47-а та 49-а) дало болівійцям несподіваний шанс. Цікаво, що Дудамель миттєво випустив центрфорварда Ерреру замість хавбека Кассереса, ніби підкреслюючи важливість “дев’ятки” у роботі своєї команди. І хоч до мобільности, агресивности та непоступливости Уртадо він може й не дотягував, все одно чимало зробив для організації контратак. Без Уртадо та Соси вони може й не були такими ж вишуканими, але важливо, що в обороні Венесуела зберегла спокій та впевненість.
Болівійці ж надмірно поспішали. Порівняно з попередніми матчами били чимало, але дуже неточно. Навіть Вака, виконуючи штрафний з сімнадцяти метрів, запустив м’яч набагато вище воріт.
Лише на 87-й хвилині вдалося скласти докупи майже всі елементи хорошої атаки. Завершували її двома ударами поспіль. Спочатку м’яч з лінії вибив Наварро (після спроби Ферруфіно), а добивання Мельгара парирував Ольсес.
Венесуела першою на турнірі гарантувала собі участь у другому етапі.
Чилі - Бразилія 1:0
1:0 - Іван Моралес, 41
На перших хвилинах гра чилійців змушувала згадати класику: “Вони шукають те, чого нема”. Команда занурена у власні сумніви не могла визначитися як саме діяти в матчі, який будь-що треба виграти. Тривалий контроль м’яча відлякував, бо чилійці не надто продумано цим займалися у двох попередніх поєдинках. Бразильці ж показали в матчі з Венесуелою, що “чисте мистецтво” їх не надто приваблює, а контратакувати вміють ефективно.
Інший варіант – покластися на довгі передачі. Зрештою такий швидкий пас на тринадцятій хвилині вивів Моралеса сам-на-сам. Але сьомий номер чилійців голкіпера не переграв, а вже за дві хвилини все для господарів турніру могло закінчитися.
Суперники виконали три удари поспіль: Ігор Гомес з сімнадцяти метрів, Рафаел Папагайю десь з шести, Родрігу з чотирьох. Луїс Урета парирував усі три. Бразильці настільки вільготно почувалися в цьому епізоді, бо грали зосередженіше, організованіше. Чилійці знову не встигали займати позиції біля свого штрафного й навряд чи це б їм минулося, якби бразильці посилювали тиск.
Вони ж втратили темп після паузи в середині тайму. Перепочинок, такий необхідний за більш ніж тридцяти градусної спеки, бразильська збірна ніби вирішила продовжити до кінця тайму. І потроху господарі турніру почали наштовхуватися у своїй грі на елементи про існування яких вони, здавалося раніше, не мають уявлення. У атаках почала проступати зв’язність і Моралес забивав після комбінації розіграної філігранно. Альєнде зручно закинув до штрафного Валенсії, той перевів на дальню штангу Моралесу. І ось тоді стало цікаво, як же ці специ із сидіння в захисті будуть атакувати.
Видовище було жалюгідним. Родрігу пробив вище з 17 метрів на 47-й хвилині, Карлос Аугусту в руки Уреті з тридцяти на 74-й. І все. Команда з виконавцями досить пристойного рівня. Деякі футболісти вже мають контракти з європейськими клубами. Хтозна, може тому вони й дозволяють собі такі безвольні, безідейні матчі. Болівію вони, звісно, обіграють. І на чемпіонат світу мають вийти. З таким складом це можна зробити навіть у цьому огидному економному режимі.
Чилійці у другому таймі грали натхненно. Значно краще розташовувалися у захисті, стрімко мчали страхувати одне одного, рухалися значно жвавіше за суперника не забували про контратаки. Здебільшого вони починалися пасом на Моралеса, який виконав за матч річну норму бігової роботи. Та й ціла команда добігла нарешті до єдности зусиль і в обороні, і в нападі. Тож зараз чилійці другі й у матчі з Колумбією їх влаштує нічия.
Венесуела 3-0-1 5:3 9
Чилі 1-1-1 3:3 4
Бразилія 1-1-1 2:2 4
Колумбія 1-1-1 1:1 4
Болівія 0-1-2 1:3 1
Перу - Еквадор 1:3
0:1 - Джордан Ресабала, 9; 0:2 - Алекс Альварадо, 19; 1:2 - Ослімґ Мора, 25; 1:3 - Леонардо Кампана, 59
Обидва суперники починали досить жваво. На результаті за підсумками перших двадцяти хвилин позначилися помилки перуанців у захисті. Еквадор не та команда, якій варто подібним чином "допомагати". Вони й самі атакували варіятивно, міняли темп своїх комбінацій та обирали хороші продовження. Перуанцям не вистачало проникливих атак, передач, що створили б більше проблем атлетичним захисникам збірної Еквадору.
І все ж однієї помилки припустилися й еквадорці. Паласіос проґавив подачу з лівого флангу і Мора скоротив відставання в рахунку. Мора був найкращим у складі своєї команди. Грав розкуто, сміливо, але без Пачеко на полі його зусиль було замало.
Хайро Конча мав би загострювати атаки не гірше, але він перед турніром був травмований, лише у цьому матчі вперше вийшов у стартовому складі й був далекий від оптимальної форми. Найяскравіше це проявилося коли Мора знову задурив голову Паласіосу і заробив пенальті. Конча незграбно пробив вище воріт. А проти еквадорців дуже важливо використовувати навіть менш очевидні нагоди для взяття воріт.
За вісім хвилин після незабитого пенальті Кампана відновив перевагу в два м'ячі. Для нього це був перший точний удар в чемпіонаті. Винагорода за чудову роботу на команду. В цьому матчі саме він асистував Альварадо. Та й якраз його активність теж впливала на невдалі виноси м'яча перуанськими захисинками. Перший гол еквадорці забили після неточного пасу Уерто, в другому випадку "відзначився" вже Веларде.
Що еквадорцям не надто пасує, то це гра на утримання рахунку. Варто було цим зайнятися, як перуанці заграли наполегливіше і упродовж чотирьох хвилин (з 69-ї до 73-ї) двічі Тавара (дуже добре увійшов у гру) та Лопес серйозно потурбували Раміреса. Надійна гра голкіпера повернула еквадорцям спокій та розважливість. Більше вони супернику нічого подібного не дозволили, а самі ще могли пару разів відзначитися.
Уругвай - Аргентина 0:1
0:1 - Гонсало Мароні, 68
Мароні обігрався з Гаїчем і красиво закрутив м’яч у ворота уругвайців. Це все, що можна сказати про футбол після цього жаху.
Еквадор 3-0-1 8:4 9
Аргентина 1-1-1 2:2 4
Парагвай 1-1-1 2:4 4
Уругвай 1-0-2 3:3 3
Перу 1-0-2 2:4 3
