Mundial Sub20: Команди, що вилетіли у 1/8

Нова Зеландія, 1-1-2, 3:9 (США, 0:6)

Команда, що значною мірою залежала від вдалого виконання стандартів. У першому матчі, проти в’єтнамців, не було чіткого виходу з оборони й це не давало залучати до атак більшу кількість гравців. Щоправда і у цьому поєдинку, і проти ондуреньйос досить акуратним було розташування футболістів у захисті. Це особливо корисно було у другому турі, коли знадобилося захищати перевагу в рахунку.

У всіх матчах турніру Нова Зеландія діяла з трьома центральними захисниками. У опорній зоні Джо Белл не лише займався руйнуванням задумів суперника, а й час від часу виконував досить цікаві передачі вперед. У чужому штрафному майданчику «хороші манери» демонстрував Майєр Біван. Міцний і мобільний форвард, що впевнено почувався і внизу, і у боротьбі в повітрі.

У одній восьмій трималися понад годину й пропускати один за одним почали тоді, коли справді покращили контроль м’яча й намагалися організувати більше змістовних атак. У ці хвилини новозеландці залишили трохи простору й це дозволило збірній США контратакувати швидко та якісно.

Для країни, де не так вже й багато мешканців, а першим вибором для хлопців є регбі, другий поспіль вихід до плей-оф молодіжного чемпіонату світу є необхідним. Команда потрохує звикає до регулярної участі у подібних турнірах, набуває безцінного досвіду кожен молодий футболіст. Двоє прямо з цього турніру поїхали до табору національної збірної.

Саудівська Аравія, 1-1-2, 3:5 (Уругвай, 0:1)

Після матчу з Сенегалом у першому турі було тільки одне запитання: «Що вони тут роблять?». Настільки слабко та безхребетно не виглядала у стартових поєдинках жодна інша збірна. Постійні втрати м’яча під час переходу від оборони до атаки, провали у захисті, жодного натяку на хоч якісь загрози воротам сенегальців.

Значно впевненіше почали другу зустріч. Краще рухався м’яч, точнішою була взаємодія на чужій половині й потроху проявляли себе креативні гравці. Айман Аль-Кулейф віддав розкішний пас на Абдулрахмана Аль-Ямі й той забив гол-красень. Потім, звісно, значно більше уваги приділяли захисту й стримували еквадорців досить чітко, хоча й не обійшлося без важливих сейвів голкіпера. Цей матч залишився найкращим для збірної Саудівської Аравії у чемпіонаті.

Необхідну для виходу до плей-оф нічию могли б й не добути, якби збірна США не залишилася у меншості на увесь другий тайм. Вистачило вдалого розіграшу стандарту і це був єдиний спосіб вразити ворота, бо навіть проти десятьох аравійці атакували не надто впевнено.

З Уругваєм починали динамічно, з активним рухом без м’яча. Атаки, щоправда, вели здебільшого через центр, флангові захисники майже не підключалися. А у центрі створити суттєву перевагу було важкувато. Після пропущеного вже не могли ніяк зреагувати й хоч трохи змінити характер гри. Ці хвилини нагадали матч проти сенегальців. Та сама нездатність організувати роботу комади, з якою починали чемпіонат, супроводжувала аравійців і у другому таймі заключного для них поєдинку.

Японія, 1-1-2, 4:6 (Венесуела, 0:1)

Завдання виходу з групи значною мірою вдалося вирішити вже у дебюті. Якщо у першому таймі матчу проти збірної ПАР японці додавали потроху й діяли може навіть занадто терпляче, то у другому вже прорізалися необхідні швидкість та мобільність необхідні як для проникливих передач, так і для завершення комбінацій. Цей тайм можна назвати найкращим для японців на турнірі. Дуже добре вийшов на заміну 15-річний Такефуса Кубо, на хорошому рівні відіграли Рітсу Доан та Юто Івасакі.

З Уругваєм був тактично насичений перший тайм. Японці блискуче діяли без м’яча, пресингували на чужій половині, однак уругвайці у більшості випадків встигали миттєво відреагувати на втрати й перекрити шлях до своїх воріт. Увага та концентрація обох команд були на високому рівні. Японці проґавили лише один довгий пас, однак цього було достатьно, щоб м’яч опинився у сітці.

На початку другого тайму японці видали ще один хороший відрізок тільки цього разу вже й з небезпечними моментами. Забити не вдалося, однак сам матч за змістом цілком міг задовольнити тренера навіть попри поразку 0:2. Що стосується зустрічі з Італією, то цю «виставу» варто було подивитися лише раз.

Усі найкращі свої риси японці прагнули спочатку демонструвати й у одній восьмій. Так само старанно розігрували м’яч, з поступовим наближення до штрафного й спробами виконувати флангові передачі. На відміну від інших матчів, у другому таймі занадто відчутно зменшився відсоток такої гри. Більше дбали про захист. Нехай робили це добре, однак зовсім рідко з’являлися попереду й елементарно не встигли перебудуватися після голу Венесуели на 108-й хвилині.

Німеччина, 1-1-2, 6:8 (Замбія, 3:4)

Наче подорож на машині часу. Команда ніби десь із 1980-х. Тобто ось ще та, яка може нічого ефектного не робити, а потім все одно вичавити результат. Гаррі Лінекер казав свою відому фразу саме про таких німців. Вони, власне, й на чемпіонат світу потрапили лише завдяки перемозі над голландцями по пенальті у додатковому матчі. Сердар тоді перевів гру в овертайм на 93-й хвилині.

Тут теж був камбек на рівному місці у грі із Замбією, але це мабуть найяскравіше, що можна згадати про виступ німців на цьому турнірі. Команда позбавлена майже усього, що останнім часом стало звичним для німецьких збірних будь-якої вікової категорії. Венесуельці їх переграли вчисту, з мексиканцями чесно навовтузили нульову нічию, і зовсім би не здивувало, якби вони не обіграли б і збірну Вануату.

Після двох м’ячів «на прапорці» у ворота замбійців у голову лізло шаблонне «зберегли найкраще для матчів на виліт», хоча там і нема чого було зберігати. І футбол сам подбав щоб цей привид з минулого не затримався у Кореї довше, аніж це було необхідно.

Коста-Ріка, 1-1-2, 3:4 (Англія, 1:2)

До більш масштабної, більш атакувальної гри їх спонукало хіба що вилучення у складі португальців на 71-й хвилині матчі другого туру. До цього переважно вміло й багато рухалися без м’яча й можливо навіть знаходили в цьому одну лише їм зрозумілу насолоду. Команда, що не забила три пенальті у чотирьох матчах, але у двох випадках вдалося миттєво виправитися. Тож усі голи костариканців пов’язані виключно з одинадцятиметровими.

У перші 15 хвилин матчу з англійцями справді здивували значно активнішими діями. І не тільки ж без м’яча. Намагалися комбінувати й навіть здалося, що команда здатна додати порівняно з груповим турніром. Однак цими п’ятьнадцятьма хвилинами усе й обмежилося. Команда, що сахалася власної тіні, навряд чи була спроможна на щось вагоміше.

Сенегал, 1-1-2, 2:2 (Мексика, 0:1)

Джозеф Кото переконував, що ця команда значно краща, аніж та, що два роки тому дійшла до півфіналу. Хто його зна. Може у тренера таке почуття гумору. Ні, може індивідуально, у деяких аспектах, ці футболісти дійсно кращі, але як команда вони добре відіграли тільки перших 15 хвилин матчу з аравійцями. Усе інше — штовханина, бездумні передачі, невміння розставити акценти у комбінаціях. Не дивно, що з п’ятнадцятої хвилини матчу першого туру й аж до вильоту з турніру сенегальці більше жодного разу не відзначилися. Важко забивати, коли ставишся до м’яча як до непотрібного предмету.

Республіка Корея, 2-0-2, 6:5, (Португалія, 1:3)

Надзвичайна ефективність у перших двох матчах створила ілюзію, яку португальці розвіяли досить безжально. Ніби й не грали корейці погано проти тієї ж Гвінеї. Однак з Аргентиною реально вдалося реалізувати 150% створеного, а здебільшого команда відсиджувалася на своїй половині й вкрай рідко перетинала центральну лінію великими силами.

За такого акценту на гру в обороні, дії біля власних воріт мають бути бездоганними, доведеними до автоматизму, а от якраз із цим дуже швидко виникли проблеми у матчі плей-оф.

Виступ усієї команди віддзеркалює виступ її лідера. Про Лі Син У говорять вже не перший рік. Не в останню чергу й тому, що він є гравцем «Барселони». Він дійсно забив ефектний гол аргентинцям й справді є непоганим футболістом. Та все ж є нюанси, що змушують сумніватися у його подальших перспективах.

Справа в тому, що до свого 18-го дня народження він не міг грати за «Барсу» у офіційних матчах. Три роки важливого періоду у формування футболіста він не брав участі у змаганнях. Тренування у складі «Барси» це, звісно, чудова школа, але без серйозної перевірки у турнірах Лі поступово перетворився на шоумена. З січня минулого року, коли йому виповнилося вісімнадцять, він зіграв тільки один матч за «Барсу» Б. І це у третьому дивізіоні. Зараз йому вже 19 й вочевидь вже у наступному сезоні варто очікувати якогось прогресу, або ж на нього чекають оренди у команди, статус яких може бути не до вподоби хлопцю, який здається сам себе бачить виключно суперзіркою у суперклубі.

Франція, 3-0-1, 10:2 (Італія, 1:2)

Досить дивно, що французи опинилися у одному списку з Саудівською Аравією, Сенегалом та Коста-Рікою, та нарікати можна лише на регламент згідно з яким у одній восьмій переможець їхньої групи мав зіграти з другою командю групи Е. Не виграти свою групу французи ніяк не могли. Навіть якщо б не виходили на поле.

І не скажеш, що вони якось несерйозно поставилися до матчів першого етапу. Зробили саме те, що потрібно було проти значно слабших суперників. І хто ж винен, що потім була Італія. Та сама, яку у фіналі минулорічного чемпіонату Європи Ю19 збірна Франції розбила 4:0. Можливо, аби повторити цей результат не вистачило Мбаппе, але він зараз вже грає за дорослі призи й деякі з них виграє.

Сам матч з Італією був одним з найкращих у чемпіонаті. Атакували французи більше. Наполегливо і швидко. Й все одно не могли пробити захист італійців. Через це у першому таймі іноді починали метушитися, поспішати з ударами. І все ж зрівняли, заробивши пенальті.

У другому ж створили не так вже й мало моментів для того, щоб відзначитися знову. А ось тоді настав час Андреа Дзакканьйо, голкіпера, що був запасним на Євро.

Тож якщо орієнтуватися виключно на результат, французи навряд чи можуть бути задоволені. Хоча футболістам, що мають вже солідний стаж виступів у Лізі 1 (а таких серед учасників матчу з Італією переважна більшість), і подібний досвід стане в нагоді.