Sudamericano Sub-20: Colombia - Peru, Venezuela - Ecuador

Колумбія – Перу 1:0


Поки що найбільш прісний та стерильний матч турніру. Поразка у першому матчі не спонукала перуанців на активнішу гру у наступній зустрічі. Воротар колумбійців вперше торкнувся м’яча на двадцять четвертій хвилині.



М’яч, відтак, був приватною власністю колумбійців, які, щоправда, поводилися, як господар авто, котрий ретельно миє його двічі на день, але нікуди не їздить.
Дуже довго атаки колумбійців починалися детальною «підготовкою» у центрі, і нею ж і закінчувалися.


«Руку допомоги» простягнув супернику Села, і лише після цього збірній Колумбії вдалося провести кілька проникливих атак.


У другому таймі перуанці заграли активніше не після подвійної заміни у перерві, а… після вилучення Самбрано. Що у першому, що у другому матчі збірна Перу починає грати більш-менш добре тільки тоді, коли проблем вже занадто багато. Та й спроби їх вирішити недостатньо переконливі.


Колумбійці мають додати у швидкості біля штрафного майданчика суперників, аби сподіватися на вихід до чемпіонату світу. Бо зараз все виходить точнісінько як це буває у першої збірної, багато кружляння коло та навколо, а результат (кількість забитих м’ячів) — сором’язливо сховати і нікому не показувати.



Венесуела – Еквадор 0:0



Дивно, що у першому матчі дня був хоч один забитий м’яч. Неймовірно, незбагненно, за межею розуміння те, що у цій грі ніхто нічого не забив.



Еквадор знову дуже добре атакував. Структура гри команди настільки прозора та виразна, що можна заплющити очі, слухати лише прізвища гравців і «бачити», як розвивається атака. Але на відміну від матчу з перуанцями не вистачило хоч би одного завершального удару. Бувало, що м’яч очманіло літав штрафним майданчиком і завжди примудрявся обрати будь-який маршрут окрім одного — до сітки воріт.



Венесуельці атакували надзвичайно милим нахрапом. Як і у грі з Аргентиною, вони іноді ставали жертвами власної метушні. Хоча й при цьому добряче попсували нерви захисникам та голкіперу суперників.