Китай – Катар 1:2
Узбекистан – Оман 1:0
Китайці з такою завзятістю чкурнули виконувати план партії, уряду та італійського тренерського штабу, що результати збентежили навіть їх самих. У матчі, в якому перемога була життєво необхідною, рахунок відкрили вже на четвертій хвилині. На початку гри господарі блискуче пресингували. Робили це безпосредньо біля чужого штрафного, точно знаходили момент для атаки гравця, що володів м’ячем. Якби Чжан Юй Нін забив ще й на дев’ятій, катарці могли б і не оклигати.
Натомість, уперше на турнірі опинившись у подібній ситуації, вони мали знаходити рішення швидше. І «раптом» виявили, що довгі та середні передачі, належної, звісно ж, якости, добре допомагають вибиратися з-під пресингу. Також важливо, що катарці не ухилялися від жорсткої боротьби. Навпаки, самі почали її шукати й дедалі впевненіше почувалися після кожного виграного епізоду, яким би звичайним він не здавався.
А от китайські футболісти у ці хвилини почали передавати куті меду, й один фол за іншим створив небажану для них атмосферу. Самі вони стали надмірно збудженими, та й суддя почав реагувати, може, навіть занадто жорстко. Тож з вилученням Хе Чао (мабуть, найлегше прізвіще для італійських наставників), а потім ще й голом Альмоеза Алі, довелося прощатися з пресингом й шукати якийсь альтернативний план на другий тайм.
Попри усі намагання хоч трохи впорядкувати роботу команди, після перерви в атаках господарів емоційного навалу було значно більше, аніж виваженої гри. Що дозволило катарцям добре коригувати ритм поєдинку й зрештою розіграти ще одну результативну комбінацію. Альмоез Алі знову довів свою неабияку вправність у штрафному майданчику.
У цей час збірна Узбекистану почала свій матч згідно з тамтешнім прислів’ям: «Вітер кликати — даремно голос зривати». Хоча якби в іншому матчі виграли китайці, нічиєї могло й не вистачити. Попри таку перспективу, розрахунок узбецької команди був досить простим. Насамперед — не дати розгулятися оманцям. А потім якось і свій забити.
Зробили це після стандарту, у комбінації з чотирма поспіль ударами. Турсунов так-сяк заштовхав м’яч у ворота й можна було знову зосередитися на захисті власних воріт. Як кажуть в Узбекистані: «Якщо потерпиш, зелені плоди достигнуть й перетворяться на солодощі». От вони й терпіли.
Оманці ще трохи додали порівняно з першим матчем, але так само бракувало швидкости біля штрафного майданчика. Проти настільки уважного суперника це було особливо помітно. Хороший момент вдалося створити лише на 84-й хвилині, але Моса Юсуф не дотягнувся до чудового пасу Абдулазіза. Тож довелося прощатися з турніром, не забивши жодного м’яча.
Таїланд – Палестина 1:5
Японія – КНДР 3:1
Абсолютно невиразна збірна Таїланду в цьому матчі розвалилася на очах. То хоч якось вдавалося зберігати порядок у захисті, а тут варто було Фаннуну красиво забити здалеку, як тайці вирішили позмагатися у моці атак. Вода на млин палестинцям, яким потрібно було забити якомога більше, в розрахунку на поразку корейців.
Програла збірна КНДР матч, у якому суперники не спокусилися можливістю розписати нічию, що виводила б обох до чвертьфіналу. Попервах більше часу проводила в атаці корейська команда, потім потроху дедалі ближче підбиралися до чужих воріт японці.
Варто відзначити, що перший м’яч своєї команди Янаґі забив коліном, причому відскок був якнайнеприємнішим для голкіпера. Але ще більше «пощастило» Кан Чжу Хьоку, коли він парирував пенальті, а м’яч відскочив від штанги йому в спину й залетів у ворота.
І це якраз тоді, коли відставання було мінімальним й ще можна було сподіватися на бажаний підсумок.
Японцям у цьому турі було дещо простіше розігрувати багатоходові комбінації. Команда трохи швидше створювала вільний простір й енергійніше проходила до штрафного майданчика. Особливо яскраво це, звісно, помітно в епізоді, що завершився голом Мійоші.
Ірак – Йорданія 1:0
Саудівська Аравія – Малайзія 0:1
Двічі поспіль збірна Йорданії випускала перевагу в рахунку. Тому в матчі з найкращою командою групи замість того, щоб спокійно дограти перший етап, потрібно було обов’язково виграти, щоб не залежати від додаткових підрахунків. Водночас нічия іракців у другому турі означала, що й для них цей матч не був формальністю. Тож усі традиційні зразки блискучої командної гри фаворит продемонстрував ще у першому таймі. Особливо ефектною вийшла комбінація на 34-й хвилині, коли захист суперника класично «розкатали», та не зуміли поставити крапку.
На відміну від аравійців, що зробили все, аби нейтралізувати атаку іракської збірної, йорданці шукали свій ритм, прагнули не втрачати динаміки гри в обидва боки. Наприкінці першої половини навіть можна було сказати, що відчутної переваги в іракців вже не було.
Але після голу Башара Ресана у збірної Іраку з’явилася найважливіша й найпотрібніша у цьому випадку перевага. І потім розпоряджалися нею економно, без очевидного акценту на постійні атаки, і з дуже холоднокровними діями в обороні аж до традиційно нервових останніх хвилин, коли ледь не забили у власні ворота на 86-й, та впоралися з небезпечним ударом Халіда Аль-Дардура у компенсований час.
У паралельному матчі так само вперто йшли вперед на останніх хвилинах аравійці. Дуже довго розрізняло команди лише те, де саме вони втрачали м’яча. Обидва суперники помилялися у передачах, обом не вистачало більш злагоджених дій, аби частіше бити по воротах.
У цьому хаосі малайзійці зуміли одного разу розіграти все як слід, тож зрозуміло, що по перерві згрупувалися біля свого штрафного. Аравійцям вдалося покращити розташування в атаці, трохи швидше почав рухатися м’яч, однак команді, що так вправно заважала грати Іраку в минулому турі, забракло власного креативу.
«Є відкриті гравці, треба краще приймати рішення», — кричав аргентинський наставник аравійців. І якраз кращих рішень не було. Атаки розвивалися шаблонно, похапцем. Навіть штурм на останніх хвилинах був занадто кволим й більше залежав від того, чи свисне суддя після чергового падіння у штрафному.
Республіка Корея – Австралія 3:2
Сирія – В’єтнам 0:0
Жахливий перший тайм австралійців. Необхідність брати три очки призвела до сумбурних дій вже у виході з оборони. Корейці блискуче розташовувалися позиційно й не тільки часто й швидко перехоплювали м’яч, а й симпатично атакували. Оборона збірної Австралії елементарно не встигала перекрити усі зони, й корейці користалися цим вільним простором, переконливо розігруючи одну комбінацію за іншою.
Якщо ж австралійцям вдавалося наблизитися до чужих воріт, то суперник вміло блокував фланги, позбавляючи команду Анте Мілічіча навіть можливостей виконати подачу.
Другий тайм проходив вже за зовсім іншим сценарієм. Корейська команда відійшла ближче до власних воріт й австралійці почали значно краще розганяти свої атаки. З 52-ї до 95-ї хвилини вони створили більше десятка моментів. У двох випадках м’яч побував у сітці, у деяких інших не перетинав лінію воріт лише якимось дивом.
Корейці мають дякувати Лі Гин Хо за впевненість, із якою він реалізував вихід сам-на-сам на 65-й хвилині. Інакше матч міг би увійти до історії, як один із найпам’ятніших камбеків збірної Австралії.
У іншому матчі туру обов’язково виграти мали сирійці. І збірна В’єтнаму десь до хвилини сімдесятої робила усе, щоб не спростити завдання супернику.
В’єтнамці не притискалися, постійно йшли в атаку значно більшими силами, аніж у попередніх поєдинках. Простий контроль м’яча вже відсував гру від воріт Буй Тьєн Йона.
Помітнішим став тиск сирійської збірної у останні хвилин п’ятнадцять. Ось тут вже були причини хапатися за голову і в центрфорварда Мухтаді, й у хавбеків Муханаеха та Анеза.
