Mundial Sub20: Чвертьфіналісти

Мексика 2-1-2, 4:4 (Англія, 0:1)

Цілком могли вилетіти раніше, якби у одній восьмій не зустрічалися із Сенегалом. Хоч і відносна, але невдача у чемпіонаті КОНКАКАФ вже змусила трохи насторожитися. Псля монументального фіаско 2009 року, коли мексиканці взагалі не потрапила на чемпіонат світу, вони виграли три наступні турніри. А от цього разу обмежилися місцем у першій четвірці й путівкою до Кореї.

Безпосередньо на Мундіалі мексиканці постали командою занадто механічною та шаблонною. У неї були певні відпрацьовані маневри для переходу від однієї фази гри до іншої, однак у більшості випадків футболістам не вдавалося наповнити ці ідеї виразним змістом.

Добрячий переляк після першого матчу, коли збірна Вануату ледь не здобула нічию, ніби позначився на усіх подальших поєдинках мексиканців. Нотатки з їхніх матчів групового турніру рясніють не надто опитимістичними висновками. «Замало динаміки», «нездатні контролювати гру без «допомоги» суперника».

Що найбільше впало в око, то це якраз відсутність бодай одного футболіста, спроможного впорядкувати ситуацію на полі. Не було яскравого лідера, чиї думки, передачі, удари надавали б усій цій ігровій структурі сенсу. Відзначити можна, як зреагували на пропущений м’яч у чвертьфіналі. Вдалося розіграти кілька справді небезпечних комбінацій, але, от парадокс, варто було англійцям залишитися у меншості, й атаки мексиканців стали значно хаотичнішими. Був і традиційний у таких випадках фінальний штурм, однак те, що спрацювало проти Вануату вже не мало аналогічного ефекту проти команди значно міцнішої.

Португалія 2-2-1, 9:7 (Уругвай 2:2, пен 4:5)

Ось це якраз класичний приклад того, як команда набирала обертів під час турніру. На груповому етапі очевидно не вистачало натхнення у атаці. М’ячем могли володіти більше, але без достатньої присутності у чужому штрафному майданчику це лише дратувало й нервувало самих португальців. Перемога над Іраном й вихід до плей-оф наче нарешті допомогли і знайти хорошу швидкість, і значно покращити координацію гри.

Тож з самого початку матчу з господарями португальці комбінували точно, розгонисто, з постійними підключеннями флангових захисників. Юрі Рібейру зрештою асистував Шадашу, коли забивали перший м’яч. Не менш гостро діяв на своєму фланзі Діогу Далот.

Взагалі у цьому матчі найповніше розкрилися одразу кілька гравців португальської збірної. Педру Делгаду та Шадаш встигали якісно виконувати свою роботу і у атаці, і у захисті. Амплітуда їхніх дій дозволяла не лише стримувати тиск корейців, а й дуже грамотно починати контратаки. Вміло маневрував у ці хвилини й центрфорвард Шанде Сілва, який асистував Бруну Кошті у контрвипаді, що завершився другим голом.

Можливо за рахунку 3:0 на свою користь португальці й дозволили господарям дещо більше, аніж слід у такій ситуації, але до цього робота команди Пейше була зразковою.

Здалося, що цю динаміку прагнутимуть зберегти й проти Уругваю. Особливо коли високий пресинг дозволив забити на першій хвилині. Однак у цьому матчі обидві команди саме після забитих м’ячів воліли поміняти платівку й зрештою втрачали той ритм, що власне і дозволяв відзначатися.

Ефектно вразив ворота уругвайців Діогу Ґонсалвеш, можливо найкращий гравець португальців. У нього турнір вийшов дещо стабільнішим, аніж у інших, й майже у кожному матчі він залишав цікаві деталі, чи то у вигляді гострих передач, чи класних ударів з-за меж штрафного.

Дивно, що його не було серед тих, хто виконував післяматчові пенальті. Неймовірно драматична серія, у якій португальці не реалізували три своїх останніх удари.

США 2-2-1, 12:6 (Венесуела, 1:2)

Свій найгірший матч американці зіграли у чвертьфіналі. Не було нічого, що запам’яталося у попередніх поєдинках. Кудись зник Брукс Леннон, який до того блискуче діяв на правому фланзі. Не мав ніякого впливу на гру Тайлер Адамс, котрий раніше чудово зв’язував маневри партнерів. Без належної підтримки загубився попереду 17-річний Джошуа Серджент, у якого напевно буде ще один шанс стати найкращим бомбардиром збірної США на молодіжних чемпіонатах світу.

Проти Венесуели Таб Рамос трохи змінив схему й залишив у опорній зоні одного Дерріка Джонса й одразу суттєво збільшилася кількість втрат на власній половині. Те, що раніше працювало, почало буксувати й налагодити нічого не вдалося.

Попри таку прикру поразку, це покоління залишиться у історії. Вони стали першими, кому вдалося завоювати титул у чемпіонаті КОНКАКАФ. У цій віковій категорії беззастережно домінували мексиканці. Іноді їх вдавалося випередити комусь іншому. Тільки от були це збірні Сальвадору, Канади, Ондурасу, Коста-Ріки, а не США. І команді Таба Рамоса нарешті вдалося покласти край цим здавалося б нескінченним віце-чемпіонствам.

На чемпіонаті світу команді довелося вирішувати різні завдання під час матчів, й не завжди вона могла чітко сформулювати свої ідеї, та на відміну від чвертьфіналу, продовжувала пошук до останнього. Завдяки цьому, зокрема, уникли поразки у першому турі. У двох інших матчах групового етапу гра вже була збалансованішою й це дозволяло повноцінніше проявити себе Леннону, Адамсу, Сердженту, Еріку Вільямсону, Луці Де Ла Торре.

На жаль, лише тридцять з гаком хвилин тривав Мундіаль для Ґідеона Зелалема, який зазнав важкої травми вже у стартовому матчі.

Замбія, 3-0-2, 12:10 (Італія, 2:3)

Італійці абсолютно епічно вибили команду, що подарувала найбільше емоцій. Причому емоцій не лише суто змагальних, адже обидва матчі плей-оф за участі замбійців були в цьому плані неперевершеними. Йдеться ще й про емоції, пов’язані з якістю колективної гри. З тим, наскільки вміло та злагоджено вели вони свої атаки.

Замбія дуже добре поєднувала стрімки комбінації, що починалися довгими передачами та триваліші маневри із залученням ледь не кожного польового гравця. Це багатство тактичних прийомів привабило з першого ж матчу, в якому замбійці так додали після перерви, що португальці просто не втрималися. Що вже казати про Іран, який перевагу в два м’ячі випустив за 11 хвилин.

Замбія грала 4-4-2, з надзвичайно мобільним центром півзахисту. Еммануель Банда один генерував більше гри, аніж деякі команди. Невтомний рух Інока Мвепу та Бойда Мусонди доповнювали елегантні переміщення Фешна Сакали.

Десятий номер замбійців був одним з найкращих гравців чемпіонату. Швидкий, технічний, блискуче міняє напрямок руху, відмінно б’є. У Кореї він навіть затьмив Патсона Даку, якого назвали найкращим за підсумками чемпіоната Африки Ю20. Хоча й Дака, попри пошкодження у першому турі, зумів відіграти на дуже пристойному рівні.

Десять пропущених м’ячів. Цифра, яку мабуть одразу помітять прихильники «прагматизму». Нічого страшного у ній немає. Навіть у грі з Італією у замбійців було вдосталь шансів, щоб вирішити все атакою. Так, як вони це робили у двох матчах групового турніру, а потім й у одній восьмій. Однак після перемоги над французами голкіпер Андреа Дзакканьйо грав з таким куражем, що допоміг зупинити чи не найпотужніший напад турніру.