Crónicas del Nuevo Mundo: Copa Libertadores, Групи 1-2

Разом з поєдинками кваліфікаційного раунду у Кубку Лібертадорес зіграно трохи більше сотні матчів. Як завжди, на пальцях однієї руки можна перерахувати мляві, невиразні, позбавлені змісту. Здебільшого кожен був наповнений цікавими деталями та нюансами.

Відтоді як у телекомпанії Fox з’явилося кілька каналів й часто грають мінімум два матчі одночасно, для повноцінного стеження за цим чудовим турніром треба ретельно планувати вечір (ніч) і потім знаходити час подивитися решту ігор, аби не пропустити щось важливе. Цього року це було особливо актуально, бо інтрига у більшості груп зберігалася до останнього й було кілька несподіванок. Спробуймо пройтися по усіх групах й викласти накопичені враження.

Група 1

На старті сенсацією стала перемога «Стронгест» у Бразилії. Болівійські клуби вкрай рідко перемагають за межами своєї країни, а тут вдалося здолати «Сан-Паулу», команду, яку до старту називали серед фаворитів турніру. Зрештою лише нічия вже у виїзному матчі проти «Стронгест» дозволила команді Едґардо Бауси потрапити до однієї восьмої. Болівійцям не вистачило всього одного точного удару, щоб посісти друге місце у групі. А після шести очок у перших двох турах здавалося, що болівійці здатні вибити з турніру когось із двох титулованих суперників.

Адже і гра «Рівера», чинного володаря трофею, була далекою від ідеалу. У Венесуелі команда Марсело Ґашардо підтвердила свою перевагу у класі тільки у другому таймі, із «Сан-Паулу» вдома зіграла сіреньку нічию, а на виїзді відверто вийшла грати на стримання суперника й захлинулася власною знервованістю.

Показово, що найкращий спектакль «Рівер» дав вдома проти «Стронгеста», коли диригував грою Андрес Д’Алессандро, і у центрі поля не було звичного дуету руйнівників Понціо – Домінго. У опорній зоні вистачило одного Ніко Домінго, а попереду «Рівер» нарешті вирував ідеями. На жаль, вже не перший місяць Ґашардо значно частіше наполягає на «вертикальній» грі, на переходах від оборони до атаку, що нехтують точністю роботи з м’ячем. Тому й «Рівер» виглядає понуро у багатьох матчах чемпіонату, тому вихід до наступного раунду КЛ був під питанням до останнього туру.

Пощастило, щоправда, із календарем. Домашній матч проти «Трухільянос» у шостому турі. Але й тут примудрився додати «інтриги», коли за рахунку 4:1 дозволив супернику скоротити відставання до мінімуму. Це при тому, що венесуельці з тридцять шостої хвилини грали у меншості.

Кому «Трухіляьнос» вдалося зіпсувати життя, то це «Стронгесту». Ще одна перемога на виїзді означала б, що перед останнім туром болівійці випреджали б «Сан-Паулу» і саме команді Бауси довелося б грати на перемогу у високогоряному Ла-Пасі. Тренер «Стронгест» обрав у Венесуелі відверто атакувальний варіянт складу. Попри це, гості ніяк не могли налагодити нормальну взаємодію попереду та ще й не встигали за контрвипадами «Трухільянос».

У другому таймі Маурісіо Сорія зробив висновки, випустив у центр поля Рауля Кастро, який одразу впорядкував гру гостей. «Стронгест» вдалося зрівняти рахунок й нічия ніби вже була непоганим результатом. Але у компенсований час венесуельці заробили пенальті, перемогли 2:1 й на вирішальний матч «Стронгест» виходив вже з іншим тренером.

У Ла-Пасі «Сан-Паулу» закінчував удев’ятьох, із центральним захисником Майконом у воротах. З самого початку було зрозуміло, що гра Баусу не цікавила. Йому був потрібен «результат». Тому у запасі залишився Ґансу, а план гостей не вирізнявся особливою вишуканістю. Завдяки голу Каллері нічию «Сан-Паулу» вимучив і принаймні у одному турнірі боротьбу продовжує. А от у чемпіонаті штату команду Бауси добряче повозив у чвертьфінальному матчі «Аудакс». Рахунок 4:1 не на користь фаворита і один з найкращих поєдинків Паулісти.

Отже у першій групі номінальні фаворити спромоглися пройти далі, але вкрай рідко при цьому демонстрували гідну гру. І «Рівер», і «Сан-Паулу» більше страждали, аніж творили на полі, футбол прохоплювався крізь ці страждання спорадично й хаотично.

Група 2

У цій групі перше місце посів «Росаріо Сентраль». Кожного разу команда Едуардо Коудета щедро ділилася Грою, а обидва її матчі проти «Палмейраса» стали окрасою групового турніру. Попри те, що «Сентраль» взяв у них лише одне очко, якість гри росарінос не залишилася без винагороди у інших турах.

Для уругвайського «Рівер Плейт» сама участь у груповому турнірі стала винагородою. У Лібертадорес «Рівер» дебютував й спромігся при цьому здолати «Універсидад де Чилі» у кваліфікації. Хуан Рамон Карраско нещодавно повернувся до клубу, з яким 2009 року дішов до півфіналу Копа Судамерикана. І перший у історії виступ у головному турнірі континенту слід визнати більш-менш вдалим. Так, не вдалося виграти жодного матчу, але щоразу «Рівер» прагнув грати у свій фірмовий футбол. Швидкісний, комбінаційний.

Для талановитої молоді, якої у складі традиційно вистачає це був важливий досвід. Імена вихованців клубу, які варто запам’ятати: Фернандо Ґорріаран, Майкл Сантос (з нового сезону він виступатиме за «Малагу»), Ніколас Чьяппакассе.

Добре відіграв у цьому КЛ і 28-річний Бруно Монтелонґо. Попри 15 пропущених м’ячів хороше враження залишив 26-річний голкіпер Нікола Перес. У двох матчах виходив 23-річний Федеріко Пінтос, вихованець «Дефенсора», який після двох років поневірянь у Аргентині намагається знову привернути до себе увагу.

«Палмейрас» до останнього туру зберігав шанси на місце у наступному раунді й виконав свою частину завдання, здолавши вдома «Рівер». Забракло перемоги «Насьйоналя» над «Росаріо Сентраль». Здобуте у матчах з аргентинцями, «Палмейрас» своєрідно «компенсував» двома поразками від уругвайського гранда. Саме ці поєдинки зрештою виявилися вирішальними у розподілі місць.

Після першої поразки від «Насьйоналя» у «Палмейрасі» поміняли тренера. Замість Марселу Олівейри, котрий двічі робив «Крузейру» чемпіоном Бразилії, прийшов Кука (переможець КЛ-2013 з «Атлетику Мінейру»). Марселу Олівейра пропрацював у «Палмейрасі» 9 місяців. Попри виграш Кубка Бразилії в цілому все ж не відчувалося суттєвого прогресу саме у грі команди.

Вже після відставки Олівейри дехто запустив традиційну для таких випадків маячню про поганий «фізичний стан» гравців (залишалося ще вжити безглузде «пік форми»), та проблема «Палмейрасу» Марселу Олівейри полягала у іншому. І у домашньому матчі з «Насьйоналем» вона далася взнаки. «Палмейрас» часто атакував похапцем, вмикав швидкість коли варто було взяти паузу, або ж навпаки зменшував темп, коли можна було діяти агресивніше.

Дещо подібне призвело до втрати очок у виїзному матчі з «Рівером». Тобто «Палмейрас» не міг належним чином розпоряджатися часом та простором, й після хороших відрізків знову збивався на манівці.

Цікаво, що високий рівень гри опонента, як у домашньому матчі проти «Сентраля», раптом пробуджав усе найкраще у самому «Палмейрасі», але й тоді говорити можна було радше про якісний перший тайм, а не увесь матч.

Кука змінив Марселу Олівейру й розпочав з кількох поразок (зокрема у Монтевідео). Після розгрому (1:4 проти «Аґуа Санта») у матчі чемпіонату штату Кука натякнув, що потрібно посилювати склад. Це у клубі, що за рік підписав 33 гравці. У чому Кука був правий, то це у тому, що «суперкоманди» у «Палмейраса» немає, є просто хороша й надалі він потроху перелаштовував цю хорошу команду під свою гру.

У Лібертадорес часу не вистачило, але можна відзначити, що довгоочікуване повернення Клейтона Шав’єра може стати для «Палмейраса» найкращою подією перших місяців року.

«Насьйональ» обіграв бразильців у обох матчах насамперед тому, що діяв компактніше, спокійніше, був терплячішим й краще зумів нейтралізувати задуми суперника. Взагалі поки що здається, що з усіх тренерів його покоління Ґуставо Мунуа найбільше схожий за манерою та стилем на Оскара Вашингтона Табареса. «Насьйональ» теж добре вміє обмежувати. І водночас має у складі рухливих, технічних футболістів, спроможних миттєво накреслити чіткі лінії контратаки. Леандро Барсія та Кевін Рамірес на флангах, Себа Фернандес під форвардами, Ніко Лопес попереду.

Після травми 21-річного Еріка Кабако у першому турі чемпіонату місце у центрі захисту поруч з Дієго Полентою зайняв у матчах КЛ досвідчений Маурісіо Вікторіно. (У Бразилії з Вікторіно вийшов ще один ветеран Себастьян Егурен). У будь-якому поєднанні центр оборони забезпечував бажану надійність. У перших 5 турах «Насьйональ» пропустив 4 м’ячі.

Стиль гри команди Мунуа може не викликає особливого захоплення, але «Насьйоналю» цілком вистачало і цього проти нестабільного «Палмейраса», а у плей-оф такий суперник може бути особливо неприємним.