Asian Cup: Кувейт - Китай 0:2

Саме китайське прислів’я стверджує, що лише дурень оцінює людей за тим, що вони йому дарують. Тож не будемо проголошувати збірну Китаю значно сильнішою за команду Кувейту через епізод, що вирішив долю матчу. Без подарунку не обійшлося, але суть цього протистояння була якраз у тому, щоб змусити суперника послабити пильність бодай раз.


У першому таймі червоно-синя маса гравців обох команд перекочувалася з однієї половини поля на іншу, підтримуючи рівновагу у грі та у рахунку. Обидві команди достатньо ефективно працювали без м’яча і здебільшого вчасно встигали створювати перешкоди щойно народженій атаці суперника.


Коли ж виникала хоч якась гострота, то у кувейтців це виходило завдяки швидкості на флангах (вони мали б пробити пенальті на перших хвилинах, але арбітр, мабуть, обслуговував раніше матчі з футболу австралійського і ще не зрозумів, що відвертий удар по ногах у межах штрафного карається одинадцятиметровим), а у китайців — після позиційних маневрів і створення вільних зон або ж після флангових передач.


У швидкості, попри гру у меншості, кувейтці спробували додати і після перерви. І виходило це у них досить добре. Принаймні коли м’яч опинився у їхніх воротах, відшукати у цьому можна було хіба що логіку епізоду, а не попередніх хвилин. Китайці вкотре нагадали, що стандарти живуть своїм життям. І вже після голу заграли значно впевненіше, включили пресинг на чужій половині.


Необхідність відстоювати перевагу ще більше мобілізувала китайську збірну, і вдруге на турнірі ми побачили як для команди, що забила першою, гол стає сигналом для ще активніших дій, а не приводом відкотитися в оборону.


Ден Чжо Сян вже забивав пам’ятні м’ячі за збірну. Наприклад, на минулорічному Кубку Східної Азії, у матчі, в якому Китай вперше в історії обіграв збірну Республіки Корея, або у товариському поєдинку з французами напередодні Мундіалю.


І все-таки саме два епізоди з гри проти Кувейту мають стати його візиткою для тих, хто раніше не бачив цього хавбека в дії. Один — це, звичайно ж, майстерний удар зі штрафного. Але ще більше про його вміння орієнтуватися в ситуації, приймати рішення і втілювати його говорить пас на Жун Хао на останніх хвилинах матчу. Краще за голи він характеризує гравця, тому що Ден все ж не бомбардир, а саме тонкий диспетчер, який добре читає та відчуває гру.


У внутрішньому чемпіонаті Ден був одним із найкращих гравців переможця Суперліги — «Шаньдун Лунен». Команда Бранко Іванковича відірвалася від другого місця на тринадцять очок. Тож у Ден Чжо Сяна буде шанс гучніше заявити про себе у азійській Лізі Чемпіонів, турнірі, у якому в 2010-му він лише двічі вийшов на заміну й загалом провів на полі двадцять шість хвилин.