Asian Cup: Перший тур у групах В та С

Японія – Йорданія 1:1


Один знайомий баскетбольний тренер вміє лаконічно та містко пояснити невдачу своєї команди. Вистачає двох-трьох слів. Фраза з його репертуару стане в нагоді для характеристики цього матчу: «День такий».


На перший погляд, не те пояснення, на яке очікуєш від фахівця. А як же тактика, психологія та усі інші «розумні» складові успіху чи невдачі? Що це за «день такий»? Але кожен, хто хоч раз проживав «такий» день, зрозуміє, про що йдеться.


Бо справді як ще можна пояснити майже поразку японців? Тактика? Нічого такого крамольного команда Дзаккероні не робила. У рамках добре знайомої системи гри наполегливо долала насичений захист суперника і створила, якщо зважити на те, з якою затятістю та щільністю захищалися йорданці, не так вже мало моментів.


Психологія? У матчах цього типу завжди легко звинувачувати фаворита у «недооцінці», «розслабленості», «браку швидкості», але іноді з таким самим успіхом можна звинуватити спринтера, що він не спромігся пробігти стометрівку за десять секунд у гамувальній сорочці.


А пояснення запропоноване підштовхує у бік ірраціонального, того, що є частиною привабливості футболу. Коли шкереберть летять усі логічні викладки та прогнози, коли на очах відбувається те, чого бути не повинно було за жодних обставин, залишається тільки дякувати футболу за ці дива.


Шість років тому дивувала інша команда тренера Аднана Хамада. У розпал вихвалянь чеснот оборони «в лінію» він привіз на афінську Олімпіаду збірну Іраку. Гравцям тоді, мабуть, забули сказати, що «лінія» — це дуже модно, сучасно та авторитетно, і вони із величезним задоволенням розірвали на шматки не один захист своїми швидкими, прикрашеними вмілим контролем м’яча, атаками.


Йорданці обрали інший варіант протистояння напевно сильнішому опоненту. Варіант, у якому погоджуються на терпляче, тривале й виснажливе, насамперед психологічно, «стояння в куті» з надією, що колись таки можна буде відповісти одним-двома потужними і бажано нокаутуючими ударами.


Дуже часто для того, щоб цей варіант спрацював, потрібно, аби твоє цвіло, а суперникове в’яло. У йорданців розцвів голкіпер Шафі, котрий підчищав геть усі неминучі огріхи партнерів й наближав таку нереальну до старту гри перемогу. Гол Йосіди підкреслив, що й японці не готові були змиритися із в’яненням пишноцвіту своїх надій на черговий континентальний титул.



Саудівська Аравія – Сирія 1:2


«Може, не так вже й погано міняти тренерів ледь не після кожного матчу?», — могли подумати боси аравійського футболу перед тим, як відправити у відставку Жозе Пезейру і вп’яте довірити команду Нассеру Аль-Джохару. Адже щойно «соколам» підрізала крильця збірна Сирії, у якій з вересня місяця попрацювало чотири тренери.


Саме у вересні Фаджра Ібрагіма, котрий виводив команду на Кубок Азії, відправили у відставку. Варто зауважити, що сирійці були єдиними, хто у відборі не програв жодного разу. Але достатньо було двох поразок у товариських матчах, щоб з ним розпрощалися. У п’яти поєдинках, але без надії на тривалішу роботу, команду очолював Айман Хакім.


Потім сирійська Федерація визначилася з тренером. Ратомір Дуйкович, який вивів Гану до 1/8 на чемпіонаті світу-2006, провів перший матч (впевнена перемога над Бахрейном 2:0), поїхав у відпустку і був звільнений, за версією Федерації, за те, «що не повернувся з відпустки у визначений час». Насправді ж, Федерація відмовилася брати на роботу асистентів Дуйковича і той, відповідно, до Сирії не повернувся.


Тож за кілька тижнів до старту турніру сирійці залишилися без тренера. Без часу на серйозніші пошуки обрали найпростіший і, мабуть, найлогічніший варіант. Збірну очолив румун Валеріу Тіце, тренер місцевого «Іттіхада», з яким він виграв Кубок AFC. Більшість гравців збірної виступають у рідному чемпіонаті (за кордоном грають лише шестеро з тих, хто приїхав до Катару), тож Тіце сміливо пообіцяв, що йому вистачить кількох товариських, аби розібратися що до чого.


У цих товариських матчах збірна Сирії постала надзвичайно жорсткою командою. Яким би не був рахунок, як би не складалася гра у нападі, сирійці завжди прагнули максимально агресивно вести боротьбу за м’яч біля свого штрафного.


У матчі з аравійцями вони розширили зону «бойових дій» і зустрічали суперника вже у центрі поля. І, схоже, що це не було випадковістю. Під керівництвом Жозе Пезейру збірна Саудівської Аравії зіграла кілька цікавих матчів з непоганими діями в атаці. Бувало, що накульгувала реалізація, але загальний малюнок комбінацій мав досить привабливий вигляд. Але, як свого часу це сталося зі «Спортингом» Пезейру, самого лише спорадичного натхнення команді не вистачило.


Жорстка гра сирійців позбавила аравійських футболістів можливості вільно комбінувати, а прийняти виклик, відповісти на агресію вони не зуміли. Саме у ці хвилини першого тайму сирійці, мабуть, і отримали певну психологічну перевагу. Тому навіть після пропущеного м’яча спромоглися забити знову і потім відбити атаки суперника.



Австралія – Індія 4:0


З Австралією все зрозуміло. Після легенького поштовху у вигляді суддівської помилки набрали хід і ще до перерви забили тричі.


А от Індія, як це не парадоксально, сподобалася. Відчувалося, що команду тренує англієць «старої школи». Звідси бажання навіть той мінімум ресурсів, що є у команди, використати для того, щоб грати, а не для того, щоб заважати робити це супернику. Матч був схожий на поєдинок Кубка Англії, у якому фаворит своїми голами підкреслює різницю у класі, але не у щирості зусиль.



Республіка Корея – Бахрейн 2:1


В уяві «пересічного» уболівальника, мабуть, вже давно сформувався стереотипний образ корейської збірної. Такі собі невтомні атлети, що можуть перебігати чи не будь-якого суперника.


Те, що корейці можуть і вміють грати по-різному, нагадав цей матч. Проти команди, що зосередилася біля власних воріт, потрібна неабияка терплячість, і саме її корейські футболісти продемонстрували. Після втрат м’яча спокійно починали все знову, регулярно міняли напрямки атак й використовували кожну нагоду для удару.


Корейці давали зрозуміти, що «за стіл» вони всілися надовго, «з’їсти» хочуть багато, тож похапцем нічого не робитимуть. Бахрейн дуже довго не був схожий на «кістку», що може стати в горлі руба. Ускладнили життя корейцям хіба що суддівські фантазії. Але й у меншості вони зафіксували результат достатньо впевнено.