Crónicas del Nuevo Mundo: Copa Libertadores, Групи 3-4

Група 3

Ще одна група у якій болівійська команда мала перемагати у останньому турі, аби вийти до однієї восьмої. Причому на відміну від «Стронгеста» «Болівару» вистачило лише однієї перемоги, щоб зберігати шанси на участь у плей-оф. У матчі з «Расингом» болівійці, яким потрібно було виграти у два м’ячі, досить одноманітно прагнули здолати оборону гостей і забили, таке враження, навіть несподівано для себе самих.

Швидка реакція «Расинга», Рожер Мартінес забив за чотири хвилини після влучного удару Селлеріно, врятувала аргентинців від нервових останніх хвилин.

Половина матчів цієї групи закінчилася внічию, а перемоги, за одним-єдиними винятком, виходили переконливими і за грою, і за рахунком. Причиною розгромів часто була неспроможність візитерів запропонувати щось більше, аніж глуха оборона. Вони притискалися дедалі більше до свого штрафного, забагато простору залишали для маневрів на «ґанку» штрафного майданчика і захисні конструкції елементарно не витримували тиску.

Особливо виділявся у цьому плані «Депортиво» з Калі. На чужих полях колумбійська команда пропустила 15 м’ячів у трьох матчах. Дивовижна безпорадність, що поширюється й на національний чемпіонат. Там на виїзді у «Депора» немає жодної перемоги у шести матчах. На своєму ж полі у матчах Кубка Лібертадорес підопічні Фернандо Кастро добре відіграли хіба що перший тайм зустрічі з «Расингом».

Вже не один рік склад «Депортиво» приємно вражає чималою кількістю цікавих молодих футболістів, але цього разу що їм, що більш досвідченим гравцям не вистачало злагодженості та впевненості. Окремі хороші відрізки, що ніби й натякали на потенціял футболістів зокрема та команди в цілому, були занадто короткими, щоб розраховувати бодай на одну перемогу.

Тому й до скарбнички вражень можна додати лише окремі прізвища. Насамперед йдеться про 22-річного Андреса Роа. Це його другий сезон у основі «Депора» і з кожним матчем у грі Роа з’являються нові деталі, він бере на себе більше відповідальності.

«Болівар» Рубена Даріо Інсуа ефективно розбив «Депортиво» на своєму полі й навіть зачепився за нічию у Колумбії, але у двох інших домашніх матчах атакувальний інструментарій виявився занадто скромним, а на виїзді усе закінчувалося ще десь у першому таймі. Досвідчені Руді Кардосо, Хуан Карлос Арсе, молодий талант Дані Бехарано та інші футболісти так і не встигли повноцінно урізноманітнити гру попереду, яка одразу після появи Інсуа на чолі команди здалася дещо простацькою.

Найконтрастнішою командою групи був «Расинг». Жалюгідна гра на нічию у обох поєдинках з «Бокою» і значно активніші, розкутіші дії у домашніх матчах з «Депортиво» та «Боліваром». Тут тобі й невтомні переміщення та гострі передачі Оскара Ромеро, і грамотна робота у центрі поля Лусіано Ауеда, і бомбардирські здобутки Лісандро Лопеса та Рожера Мартінеса. Двадцятиоднорічному колумбійцю на користь пішла оренда до «Альдосіві» й зараз у його грі значно більше виразності. У дванадцяти матчах чемпіонату та КЛ Мартінес відзначився цього року 6 разів.

У «Боки» упродовж кількох місяців були схожі проблеми із найзапеклішим конкурентом. Як і «Рівер», команда втрачала свіжість у грі. Усе, що приносило титули, механізувалося настільки, що ледь не зовсім зникли вигадка, експромт. Матчі перетворювалися на повинність. Зміна тренера під час групового турніру ще не дала бажаних та миттєвих наслідків. «Бока» і з Барросом Скелотто на чолі більше працює на полі, аніж грає. Звісно і внаслідок цієї праці народжуються певні емоції, а клас окремих виконавців взагалі дарує шедеври на кшталт гола Тевеса «Болівару». У групі з такими суперниками цього цілком вистачило для першого місця.

Та все ж велич «Боки» постійно нагадуватиме про себе. Більш вимогливе ставлення до власної гри має бути головним спонукачем до прогресу та вдосконалення. Тоді й зрозуміліше буде чи стане легендарний у минулому футболіст «Боки» не менш легендарним тренером славетного клубу.

Група 4

Звідусіль чути лише одне: «Найкраще за всіх у цьому Копа Лібертадорес грає «Атлетико Насьйональ». Вони є фаворитом номер один». Щодо фаворитизму поспішати не варто. Скільки цих фаворитів зупинялися вже після перших матчів на виліт. А от з чим не можна не погодитися, то це з оцінкою гри клубу з Медельїна.

Найзбалансованіша команда усього турніру. Рейнальдо Руеда завжди був міцним, грамотним тренером, але до «романтиків» ніби не належав, до «філософів» його теж ніколи не зараховували. Тому виступ «Насьйоналя» стає відкриттям року. Ніхто просто не очікував, що повернення до клубної роботи після тринадцятирічної перерви буде для Руеди настільки приголомшливо яскравим.

Щоб краще пояснити чим саме вражає «Насьйональ» візьмемо, наприклад, Віктора Ібарбо. Ще у молодіжній збірній він діяв на флангах атаки. Попри високий зріст та відповідну тягучість. На флангах його використовували й у Італії. Й Ібарбо доводив, що і швидкість у нього непогана, і з технікою все гаразд, тож він на своєму місці.

Повернення до рідного клубу (це, щоправда, лише оренда) ніби нічого не повинно було міняти у футбольних звичках Ібарбо. Руеда вирішив інакше. У нього Віктор грає у центрі нападу. Забив він у чемпіонаті Колумбії та КЛ аж один м’яч, з пенальті. І водночас його гра просто вражає. Мабуть у жодній команді-учасниці Кубка Лібертадорес немає центрфорварда, що так само ефектно, якісно, невтомно працює на команду. Його не лякає необхідність постійно рухатися, більше того, здається, що він свідомо розширює зону своїх дій. Неймовірний обсяг рухової роботи не «забиває» йому м’язи і у поводженні з м’ячем він зберігає пластичність та м’якість.

Руеді вдалося так налаштувати команду, що навіть гра на іншій позиції збагачує футболіста, а він в свою чергу робить на полі досконалішим увесь колектив. І тоді завдяки Ібарбо вриваються у вільні зони Джонатан Копете та Марлос Морено. 19-річний Морено ще минулого року привернув до себе увагу у чемпіонаті Колумбії, а зараз вже розкривається для більшої авдиторії.

Ще один яскравий приклад — Себастьян Перес. Хуан Карлос Осоріо не розраховував на нього як на стабільного гравця основи й Перес думав про зміну клубу. Але Осоріо пішов до «Сан-Паулу» і у Руеди Перес поступово став одним з ключових виконавців й блискуче дебютував у національній збірній.

Претендентом на перемогу в турнірі в очах багатьох фахівців «Насьйональ» зробила, безумовно, його власна гра. Попереду нова перевірка на міцність. Перевірка, яку не завжди витримували явні фаворити.

Специфічна формула турніру забезпечила «Насьйоналю» ще два матчі з аргентинським «Ураканом». Після автокатастрофи у Венесуелі «Уракан» прожив кілька нервових днів і старт групового турніру для команди Едуардо Домінгеса був не надто простим насамперед з психологічної точки зору. Недаремно вже по завершенні матчу шостого туру Домінгес сказав: «Мало хто вірив, що ми пройдемо далі».

Якраз вірою у власні сили, вмінням не опускати руки «Уракан» і відзначається під керівництвом Домінгеса. У серпні минулого року він раптово закінчив кар’єру гравця й очолив «Уракан» вже за два дні. З ним команда дійшла до фіналу Копа Судамерикана.

На перший погляд, у цієї версії «Ґлобо» ніби й немає магії притаманної «ангелам Каппи». Проте і у теперішньому «Уракані» є футболісти від гри яких перехоплює подих. Рольфі Монтенегро, Алехандро Ромеро Ґамарра, Маріано Ґонсалес. І звісно ж Рамон «Ванчопе» Абіла, який наразі сперечається з Марко Рубеном за звання найкращого форварда чемпіонату Аргентини.

І звичайно ж не можна не згадати Патрісіо Торансо. У венесуельській аварії він та Дієго Мендоса (автор голу, що вивів «Уракан» до групового турніру КЛ) постраждали найбільше. Лише наприкінці березня Торансо повернувся до тренувань й хотілося б, щоб один з найкращих аргентинських футболістів знову виходив на поле найближчим часом.

До останнього туру залишалися шанси на друге місце у перуанської команди «Спортинг Крісталь». Якщо в «Уракані» Домінгес за пару днів перебрався з центра захисту на місце тренера, то Маріано Сосо усе своє життя у футболі присвятив саме тренерській роботі. Уродженець Росаріо, один з молодих послідовників Марсело Б’єльси, Сосо упродовж десяти років працював помічником головного тренера у клубах п’яти різних країн. Зокрема і у «Спортингу». Минулого року він розпочав самостійну діяльність й досить непогано проявив себе у перуанському «Реалі Ґарсіласо».

Тож на початку 2016-го його запросили до одного з найбільших клубів континенту. «Крісталь» Сосо ще не позбувся, принаймні у Копа Лібертадорес, вади характерної як для команд самого Б’єльси, так і його учнів. У них часто дуже малою є відстань від інтесивності до якогось патологічного стану тривоги. Тоді автоматично блокуються найкращі ігрові ідеї й команда стає вразливою.

Якщо ж нерви тримають під контролем, то «Крісталь» здатен на зразки яскравої, мобльної гри. Надихачем її є нев’янущий Карлос Лобатон, який і на схилі свого футбольного віку завжди знаходить нестардартні рішення. З Ірвеном Авілою та Орасіо Калькатеррою у атаці, з Байоном у опорній зоні та Касуло і Родрігесом у центрі захисту, «Крісталь» мабуть міг би розраховувати на кращий результат. Але у найвідповідальніші моменти команда збивалася з курсу і ця нестабільність стала вирішальною.

Найяскравіше це проявилося у матчі у Монтевідео. «Крісталь» вигравав 3:1 до 72-ї хвилини, ще була, хоч і дедалі примарніша, надія на вихід з групи. Принаймні можна було б завершити турнір перемогою. Але «Крісталь» розбила впертість та затятість суперника.

«Пеньяроль» зараз мало схожий на великий клуб, що вигравав колись Копа Лібертадорес. Однак перший матч цього турніру на новому стадіоні клубу не повинен був закінчуватися поразкою. І «Пеньяроль» використав усі запаси garra charrua, щоб забити тричі за 13 хвилин, здобути свою єдину перемогу й залишити останнє місце. Поки що це справді все, що може зробити уругвайський гранд.

Повернення Дієго Форлана, яким би приємним воно не було, підкреслило одну вагому деталь. Він і у 36 є кращим за своїх нинішніх партнерів. Це не так вже й погано, якщо говорити про самого Дієго, але для клубу, що постійно вирощує талановитих футболістів — поганий сигнал.

І все ж «Пеньяроль» не був би грандом, якби не подарував промінчик надії. Саме у останньому турі групового турніру. На полі з’явився 17-річний Федеріко Вальверде. Це ім’я варто запам’ятати.