Колумбія - Бразилія 0:0
У колумбійців Сандоваль змістився з лівого флангу в пару до Корреа. Толоса, натомість, опинився у цих 4-4-2 на позиції лівого півзахисника й особливого впливу на гру не мав. Коли ж він рухався в центр, то не лише підключався Вера, а й Куеста просувався вперед. Щоправда швидкість цих маневрів була не надто високою й бразильці встигали все перекрити.
Обидві команди у першому таймі значно краще діяли без м’яча. Миттєво займали позиції після втрат, добре нав’язували боротьбу й не залишали простору для атак. У бразильців украй рідко реально намагалися зв’язати гру команди Маркус Антоніу та Габріел Меніно. Від гравців на їхніх позиціях чекаєш не лише якогось обсягу бігової роботи, а й гострих передач, а з цим було сутужно.
За увесь тайм бразильці не спромоглися пробити по воротах. Те саме стосувалося б і Колумбії, але у компенсований час Феліпе вибив м’яч на ногу Корреа. Той відразу м’яч не приборкав, однак отримав пас від Сандоваля — лише для того, щоб пробити несильно.
Дещо активніше колумбійці заграли на початку другої половини. І одразу створили два найкращих своїх моменти. Удар із близької відстані Куести заблокував захисник, а потім вже голкіпер зреагував на удар головою Рейєса. З участі центрбеків у цих епізодах можна зрозуміти, що йдеться про стандарти. Якось інакше, навіть попри пожвавлення у грі, загрожувати воротам колумбійці не змогли.
Бразильці ж взагалі змусили чекати 68-ї хвилини, аби нормально розіграти м’яч біля чужого штрафного. Емерсон пробив вище і наступного удару довелося чекати понад 20 хвилин.
Хоч трохи поліпшити настрій бразильцям міг хіба що “результат”. Шанс був. На 94-й хвилині Ігор Гомес зі штрафного влучив у перекладину.
Чилі - Венесуела 1:2
1:0 - Томас Аларкон, 4 (пен.); 1:1 - Хесус Варгас, 9; 1:2 - Хорхе Іріарте, 51
Лівим захисникам збірної Венесуели поки “щастить”. Наварро в попередньому матчі отримав другу жовту за гру рукою, Манґана зачепив рукою м’яч після прострілу Ніко Фернандеса. Для чилійців такий швидкий гол міг би стати хорошим психологічним допінгом, але насправді він тільки роздражнив суперника.
Після маловрозумливої гри у першому турі Ектор Роблес зробив кілька замін у складі господарів. Змінилася й схема. Мендес розташовувався у опорній зоні поруч із Томасом Аларконом для кращого, більш різноманітного переходу до атак. На стартових хвилинах дуже добре йшов уперед правим флангом Фернандес.
Миттєва реакція венесуельців звела нанівець усі зусилля оновленого складу чилійців. Структурно гра команди Рафаеля Дудамеля суттєвих змін не зазнала. Знову насамперед шукали наполегливого Яна Уртадо. Щоправда використовували для цього різні способи, а не лише довгі передачі від Макуна.
Гра набула цікавого динамічного характеру і в цьому темповому обміні комбінаціями чилійцям не вистачало “авторитетности”, аби встановити контроль над ключовими зонами. Рух м’яча вкрай рідко розбалансовував оборону венесуельців. Натомість маневри Уртадо, Соси та Варгаса отримували підтримку інших партнерів і краще втілювали тренерські ідеї на полі підопічні Дудамеля.
У чилійців найкраще виходили стандарти. У цих епізодах в оборони виникали проблеми через хороші маневри обох Аларконів. Кожен із них вміє вчасно виконати ривок й випередити опікуна. На 21-й хвилині це продемонстрував Лукас, одинадцятьма хвилинами пізніше — Томас.
Ще можна згадати індивідуальні зусилля Моралеса, але йому лише раз вдалося пробити після свого прискорення. (Трохи пізніше він ще навісив під удар головою Саласара). В інших випадках захисники встигали завадити.
У венесуельців був останній гострий момент першого тайму (удар Соси парирував Урета), а на початку другого з найкращого боку розкрився Хорхе Іріарте. У грі з Колумбією в нього не було стільки підключень із другої лінії, а зараз кожна його поява у штрафному суперника могла закінчуватися взяттям воріт. І тут вже чилійці мали дякувати Луїсу Уреті. Якби не реакція голкіпера, рахунок був би значно більшим. Особливо ефектно він зреагував на удар Іріарте головою на 66-й хвилині. Хавбек венесуельців бив із чотирьох метрів, і Урета парирував. Але це вже було після того, як Ірурета забив дивоглядний гол після подачі Соси зі штрафного.
Пропущений м’яч спонукав Роблеса на нові заміни та перестановки. Ніколас Діас змістився на лівий фланг оборони, Томас Аларкон грав у центрі захисту. Схема (4-1-4-1) була вже третьою використаною чилійцями в двох матчах турніру й принесла той самий результат, що й попередні: поспішні, погано організовані атаки, що, за мінімальної переваги суперника, мали хіба що суто психологічний ефект, бо хоч інтрига в матчів не зникала. Єдиним моментом, що серйозно міг вплинути на підсумок матчу був удар Менесеса в перекладину на 69-й хвилині. І за традицією виник він після стандарту. У всіх інших випадках чилійці грали досить безпорадно.
Чого, звісно, не скажеш про Венесуелу. Ще один цілісний матч. Уртадо ще не забив, але є одним із найкращих футболістів на старті турніру. Соса задурить голову будь-якому захисту. Виправданим був вихід у старті Варгаса. Збірна, що стільки років пасла задніх, тепер “дозволяє” собі обігрувати суперників не у стилі “раз на рік і палка стріляє”, а завдяки солідній тактичній підготовці.
