Hexagonal Sub-20

Однією з головних футбольних подій січня є молодіжний чемпіонат Південної Америки. П’ять його учасників нещодавно взяли участь у тренувальному турнірі в аргентинській Кордобі.


Перу (2 матчі, 1 нічия, 1 поразка, 3-4)

Від господарів континентальної першості очікують успішного виступу (успіхом вважатиметься здобуття путівки на чемпіонат світу), і ця збірна виглядає значно дисциплінованішою та команднішою, аніж та, що два роки тому виступала у Венесуелі. Проте краща організація гри в обороні, яким би вагомим здобутком це не здавалося, не компенсує проблем із переходом у наступ.


У обох матчах перуанці дуже довго «розігрівалися» (єдиний виняток — момент, який створив для Аррое Басан на 5-й хвилині гри з чилійцями) і окрім ударів здалеку нічого у перші хвилин 30-35 не пропонували.


Непевність комбінацій підкреслювала войовничий характер півзахисту команди, що краще почувався у боротьбі та обмеженні дій суперника. У матчі з Чилі вилучення опорного хавбека Уб’єрни стало справжнім благословінням. Без його безглуздих довгих передач з’явилася значно цікавіша гра, і навіть вдесятьох перуанці домінували на полі.


Проти мексиканців гра попереду налагодилася, коли активніше відтягувалися для організації атак форварди. Атакувальне тріо Каррійо – Норонья – Басан взагалі відіграло у цьому матчі на хорошому рівні. Норонья запам’ятався добре поставленим ударом, Басан чудово орієнтується біля штрафного майданчика, його переміщення завжди небезпечні тим, що у будь-який момент він здатен зробити гострий пас на партнера.


Гра Каррійо більше нагадує класичні дії флангового форварда — обіграти захисника і подати або ж самому прорватися на ударну позицію.


Якщо не додасть плеймейкер Моралес, саме від дій форвардів залежатиме гострота дій перуанської збірної.


Болівія (2 матчі, 2 поразки, 0-4


Такі самі проблеми з виходом зі своєї половини поля, що й у перуанців. Традиційно болівійці діяли дуже старанно, але цього замало. Навіть коли успішним був пресинг на половині поля суперника, належної підтримки ті, хто вигравали боротьбу за м’яч, не отримували. У матчі з Еквадором хоч якась стрункість в атаках з’явилася завдяки невтомності капітана команди Чумасеро.


Проти аргентинців болівійці навіть цікавіше за суперника контролювали м’яч у першому таймі, але у другому вкрай рідко перетинали центр поля. Захищалися, щоправда, при цьому нормально, і лише хворий угорський суддя, котрий «компенсував» у другому таймі 13 хвилин і на останній із них поставив пенальті у ворота Болівії, позбавив команду Марко Санді заслуженої нічиєї.


Аргентина (3 матчі, 2 перемоги, 1 нічия, 5-2)


«Команда з трьома диригентами, але без диригування». Ця фраза коментатора каналу Fox Sports якнайкраще характеризує переможця турніру. Лише окремі яскраві спалахи іноді нагадували, що на полі саме аргентинці. А назагал міцна, але сіра команда, що вочевидь збирається боротися за континентальний титул завдяки «солідній, надійній грі та використанню помилок суперника».


Чилі (3 матчі, 1 перемога, 1 нічия, 1 поразка, 7-5)


Чилійці не зуміли контролювати та переключати швидкість гри. Бажання зробити все якомога блискавичніше призводило до атак похапцем, до невимушених втрат. У обох матчах у групі хаосу та неточності було більше, аніж впорядкованих маневрів. У другому з них чудово увійшов у гру Хосе Луїс Сільва, котрий вміло об’єднав зусилля партнерів.


У поєдинку за третє місце чилійці знову виглядали гірше за суперника, але «врятували» їх еквадорці, які лише у перші 5 хвилин не використали два розкішні моменти.


Еквадор (3 матчі, 1 перемога, 2 поразки, 4-6)


Догодливе вилучення Кайседо наприкінці першого тайму матчу з Аргентиною (цього разу господарям турніру зробила послугу болгарська бригада суддів) збила з кроку цю хорошу команду. Схоже, що саме психологічної твердості еквадорцям може не вистачити, аби пробитися на чемпіонат світу. Якщо команді занадто потрібні максимально сприятливі обставини, то будь-якої «несправедливості» достатньо буде, аби вона не реалізувала свій потенціал.


А в Еквадорі виросло ще одне цікаве покоління і якщо оцінювати виключно ідейне наповнення гри, то саме ця команда була на турнірі найкращою.


Вже у першому матчі еквадорська 4-4-2 виблискувала усіма можливими інтерпретаціями цієї схеми. І гравці не губилися у цих варіантах, добре розуміли, що, коли і як мають робити.


У двох програних поєдинках еквадорців підвели надмірна повага до суперника, який насправді нічим налякати не міг (Аргентина) та погана реалізація (Чилі).



Група А


Еквадор - Болівія 3:0


Аргентина - Еквадор 3:1


Аргентина - Болівія 1:0



Група Б


Перу - Чилі 2:2


Мексика - Перу 2:1


Мексика - Чилі 3:2



Матч за третє місце


Еквадор - Чилі 0:3



Фінал


Аргентина - Мексика 1:1 (пенальті 7:6)