Узбекистан – Китай 1:0
Загальне враження другого туру — більшість команд прагнула насамперед покращити дії у захисті. Хтось — суттєво, а хтось намагався позбутися помилок, що зіпсували більш-менш пристойний рівень гри в обороні.
А от збірній Узбекистану поліпшувати слід було роботу в атаці й вже на перших хвилинах було зрозуміло, що саме на це команда налаштована. Чотири удари за 15 хвилин, один з них став результативним. З’явилися, нарешті, енергія та чітка спрямованість на ворота.
Водночас не гірше, аніж у першому турі, виглядали без м’яча. І це вже створювало серйозні проблеми китайцям. У стартовому маті господарям турніру достатньо було лише трохи натиснути, щоб оборона оманців почала тріскатися, а цього разу спротив був значно кращий.
Тож спроби атакувати флангами ніяк не призводили до бажаного результату. Навіть подати до штрафного не завжди вдавалося. Тільки на 45-й хвилині Яо завдав небезпечного удару головою. А у другому таймі про це можна було лише мріяти. Або ж боротьбу в повітрі вигравали захисники, або ж передачам бракувало точности
Є ще один спосіб все ж довести атаку до удару в таких ситуаціях, однак і підібрати м’яч біля свого штрафного узбецька команда господарям турніру не давала. Тож підключень з другої лінії, таких ефективних у попередньому матчі, теж було обмаль.
Оман – Катар 0:1
Оманці все ж додали порівняно з жахливим поєдинком проти Китаю. І у боротьбі за м’яч, і у виборі позиції в захисті. Й це стало базою для власних спроб щось створити попереду. До перерви не було відчутної присутности біля чужого штрафного.
Кращі лінії пасів почали вимальовуватися з появою на полі Азана Аль-Тамтамі (команда перейшла при цьому на 4-3-3). Навіть дивно, що десятий номер з «Алавесу» не виходив раніше. Усіх цих зусиль не вистачило для створення небезпечних моментів, та принаймні певний прогрес був помітний.
Збірна Катару знову ніяк не могла вирішити, що саме робити у другій фазі переходу від оборони до атаки. Робота з іспанськими наставниками є, поза всяким сумнівом, корисною, тільки от розташування опорника між двома центральними захисниками на початковій стадії не є якимось магічним маневром після якого усе інше відбувається автоматично. Якраз з продовженням, з його ідейною повністю є проблеми.
Достатньої ширини в атаках катарців не було, а у другому таймі робота на чужій половині поля їх вже не цікавила.
Гол вдалося забити завдяки хорошій взаємодії центрфорварда Альмоеза Алі та Акрама Афіфа. З його досвідом (все ж пограв навіть у Прімері) Афіф мав би виділятися у цій команді значно виразніше. Але поки що він нагадує про себе вряди-годи. Можливо й він сам, і команда ще зможуть додати упродовж турніру.
Палестина – КНДР 1:1
Відкрили рахунок палестинці після помилки захисту, але вже до цього створювали хороші моменти завдяки мобільним та наполегливим атакам. У ці 15-20 хвилин вони суттєво переважали суперника у рухливості та точності передач.
Порівняно з першим матчем Айман Сандука перевів з нападу до півзахисту Мохаммеда Ель-Кайєда, а на лівому фланзі вийшов Мохамед Дарвіш. Обидві перестановки позитивно позначилися на атаках команди.
Корейцям, на противагу матчеві з Таїландом, ніяк не вдавалося встановити чіткий зв’язок між лініями. Навіть коли вони більше почали володіти м’ячем.
Палестинська збірна поступово згортала активність попереду й зосередилася на утриманні переваги. І може б навіть впоралася з цим завданням, якби не найкращий автогол сезону. Мохаммед Рашид допоміг супернику, що у першому таймі ще міг щось зробити біля чужих воріт, а у другому атакував без особливого успіху й невідомо чи спромігся б забити сам.
Цілком можливо, що палестинці отримали б більше, якби активніше йшли вперед не лише після пропущеного м’яча, а й раніше. Зрештою тільки у них були нагоди відзначитися на останніх хвилинах матчу.
Таїланд – Японія 0:1
З тринадцятої до двадцять другої хвилини японці чотири рази загрожували воротам. А потім — нічого аж до вісімдесят восьмої, коли Таґава пробив у штангу. Увесь цей час японці ретельно комбінували та ніяк не могли опинитися на зручних для удару позиціях. Суперник, що перейшов у цьому матчі на схему з трьома центральними захисниками, методично зупиняв одну атаку за іншою й схвильовано стежив за відліком хвилин. Зовсім трохи не дотягнули до нічиєї. (На щось інше команда Зорана Янковича навряд чи могла розраховувати). Свій другий м’яч у чемпіонаті забив центральний захисник Ко Ітакура. Ніхто окрім нього у японців не відзначався.
Малайзія – Йорданія 1:1
Без свого бомбардира Бахи Файсала йорданці висунули вперед атакувального хавбека Ахмеда Аль-Реяхі й забезпечили йому хорошу підтримку з глибини. Для цього використали схему 4-3-3. (Чого ж ще чекати від англійського фізрука та бійбіжишника?). Швидкість суперника створювала чимало проблем обороні малайзійців, які не знали звідки чекати наступної загрози. Гол на 15-й хвилині був цілком логічним
Чого не скажеш про подальшу поведінку збірної Йорданії. Поступово вони дозволили супернику відсунути гру далі від його воріт та ще й «організували» пенальті у власні.
За нічийного результату Йорданії вже не вдалося хоч трохи наблизитися до гри, яку демонстрували на початку матчу. Натомість малайзійці точніше діяли в захисті й навіть спробували, хоч і без особливого успіху, старанніше проводити власні комбінації.
Саудівська Аравія – Ірак 0:0
Аравійці добре підготувалися до матчу. І розташування гравців, й рух в обороні мали одну мету — максимально обмежити простір на своїй половині, позбавити іракців можливості комбінувати на швидкості.
Кожен футболіст збірної СА сумлінно виконував своє завдання й захист спрацював бездоганно. Щоправда така зацикленість на маневрах опонента залишила самих аравійців без хоч би якихось атакувальних ресурсів. Та вони навряд чи цим переймалися. Бо два перспективних штрафних наприкінці матчу виконали так, ніби просто потрібно було вибити м’яч якомога далі.
Іракці постійно шукали як здихатися набридливих опікунів. Чітко закріплені зони були у гравців цієї команди лише коли треба було перейти до захисту. В атаці рухалися багато, без хаосу та все ж не вистачало більш точної роботи з м’ячем, аби бодай раз прорвати насичений захист.
В’єтнам – Австралія 1:0
Ротацією в таких турнірах тренери користуються в останньому турі, якщо вже вдалося гарантувати вихід з групи. Анте Мілічіч вирішив зробити зміни у другому матчі. Це не надто вплинуло на загальний малюнок гри австралійців. Була й ретельна підготовка атак, й постійний тиск на флангах. Різниця, й суттєва, була у тому, що і як відбувалося у штрафному майданчику суперника. Ось тут звісно Дені Юріч не став гідною заміною Джорджу Блеквуду.
В’єтнамці, в свою чергу, відзахищалися дисциплінованіше, аніж у першому турі. Не було відвертих позиційних помилок і «зайвого» простору австралійці не отримали. Атаки ж було так само різкими та добряче попсували нерви фаворитам у останні 10-15 хвилин першого тайму, а у другому Вен Куан Хай знову забив хорошим ударом з середньої дистанції. Цього разу допоміг і невеличкий рикошет від захисника (Александара Шушняра).
Блеквуд, після виходу на заміну, ще влучив у перекладину, але випускати перевагу вдруге поспіль в’єтнамці не збиралися.
Сирія – Республіка Корея 0:0
У цій грі було перше вилучення турніру. Щоправда другу жовту Кім Мун-Хван отримав на 91-й хвилині й сирійці не встигали скористатися чисельною перевагою. Ще питання, як би вони нею розпоряджалися, коли б мали більше часу. Справа в тому, що довгий контроль м’яча обтяжував збірну Сирії. Вони прагнули прискорювати свої атаки за першої ліпшої нагоди, намагаючись заскочити зненацька оборону корейців.
Команда Кім Бон-Ґіля атакувала розважливіше й мала ті ж проблеми, що й збірна Японії. М’яч багато рухався коло та навколо, і вкрай рідко опинявся безпосередньо у штрафному майданчику. Відправити його туди можна було хіба що з допомогою стандартів. У другому таймі корейці спробували додати у швидкості й частіше били з-за меж штрафного, однак марно.
