Японія – Узбекистан 0:4
У третьому турі групового турніру японці радикально змінили склад. Теоретично основні футболісти повернулися й здалося, що разом вони не виходили на поле мінімум місяць. Хоча на перших хвилинах саме японська збірна більше володіла м’ячем, надалі ж варто було узбецькій команді спробувати змінити характер гри і — ніякого спротиву.
Спочатку це стосувалося боротьби у центрі. Після 20-ї хвилини збірна Узбекистану вже займала позиції ближче до чужих воріт й почала створювати моменти. А як забили перший, японці взагалі розклеїлися. За вісім хвилин узбецька збірна забила більше, аніж на першому етапі.
Нарешті звільнилися, нехай і не без допомоги суперника, від скутости, що тяжіла над командою у попередніх матчах. І маневри набули довершености, швидкість, точніше, вміння розподіляти та регулювати її у потрібний момент, поєдналася з хорошею роботою з м’ячем. Подвійна заміна японців на початку другого тайму вже нічого не змінила.
Узбецькі футболісти відчули (згадали?) смак до гри й так само, як до перерви, моменти здебільшого виникали біля воріт Ріосуке Кодзіми. Особливо яскраво проявила себе лінія атакувальних хавбеків, які до цього виціджували з себе гру по крапельці, й раптом опинилися на гребені хвилі, коли все виходило органічно та невимушено.
У двох стартових турах японцям нелегко було долати оборону суперників й можна було припустити, що певні проблеми виникнуть із цим проти міцної команди Узбекистану, однак неможливо було передбачити такий колапс. Повнісінька немічність уже після першого пропущеного м’яча. Ані натяку на жорсткішу, агресивнішу роботу в середній лінії.
Катар – Палестина 3:2
Один із найкращих матчів турніру. Не в останню чергу завдяки непоступливости палестинців, але ще й тому, що кожна з команд прагнула вибудовувати свої атаки за певними критеріями й це додавало видовищности подіям на полі.
Команда Палестини робила акцент на швидкому переході на чужу половину. Пошук когось із форвардів довгим пасом, індивідуальні рейди — так здебільшого розгорталися атаки. Натомість збірна Катару могла більше маневрувати у центрі, переводити м’яч із флангу на фланг. Важливим козирем стала гра центрфорварда Альмоеза Алі.
Його грамотні переміщення давали чудові варіянти партнерам, що володіли м’ячем навіть на власній половині поля. Саме звідти віддавав результативну передачу центральний захисник Бассам Хішам, коли рахунок було відкрито. Але окрім точности пасу слід ще й відзначити рух нападника.
І в інших епізодах Алі блискуче «визначав» напрямок передачі, а потім чудово розбирався із захисниками безпосередньо у штрафному.
На початку другого тайму катарці забили утретє й, мабуть, таки вирішили, що це достатньо приголомшило суперника. А палестинці, навпаки, сприйняли це як сигнал до нового прискорення. У цієї команди є свій маневрений та технічний виконавець — Одай Дабаґ — і саме він скоротив відстання, майстерно завершивши стрімку атаку.
А потім цих атак було не менше. Причому, окрім Дабаґа, хорошу швидкість вмикали і Дарвіш на лівому фланзі, й Абу Варда на правому. Вилучення Бассіма трохи пригальмувало палестинців та варто було Дарвішу забити зі штрафного на 87-й хвилині, можливий епічний камбек (з 0:3, удесятьох) навіть на мить здався цілком реальним.
Республіка Корея – Малайзія 2:1
Коли корейці забили у першій атаці, згадався матч збірної Малайзії проти іракців, в якому вони пропустили чотири м’ячі. Тоді не вдалося зупинити комбінаційну гру суперника, й подібний початок чвертьфіналу натякав на схожий сценарій.
Але цього разу малайзійці відреагували значно краще. Не квапилися запускати м’яч уперед, шукали чистий вихід зі своєї половини. Корейці у ці хвилини не пресингували на чужій половині, хоч такі дії стали запорукою успіху в грі з Австралією.
Утім біля власних воріт робота без м’яча була ефективною і якраз тут малайзійці парадоксальним чином починали надмірно поспішати й наважувалися на непідготовлені як слід удари. Корейська команда мала свої відрізки з більшим контролем м’яча, хоча й без особливої наполегливости.
Знадобилася вона у другомі таймі, після того, як Малайзія зрівняла рахунок. І до цього вийшло розважливіше заграти у завершальній стадії й почали з’являтися моменти, а сама комбінація, яку завершував Танабалан, немов підкреслювала прогрес команди упродовж турніру.
Корейцям знову довелося додавати у швидкости й натисливости і не дивно, що у вирішальній комбінації вдалося прорватися у центрі. Ключовою стала швидкість виконання, що миттєво перетворила на недостатньо надійне розташування малайзійських захисників.
Ірак – В’єтнам 3:3 (3:5 по пенальті)
Як не дивно, звіт про цей матч можна було б починати словами «закономірна перемога» й не боятися помилитися, хто б цю перемогу не здобув. Справа в тому, що обидві команди досить чітко визначили свою ігрову поставу ще в груповому турнірі, тож попри очевидний статус фаворита у іракців, йшлося б про те, хто краще втілив усі задуми у конкретному протистоянні.
І у першому таймі переважали в’єтнамці. Важливо було, що дисципліновано команда діяла у всіх фазах гри й не випускала з-під контролю жоден нюанс, що міг би позначитися на перебігу матчу. Це суттєво обмежило мобільність іракської збірної. Несуттєвим був вплив лідера іракців Башара Ресана, погано функціонували фланги. Взагалі грі біля чужого штрафного бракувало звичної плавности. І якби не щедрий подарунок австралійського рефері, навіть важко сказати, як іракці б зрівнювали рахунок.
А в’єтнамська збірна максимально використала свої, значно обмеженіші порівняно із суперником, та все ж можливости заподіяти шкоди обороні опонента. І зробили це зі «спецефектом» — пасом через себе від Фан Ван Дака на Вен Каун Фуона.
У другому таймі мінімалістські, та від цього не менш динамічні атаки збірна В’єтнаму з певною регулярністю організовувала хвилини до 65-ї. Після цього й самі вже опускалися ближче до власних воріт, й суперник прагнув насамперед поліпшити миттєвий перехід до відбирання м’яча, і якраз у ці хвилини іракці повертали його максимально швидко. Тож в’єтнамцям залишалося покладатися на витривалість, якої вистачило до 94-ї хвилини, коли ніхто не зумів завадити височенному Аймену Хуссейну відгукнутися на подачу Ресана з кута поля й оформити дубль.
Ось тут ніби й мала бути завіса. Гідно, мовляв, зіграли, поступилися сильнішому супернику, нічого ганебного у цій поразці немає. А в’єтнамці знайшли сили для атак. Не менш наполегливих, аніж раніше. І після помилки голкіпера на виході Фан Ван Дак додав до своєї результативної передачі забитий м’яч.
Минуло ще чотири хвилини й Ха Дак Чи «скопіював» другий гол Аймена — і попереду в цьому паморочному матчі була вже збірна В’єтнаму. Ще чотири оберти стрілки годинника й воротар іракців щосили запускає м’яча вперед, ніби навздогін часу, що тікає. І настає черга Аймена Хуссейна не лише забивати, а й асистувати. Він чисто вивів Алаа Алі Маві, який вже красиво вражав ворота малайзійців у першому турі групового турніру. На сто двадцять другій хвилині віч-на-віч із воротарем опинився Фархан Шакор. І пробив кволо, ніби й не за сім хвилин до цього з’явився на полі.
У серії пенальті в іракців одразу схибив Ресан. Потім після кожної вдалої спроби вони підбадьорювали голкіпера, але чотири удари поспіль в’єтнамці методично спрямовували м’яч у правий від Ахмеда Басіля нижній кут. Інакше, по центру, пробив Буй Тьєн Йон. Басіль навіть зачепив м’яча, але той все одно опинився у сітці.
