Еквадор - Парагвай 3:0
1:0 - Джордан Ресабала, 10; 2:0 - Джордан Ресабала, 45; 3:0 - Алекс Альварадо, 58 (пен.)
Починали за температури +36, але еквадорцям це не завадило відразу ж активно пресингувати та мобільно вести свої комбінації. Парагвайці охоче підхопили цей ритм. Охеда розганяв атаки, а Франко мав надавати їм вирішального прискорення.
Однак захищалися еквадорці дуже ретельно. Охеді ще вдалося пробити здалеку на 4-й хвилині, а потім парагвайці регулярно наштовхувалися на міцних Вальєсілью та Поросо, яким вміло допомагали партнери. Це не зменшувало бажання парагвайської команди йти вперед і, може, відсутність моментів біля чужих воріт непокоїла б менше, якби самі підопічні Морініго не припускалися в обороні елементарних помилок.
Атака еквадорців лівим флангом навряд чи була настільки хитрою, щоб залишити на дальній штанзі Ресабалу. Альварадо точно навісив, і “десятка” еквадорців встиг виконати два удари поспіль. Відбити Хіль зумів тільки перший. Наступним ударом Ресабала запустив м’яч під перекладину.
Ще ефектнішим був його другий м’яч. Джордан красиво пробив зі штрафного, аби підкреслити перевагу своєї команди ще й в ефективності. Бо ще раз можна відзначити, що парагвайці не надто поступалися в прагненні налагодити оптимальну взаємодію. Просто суперник, окрім того, що вміло руйнував задуми опонентів, краще використовував свою групу атаки.
У перерві Морініго замінив Франко, аби скоригувати деякі деталі в роботі з м’ячем. Його менше тримали у центрі, більше використовували довгі передачі. Парадоксально, що потужні центральні захисники еквадорців, які так добре читали гру низом, не завжди демонстрували таку саму впевненість на другому поверсі. Після боротьби у повітрі парагвайці підібрали чимало м’ячів, аби продовжити атаку. І з 50-ї до 56-ї хвилини створили три чудових моменти.
Тоді дуже вчасно ввімкнув швидкість Альварадо. Черговий його ривок перервав Кандія, і сам Алекс збільшив перевагу. Ще хвилин з десять Парагвай поатакував. Пару разів пробив Ромеро, але це вже були останні спроби. Еквадорці залюбки вривалися у вільні зони, залишені розбалансованим суперником, і провокували один фол за іншим. Після вилучення Охеди матч втратив інтригу остаточно.
Уругвай - Перу 0:1
0:1 - Фернандо Пачеко, 53 (пен.)
Активна флангова гра визначила перевагу уругвайців на перших хвилинах. Перуанцям нелегко було реагувати на інтенсивні атаки та відстежувати переміщення Гомеса і Батісти, особливо коли ті мінялися флангами. Перевести подих та отримати необхідні інструкції вдалося, поки лікарі надавали допомогу Бускетсу в середині тайму.
Після цього оперативніше та якісніше перекривали зони на флангах і внаслідок цього біля штрафного перуанської збірної стало спокійніше. Уругвайцям значно важче було зберігати цілість атак, у грі з’явилося більше браку. Власну гру попереду перуанці не покращили, але ледь не вийшли вперед після удару Тавари зі штрафного.
Одного цього удару в перекладину тренерові збірної Перу було замало, тому на другий тайм вийшов Пачеко і, з’ясувалося, що перуанці можуть вмикати швидкість не гірше. Розташувався Пачеко на лівому фланзі, шульга Лопес перебрався на правий, де заграв значно енергійніше. В одному з епізодів він ефектно й несподівано для опікуна прокинув м’яч повз Араухо, і захисник притримав 20-го номера перуканців рукою. За межами штрафного. Але арбітр призначив пенальті.
Команда ще якийсь час контролювала м’яч із акуратністю та впевненістю, про які тільки мріяла у першому таймі. Уругвай, відповідно, шукав, як повернути інтенсивність стартових хвилин. Пошуки були досить настирливими і непереконливими.
На 58-й хвилині Който випустив Чьяппакассе. Ніко відразу ж неточно пробив здалеку. Здалося, що гри розважливішої чекати зараз від Уругваю не варто. Однак відбувалося й дещо сприятливе.
Поступово мінялися пріоритети перуанської збірної. Давалася взнаки перевага в рахунку. Перуанці замість того, щоб і далі використовувати налагоджені зв’язки між лініями, збилися на простіші передачі вперед. М’яч втрачали моментально і мусили стримувати тиск суперника, який потроху, але наближався до воріт більшими силами. Уругвайці частіше віддавали передачі до штрафного майданчика. Причому найбільш небезпечні виконував Араухо, а в інших м’яч летів бозна-куди.
Компенсований час виявився якимсь окремим, не зв’язаним внутрішньою логікою з іншими, шматком матчу. Форвард уругвайців Дарвін Нуньєс мав три розкішних моменти для взяття воріт. І не використав жодного.
Парагвай - Аргентина 1:1
0:1 - Максіміліано Ромеро, 30; 1:1 - Марселіно Ньяманду, 45+1
Як і чилійці напередодні, парагвайці вдалися до кадрових змін після невдачі у першому турі. У них вони були ще масштабнішими. Морініго випустив у стартовому складі сімох нових гравців. Вони спробували організувати кілька атак, проте ця активність обмежилася п’ятьма хвилинами. Аргентинці ж почали з довгого безадресного пасу та жовтої картки на 4-й хвилині. Стало трохи лячно. Було чути, як у пеклі регоче Грондона.
На щастя, і в аргентинців початкова фаза тривала недовго. Поступово з’явився бажаний рух у напрямку воріт Уески. Взагалі, лінія хавбеків працювала дуже мобільно. Насамперед це стосується Альвареса, який, бувало, опинявся й на лівому фланзі. Але впорядковували атаки все-таки не тільки маневри гравців, а й серії точних передач, що дозволяли аргентинцям наближатися до штрафного майданчика з цілком конкретними ідеями. Якщо говорити про якість передач, то слід відзначити Альмаду, з пасів якого власне й почалася продуманіша гра вперед.
Переміщення аргентинців добряче заплутували опонентів. Парагваю не вдавалося налагодити ані персональну опіку, ані підстраховку. Тому на 30-й хвилині правий захисник Факундо Мура підключився в ідеально розчищену зону і ювелірно навісив на дальню штангу на Ромеро. За хвилину після голу на ударній позиції у штрафному майданчику взагалі опинився центральний захисник Неуен Перес, ривок якого проґавили так само, як і рейд Мури.
У ці хвилини парагвайці зовсім мало володіли м’ячем. Спроби вийти в атаку були занадто кволими і швидко закінчувалися втратами м’яча. Єдине, що могло непокоїти аргентинців надмірна різкість у боротьбі, навіть коли ситуація цього не вимагала. Саме такий фол Мури, наприкінці тайму, призвів до штрафного. Ньяманду виконав його з вишуканістю, якої парагвайцям так бракувало раніше.
У другому таймі вперше на цьому турнірі парагвайцям вдалося розібратися хто за що відповідає у захисті. Ще й запрацював високий пресинг. І якийсь час навіть був рух м’яча, що змушував аргентинців більше уваги приділяти обороні.
Аби виправити ситуацію у Аргентини вийшов Франческо Ло Чельсо (ПСЖ вже був спробував і його вкрасти у “Росаріо Сентраль”). Його розважлива манера мала б додати команді ритму, але зусиль одного лише футболіста не вистачало. Парагвайці зрештою вирішили, що нічиєї їм вистачить і впевнено утримували компактність в захисті й реагували на переміщення суперників.
За увесь тайм Аргентина лише двічі створила загрози воротам. Показовим був другий момент, на останній хвилині основного часу, коли Інсаурральде не квапився біля штрафного, а притримав м’яч на секунду і точно видав його Гаїчу. Уеска парирував удар форварда, який вийшов на заміну лише за три хвилини до цього.
Уругвай - Еквадор 3:1
1:0 - Фабіан Давіла, 30; 1:1 - Леонардо Кампана, 35; 2:1 - Фабіан Давіла, 45+4; 3:1 - Ніколас Чьяппакассе, 94
Чьяппакассе знадобився час на адаптацію. Якщо у першому турі після виходу на заміну він ще був схожий на гравця аутсайдера іспанської Сегунди, то зараз вже більше нагадував себе самого. Та й команда з переходом 4-4-2 виструнчилася, краще сфокусувалася на воротах суперника.
У еквадорців, після вдалого стартового матчу, не було причин поступатися в активності. Тож у перші півгодини обидві команди грали динамічно, хоч і не було великої кількості моментів. У збірній Еквадору Ґонсало Плата знову демонстрував свою чудову стартову швидкість, поєднану з філігранною технікою. Якби ще не схильність до симуляцій. Ніби й зрозуміло, що футболіст здатний так блискавично пришвидшитися може заробити штрафний чи пенальті й без хитрощів. Плата вважає інакше. Тому й буває, як колись у Луїса Суареса в “Ліверпулі”, суддя не вказує на точку навіть коли проти Ґонсало справді порушують правила.
Відсутність моментів не влаштовувала уругвайців. Але ж як пробити цей міцний захист? Як і у матчі з Парагваєм, еквадорцям чомусь було найважче в ситуаціях, що ніби й не повинні непокоїти їхніх височенних захисників. Тим не менш, Давіла пристеріг м’яч, що відскочив після боротьби на другому поверсі. Після стількох зусиль уругвайці нарешті опинилися у рідній стихії. Адже як утримувати перевагу вони знають. Чи ні? Касерес замість того, щоб віддати назад від центральної лінії не влучив по м’ячу й Кампана холоднокровно розібрався і з Мендесом, і з Родрігесом.
У компенсований час першого тайму, коли здавалося, що Родрігес вибиває м’яч від воріт прямісінько в роздягальню, уругвайці знайшли найкоротший шлях до голу. Після довгого пасу голкіпера пішли у боротьбу, м’яч відскочив від захисника і Давіла знову упіймав його для ефектного удару з льоту.
А у другому таймі Уругвай розпоряджався своєю перевагою з бухгалтерською точністю. Коли еквадорці атакували постійно, з хорошими переводами м’яча, з рейдами флангових захисників уругвайці самовіддано захищалися і лише раз огризнулися небезпечною контратакою. Найближче до нічиєї Еквадор був на 62-й хвилині, коли Кампана проігнорував вільного Альварадо й пробив сам.
Після цього тиск на захист уругвайців дещо зменшився. Еквадорці атакували нервовіше, і м’яч втрачали у зонах, з яких уругвайцям значно приємніше було організовувати контрвипади. Тож і до голу Чьяппакассе більше моментів створила якраз збірна Уругваю. Разом з одним зі своїх лідерів повільно “повернулася”, стала упізнаванішою вся команда.
