Crónicas del Nuevo Mundo: Copa Libertadores, Групи 7-8

Група 7

Одночасний виліт «Олімпії» та «Емелека» можна назвати найгучнішою сенсацією групового турніру. У еквадорців певні неузгодження були помітні ще у матчі першого туру чемпіонату, коли «Універсидад Католика» досить спокійно вдавалося створювати моменти й досягти нічийного результату (2:2). У атаці, принаймні, «Емелек» відіграв тоді на нормальному рівні, але вже перший матч у Лібертадорес (поразка у Мексиці 2:4) нагадав, що проблеми під час переходу від атаки до оборони залишаються.

За великим рахунком, виправити їх саме у матчах Копа Лібертадорес Омар Де Феліппе не зумів. Чотирнадцять пропущених м’ячів є жахливим показником для команди, що лише минулого року вийшла до плей-оф з п’ятьма пропущеними й потім грала у чвертьфіналі.

Що б не робив «Емелек» у атаці, ефект цей зводили нанівець провали у обороні. У Парагваї, наприклад, гості забили першими та ще й напрочуд вишукано. А закінчилося все тими ж самими 2:4, що й у Мехіко.

У чемпіонаті країни, до речі, «Емелеку» значно краще вдалося впоратися із тривожними симптомами й після нічиєї з «Католикою» у наступних семи матчах пропустили тричі. Зрештою несподіванкою стало саме невміння знаходити адекватні рішення у міжнародних матчах. Склад і захисту, і середньої лінії радикально не мінявся. У кожній ланці є кваліфіковані футболісти, а трансфери у міжсезоння були досить непоганими.

Якщо порівнювати з ЛДУ, підстав для оптимізму мало бути значно більше. А насправді обидва гранди еквадорського футболу припинили виступи вже після цього етапу. Те, що у грі «Емелека» можна відшукати значно більше позитиву, навряд чи заспокоює шанувальників команди. Очікування були справедливо високими, а «Емелек» провалився.

«Олімпія» поміняла тренера ще на старті сезону. Франсіско Арсе пішов у відставку після 5 турів чемпіонату Парагваю. Сталося це за чотири дні до старту у КЛ і у першому матчі керував командою Мауро Кабальєро (поразка від «Тачири» 1:2).

Поява на чолі «Олімпії» Фернандо Хуберо хочеться назвати одним з найцікавіших призначень у південоамериканському футболі у перші місяці цього року. Цей іспанський наставник, та й «Олімпія» під його керівництвом, заслуговує на окрему розповідь. З Хуберо на чолі команда програла тричі. У інших матчах, перш за все, у чемпіонаті, результати були зокрема такими: 4:1, 3:0, 7:1, 6:0, 5:3. Досить красномовне свідчення футбольних смаків теперішнього тренера «Олімпії».

У Лібертадорес, як і у випадку з «Сан-Лоренсо», не вистачило часу. «Пумас» програли на своєму коли футболісти ще тільки звикали до схем та вимог іспанця. У Еквадорі, коли гра вже була значною кращою, зіграли тільки внічию. Домашня перемога над «Емелеком» ніби підвищила шанси парагвайців, але усе перекреслили вісім хвилин другого тайму у Мехіко. «Олімпія» вигравала 1:0 і з 47-ї до 55-ї пропустила тричі. Раптово, нез’ясненно. Ці кілька хвилин вирішили долю команди й фактично віддали друге місце у групі «Депортиво» з Тачири.

Не скажеш, що венесуельці зовсім випадково потрапили до плей-оф. На своєму полі вони виграли усі три матчі й діяли у кожному з них грамотно та організовано. Карлос Мальдонадо ретельно готував своїх підопічних і до роботи без м’яча, тож в цілому «Тачира» витримувала на рідному стадіоні дуже хороший баланс.

До того ж, у команді є виконавці здатні прикрасити будь-яку, навіть рутинну, роботу. Насамперед це Сесар «Маестріко» Ґонсалес (зараз, на жаль, травмований) та Хорхе Рохас, магічна ліва якого створює чимало проблем суперникам. Солідно виглядав у центрі поля і 20-річний Альваро Серменьйо. Що й не дивно, адже у стартовому складі «Тачири» він стабільно виходить з вісімнадцяти.

На виїзді венесуельці грали значно стриманіше, аніж на своєму полі. Менше було динаміки, взаємодії в атаці великої кількості гравців. Ситуація у групі склалася так, що вистачило «домашніх» зусиль. У матчах на виліт цього може бути недостатньо.

Ще й протистоятиме «Тачирі» у одній восьмій переможець якраз цієї групи — «Пумас». Команда «Мемо» Васкеса на початку березня привезла до Венесуели резервний склад і пожертвувала тим матчем, а от у всіх інших суттєво переважала опонентів за якістю гри.

Після майже обов’язкового для команд Васкеса дещо повільного старту, «Пумас» почали додавати у чемпіонаті й зберігають шанси на вихід до чвертьфіналу, а от у КЛ концентрація була максимальною з самого початку. Тому, за винятком матчу у Венесуелі, в «Пумас» завжди було більше аргументів на свою користь. Ще одна характерна для Васкеса риса — вміння швидко згенерувати неймовірну динаміку наступу. Іноді це втілюється у блискавичні контратаки, іноді у потужний позиційний напад, що трощить захист суперника.

Група 8

Коли китайський фінансовий дракон проковтнув половину твоєї команди, не варто впадати у відчай, якщо ця команда «Корінтіанс», а тренує її Тіте. Звісно ця версія «Тімау» ще далека від досконалості, але знайомі риси виступають досить виразно. А ще це ж бразильська команда й серед власної молоді обов’язково з’явиться гідна заміна вчорашнім лідерам.

Ще під час Копа Сан-Паулу журналісти випитували у Майкона, що він думає про те, що саме його позиція може виявитися вакантною у першій команді. І ось зараз 18-річний півзахисник взяв участь вже у трьох матчах Лібертадорес. Тіте не міг не помітити гравця, що потрібен наставнику для збалансованої середньої лінії. Майкон і відібрати м’яч вміє, і у атаці почувається впевнено.

З великим рахунком «Корінтіанс» виграв лише у останньому турі, але у двох з трьох інших переможних матчів робив це із запасом. У Чилі ж відверто пощастило: типовий матч на 0:0 і автогол «Кобресаля» на 90-й хвилині. Хоча й це можна вважати фірмовим знаком Тіте. Переможний для «Корінтіанса» розіграш КЛ-2012 починався у Тачирі. Матч тоді довелося подивится вже знаючи рахунок. І навіть так здавалося, що усе закінчиться перемогою «Депора», настільки мало було підстав у «Корінтіанса» розраховувати навіть на нічию.

Зараз команду навряд чи можна порівнювати з чемпіонами 2012 року. Особливо після відчутних кадрових втрат узимку. Тіте потроху конструює новий комадний механізм, що й сьогодні вже може розчавити суперника певного рівня. Але цікаво глянути, як ця машинерія функціонуватиме проти «Насьйоналя», що й сам не проти «увійти у клінч».

Виступ у цьому турнірі «Серро Портеньйо» відставкою Сесара Фаріаса розбивається на два різних за довжиною відрізки. Власне без венесуельського тренера «Серро» зіграв лише вирішальний матч, у якому потрібно було обігрувати «Санта-Фе». Замість Фаріаса поставили Ґуставо Морініґо, який вичерпно зарекомендував себе одним лише вчинком. У матчі чемпіонату проти «Ґуарані» він замінив у перерві Джонатана Фаббро (за рахунку 1:1) й почав потім розповідати, що «по полю не можна ходити пішки». Без Фаббро звісно було краще. Мабуть саме тому «Серро» програв 3:4.

У заявці на матч із «Санта-Фе» Фаббро не було взагалі й ніхто не заважав Морініґо запустити бездумну біганину, яка для нього уособлює самовідданість на полі. А ще він поставив у центр нападу, проти захисників гренадерського зросту тендітного 18-річного Серхіо Діаса. Той мабуть теж повинен був «віддаватися» на полі, а не грати у футбол. Діаса замінили ще у першому таймі й хлопчина просто розплакався на лаві.

На щастя для «тренера», колумбійці залишился вдесятьох вже на 19-й хвилині, а на 34-й Алонсо забив диво-гол майже з нульового кута. Ще одне вилучення було у гостей на 59-й хвилині. І навіть так у «Санта-Фе» були нагоди забити. Адже коли настанови тренера обмежуються біганиною, а м’яч є чимось другорядним, переляк стає надійним супутником. Неймовірний контраст із перемогою над «Корінтіансом», коли «Серро» Фаріаса саме переграв суперника.

«Санта-Фе» міг би не й доводити до такого сумного фіналу, але у своєму домашьному матчі з бразильцями перевагу не втримав. У колумбійській команді теж сталася тренерська відставка. Херардо Пелуссо, з яким «Санта-Фе» виграв наприкінці минулого року Копа Судамерикана, пішов через конфлікт з Омаром Пересом. Історія надзвичайно прикра. Перес, ідол уболівальників, розкішний енґанче, який останнім часом небагато грав через травми, оголосив у соцмережах, що хоче піти через «брак поваги» до нього. Натяк на тренера був очевидним. Пелуссо відреагував миттєво й сам залишив клуб з Боготи.

«Санта-Фе» уругвайського наставника не був надто видовищним, і у матчах проведених під його керівництвом у Лібертадорес найкращою була хіба що кількість набраних очок. В цілому це була спрощена копія «Атлетико Насьйональ», із власними ефективністю та солідністю, але без притаманних команді з Медельїна розкутості та масштабності.

«Кобресаль» закономірно посів останнє місце, але коли у цьому ж турнірі провалилися «Універсидад де Чилі» та «Коло-Коло» несправедливо було б вимагати чогось іншого від скромного клубу, для якого сама участь у КЛ є справжнім досягненням. Команда Дальсіо Джованьйолі прагнула тиснути на суперника перш за все за допомогою флангів, та вже у першому турі травмувався один з лідерів, Джонатан Бенітес. Без нього атакам бракувало швидкості та наполегливості. «Кобресаль», ще й на тлі не надто вдалого виступу у чемпіонаті Чилі, зробив у КЛ все, що міг. Просто вимоги цього турніру суттєво перевищують можливості клубу з пустелі Атакама.